Рішення

від 09.07.2019 по справі 904/697/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019м. ДніпроСправа № 904/697/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Хавіної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс", м. Київ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Актабанк", м. Дніпро

відповідача-2: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича, м. Київ

відповідача-3: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , м. Дніпро

про визнання зобов`язання припиненими; зобов`язання вчинити дії; визнання протиправним та скасування рішення

Представники:

від позивача: Зарудний І.В., довіреність № б/н від 07.02.2019, адвокат;

від відповідача - 1: Чорнобук О.А., довіреність № 21 від 12.04.2019, адвокат;

від відповідача - 2: Чорнобук О.А., довіреність № 21 від 12.04.2019, адвокат;

від відповідача - 3: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 20.02.2019 № 1/02, в якому просить суд:

- визнати припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" перед Публічним акціонерним товариством "Актабанк" за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк";

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Актабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Актабанк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк";

- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" та зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича зняти з публічних торгів (аукціону) право вимоги за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що своїми активними діями (розміщення на веб-сайті "Прозорро.Продажі" оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу вимоги ПАТ "Актабанк", відповідно до якого 18.02.2019 були проведені відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення аукціону, з реалізації активів (майна) ПАТ "Актабанк", а саме: лоту № F28GL40309 "Права вимоги за кредитним договором 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: транспортні засоби, одна фінансова порука фізичної особи та одна фінансова порука юридичної особи) відповідач заперечує проти того, що заборгованість з кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014 погашена в повному обсязі, та продовжує вжиття заходів згідно наказу "Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів" від 30.08.2017 № 122, який постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 визнано протиправним та скасовано

Ухвалою господарського суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.04.2019; залучено до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 .

01.04.2019 відповідачем - 3 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не доведено протиправність дій Фонду гарантування. Стверджує, що припинення (розірвання) кредитного договору не припиняє кредитного зобов`язання, у межах якого позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти та пеню за порушення строків виконання зобов`язання; кредитне зобов`язання належить вважати припиненим з моменту виконання позичальником всіх обов`язків позичальника перед банком, які складають зміст цього зобов`язання. Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення комітету від 23.01.2019 № 76 зазначає, що вказане рішення є реалізованим, виконаним проведенням торгів 18.02.2019 та вичерпало свою дію, у зв`язку із чим його скасування не породжує правових наслідків для позивача. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в цій частині вимог не забезпечує його реального захисту. Просив у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2019 за клопотанням позивача продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладене на 28.05.2019, у зв`язку із неявкою представників відповідача - 1,2, третьої особи та ненаданням витребуваних судом документів.

11.04.2019 на адресу суду надійшов відзив ПАТ "Актабанк" на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки погашення заборгованості за спірним кредитним договором відбулось за нікчемними правочинами, а тому заборгованість ТОВ "БМ Транс" є непогашеною.

18.04.2019 від третьої особи ОСОБА_1 надішли письмові пояснення на відзив відповідача-3, в яких третя особа із посиланням на факти, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/8772/17, що набрало законної сили, стверджує про повне погашення кредитної заборгованості ТОВ БМ Транс перед ПАТ Актабанк станом на 05.08.2014 за рахунок її банківських вкладів та перехід права вимоги сплати коштів до ОСОБА_1 . Таким чином, право вимоги за спірним кредитним договором не є активом банку, а рішення про виставлення на продаж права вимоги за спірним кредитним договором є незаконним. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.05.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-3, в якій ТОВ БМ Транс виклав заперечення, аналогічні тим, що зазначені у письмових поясненнях третьої особи. Просив позов задовольнити.

13.05.2019 до суду надійшли заперечення відповідача-3 на відповідь позивача на відзив, в яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що Уповноваженою особою Фонду не було вчинено жодних протиправних дій по відношенню до позивача, навпаки Уповноваженою особою Фонду вчинялися дії на виконання обов`язку щодо перевірки правочинів, за наслідками якої позивачу було направлено повідомлення про нікчемність правочину, укладеного за участю позивача. Тобто, Уповноважена особа Фонду лише виявляє нікчемний правочин; нікчемним він є в силу закону, а не рішення останньої. Вважає, що оскільки право вимоги за спірним кредитним договором обліковується у ліквідаційній масі ПАТ Актабанк , Фондом гарантування правомірно затверджені умови продажу активів банку рішенням від 23.01.2019 № 76. Просив у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2019 підготовче засідання відкладене на 13.06.2019 за клопотанням позивача та у зв`язку із неявкою представників відповідача-3 та третьої особи.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 09.07.2019.

Відповідач-3 та третя особа явку повноважних представників у судове засідання 09.07.2019 не забезпечили.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-3 та третьої особи, оскільки за наявних у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання ухвали господарського суду від 13.06.2019, останні повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

У судовому засіданні 09.07.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідачів-1,-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" (позичальник, позивач) укладено кредитний договір №01-1682/Т, відповідно до п. 1.1. якого банк на умовах цього договору надає позичальнику кошти у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 855 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Кінцевий строк повернення повної суми кредиту - 02.0.2015 (п. 1.3. кредитного договору).

Згідно із додатковою угодою №5 від 04.08.2014 кінцевий строк повернення повної суми кредиту визначено 04.08.2014.

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БМ Транс перед банком за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014 забезпечувалась, зокрема:

- договором поруки №01-1682/Т/2 від 04.02.2014, укладеним між ПАТ Актабанк (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати за належне виконання боржником/позичальником зобов`язань, що випливають (та/або випливуть) з кредитного договору №01-1682/Т від 04.02.2014, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього;

- договором застави майнових прав №01-1682/Т/4 від 04.08.2014, укладеним між ПАТ Актабанк (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець), відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення виконання ТОВ БМ Транс умов кредитного договору передає у заставу заставодержателю право вимоги на отримання грошових коштів по договору банківського вкладу Класік №В19-207580/Т від 28.11.2013, укладеному між заставодавцем та заставодержателем. (надалі - договір застави майнових прав 1). Відповідно до п. 1.4. Договору застави майнових прав 1, вартість предмету застави складає 320 000,00 євро (триста двадцять тисяч євро 00 євроцентів);

- договором застави майнових прав №01-1682/Т/5 від 04.08.2014, укладеним між ПАТ Актабанк (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець), відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення виконання ТОВ БМ Транс умов кредитного договору передає у заставу заставодержателю право вимоги на отримання грошових коштів по договору банківського вкладу Класік №В19-207578/Т від 28.11.2013, укладеному між заставодавцем та заставдержателем (надалі - договір застави майнових прав-2). Відповідно до п.1.4. договору застави майнових прав 2, вартість предмету застави складає 400 000,00 доларів США (чотириста тисяч доларів США 00 центів);

- договором поруки №01-1682/Т/6 від 04.08.2014, укладеним між ПАТ Актабанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати за належне виконання боржником/позичальником зобов`язань, що випливають (та/або випливуть) з кредитного договору №01-1682/Т від 04.02.2014, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього.

У відповідності до умов вказаних договорів поручителі зобов`язуються перед кредитором відповідати за належне виконання боржником зобов`язань, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеного між кредитором та боржником, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов.

У зв`язку із тим, що у строк до 01.08.2014 позивачем не було виконано зобов`язання за кредитним договором в частині повної слати суми кредиту, банк звернув стягнення на майно відповідно до порядку, передбаченому договорами застави майнових прав, про що вказано у листі ПАТ Актабанк № В10/3610 від 06.08.2014.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014 № 576 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Актабанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2014р. прийнято рішення № 90 про запровадження в Банку з 17.09.2014 тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 № 19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 16.01.2015 № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 № 24 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" строком на один рік з 16 січня 2018 року до 15 січня 2019 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 31.05.2017 № 1217 "Про заміну уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк", з 07.06.2017 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Актабанк" Кулішу Віктору Миколайовичу (далі - "Уповноважена особа Фонду").

У відповідності до підпункту 8 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд/Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону (далі - Закон).

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд/Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня: впровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), щодо нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

На виконання вищезазначених вимог Закону відповідачем була проведена перевірка договорів при кредитуванні ТОВ "БМ Транс" за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014, за результатами якої було складено повідомлення від 31.08.2017 № 1933 про нікчемність правочинів, згідно яких було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014 згідно п.п. 1, 2, 5, 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону, а саме договорів застави майнових прав №01-1682/Т/4 від 04.08.2014, №01-1682/Т/5 від 04.08.2014

Позивач зазначає, що на його адресу надійшло від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича повідомлення про нікчемність правочинів, згідно яких було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014.

Крім того, наказом "Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів" від 30.08.2017 № 122 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича поновлено у бухгалтерському обліку ПАТ "Актабанк" кредитну заборгованість за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014, а також поновлено у бухгалтерському обліку ПАТ "Актабанк" права вимоги за забезпечувальними договорами.

Вказане стало підставою для звернення ТОВ БМ Транс та ОСОБА_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для оскарження протиправних дій та рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Куліша В.М.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/8772/17 визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" щодо визнання нікчемними договорів та направлення повідомлень про нікчемність правочинів з вимогами про необхідність повного та належного виконання умов кредитного договору №01-1682/Т від 04.02.2014, що укладений між ПАТ "Актабанк" та ТОВ "БМ Транс", а саме щодо правочинів (договорів):

- договору застави майнових прав № 01-1682/Т/4 від 04.08.2014, укладеного з ОСОБА_1 , предметом застави за яким є право вимоги на отримання грошових коштів за договором депозиту №В19/207580/Т від 28.11.2013 на загальну суму 320 000,00 Євро строком повернення до 17.12.2014;

- договору застави майнових прав №01-1682/Т/5 від 04.08.2014, укладеного ОСОБА_3 , предметом застави за яким є право вимоги на отримання грошових коштів за договором депозиту №В19/207578/Т від 28.11.2013 на загальну суму 400 000,00 доларів США строком повернення до 17.12.2014.

Також визнано протиправним та скасовано наказ "Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів" від 30.08.2017 № 122, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Кулішом Віктором Миколайовичем.

Під час розгляду справи № 804/8772/17 Дніпропетровським окружним адміністративним судом встановлено, що укладення та фактичне виконання сторонами правочинів призвело до погашення зобов`язання ТОВ "БМ Транс" перед ПАТ "Актабанк" за рахунок майнових прав ОСОБА_4 , а визнання їх ПАТ "Актабанк" нікчемними призвело до порушення прав ТОВ БМ Транс та ОСОБА_1 .

Таким чином, відсутні підстави для визнання Уповноваженою особою правочинів нікчемними та направлення з цього приводу повідомлень.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/8772/17 встановлює обставини правомірності погашення заборгованості за кредитним договором та підтверджує, що ПАТ "Актабанк" не може мати будь-яких вимог до ТОВ "БМ Транс".

Позивач зазначає, що 07.02.2019 від Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Актабанк на адресу ТОВ БМ Транс надійшов лист вих. № 115 від 28.01.2019, яким позивача повідомлено, що у відповідності до ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб право вимоги за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014 буде виставлено для продажу на відкритих торгах (аукціоні), які відбудуться 18.02.2019 лот № F28GL40309. Також було повідомлено, що у разі, якщо право вимоги за вказаним кредитним договором не буде продано у зазначену дату окремим лотом, виконавчою дирекцією Фонду може бути прийнято рішення про реалізацію даного активу у складі портфелю прав вимоги за кредитними договорами інших позичальників банку.

З офіційного сайту на ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ розмішено оголошення щодо проведення аукціону - лот № F28GL40309, зокрема, стислий опис Лоту: Права вимоги за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним з юридичною особою (Забезпечення: транспортні засоби, 1 фінансова порука фізичної особи та 1 фінансова порука юридичної особи); замовник аукціону - Публічне акціонерне товариство Актабанк ; дата проведення аукціону - 18 лютого 2019 року о 09:54 год.; початкова ціна продажу лоту - 18 478 067,50 грн. без ПДВ; аукціон відбувався на підставі рішення ФГВФО Про Затвердження Умов Продажу від 2019-01-23 №76.

Позивач зазначає, що ПАТ "Актабанк" відмовляється визнавати припиненими зобов`язання за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014, який забезпечувався договорами поруки і застави, що й стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За нормами ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Частиною 1 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Аналогічні положення містяться в Законі України "Про заставу".

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У свою чергу, згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Аналогічна норма міститься в Законі України "Про заставу" (ст. 28).

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За змістом ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

З урахуванням того, що ТОВ "БМ Транс" у строк, визначений кредитним договором, не було виконано зобов`язань щодо повернення суми кредиту, третя особа повністю погасила заборгованість ТОВ "БМ Транс" за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014, шляхом списання грошових коштів ОСОБА_1 , згідно вищевказаних договорів застави майнових прав.

Таким чином, погашення заборгованості ТОВ "БМ Транс", як позичальника, за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014, призвело до припинення зобов`язань перед відповідачем за вказаним кредитним договором згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, що має наслідком і припинення зобов`язань за всіма договорами, що були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, у тому числі, але не виключно: договором поруки №01-1682/Т/2 від 04.02.2014, договором застави майнових прав №01-1682/Т/4 від 04.08.2014, договором застави майнових прав №01-1682/Т/5 від 04.08.2014, договором поруки №01-1682/Т/6 від 04.08.2014

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язання перед Публічним акціонерним товариством "Актабанк" за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014 (зі змінами та доповненнями), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс", обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Актабанк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Актабанк" за рахунками обліку кредитів (згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014 (зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 № 19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 16.01.2015 № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКТАБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.01.2018 № 24 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" строком на один рік з 16 січня 2018 року до 15 січня 2019 року включно.

Згідно ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

У свою чергу, майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, передбачено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що ПАТ "Актабанк" здійснює відчуження всіх активів, які містяться на його балансовому обліку, у тому числі права вимоги за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014, оскільки наказом "Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів" від 30.08.2017 № 122 поновлено у бухгалтерському обліку ПАТ "Актабанк" кредитну заборгованість ТОВ "БМ Транс" за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014.

Оскільки судом було визнано припиненими зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, то цілком правомірним є відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття наказу "Щодо заходів, пов`язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів" від 30.08.2017 № 122.

Однак, приймаючи до уваги невизнання ПАТ "Актабанк" даної обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 Цивільного кодексу України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги мають ознаки аналогії способу захисту, що передбачений п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту цілком ефективним та обґрунтованим, оскільки у повній мірі захищає його оспорювані права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р. (заява №38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ПАТ "Актабанк" виключити з бухгалтерського обліку ПАТ "Актабанк" за рахунками обліку кредитів (згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором №01-1682/Т від 04.02.2014 (зі змінами та доповненнями), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича зняти з публічних торгів (аукціону) право вимоги за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк", з огляду на наступне.

Так, за твердженнями позивача, означене рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" в частині продажу права вимоги до ТОВ БМ Транс суперечить приписам чинного законодавства та підлягає скасуванню. При цьому, позивачем наголошено на тому, що у ПАТ Актабанк відсутнє право вимоги до ТОВ БМ Транс , яке виставлено на продаж згідно оспорюваного рішення, що фактично встановлено судом у даній справі.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідачі посилалися на те, що оспорюване позивачем рішення фактично вичерпало свою дію, а отже, задоволення позовних вимог ніяким чином не вплине на права та законні інтереси позивача. До того ж, відповідачем-3 наголошено на тому, що оскаржуване рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи зміст ст. 129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає, що при зверненні до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення позивачем повинно бути доведено суду належними та допустимими у розумінні ст..ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставини порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок прийняття відповідачем-3 оспорюваного рішення, а також невідповідність такого рішення приписам чинного законодавства. Відсутність порушення прав позивача з боку відповідача-3 фактично виключає можливість застосування судового захисту.

Проте, за висновками суду, у даному випадку рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю БМ Транс не порушує, зокрема, ніяким чином не впливає на правовідносини позивача, як боржника за договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, у відносинах з кредитором.

Зі змісту оспорюваного рішення полягає, що дирекція вирішила визначити активи ПАТ Актабанк , що підлягають продажу шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової вартості лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме пул активів, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами. До таких активів віднесено, в тому числі, право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю БМ Транс за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014.

Як свідчать представлені суду документи, на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" на сайті Prozoro розміщено оголошення про проведення продажу 18.02.2019 права вимоги за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014

Згідно із протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000121-b, 18.02.2019. торги з продажу права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014 не відбулись.

Тобто, з наведеного полягає, що на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" активи позивача продані не були, а отже, оспорюване рішення вичерпало свою дію, а його скасування у судовому порядку фактично ніяких правових наслідків для позивача не матиме, що вказує на недоцільність застосування судового захисту у обраний заявником спосіб.

Отже, у даному випадку суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є ефективним у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ніяким чином, навіть у разі наявності підстав для задоволення позову, не призвів би до дійсного відновлення прав позивача, зокрема, як особи, визначеної боржником Публічного акціонерного товариства Актабанк згідно договору № 01-1682/Т від 04.02.2014.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю БМ Транс в частині визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.01.2019 № 76 "Про Затвердження Умов продажу активів ПАТ "Акта Банк" та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича зняти з публічних торгів (аукціону) право вимоги за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на позивача та ПАТ Актабанк пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" перед Публічним акціонерним товариством "Актабанк" за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк".

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Актабанк" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 53, код ЄДРПОУ 35863708) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" виключити з бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Актабанк" за рахунками обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість за кредитним договором № 01-1682/Т від 04.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" та Публічним акціонерним товариством "Актабанк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Актабанк" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 53, код ЄДРПОУ 35863708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Транс" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 26, код ЄДРПОУ 35129486) 3 842 грн. 00 коп. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.

У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 19.07.2019

Суддя І.А. Рудь