Постанова

від 17.07.2019 по справі 925/141/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2019 р. Справа№ 925/141/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019

(повний текст рішення складено 06.05.2019)

у справі № 925/141/19 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик"

до Черкаської міської ради

про визнання недійсним підпункту договору оренди землі

за участю представників:

від позивача Романченко О.О.;

від відповідача Слинько М.Г.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Богдан-Логістик" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Богдан-Логістик" про визнання недійсним підпункт "з" пункту 31 договору оренди землі від 25.04.2017, укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "Богдан-Логістик", згідно з яким, "Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 02.03.2017 № 2-1743 до моменту державної реєстрації права оренди".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підпункт "з" пункту 31 договору, згідно з яким, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 02.03.2017 № 2-1743 до моменту державної реєстрації права оренди, - суперечить ст. 61 Конституції України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 в позові відмовлено повністю з огляду на безпідставність позовних вимог.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Богдан-Логістик" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним підпункт "з" пункту 31 договору оренди землі від 25.04.2017, укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "Богдан-Логістик".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Богдан-Логістик" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 у справі № 925/141/19.

27.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Черкаської міської ради, в якому відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 3 ст. 631 ЦК України, ст. 152. 156, 157 Земельного кодексу України та судову практику, просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської міської ради від 02.03.2017 № 2-1743 "Про надання ТОВ "Богдан-Логістик" земельної ділянки в оренду по просп. Хіміків, 74" надано ТОВ "Богдан-Логістик" в оренду на 49 років земельну ділянку площею 37,6523 га (кадастровий номер 7110136400 :05 :004:0024 ), розташовану в м. Черкаси по просп. Хіміків, 74 , під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель Черкаської міської ради (п. 3); зобов`язано ТОВ "Богдан-Логістик" укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення (п. 4.1).

25.04.2017 між сторонами укладено договір оренди землі, на умовах якого Черкаська міська рада на підставі рішення Черкаської міської ради від 02.03.2017 № 2-1743 надала ТОВ "Богдан-Логістик" в строкове платне користування земельну ділянку площею 37,6523 га (кадастровий номер 7110136400:05:004:0024), розташовану в м. Черкаси по просп . Хіміків, 74 , що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ - 12.08.).

Право оренди землі було зареєстровано в Державному реєстрі 26.05.2017.

Договір оренди землі містить підпункт "з" пункту 31, відповідно до якого орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 02.03.2017 № 2-1743 до моменту державної реєстрації права оренди.

06.11.2017 Черкаська міська рада, посилаючись на умови підпункту "з" пункту 31 договору оренди землі, звернулась до ТОВ "Богдан-Логістик" з вимогою сплатити до міського бюджету м. Черкас упущену вигоду в розмірі 726 756,95 грн.

Позивач вважає, що підпункт "з" пункту 31 договору порушує його права та суперечить ст. 61 Конституції України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України. В апеляційній скарзі ТОВ "Богдан-Логістик" посилається, також, на порушення приписів ст. 156 Земельного кодексу України.

Стаття 61 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оспорені умови договору не встановлюють подвійну юридичну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ст.ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Практика Верховного Суду України (постанова від 17.03.2009 у справі № 3-663к09), практика Верховного Суду (постанова від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, від 27.03.2018 у справі № 925/258/17, від 14.11.2018 у справі № 199/9484/16, від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16), на яку посилається скаржник, не може бути застосована при вирішенні даного спору, оскільки різняться правовідносини і обставини справи.

Згідно із Законом України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Стаття 25 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно із ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, врегулювання сторонами правовідносин, що склались до укладення договору та державної реєстрації права оренди землі не суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Тобто спірні умови договору не суперечать приписам ст. 156 Земельного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. Зокрема, не може бути підставою для визнання недійсним окремих положень договору необґрунтоване, за твердженням позивача, їх застосування орендодавцем у вигляді пред`явлення вимоги подвійної плати за землю. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Логістик" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 у справі № 925/141/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2019 у справі № 925/141/19 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 925/141/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова