Рішення

від 16.07.2019 по справі 904/1093/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1093/19 За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", м. Київ

про відшкодування шкоди у розмірі 669 784,00 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Клевець К.В.

Представники:

Від позивача: Вілько Н.Г., довіреність № 4 від 02 січня 2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3040/10 від 29.12.05, адвокат

Від відповідача: Берус Н.В., довіреність від 15 квітня 2019 року, адвокат, діє на підставі посвідчення адвоката України №0382 від 15 грудня 1995 року; ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Управлінням МВС України в Дніпропетровській області, керівник

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" суму в розмірі 669 784,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем та ТОВ "Еколь Логістикс", яке позивач просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, укладено договір перевезення вантажів. На підставі заявки відповідачем прийнято до перевезення вантаж (одяг та парфумерна продукція) за маршрутом с. Стоянка (Київська область) - м. Дніпро. Під час розвантаження автомобіля було виявлено недостачу вантажу, яка сталась внаслідок крадіжки, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань. Внаслідок недостачі вантажу була заподіяна шкода ТОВ "Зара Україна" у розмірі 719 784,00 грн. ТОВ "Еколь Логістик" визнав майнові права ТОВ "Зара Україна" та відшкодував заподіяну шкоду у розмірі 719 784,00 грн.

Разом з цим, між позивачем та ТОВ "Еколь Логістикс" укладено договір страхування відповідальності транспортних операторів №202000569.17 від 31.07.2017, згідно з яким відповідальність ТОВ "Еколь Логістик" застрахована перед ТОВ "Зара Україна". Позивач часткову недостачу вантажу визнав страховим випадком та виплатив на умовах договору страхування ТОВ "Еколь Логістик" страхове відшкодування у розмірі 669 784,00 грн. (розмір заподіяних збитків за вирахуванням франшизи 50 000,00 грн.).

Позивач зазначає, що недостача вантажу сталася з вини відповідача, який здійснював перевезення та зобов`язаний був забезпечити його збереження, а відтак просить стягнути з нього відшкодовані збитки у розмірі 669 784,00 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс 24", проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що ПАТ "АСК "Інго Україна" здійснила виплату страхового відшкодування ТОВ "Еколь Логістікс" в сумі 669784,00 грн. за вантаж - ТМЦ одяг та парфум, а страховий акт №627 до договору страхування відповідальності транспортних операторів №202000569.17 від 31.07.2017 на суму 719784,00 грн. складено тільки по факту крадіжки вантажу - одягу, без парфуму. Так як в страховому акті відсутня позиція втрати ТМЦ (товарно-матеріальні цінності) - парфуму на певну суму, виплата страхового відшкодування у розмірі 669784,00 грн. є неправомірною, не підтверджена первинними документами.

При розгляді позовних вимог відповідач просить прийняти до уваги те, що ТОВ "Транс 24" свою відповідальність за втрату вантажу застрахував в ПАТ СГ "ТАС" згідно договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № РО-00046995 від 02.02.2018 і тому відповідач вважає, що свої позовні вимоги ПАТ "АСК "Інго Україна" необхідно вирішувати з ПАТ СГ "ТАС" (а.с.164-167, т.1).

У відповіді на відзив (а.с.6-8, т.2) ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" зазначає, що:

- розбіжності в товарно-транспортній накладній №312018718042 від 31.07.2018 та накладній на внутрішнє переміщення (деталізована) №00015848 від 30.07.2018, щодо вартості вантажу є наслідком технічної помилки, правильна вартість вантажу зазначена в накладній на внутрішнє переміщення (деталізована) №00015848 від 30.07.2018 виникла внаслідок технічної помилки;

- посилання відповідача на п.п. 5.1.4., 5.1.6. договору №505/15-тр на транспортного експедирування від 22.12.2015 є безпідставним з огляду на те, що ні позивач, ні відповідач не є стороною в даному договорі, до того ж спір виник не в зв`язку з невиконанням умов вищезазначеного договору (зокрема про стягнення збитків). Позивач звертається з позовом в порядку регресу, відповідно між сторонами виникли позадоговірні правовідносини, які регулюються положеннями закону;

- згідно накладної на внутрішнє переміщення №00015848 від 30.07.2018р., накладної на внутрішнє переміщення (деталізована) та відповіді на запит від 07.09.2018р. вартість вантажу, який перевозився становила 2 451329,00 гривень, що свідчить про факт виконання третьою особою умов договору №505/15-тр на транспортного експедирування від 22.12.2015. Факт виконання чи невиконання третьою особою умов п.п. 5.1.4., 5.1.6. договору №505/15-тр транспортного експедирування від 22.12.2015 перед ТОВ "Зара Україна" жодним чином не впливає па права та обов`язки відповідача;

- твердження відповідача про те, що Расін А.А. не був присутній під час розвантаження не доведені та не відповідають дійсності. Відповідно до п. 15.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Отже, документом, що також підтверджує втрату вантажу та відповідальність ТОВ "Транс 24" є акт розбіжностей, який був складений представниками ТОВ "ЗАРА Україна" та підписаний водієм ТОВ "ТРАНС 24" ОСОБА_3 , згідно якого недостача становить 27 коробів, згідно даного акту недостача вантажу та відповідальність ТОВ "Транс 24" встановлена;

- вартість вантажу який перевозився становила 2451329,00 гривень, що підтверджується накладною на внутрішнє переміщення №00015848 від 30.07.2018, накладною на внутрішнє переміщення (деталізована) та відповіддю на запит від 07.09.2018.

Недостача вантажу становить 27 коробів, що складає 719784,00 гривень, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 01.08.2018, відміткою в товарно-транспортній накладній №312018718042 від 31.07.2018, актом розбіжностей та звітом №527 про проведені інспекційні роботи ФОП Расіним А.А. ;

- факт укладення договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № РО-00046995 від 02.02.2018 не звільняє відповідача від відповідальності, так як даний договір є добровільним, умови якого не передбачають можливість відповідача звернутись до страховика ПАТ "СГ "ТАС" в порядку компенсації після понесених збитків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2019 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучена третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс".

Третя особа підтримує позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення з відповідача 669 784,00 грн. та вважає, що нестача вантажу сталася з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24", яке здійснювало перевезення та зобов`язано було забезпечити його належне збереження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2019 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена третя особа, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС".

Письмових пояснень на позовну заяву від третьої особи-2, ПАТ "СК "ТАС", до господарського суду під час розгляду справи не надходило.

04.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, додано попередній (орієнтований) розрахунок витрат по справі, зокрема витрати на правничу допомогу у розмірі 6 800,00грн.

19 червня 2019 року до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" надійшли заперечення (а.с.91-96, т.2), в яких зазначено, що підприємством було вжито всіх залежних від нього заходів, передбачених умовами договору і заявки, направлених на схоронність вантажу і недопущення його викрадення, тощо, а відтак відповідальними за викрадення (нестачу) вантажу, що перевозився, є безпосередньо особи, що здійснили його викрадення.

15.07.2019 до господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких відповідач підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просить у позовних вимогах відмовити.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.04.2019, з 15.04.2019 підготовче засідання відкладалось на 14.05.2019. Ухвалою господарського суду від 14.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 04 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 21.06.2019. У судовому засіданні 21.06.2019 суд оголосив перерву до 09.07.2019, з 09.07.2019 до 16.07.2019.

У судовому засіданні 16.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАРА Україна" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс" (експедитор) було укладено договір №505/15-тр транспортного експедирування, відповідно до п.1.1. якого експедитор зобов`язується надавати послуги з організації та забезпечення перевезень вантажу Клієнта відповідно до заявок Клієнта, в яких вказуються умови кожного конкретного перевезення вантажу клієнта, а клієнт прийняти і оплатити такі послуги (а.с.13-21, т.1).

Строк дії цього договору починається з дня його підписання і діє до 31.12.2016. За відсутності до закінчення строку дії цього договору пропозицій сторін щодо його розірвання, він вважається продовженим на один рік (12 місяців) на таких же умовах (п.8.1. договору).

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАРА Україна" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс" (експедитор) було укладено Договір про внесення змін №2 до договору №505/15-тр транспортного експедирування від 22.12.2015, якою було змінено ціни на послуги за договором та встановлено порядок перегляду тарифів за договором (а.с.32-33, т.1).

Для виконання вищезазначеного договору з метою організації перевезення вантажу між експедитором ТОВ "Еколь Логістікс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс 24" (виконавець) було укладено договір №293/14-ТР від 22.09.2014 про перевезення вантажів та заявку №оо0200953 від 31.07.2018 на автомобільні перевезення вантажів (а.с.34-38, т.1).

Відповідно до умов цього договору (п.1.1.) виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення до виконання перевезень третіх осіб (перевізників) та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно п.2.2. договору №293/14-ТР від 22.09.2014 про перевезення вантажів виконавець зобов`язується:

надати замовнику послуги з перевезення вантажів відповідно до умов п.1.1. договору та згідно із замовленням (п.2.2.1.);

забезпечити своєчасну подачу транспортних засобів, які відповідають санітарним вимогам, в технічно справному стані, придатному для перевезення вантажів даного виду, згідно із замовленням замовника та надання усієї необхідної для виконання перевезення документації (п.2.2.2. договору);

доставити вантаж у визначений в замовленні пункт призначення в терміни, зазначені замовником, та передати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача відповідно до кількості місць, зазначених в товарно-транспортній накладній. Здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за масою та кількістю місць проводиться у порядку та способом, за якими вантажі були прийняті від замовника (п.2.2.3. договору) тощо.

Відповідальність сторін за договором №293/14-ТР від 22.09.2014 про перевезення вантажів встановлена розділом 4 договору.

Згідно п.4.2. договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача. Уповноваженою особою вантажоодержувача є особа, зазначена у замовленні та товарно-транспортній накладній (CMR).

За втрату (недостачу) вантажу виконавець несе відповідальність в розмірі вартості втраченого (розміру недостачі) вантажу та штрафних санкцій, які були пред`явлені замовнику вантажоодержувачем. В разі пошкодження вантажу, виконавець несе відповідальність в розмірі суми, на яку зменшилась вартість вантажу та штрафних санкцій, які були пред`явлені замовнику вантажоодержувачем. При цьому доказом вини виконавця є Акт, складений та підписаний представниками вантажоодержувача і виконавця, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу (п.4.3. договору).

Відповідно до договору №293/14-ТР від 22.09.2014 про перевезення вантажів, заявки №оо0200953 від 31.07.2018 на автомобільні перевезення вантажів та товарно - транспортної накладної №312018718042, вантаж було прийнято для перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс 24", водій ОСОБА_3 , автомобіль "Мегсеdеs" д.н. НОМЕР_2 , маршрут с. Стоянка (Київська область) - м. Дніпро, вул. Глінкі, 2, (ТЦ "Мост Сіті Центр", ТОВ "Зара Україна"), 76 коробок.

Згідно товарно-транспортної накладної №312018718042 від 31.07.2018, яка видавалась автомобільному перевізнику - ТОВ "Транс 24", в графі "Відомості про вантаж" зазначено, що перевезенню підлягає текстиль - 56 коробів, взуття - 19 коробів, декорації 1 короб, загальною вартістю 1 970 462,81грн.

01.08.2018 під час розвантаження автомобіля "Мегсеdеs" д.н. НОМЕР_2 було виявлено недостачу вантажу (одяг, парфумерна продукція), що підтверджується актом розбіжностей (а.с.69, т.1) та звітом №527 про проведених інспекційних роботах ФОП Расін А.А. (а.с.58-68, т.1).

Згідно акту розбіжностей від 01.08.2018 у м. Дніпро та під час розвантаження автомобіля "Мегсеdеs" д.н. НОМЕР_2 було виявлено недостачу вантажу (одяг, парфумерна продукція) в кількості 27 коробів:

18387, 18391, 18392, 18394, 28193, 28196, 28197, 28200, 29921, 29922, 30007, 30008, 30009, 30010, 30011, 30012, 30013, 30014, 30015, 30016, 30652, 30654, 30656, 30657, 35014, 83999, 88149.

Акт розбіжностей складений у присутності представників магазину "Ойшо", магазину "ЗАРА Україна" та водія ОСОБА_3 ; акт підписаний представниками, скріплений печатками.

01.08.2018 водій ОСОБА_3 звернувся до СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області з заявою про те, що в період часу з 20 год.00хв. 31.07.2018 до 07 год.00хв., 01.08.2018 невстановлена особа, таємно, шляхом вільного доступу, з автомобіля "Мегсеdеs" д.н. НОМЕР_2 , викрала чуже майно, чим спричинила матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється.

Заява про злочин була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, кримінальне провадження №12018040640001997 (а.с.79, т.1).

Внаслідок недостачі вантажу (у кількості 27 коробів) була заподіяна шкода ТОВ "ЗАРА Україна" у розмірі 719 784,00, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 01.08.2018 (а.с.70-78, т.1) та звітом №527 про проведених інспекційних роботах Фізичною особою підприємцем Расіним А. А. (а.с.58-65, т.1).

Отримавши Звіт №527, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРА Україна" звернулось з претензією №1 від 01.08.2018 на суму 719 784,00 гривень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс" (а.с.81, т.1).

ТОВ "Еколь Логістікс" визнало майнові вимоги ТОВ "ЗАРА Україна" та перерахувало грошові кошти, вказані у претензії №1 від 01.08.2018 у розмірі 719 784,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №3786 від 24.10.2018.

З наведеного вбачається, що ТОВ "Еколь Логістікс" виконало зобов`язання перед ТОВ "ЗАРА Україна".

31 липня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго Україна" та ТОВ "Еколь Логістікс" було укладено договір страхування відповідальності транспортних операторів №202000569.17.

За умовами цього договору страхування відповідальності транспортних операторів №202000569.17 від 31.07.2017 відповідальність ТОВ "Еколь Логістікс" перед ТОВ "ЗАРА Україна" була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго Україна".

Страховим випадком, за умовами п.1 розділу 4 договору страхування відповідальності транспортних операторів №202000569.17 від 31.07.2017, є виникнення відповідальності страхувальника:

за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із договорів про надання послуг з обробки вантажів відповідно до п.2.1.-2.4. розділу ІІІ договору, що застосовується стосовно діяльності страхувальника, а саме:

за збитки у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження, нестачі вантажу, внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди (п.1.1.1.1), крадіжки вантажу (п.1.1.1.2), намокання вантажу (п.1.1.3), пожежі (п.1.1.4) тощо.

Відповідно до Додаткової угоди №1 (а.с.48-49, т.1) до договору страхування відповідальності транспортних операторів №202000569.17 від 31.07.2017, безумовна франшиза по кожному страховому випадку становить: при збитках сумою до 5 000 000,00грн. - 50 000,00грн.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго Україна" часткову недостачу вантажу визнало страховим випадком та виплатило на умовах договору страхування ТОВ "Еколь Логістікс" страхове відшкодування у розмірі 669 784,00 гривень (719 784,00грн. - 50 000,00грн.).

Страхове відшкодування було виплачено з вирахуванням франшизи у розмірі 50 000,00 гривень.

Предметом розгляду у даній справі є встановлення наявності (відсутності) у позивача підстав для стягнення з відповідача, як перевізника, матеріальної шкоди у розмірі виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування.

Правовою підставою задоволення позовних вимог позивач зазначає статті 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 335 Господарського кодексу України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (аналогічні положення містяться і у п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування").

Згідно з ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положення аналогічного змісту містяться в статті 27 Закону України "Про страхування".

На підставі цих положень у страховика виникає право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Здійснивши виплату страхового відшкодування за договором страхування, страховик набуває права потерпілої особи в межах здійсненої виплати. Він як кредитор не позбавлений права здійснити захист свого права шляхом звернення до страховика винної особи та в подальшому до особи, яка завдала такої шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - це є його законний володілець.

Відповідно до вимог статті 1172 Цивільного кодексу України позивач звернувся до відповідача, як перевізника, про відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що уклав договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № РО-00046995 від 02.02.2018, тому вимога позивача про стягнення суми страхового відшкодування має бути спрямована до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

Так, між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс 24" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № РО-00046995 від 02.02.2018 (а.с.180-186, т.1).

Предметом цього договору (п.1) є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, включаючи протокол до Конвенції 1978 року та транспортного законодавства тієї держави, на території якої сталася подія, що призвело до страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2018 року відповідач (ТОВ "Транс 24") звернувся з заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (страховик) про настання події за договором добровільного страхування відповідальності перевізника, якою повідомив про викрадення вантажу (а.с.187, т.1).

В той же час, судом встановлено, що позивач не звертався до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу, та відповідно не отримував відмову страховика у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ "Страхова група "ТАС" на підставі договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № РО-00046995 від 02.02.2018, то, у даному випадку, позивач мав звернутись до ПрАТ "Страхова група "ТАС" про виплату страхового відшкодування за полісом.

При цьому саме страховик ПрАТ "Страхова група "ТАС" після виплати страхового відшкодування має право регресної вимоги до особи, яка завдала шкоди, у разі наявності для цього правових підстав визначених Законом в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначено про необхідність відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором добровільного відповідальності автомобільного перевізника, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про страхування" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір добровільного страхування відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18).

У даній справі позивач помилково визначає право вимоги як регресу. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

З урахуванням викладеного, господарський суд погоджується з доводами відповідача, який заперечує проти відшкодування виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування та вважає, що саме на ПрАТ "СГ "ТАС" покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги зібрані у справі докази та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини та їх належність, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" та відмову у задоволенні позову про відшкодування завданої майнової шкоди.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на оплату правничої допомоги, зазначає, що ним укладено Договір про надання правничої допомоги №8 від 15.04.2019 з Адвокатським об`єднанням "Правова ініціатива" з Додатковою угодою від 15.04.2019, відповідно до п.2.1. якого Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги ТОВ "Транс 24" у справі №904/1093/19.

Згідно попереднього опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, адвокатом Берус Н.В. надані послуги на загальну суму 6800,00грн., зокрема: ознайомлення з матеріалами справи в суді, матеріалами наданими ТОВ "Транс 24" для надання відзиву та підготовка відзиву - 1900,00грн.; виконання розрахунку нестачі ТМЦ до акту розбіжностей від 01.08.2018 та накладної №00015848 - 1500,00грн.; надання клопотань та заяв по справі, підготовка додаткових документів - 1000,00грн.; участь у судовому засіданні 2400,00грн.

На підтвердження вказаних витрат відповідач надає платіжне доручення №3549 від 17.04.2019 на суму 6 800,00грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.

Відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку статті 126 ГПК України, виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За наведеного, з позивача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 800,00грн.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (м. Київ ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" (м. Дніпро), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістік" (м. Київ) та Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (м. Київ) про відшкодування шкоди у розмірі 669 784,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" (49074, м. Дніпро, вул. Оренбурзька,33, ідентифікаційний код 39246858) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот)грн.00коп., про що видати наказ.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.07.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва