Постанова

від 22.07.2019 по справі 918/104/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 918/104/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі № 918/104/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня Рішень", м.Київ

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс", с.Ярославичі, Млинівський р-н, Рівненська обл.

про стягнення в сумі 22 937 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 у справі №918/104/19 задоволено позов. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня Рішень" 15 864 грн. 42 коп. неустойки, 2 607 грн. 85 коп. три процента річних, 4 465 грн. 54 коп інфляційних втрат та 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видано відповідні накази.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.05.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня Рішень" про ухвалення у справі додаткового судового рішення про розподіл судових витрат та винесено додаткове судове рішення у справі №918/104/19. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня Рішень" судові витрати пов`язані з розглядом справи №918/104/19 на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.00 коп. та судові витрати у вигляді добових витрат адвоката Білоуса Юрія Юрійовича при участі у судових засіданнях 19.03.2019 року, 02.04.2019 року, 09.04.2019 року в розмірі 1 500 грн. 00 коп. Видано наказ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 09.04.2019 та додатковим рішенням від 02.05.2019 суду першої інстанції, Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 09 квітня 2019 року у справі № 918/104/19. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 02 травня 2019 року у справі № 918/104/19. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Кузня Рішень" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат відмовити. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог ТОВ "Кузня Рішень" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення судових витрат ТОВ "Кузня Рішень", понесених з розглядом справи № 918/104/19 на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень), судових витрат у вигляді добових витрат адвоката Білоуса Юрія Юрійовича при участі у судових засіданнях 19.03.2019 року, 02.04.2019 року, 09.04.2019 року в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) відмовити повністю.

Скаржник вважає, що судове рішення та додаткове рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що судом не правильно було розтлумачено обставини справи і невірно визначено момент початку нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат по договірних відносинах між позивачем і відповідачем.

Достовірність листа ТОВ "Кузня Рішень" від 12.12.2018 року № 17/1812 з копіями доказів направлення ПП "Агро-Експрес-Сервіс" 12.12.2018 року та 26.12.2018 року, викликає сумніви, так як немає відомостей про особу, яка його нібито підписала, немає відомостей про достатність в неї повноважень для листування з контрагентами, підписання листів від імені ТОВ "Кузня Рішень", немає жодних підтверджень дійсного, власноручного підписання такого листа представником позивача, а не іншою особою, відсутня гербова печатка позивача.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем порушено строки на подачу заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення про розподіл витрат, за якою ТОВ "Кузня Рішень", просило стягнути з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" витрати пов`язані з розглядом справи № 918/104/19 на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень), судові витрати у вигляді добових витрат адвоката Білоуса Юрія Юрійовича при участі у судових засіданнях 19.03.2019 року, 02.04.2019 року, 09.04.2019 року в розмірі 1500,00 грн.

Листом суду апеляційної інстанції від 10.05.2019 справа №918/104/19 витребовувалася із суду першої інстанції. 22.05.2019 матеріали справи №918/104/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі № 918/104/19.

При цьому, апеляційним судом в ухвалі було роз`яснено учасникам справи, що враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу, у строк до 25.06.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 30.05.2019, а відповідачем - 31.05.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

24.06.2019 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, позивач заперечив доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс", а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі № 918/104/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, враховуючи заперечення викладені у відзиві, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

26 червня 2018 року між ТОВ "Кузня Рішень" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" було укладено договір поставки № 012 (надалі - договір).

За умовами п. 1.1. договору позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставляти, а відповідач у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати електротехнічні вироби (далі по тексту - Товар).

Відповідно до п. 10.1. договору, він діє з дати його підписання до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. Дострокове припинення дії договору можливе лише за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди, окрім випадків, передбачених у п.п. 8.4. та 10.5. цього договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений відтисками печаток останніх, доказів дострокового та одностороннього розірвання договору з боку позивача або відповідача сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 1.2. договору, товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця (Інкотермс), якщо інше не зазначено у специфікації або рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 3.2. договору, відповідач сплачує за товар, що поставляється, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на таких умовах: 20 % вартості товару - передоплата; 40 % вартості товару - до моменту відвантаження товару; 40 % товару - протягом 21 календарного дня після відвантаження.

Моментом оплати вважається момент зарахування коштів на рахунок позивача.

На виконання договору, позивачем поставлено товар на загальну суму 810 135 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними: - від 31.07.2018 року №239 на суму 64 137 грн. 00 коп.; - від 07.08.2018 року №260 на суму 80 484 грн. 36 коп.; - від 14.08.2018 року №266 на суму 310 110 грн. 84 коп.; - від 28.02.2018 року №285 на суму 351 190 грн. 80 коп.; - від 29.08.2018 року №287 на суму 4 212 грн. 00 коп.

Відповідачем частково виконані зобов`язання за договором та сплачено за отриманий товар 575 106 грн. 56 коп., що стверджується платіжними дорученнями за період від 27.06.2018 року по 04.01.2019 року (а.с. 31 - 45).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №012 від 26.06.2018 року в сумі 235 028 грн. 44 коп.

Позивач, з метою захисту своїх прав, 19.02.2019 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог №032/3/1 від 20.03.2019 просив стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 22937,81грн., з яких 15 864 грн. 42 коп. неустойка, 2 607 грн. 85 коп. інфляційні втрати, 4 465 грн. 54 коп. три процента річних.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 810135,00 грн., виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в період з 14.02.2019 по 14.03.2019 відповідач повністю сплатив суму основного боргу у розмірі 235028,44грн., яка утворилась на момент звернення до суду, що підтверджується платіжними дорученнями №4335 від 14.02.2019 року на суму 100 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 81); №4460 від 20.02.2019 року на суму 50 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 80); №2027 від 14.03.2019 року на суму 85 028 грн. 44 коп. (т.1 а.с. 79).

Також, обставини оплати боргу стверджуються даними по руху коштів на рахунку ТОВ "Кузня Рішень" (т.1 а.с. 111-113).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції на момент розгляду справи по суті, станом на 09.04.2019, сума основної заборгованості погашена відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляду підлягають лише вимоги ТОВ "Кузня Рішень" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), щодо стягнення грошової суми в розмірі 22 937 грн. 81 коп.

Надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції щодо стягнення додаткових нарахувань в розмірі 22937 грн. 81 коп., судом апеляційної інстанції до уваги приймається наступне.

Умовами договору поставки №012 від 26.06.2018 визначено, що відповідач сплачує за товар: 20 % вартості товару - передоплата; 40 % вартості товару - до моменту відвантаження товару; 40 % товару - протягом 21 календарного дня після відвантаження. При цьому, пунктом 2 специфікацій визначено, що наступні 40 % від вартості узгодженої партії товару сплачуються до моменту відвантаження товару покупцю та після повідомлення про готовність до відвантаження.

Матеріалами справи стверджено, що ПП "Агро-Експрес-Сервіс" було отримано товар в повному обсязі без будь-яких зауважень, щодо кількості або якості.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов`язання по оплаті товару в повному обсязі (810135,00 грн.), як передбачено договором та специфікаціями, настало через 21 день після підписання видаткових накладних, відповідно крайній строк по оплаті товару згідно останньої видаткової накладної №287 від 29.08.2018 настав 19.09.2018.

Відповідачем частково виконано зобов`язання за договором та сплачено за отриманий товар 575 106 грн. 56 коп., що стверджується платіжними дорученнями за період з 27.06.2018 по 19.09.2018 на суму 545106,56 грн. та в період з 14.11.2018 по 04.01.2019 на суму 30000,00 грн.

У пункті п. 7.3. договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань по п. 3.2. договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 % від суми заборгованості.

Покликаючись на вказаний пункт договору, з огляду на прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу - 235028,44 грн. за період з 20 вересня 2018 року по 01 лютого 2019 року - 15 864 грн. 42 коп. пені (т.1 а.с. 46).

Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу - 235028,44 грн. за період з 20 вересня 2018 року по 01 лютого 2019 року - 2 607 грн. 85 коп. - 3% річних та 4 465 грн. 54 коп. інфляційних витрат (т.1 а.с. 46).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 19.09.2018 заборгованість за відповідачем становила 265028,44 грн.

Однак, позивачем здійснено додаткові нарахування на меншу суму основного боргу на яку позивач мав право здійснювати нарахування, а саме на суму 235028,44 грн. (позивачем враховані проплати, здійснені відповідачем в період з 14.11.2018 по 04.01.2019 на суму 30000,00грн.).

Перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми з відповідача пені у розмірі 15 864 грн. 42 коп., нарахованої на підставі п.7.3 договору поставки №012 від 26.06.2018, колегією суддів враховується наступне.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд апеляційної інстанції вважає його правомірним, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 15 864 грн. 42 коп., яка нарахована відповідно до умов договору поставки №012 від 26.06.2018 та вимог чинного законодавства України.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ГПК України за період з 20 вересня 2018 року по 01 лютого 2019 року - 2 607 грн. 85 коп. - 3% річних та 4 465 грн. 54 коп. інфляційних витрат.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, перевіривши здійснений розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних, суд апеляційної інстанції вважає їх правомірними, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає за період з 20 вересня 2018 року по 01 лютого 2019 року - 2 607 грн. 85 коп. - 3% річних та 4 465 грн. 54 коп. інфляційних витрат.

Щодо задоволеної судом першої інстанції вимоги позивача про відшкодування йому витрат на професійну правову допомогу, пов`язану із розглядом позовної заяви в сумі 15000,00грн. та судові витрати у вигляді добових витрат адвоката в розмірі 1500,00грн.(а.с. 125-129), колегія суддів зазначає наступне.

Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, Білоус Юрій Юрійович здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6386/10, виданого 15.02.2018, ідентифікаційний НОМЕР_1.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, колегія суддів враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду ( ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Судом встановлено, що в судовому засіданні 09 квітня 2019 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня Рішень" (Білоус Ю.Ю.) було подано заяву про подання доказів про розмір судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі № 918/104/19, на підставі статті 129 ГПК України.

Матеріали справи містять договір від 27 січня 2019 року укладений між ТОВ "Кузня Рішень" та адвокатом Білоусом Ю.Ю. про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого, зазначений договір укладено з метою забезпечення адвокатом захисту прав, свобод і законних інтересів ТОВ "Кузня Рішень" у господарському спорі у справі з Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс", який виник на підставі неналежного виконання відповідачем договору поставки № 012 від 26 червня 2018 року (а.с. 132-135).

Згідно Розділу 3 договору від 27 січня 2019 року б/н, визначено, що гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги складає 15 000 грн. 00 коп., також, умовами договору визначено, що ТОВ "Кузня Рішень" зобов`язалося відшкодувати адвокату Білоусу Ю.Ю. добові витрати у розмірі 500 грн. 00 коп. з розрахунку за 1 (один) день відрядження для участі у судовому засіданні у господарській справі з ПП "Агро-Експрес-Сервіс".

Матеріалами справи стверджено, що по справі було здійснено три засідання на яких був присутній представник позивача адвокат Білоус Ю.Ю., отже з урахуванням умов договору, позивачем заявлена сума добових витрат у розмірі 1 500 грн. 00 коп.

На виконання умов договору ТОВ "Кузня Рішень" сплатило для адвоката Білоуса Ю.Ю. гонорар у розмірі 15 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №655 від 25 березня 2019 року (призначення платежу: оплата гонорару за надання правової допомоги за договором від 27 січня 2019 року б/н, по стягненню коштів ПП "Агро-Експрес-Сервіс" за неналежне виконання умов договору) та 1 500 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення №758 від 15 квітня 2019 року (сума добових витрат адвоката у м. Рівне 19 березня 2019 року, 02 квітня 2019 року, 09 квітня 2019 року при розгляді справи №918/104/19) (а.с. 137, 139).

Також, позивачем в якості доказу понесених судових витрат надано суду роздруківки з Інтернет сайту "m.blablacar.com.ua", письмові пояснення в яких зазначено тривалість витраченого часу та обсяг виконаних робіт, зокрема, позивачем зазначено, що при обранні адвоката Білоуса Ю.Ю. для представництва інтересів ТОВ "Кузня Рішень", враховувалась медійність даного адвоката на центральних телеканалах, у печатних та електронних ЗМІ, участь у резонансних справах, високу кваліфікацію та необхідний досвід даного адвоката.

Встановивши зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір про надання професійної правничої допомоги від 27 січня 2019 року та платіжні доручення №655 від 25 березня 2019 року, №758 від 15 квітня 2019 року є достатніми доказами, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції з посиланням на докази зі справи, а також встановивши обставини здійснення адвокатом Білоусом Ю.Ю. фактичного представництва інтересів позивача в суді на підставі відповідного договору, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вказаних витрат на професійну правову допомогу, пов`язану із розглядом позовної заяви в сумі 15000,00грн. та судові витрати у вигляді добових витрат адвоката в розмірі 1500,00грн., здійснених позивачем.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що позивачем порушено строки на подачу заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення про розподіл витрат, за якою ТОВ "Кузня Рішень", просило стягнути з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" витрати пов`язані з розглядом справи № 918/104/19 на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень), судові витрати у вигляді добових витрат адвоката Білоуса Юрія Юрійовича при участі у судових засіданнях 19.03.2019 року, 02.04.2019 року, 09.04.2019 року в розмірі 1500,00 грн, враховуючи наступне.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 09 квітня 2019 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузня Рішень" (Білоус Ю.Ю.) було подано заяву про подання доказів про розмір судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі № 918/104/19, на підставі статті 129 ГПК України.

Рішення суду у даній справі прийнято Господарським судом Рівненської області 09.04.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надіслані позивачем до Господарського суду Рівненської області 15.04.2019 (в межах 5 робочих дні) поштовим зв`язком Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта", про що свідчить штамп поштового відділення на конверті (а.с. 150).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень), судові витрати у вигляді добових витрат адвоката Білоуса Юрія Юрійовича при участі у судових засіданнях 19.03.2019 року, 02.04.2019 року, 09.04.2019 року в розмірі 1500,00 грн. надіслані позивачем протягом встановленого статтею 129 ГПК України строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 та додаткового рішення від 02.05.2019 , а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі № 918/104/19 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 та додаткове рішення від 02.05.2019 у справі № 918/104/19 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.