Постанова

від 30.01.2020 по справі 904/1093/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1093/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" (далі - ТОВ "Транс 24")

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Дармін М. О.) від 17.10.2019 у справі Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (далі - ПАТ "Інго Україна")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" (далі - ТОВ "Транс 24")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс" (далі - ТОВ "Еколь Логістікс")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПАТ "СГ "ТАС")

про відшкодування шкоди у розмірі 669 784,00 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПАТ "Інго Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Транс 24" про стягнення 669 784 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ "Транс 24" та ТОВ "Еколь Логістикс" укладено договір перевезення вантажів. На підставі заявки ТОВ "Транс 24" прийняло до перевезення вантаж (одяг та парфумерна продукція), проте під час розвантаження автомобіля виявлено недостачу вантажу, яка сталась внаслідок крадіжки, у зв`язку з чим ТОВ "Зара Україна" заподіяно шкоду у розмірі 719 784 грн. ТОВ "Еколь Логістик" визнало майнові права ТОВ "Зара Україна" та відшкодувало заподіяну шкоду у розмірі 719 784 грн. Разом з цим, між Позивачем та ТОВ "Еколь Логістикс" укладено договір страхування відповідальності транспортних операторів № 202000569.17 від 31.07.2017 (далі - Договір страхування-1) за умовами якого відповідальність ТОВ "Еколь Логістик" застрахована перед ТОВ "Зара Україна". ПАТ "Інго Україна" визнало страховим випадком часткову недостачу вантажу та виплатило на умовах договору страхування ТОВ "Еколь Логістик" страхове відшкодування у розмірі 669 784 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від (суддя Євстигнеєва Н. М.) 16.07.2019 у задоволення позову відмовлено.

2.2. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що між ПАТ "СГ "ТАС" (страховик) та ТОВ "Транс 24" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № FО-00046995 від 02.02.2018 (далі - Договір страхування-2), проте Позивач не звертався до ПАТ "СГ "ТАС" із заявою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу та не отримував відмову страховика у виплаті страхового відшкодування. Оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПАТ "СГ "ТАС" на підставі Договору страхування-2, Позивач мав звернутись до ПАТ "СГ" ТАС" про виплату страхового відшкодування за полісом. При цьому, саме страховик ПАТ "СГ" ТАС" після виплати страхового відшкодування має право регресної вимоги до особи, яка завдала шкоди, в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про страхування" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір добровільного страхування відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 669 784 грн сплаченої вартості втраченого товару.

2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення вантажу перевізником, відповідальність якого застрахована на підставі договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника і регулюються Законом України "Про страхування".

За умовами договору страхування, який укладено між Відповідачем та ПАТ "СГ "ТАС", обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми виникає у разі визнання відповідальності страховика рішенням суду або визнання страхувальником у добровільному порядку за умови надання попередньої згоди страховика на визнання вимог третіх осіб

Оскільки Позивач виплатив ТОВ "Еколь Логістик" страхове відшкодування, до нього перейшло право вимоги до ТОВ "Транс 24", яку ТОВ "Еколь Логістик" мало відповідно до пункту 4.3. Договору перевезення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 15.11.2019 ТОВ "Транс 24" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 924 ЦК України, оскільки правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли не із договірних відносин стосовно стягнення вартості втраченого товару, а з деліктних, у зв`язку з чим відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Як наслідок, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

4.2. Позивач сплатив страхове відшкодування з порушенням приписів частини першої статті 25 Закону України "Про страхування", оскільки включив до цієї суми відшкодування за парфуми, на які не розповсюджується страхове покриття відповідно до положень Додаткової угоди № 1 (т. 1, а. с. 48-49) до Договору страхування-1. Натомість суд апеляційної інстанції положення наведеної норми не застосував та не відхилив відповідних аргументів Відповідача.

4.3. Суд апеляційної інстанції безпідставно змінив предмет позовних вимог без будь-яких заяв та клопотань Позивача, оскільки стягнув з Відповідача сплачену вартість втраченого товару, тоді як предметом позовних вимог зазначено відшкодування шкоди.

4.4. Суд апеляційної інстанції порушив приписи частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 55 Конституції України та частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки не надав ніяких обґрунтувань відхилення аргументів та мотивів Відповідача стосовно предмету спору.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. ПАТ "Інго Україна" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, що викладені в оскаржуваній постанові.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "Транс 24" у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.12.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 22.12.2015 ТОВ "ЗАРА Україна" (Клієнт) та ТОВ "Еколь Логістікс" (Експедитор) уклали договір № 505/15-тр транспортного експедирування (далі - Договір експедирування, т. 1, а. с. 13-21) за умовами якого Експедитор зобов`язується надавати послуги з організації та забезпечення перевезень вантажу Клієнта відповідно до заявок Клієнта, в яких вказуються умови кожного конкретного перевезення вантажу клієнта, а клієнт прийняти і оплатити такі послуги.

7.2. Пунктом 6.2.6. Договору експедирування встановлено, що Експедитор несе матеріальну відповідальність перед Клієнтом за збереження вантажу з моменту його прийняття у вантажовідправника і до видачі вантажу вказаному вантажоодержувачу або уповноваженій ним особі. У випадку пошкодження, псування, нестачі, втрати вантажу під час перевезення Експедитор відшкодовує Клієнту вартість такого пошкодження, псування, нестачі, втрати вантажу. Для розрахунку сторони використовують роздрібну ціну з ПДВ на кожну одиницю вантажу відповідно до деталізованої накладної (форма наведена в додатку № 2 до договору).

7.3. Відповідно до пункту 8.1. Договору експедирування строк його дії починається з дня підписання і діє до 31.12.2016. За відсутності до закінчення строку дії цього договору пропозицій сторін щодо його розірвання він вважається продовженим на один рік (12 місяців) на таких же умовах.

7.4. На виконання Договору експедирування між ТОВ "Еколь Логістікс" (Замовник) та ТОВ "Транс 24" (Виконавець) укладено договір № 293/14-ТР від 22.09.2014 про перевезення вантажів (далі - Договір перевезення) та заявку № оо0200953 від 31.07.2018 на автомобільні перевезення вантажів (т. 1, а. с. 34-38).

7.5. Відповідно до пункту 1.1 Договору перевезення Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення до виконання перевезень третіх осіб (перевізників) та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надавати інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

7.6. Згідно з пунктом 2.2. Договору перевезення Виконавець зобов`язується: надати замовнику послуги з перевезення вантажів відповідно до умов пункту 1.1 договору та згідно із замовленням (пункт 2.2.1); доставити вантаж у визначений в замовленні пункт призначення в терміни, зазначені замовником, та передати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача відповідно до кількості місць, зазначених в товарно-транспортній накладній. Здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за масою та кількістю місць проводиться у порядку та способом, за якими вантажі були прийняті від замовника (пункт 2.2.3).

7.7. Згідно з пунктом 4.2. Договору перевезення, Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача. Уповноваженою особою вантажоодержувача є особа, зазначена у замовленні та товарно-транспортній накладній (CMR).

7.8. Відповідно до пункту 4.3 Договору перевезення, за втрату (недостачу) вантажу виконавець несе відповідальність в розмірі вартості втраченого (розміру недостачі) вантажу та штрафних санкцій, які були пред`явлені замовнику вантажоодержувачем. В разі пошкодження вантажу, виконавець несе відповідальність в розмірі суми, на яку зменшилась вартість вантажу та штрафних санкцій, які були пред`явлені замовнику вантажоодержувачем. При цьому доказом вини виконавця є Акт, складений та підписаний представниками вантажоодержувача і виконавця, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу.

7.9. 31.07.2017 ПАТ "Інго Україна" (Страховик) та ТОВ "Еколь Логістікс" (страхувальник) уклали Договір страхування-1 та чотири додаткових угоди до нього (т. 1, а. с. 39-54).

7.10. За розділом ІІ Договору страхування (в редакції додаткової угоди № 4), дата початку його дії- 31.07.2017, закінчення - 30.08.2018.

7.11. Предметом Договору страхування-1 є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за договорами надання транспортних/транспортно-експедиторських послуг, укладених Страхувальником з іншими особами (пункт 1 розділ ІІІ).

7.12. Відповідно до пункту 1 розділу ІV Договору страхування-1 страховим випадком є виникнення відповідальності Страхувальника за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов`язань, що виникають із договорів про надання послуг з обробки вантажів відповідно до пунктів 2.1.-2.4. розділу ІІІ договору, що застосовується стосовно діяльності Страхувальника, а саме: за збитки у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження, нестачі вантажу, внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди (пункт 1.1.1.1), крадіжки вантажу (пункт 1.1.1.2), намокання вантажу (пункт 1.1.3), пожежі (пункт 1.1.4).

7.13. Відповідно до розділу V Договору страхування-1, відповідальність Страховика по кожному страховому випадку за ризиком "втрата й/або пошкодження вантажу" обмежена сумою 5 000 000 грн (підпункт 1.1.1). При втраті вантажу в результаті крадіжки застосовується спеціальна франшиза 50 000 грн (пункт 2.1).

7.14. Страхове відшкодування виплачується Страхувальнику або на його письмову вимогу - безпосередньо заявникові претензії, або особі, що понесла збиток, або їхнім довіреним особам (пункт 4.4 розділу VIII).

7.15. Відповідно до Додаткової угоди № 1 (т. а. с. 48-49) до Договору страхування-1, безумовна франшиза по кожному страховому випадку при збитках сумою до 5 000 000 грн становить 50 000 грн (т. 1, а. с. 48-49).

7.16. 02.02.2018 ТОВ "Транс 24" (страхувальник) та ПАТ "СГ" ТАС" (страховик) уклали Договір страхування-2 предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням Страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю фізичної особі або її майну, а також шкоди заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень (пункт 1); страховим ризиком є відповідальність за втрату або пошкодження вантажу (пункт 3.3).

7.17. Відповідно до пункту 9 Договору страхування-2, відповідальність Страхувальника застрахована під час перевезення, зокрема, одягу, взуття та не застрахована при перевезені вантажів, що легко б`ються: косметика, парфумерія.

7.18. Страховим випадком за договором є настання відповідальності Страхувальника внаслідок страхових ризиків, що визнана рішенням суду або Страхувальником у добровільному порядку за умови, якщо Страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб (пункт 12.1 Договору страхування-2).

7.19. Страхувальник має право на отримання страхового відшкодування при настанні страхового випадку у межах страхової суми та сублімітів страхових витрат по договору, якщо самостійно без попередньої згоди Страховика відшкодував шкоду, що заподіяна третім особам (пункт 16.2.2 Договору страхування-2).

7.20. Пунктом 19.1 Договору страхування-2 сторони погодили, що страхування здійснюється Страховиком за принципом відшкодування, який означає, що Страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того як Страхувальник поніс збиток, тобто сплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

7.21. Згідно з пунктом 10. Договору страхування-2 строк його дії з 03.02.2018 по 02.02.2019.

7.22. Відповідно до Договору перевезення, заявки № оо0200953 від 31.07.2018 на автомобільні перевезення вантажів та товарно-транспортної накладної № 312018718042 від 31.07.2018 ТОВ "Транс 24" прийняло вантаж для перевезення, водій ОСОБА_1 , автомобіль "Меrсеdеs" д.н. НОМЕР_1 , маршрут с. Стоянка (Київська область) - м. Дніпро, вул. Глінкі, 2, (ТЦ "Мост Сіті Центр", ТОВ "Зара Україна") в кількості 76 коробок (т. 1, а. с. 83).

7.23. В графі "Відомості про вантаж" товарно-транспортної накладної № 312018718042 від 31.07.2018, яка видавалась автомобільному перевізнику ТОВ "Транс 24", зазначено, що перевезенню підлягає текстиль - 56 коробів, взуття - 19 коробів, декорації - 1 короб, загальною вартістю 1 970 462, 81 грн.

7.24. 01.08.2018 під час розвантаження автомобіля "Мегсеdеs" д. н. НОМЕР_1 виявлено недостачу вантажу в кількості 27 коробів: № № 18387, 18391, 18392, 18394, 28193, 28196, 28197, 28200, 29921, 29922, 30007, 30008, 30009, 30010, 30011, 30012, 30013, 30014, 30015, 30016, 30652, 30654, 30656, 30657, 35014, 83999, 88149 про що складено Акт розбіжностей, підписаний представниками магазинів "Зара", "Ойшо" та водієм-експедитором ОСОБА_1 (т.1, а. с. 69).

7.25. Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ "Зара" вартість втраченого товару (одяг, парфуми) складає 719 784 грн (т. 1, а. с. 70-78).

7.26. Вартість втраченого товару на вказану суму підтверджується звітом № 527 з проведених інспекційних робіт, складеним ФОП Расін А. А. (т. 1, а. с. 56-69), в якому зазначено, що інспекція проведена 01.08.2018 відповідно до інструкцій отриманих від ПАТ "Інго Україна" у точці роздрібного продажу ТОВ "Зара Україна", розташованій у м. Дніпро, вул. Глінки, 2 в ТЦ "Мост Сіті" магазин "Зара", за участю представників магазинів "Зара" та "Ойшо".

7.27. 01.08.2018 ОСОБА_1 (водій) звернувся до СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області з заявою про те, що з 20 год. 00 хв. 31.07.2018 до 07 год. 00 хв. 01.08.2018 невстановлена особа викрала з автомобіля "Мегсеdеs" д. н. НОМЕР_1 чуже майно, чим спричинила матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється. Заява про злочин зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12018040640001997 (т. 1, а. с. 79-80).

7.28. ТОВ "ЗАРА Україна" звернулось до ТОВ "Еколь Логістікс" з претензією № 1 від 01.08.2018 на суму 719 784 грн (т. 1, а. с. 81).

7.29. ТОВ "Еколь Логістікс" визнало майнові вимоги ТОВ "ЗАРА Україна" та перерахувало грошові кошти, вказані у претензії № 1 від 01.08.2018, у розмірі 719 784 грн за платіжним дорученням № 3786 від 24.10.2018 (т. 1, а. с. 82).

7.30. На підставі заяви ТОВ "Еколь Логістік" про виплату страхового відшкодування від 10.10.2018 (т. 1, а. с. 104) ПАТ "Інго Україна" склало страховий акт № 627 (т.1 а. с.102), яким визнало суму збитку в результаті страхового випадку у сумі 719 784 грн та визначило страхове відшкодування, за вирахуванням франшизи, у сумі 669 784 грн.

7.31. Платіжним дорученням № 7646 від 09.11.2018 ПАТ "Інго Україна" сплатило ТОВ "Еколь Логістік" страхове відшкодування у сумі 669 784 грн (т. 1, а. с. 103).

7.32. 10.12.2018 ПАТ "Інго Україна" звернулося до ТОВ "Транс24" з претензією про перерахування на свій рахунок 669 784 грн, додавши необхідні документи (т. 1, а. с. 113).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. За підставами виникнення зобов`язання поділяють на договірні та недоговірні (позадоговірні).

8.2. Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

8.3. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

8.4. Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

8.5. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

8.6. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

8.7. Аналогічні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.

8.8. Відповідно до частини першої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

8.9. Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

8.10. Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

8.11. Суди встановили, що за змістом пунктів 4.2, 4.3 Договору перевезення Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача; за втрату (недостачу) вантажу Відповідач несе відповідальність в розмірі вартості втраченого (розміру недостачі) вантажу та штрафних санкцій, які були пред`явлені Позивачу вантажоодержувачем. При цьому доказом вини виконавця є Акт, складений та підписаний представниками вантажоодержувача і виконавця, в якому відображено факт втрати (недостачі) або пошкодження вантажу.

Під час розвантаження автомобіля Відповідача, який здійснював перевезення за Договором перевезення, виявлено недостачу вантажу в кількості 27 коробів, про що було складено Акт розбіжностей, підписаний представниками магазинів "Зара", "Ойшо" та водієм-експедитором ОСОБА_1

В подальшому ТОВ "Еколь Логістікс" визнало майнові вимоги ТОВ "ЗАРА Україна" та перерахувало йому 719 784 грн, а ПАТ "Інго України", в свою чергу, визнало суму збитку в результаті страхового випадку у зазначеній сумі та виплатило Позивачу страхове відшкодування, за вирахуванням франшизи, у сумі 669 784 грн.

8.12. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Транс 24" не заперечує вищевикладені обставини та зазначає, що до ПАТ "Інго України" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, проте вважає, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли не із договірних відносин стосовно стягнення вартості втраченого товару, а з деліктних (позадоговірних).

8.13. За змістом статей 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

8.14. Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

8.15. Поряд з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.16. Суди попередніх інстанції не встановлювали обставин розірвання або визнання недійсним Договору перевезення.

8.17. Навпаки судами встановлені обставини виконання Відповідачем зобов`язань за Договором перевезення, зокрема, саме на виконання умов Договору перевезення Відповідач забезпечив подачу транспортного засобу (автомобіль "Меrсеdеs" д.н. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 ), прийняв вантаж для перевезення на підставі відповідної заявки та товарно-транспортної накладної, окрім цього водій-експедитор ОСОБА_1 підписав Акт розбіжностей, яким зафіксовано недостачу вантажу, що свідчить про підтвердження Відповідачем втрати вантажу в межах виконання Договору перевезення.

8.18. Беручи до уваги, що за пунктами 4.2, 4.3 Договору перевезення Відповідач взяв на себе відповідальність за збереження переданого йому вантажу, вантаж отримано Відповідачем на виконання цього договору та втрачено, а зобов`язання за Договором не є припиненими, Суд доходить висновку, що в цьому випадку Відповідач має нести відповідальність за недостачу вантажу, який він перевозив, передбачену пунктами 4.2, 4.3 Договору перевезення, тобто за порушення договірних зобов`язань, а не деліктну, що виникає із заподіяної шкоди.

8.19. Враховуючи викладене Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.1 цієї постанови), що правовідносини між Позивачем та Відповідачем носять деліктний характер, у зв`язку з чим право вимоги Позивача має реалізовуватись шляхом звернення до ПАТ "СГ "ТАС".

8.20. Підстави заміни кредитора у зобов`язанні передбачені, зокрема, статтею 512 ЦК України, якою встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов`язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/6553/17.

8.21. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

8.22. Предметом Договору страхування-1, який укладено між ПАТ "Інго Україна" та ТОВ "Еколь Логістик", є майнові інтереси ТОВ "Еколь Логістик" пов`язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за договорами надання транспортних/транспортно-експедиторських послуг, укладених ТОВ "Еколь Логістик" з іншими особами (у спірних правовідносинах з ТОВ "Транс 24").

8.23. Враховуючи договірний характер спірних правовідносин, які виникли між ТОВ "Еколь Логістик" та ТОВ "Транс 24" на підставі Договору перевезення, встановлені судами обставини неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за цим договором та беручи до уваги, що ПАТ "Інго Україна" виплатило ТОВ "Еколь Логістик" страхове відшкодування за Договором страхування-1, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що до Позивача перейшло право вимоги до ТОВ "Транс 24", яке ТОВ "Еколь Логістик" мало відповідно до пункту 4.3 Договору перевезення.

8.24. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Транс 24" не заперечує перехід до ПАТ "Інго Україна" права вимоги, проте зазначає, що Позивач виплатив страхове відшкодування з порушенням приписів частини першої статті 25 Закону України "Про страхування", оскільки включив до цієї суми відшкодування за парфуми, на які не розповсюджується страхове покриття відповідно до положень Додаткової угоди № 1 до Договору страхування-1, якою сторони погодили, що страхове покриття за договором додатково розповсюджується на окремі перевезення вантажів, замовниками яких виступають, зокрема, ТОВ "Зара Україна" та ТОВ "Ойшо Україна", а також зазначено вид вантажу - текстильна продукція та/або взуття.

8.25. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

8.26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за змістом пункту 1 розділу ІV Договору страхування-1 страховим випадком є виникнення відповідальності Страхувальника, зокрема, за збитки, що виникли у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження, нестачі вантажу, внаслідок його крадіжки; відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору страхування-1, безумовна франшиза за кожним страховим випадком становить: при збитках сумою до 5 000 000 грн - 50 000 грн.

8.27. Оцінивши в сукупності умови Договору страхування-1, Додаткову угоду № 1, Акт розбіжностей, який підписаний представниками вантажоодержувача та виконавця, накладну на внутрішнє переміщення, бухгалтерську довідку, звіт ФОП Расіна А.А., який є експертом з оцінки якості та кількості товарів, акт про настання страхового випадку та платіжні доручення про сплату страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нестача товару в сумі 719 784 грн підтверджена достатніми доказами, а Позивач виплатив страхове відшкодування ТОВ "Еколь Логістик" у розмірі 669 784 грн (за вирахуванням франшизи 50 000 грн), що узгоджується з умовами Договору страхування-1 та Додаткової угоди № 1.

8.28. Згідно з приписами статті 300 ГПК України Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.29. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що доводи Скаржника (підпункт 4.2 цієї постанови) про порушення Позивачем порядку здійснення страхової виплати за Договором страхування-1 з огляду на положення Додаткової угоди № 1, якою сторони погодили, що страхове покриття за договором додатково розповсюджується на окремі перевезення вантажів не знайшли свого підтвердження та спрямовані на перегляд висновків суду апеляційної інстанції за результатами оцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.30. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

8.31. Оскільки самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.3 цієї постанови), що суд апеляційної інстанції змінив предмет позову.

8.32. Доводи Скаржника (підпункт 4.4 цієї постанови) про ухилення судами від аналізу і вивчення його аргументів та решта доводів касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Суд звертає увагу та те, що в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Враховуючи це, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції достатньою мірою аргументував свою постанову.

8.33. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", mutatis mutandis "Рябих проти Росії"), яку Верховний Суд застосовує як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

8.34. Оскільки фундаментальних порушень у цій справі не встановлено, Суд доходить висновку, що підстави для зміни чи скасування прийнятої судом апеляційної інстанції постанови відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс 24" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 904/1093/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак