Рішення

від 11.07.2019 по справі 910/6819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2019Справа № 910/6819/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАВІЯ ГРУП" до комунального підприємства "ПОЗНЯКИ-ІНВЕСТ-УКБ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА" про стягнення 1 033 580,00 грн.,

за участі представників:

позивача: Малюка Є.Є. за довіреністю від 10 червня 2019 року № 22,

відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАВІЯ ГРУП" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов договору про надання охоронних послуг № 2-ОР, укладеного 4 січня 2018 року між комунальним підприємством "ПОЗНЯКИ-ІНВЕСТ-УКБ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА" (далі - Підприємство) та позивачем, останній протягом січня 2018 року - квітня 2019 року надав відповідачу послуги з охорони майна замовника шляхом застосування заходів охорони на об`єкті: Будівництво гідровузла, мікрорайон Бортничі, вулиця Дяченка у Дарницькому районі міста Києва, на загальну суму 1 033 580,00 грн. Оскільки Підприємство взяте на себе зобов`язання за вказаною угодою не виконало, Товариство, посилаючись на статті 526, 530, 612, 629, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 травня 2019 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6819/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до слухання у підготовчому судовому засіданні на 20 червня 2019 року.

18 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 14 червня 2019 року № 186 (а.с. 67), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на відсутність у відповідача відповідного фінансування, що за умовами укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг від 4 січня 2018 року № 2-ОР звільняє замовника від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати виконаних Товариством робіт.

Ухвалою суду від 20 червня 2019 року підготовче провадження у справі № 910/6819/19 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 11 липня 2019 року.

У судовому засіданні 11 липня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень, проте явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Товариством документів їх оригіналам, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

4 січня 2018 року між Підприємством та Товариством було укладено договір про надання охоронних послуг № 2-ОР, за умовами якого останнє зобов`язалося надати відповідачу послуги з охорони майна замовника шляхом застосування заходів охорони на об`єкті: Будівництво гідровузла, мікрорайон Бортничі, вулиця Дяченка у Дарницькому районі міста Києва, а відповідач, у свою чергу, - своєчасно вносити плату за надані послуги.

Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1 цієї угоди її ціна складає 773 580,00 грн., у тому числі ПДВ - 128 930,00 грн.

Щомісячна вартість послуг, які надаються відповідно до цього договору, становить 64 465,00 грн., у тому числі ПДВ - 10 744,17 грн. (пункт 2 наведеного правочину).

Відповідно до пунктів 3, 4 цього договору розрахунки за надані послуги проводяться у національній валюті України за фактом надання послуг після підписання актів приймання наданих послуг.

Згідно з пунктом 5 договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання наданих послуг; замовник зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця їх підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю, чи надати письмові зауваження щодо обсягу та/або якості послуг.

Пунктом 6 вказаної угоди передбачено, що замовник здійснює оплату за надані виконавцем послуги по мірі наявності фінансування після підписання актів приймання наданих послуг.

Датою сплати послуг охорони вважається день, коли грошові кошти надійшли на поточний розрахунковий рахунок виконавця (пункт 7 договору).

За умовами пункту 1 розділу IX наведеного правочину останній набуває чинності з 4 січня 2018 року і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний строк.

Судом встановлено, що у зв`язку із продовженням строку дії договору на 2019 рік сторонами було укладено додаткову угоду до нього від 3 січня 2019 року № 1, в якій Товариство та Підприємство, зокрема, погодили, що ціна договору складає 1 553 580,00 грн., у тому числі ПДВ - 258 930,00 грн., а щомісячна вартість послуг, які надаються відповідно до цієї угоди, становить 65 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10 833,33 грн.

Вказана додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання та скріплення печатками, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили по одному для кожної із сторін, і становить невід`ємну частину основного договору (пункт 4 додаткової угоди від 3 січня 2019 року № 1).

Судом встановлено, що на виконання умов вищенаведеного правочину позивач протягом січня 2018 року - квітня 2019 року надав відповідачу послуги з охорони його майна на загальну суму 1 033 580,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями відповідних актів здачі-приймання наданих послуг від 31 січня 2018 року № 1 на суму 64 465,00 грн., від 28 лютого 2018 року № 3 на суму 64 465,00 грн., від 31 березня 2018 року № 7 на суму 64 465,00 грн., від 30 квітня 2018 року № 10 на суму 64 465,00 грн., від 31 травня 2018 року № 16 на суму 64 465,00 грн., від 30 червня 2018 року № 18 на суму 64 465,00 грн., від 31 липня 2018 року № 22 на суму 64 465,00 грн., від 31 серпня 2018 року № 25 на суму 64 465,00 грн., від 30 вересня 2018 року № 27 на суму 64 465,00 грн., від 31 жовтня 2018 року № 30 на суму 64 465,00 грн., від 30 листопада 2018 року № 37 на суму 64 465,00 грн., від 31 грудня 2018 року № 43 на суму 64 465,00 грн., від 31 січня 2019 року № 2 на суму 65 000,00 грн., від 28 лютого 2019 року № 6 на суму 65 000,00 грн., від 31 березня 2019 року № 10 на суму 65 000,00 грн. та від 30 квітня 2019 року № 15 на суму 65 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені акти здачі-приймання наданих послуг, складені між сторонами у 2018 році, зокрема, від 31 січня 2018 року № 1, від 28 лютого 2018 року № 3, від 31 березня 2018 року № 7, від 30 квітня 2018 року № 10, від 31 травня 2018 року № 16, від 30 червня 2018 року № 18, від 31 липня 2018 року № 22, від 31 серпня 2018 року № 25, від 30 вересня 2018 року № 27, від 31 жовтня 2018 року № 30, від 30 листопада 2018 року № 37 та від 31 грудня 2018 року № 43, були підписані уповноваженими представниками Товариства та Підприємства, а також скріплені печаткою відповідача. Факт надання послуг з охорони належного замовнику майна згідно наведених актів не заперечувався сторонами при розгляді справи.

Слід також зазначити, що акти здачі-приймання наданих послуг від 31 січня 2019 року № 2 на суму 65 000,00 грн., від 28 лютого 2019 року № 6 на суму 65 000,00 грн., від 31 березня 2019 року № 10 на суму 65 000,00 грн. та від 30 квітня 2019 року № 15 на суму 65 000,00 грн. були направлені на адресу Підприємства листом Товариства від 3 травня 2019 року № 16 та отримані замовником 8 травня 2019 року. Водночас наведений лист позивача з проханням про сплату спірної заборгованості був залишений без задоволення, а направлені позивачем акти здачі-приймання наданих у 2019 році послуг Підприємством підписані не були.

Разом із тим листом від 14 травня 2019 року № 138 Підприємство просило Товариство продовжити здійснювати охорону об`єкта замовника за договором від 4 січня 2018 року № 2-ОР, а також зобов`язалося підписати акти здачі-приймання наданих послуг від 31 січня 2019 року № 2, від 28 лютого 2019 року № 6, від 31 березня 2019 року № 10 та від 30 квітня 2019 року № 15 та сплатити повну суму заборгованості замовника за наведеним договором після виділення йому відповідного фінансування.

За змістом вказаного листа відповідач визнав факт надання останньому протягом січня 2018 року - квітня 2019 року послуг за договором з охорони належного йому майна та просив відстрочити сплату наявної у Підприємства перед Товариством спірної заборгованості до моменту виділення відповідного фінансування.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про надання охоронних послуг від 4 січня 2018 року № 2-ОР також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов`язковою підставою для здійснення замовником свого обов`язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Враховуючи те, що порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві, у даному випадку слід застосовувати аналогію закону.

Згідно з частиною 8 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.

Разом із тим відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження не надання позивачем послуг за укладеним між сторонами договором за актами від 31 січня 2019 року № 2, від 28 лютого 2019 року № 6, від 31 березня 2019 року № 10 та від 30 квітня 2019 року № 15. Крім того, Підприємством не подано доказів і того, що відповідач, отримавши наведені вище послуги, надав Товариству обґрунтовану відмову від їх прийняття, або направив виконавцю письмові зауваження щодо обсягу та/або якості наведених послуг, як це передбачено умовами договору від 4 січня 2018 року № 2-ОР.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що послуги зокрема, за актами здачі-приймання наданих послуг від 31 січня 2019 року № 2, від 28 лютого 2019 року № 6, від 31 березня 2019 року № 10 та від 30 квітня 2019 року № 15, є такими, що надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень.

Наведені обставини додатково підтверджуються вищенаведеним листом Підприємства від 14 травня 2019 року № 138, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах даної справи.

Як було зазначено вище, у пунктах 4, 6 вищенаведеного договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг після підписання актів приймання наданих послуг, а оплату за надані виконавцем послуги проводиться замовником по мірі наявності фінансування після підписання актів приймання наданих послуг.

Водночас вказані положення договору не можуть свідчити про погодження між сторонами конкретних строків чи термінів оплати наданих відповідачу послуг з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, тоді як терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За умовами частини 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Проте зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що останній не містить конкретних строків оплати наданих Підприємству послуг, які б обчислювалися роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом із тим згідно з частиною 2 статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте у договорі про надання охоронних послуг від 4 січня 2018 року № 2-ОР сторонами не було погоджено і термінів оплати цих послуг, оскільки факт наявності фінансування в розумінні наведеної норми не може вважатися подією, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 3 травня 2019 року № 16 Товариство звернулося до відповідача з вимогою про сплату наявної в останнього суми заборгованості за надані Підприємству протягом січня 2018 року - квітня 2019 року послуги з охорони його майна на загальну суму 1 033 580,00 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 8 травня 2019 року, про що свідчить вхідний штамп Підприємства, проставлений безпосередньо на зазначеному листі.

Проте всупереч умовам вищенаведеного договору та положенням частини 2 статті 530 ЦК України відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому протягом січня 2018 року - квітня 2019 року послуг не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 1 033 580,00 грн.

Факт прострочення Підприємством виконання свого зобов`язання з оплати наданих йому Товариством у спірний період послуг також підтверджується змістом листа відповідача від 14 травня 2019 року № 138, в якому останній просив позивача відстрочити сплату наявної у Підприємства перед виконавцем заборгованості.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 4 січня 2018 року № 2-ОР, яка складає 1 033 580,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємства про стягнення вказаної суми основного боргу.

У той же час посилання відповідача у своєму відзиві на позовну заяву на відсутність у Підприємства відповідного фінансування як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань з оплати охоронних послуг не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Слід також зазначити, що за частиною 2 статті 218 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Приписами статті 617 ЦК України встановлено, що випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Разом із тим положеннями пункту 2 розділу VII укладеного між сторонами договору від 4 січня 2018 року № 2-ОР, на який посилався відповідач у своєму відзиві, передбачено звільнення замовника лише від відповідальності за несвоєчасну оплату виконаних робіт у випадку, якщо це сталося внаслідок відсутності фінансування. Проте наведений правочин не містить жодних положень про звільнення замовника від обов`язку щодо оплати наданих йому послуг, стягнення вартості яких є предметом спору в даній справі.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "ПОЗНЯКИ-ІНВЕСТ-УКБ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА" (02096, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 14; ідентифікаційний номер 31723240) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАВІЯ ГРУП" (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 24А; ідентифікаційний номер 39884302) 1 033 580 (один мільйон тридцять три тисячі п`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу та 15 503 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот три) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 липня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко