Рішення

від 01.07.2019 по справі 914/372/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 Справа № 914/372/19

За позовом : Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Дельта Банк - Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства ВД-Транс , с. Терновиця Яворівського району Львівської області,

про : стягнення заборгованості в розмірі 2 096 249,36 грн

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Корольчук О.В.

Представники учасників справи:

позивача: Заставна О.В. - представник;

відповідача: не з`явився.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

На розгляді Господарського суду Львівської перебуває справа №914/372/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича до Приватного підприємства "ВД-Транс" про стягнення заборгованості в розмірі 2 096 249,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №914/372/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2019 р.

Ухвалою суду від 22.04.2019 р. строк підготовчого провадження у справі №914/372/19 продовжено на 30 днів з 20.05.2019 р., підготовче засідання відкладено на 03.06.2019 р. Ухвалою суду від 03.06.2019 р. закрито підготовче провадження у справі №914/372/19. Розгляд справи №914/372/19 по суті призначено на 24.06.2019 р. в судовому засіданні 24.06.209 р. розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2019 р.

В судове засідання 01.07.2019 р. представник позивача з`явився, повідомив суд, що при поданні до суду позовної заяви допущено технічну помилку в позовній заяві, а саме вказано 3% річних в розмірі 4 23,27 грн, замість 4236,27 грн, позовні вимоги підтримав, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 604 692,04 грн заборгованості за простроченим кредитом, 1 359 654,44 грн заборгованості за простроченими процентами, 37 796,66 грн пені за несвоєчасне повернення процентів, 4 236,27 грн - 3% річних, 89 869,95 грн - штрафу.

Позиція позивача.

20.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , та Приватним підприємством ВД-Транс було укладено Договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2016251. ПАТ Дельта Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти в сумі 898 699.25 гривень, що підтверджується виписками по рахункам. Проте Позичальник не здійснює платежі в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, у зв`язку з чим, розмір заборгованості ПП ВД-Транс за Договором кредиту № КЮ-ВКЛ-2016251 від 20.03.2013 року, станом на 12.02.2019 року становить 2 096 249,36 гривень, з яких: - сума заборгованості за простроченим кредитом - 604 692,04 грн; - сума заборгованості по простроченим процентам - 1 359 654,44 грн; - пеня за несвоєчасне повернення процентів - 37 796,66 грн; - 3% річних від суми прострочених процентів - 4 236,27 грн, - штраф - 89 869,95 грн.

В судове засідання 01.07.019 р. представник відповідача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою вказаною к позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу , та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу .

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України , ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81060, Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця.

Однак, 18.04.2019 конверт з ухвалою суду від 22.03.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , а саме відсутній адресат.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

20 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (далі Кредитор, Позивач) та Приватним підприємством ВД-Транс (далі Позичальник, Відповідач) було укладено Договір кредиту № КЮ-ВКЛ-2016251 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитор надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується своєчасно повернути отриманий Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, а також виконати інші зобов`язання за цим Договором.

Згідно п. 1.1.1. Кредитного договору, з врахуванням Додаткового договору №1 від 07.10.2013р., надання Кредиту здійснюється окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окрема - Транш , а у сукупності - Транші , в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 898 699,25 гривень, зі сплатою процентів за користування Кредитом в розмірі 27,99% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 19 березня 2016 року включно, на умовах визначених цим Договором.

Додатковим договором № 1 від 07.10.2013 року до Кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості було збільшено до 898 699,25 гривень (Вісімсот дев`яносто вісім тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 25 копійок).

Відповідно до п. 1.1.3. Кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 3.3.16. цього Договору, процентна ставка за користування Кредитом встановлюється в розмірі 32,99% річних, та починає застосовуватися до взаємовідносин Сторін за цим Договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов`язання та діє до дня (включно) виконання умов, передбачених п. 3.3.16 цього Договору. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

Згідно п. 1.1.4. Кредитного договору, у разі просторочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеного в п. 1.1.1 цього договору, процента ставка за цим договором встановлюється в розмірі 47,99% річних та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за кредитом. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісії, а також прострочення строків повернення кредиту/траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим договором.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.1., 3.3.6. - 3.3.16. цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.3.4. Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредитору у повному обсязі кредит, сплатити проценти та комісії, а також можливі штрафні санкції у порядку та терміни, визначені цим договором.

На виконання умов Кредитного договору, ПАТ Дельта Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти в сумі 898 699,25 гривень, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками (ф. 281) по особовому рахунку відповідача за період з 20.03.2013 р. по 11.02.2019 р.

Проте, відповідач в порушення умов Кредитного договору зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, та станом на 12.02.2019 р. кредит у сумі 604 692,04 грн не повернув, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом у зазначеній сумі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати прострочених процентів у сумі 1 359 654,44 грн, нарахованих за користування грошовими коштами.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статей 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, отримавши суму кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, прострочивши строк повернення кредитних коштів, та станом на 12.02.2019 р. має заборгованість перед позивачем з повернення кредиту у сумі 604 692,04 грн та 1 359 654,44 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача простроченої суми заборгованості за кредитом у сумі 604 692,04 грн, розмір якої підтверджується матеріалами справи, підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Оскільки заборгованість за простроченими відсотками по кредиту за Кредитнти договором у сумі 1 359 654,44 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по прострочених відсотках по кредиту у сумі 1 359 654,44 грн підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 236,27 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з 01.03.2018 р. по 11.02.2019 р. на заборгованість відповідача за простроченими процентами.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що 3% річних було позивачем нараховано на прострочену заборгованість відповідача за несплаченими процентами за загальний період з 01.03.2018 р. по 11.02.2019 р., розрахунок є арифметично вірним, отже 3% річних в розмірі 4 236,27 грн підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 37 796,66 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача за несплаченими процентами.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що пеню нараховано з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України .

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , згідно з ст.ст. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що за приписами статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісії, а також прострочення строків повернення кредиту/траншу, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені цим договором.

Наданий позивачем розрахунок пені є вірним, оскільки позивачем, згідно приписів ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань нараховано пеню, розмір якої не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 37 796,66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником вимог п.п. 3.3.1., 3.3.6. - 3.3.16. цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 89 869,95 грн, нарахованого відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, то перевіривши розрахунок штрафу, зважаючи, що відповідачем не спростовано належними доказами доводи позивача про допущені порушення (за неподання відповідачем документів, передбачених в п. 3.3.9 Договору, за невиконання п.п. 3.3.16.2 Кредитного договору), така є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123 , 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ВД-Транс ( 81060, Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця, ідентифікаційний код 37362466 ) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк ( 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020 ) 604 692,04 грн заборгованості за простроченим кредитом, 1 359 654,44 грн заборгованості за простроченими процентами, 37 796,66 грн пені за несвоєчасне повернення процентів, 4 236,27 грн - 3% річних, 89 869,95 грн - штрафу.

3. Стягнути з Приватного підприємства ВД-Транс ( 81060, Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця, ідентифікаційний код 37362466 ) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк ( 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020 ) 31 443,75 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 04.07.2019.

Суддя Синчук М.М.