Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/1724/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019Справа № 910/1724/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10) до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ (03083, м. Київ, ПРОСПЕКТ НАУКИ, БУДИНОК 50) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача державного реєстратора Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова Вячеслава Анатолійовича визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора

Представники:

від позивача: Єкімук О.Л. (представник за довіреністю);

від відповідача: Гук О.О. (представник на підставі ордеру);

від третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство ФІДОБАНК (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним одностороннього застосування ТОВ "СКАЙ КЕПІТАЛ" наслідків недійсності правочину та поновлення права власності ПАТ "ФІДОБАНК" шляхом реєстрації у відповідних розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора залишено без руху.

25.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 року відкрито провадження у справі №910/1724/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.03.2019 року.

В судове засідання 27.03.2019 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - державного реєстратора Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова Вячеслава Анатолійовича, зобов`язано Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Третьої особи, докази чого надати суду, встановлено Третій особі строк до 10 днів з дня отримання копії позовної заяви для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, відкладено підготовче судове засідання на 24.04.2019 року.

18.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

24.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.04.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 15.05.2019 року.

В судове засідання 15.05.2019 року з`явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Відповідачу строк для подання відзиву, долучити відзив до матеріалів справи, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 29.05.2019 року.

В судове засідання 29.05.2019 року з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2019 року.

В судове засідання 19.06.2019 року з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2019 року.

В судовому засіданні 10 липня 2019 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник Третьої особи не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштових конвертів, надісланих на адресу Третьої особи.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10 липня 2019 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" було укладено Кредитний договір № 1275Ю (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитну лінію з лімітом 206 360 000,00 (двісті шість мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень, з терміном погашення до 09.01.2015 року для поповнення обігових коштів з врахуванням графіку на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути одержані кошти, сплатити відсотки за, користування кредитною лінією та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки/терміни, передбачені цим договором.

25.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" було укладено 19 договорів про припинення зобов`язання передачею відступного, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р.:

1. за реєстровим № 2180, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 51 014 880,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:026:0008 ;

2. за реєстровим № 2181, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 20 860 057,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:011:0003 ;

3. за реєстровим № 2182, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 20 875 867,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:011: 0002;

4. за реєстровим № 2183, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 397 849,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:017: 0017;

5. за реєстровим № 2184, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 20 869 237,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782300:05:011:0004 ;

6. за реєстровим № 2185, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 104 808 244,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:06:021: 0106;

7. за реєстровим № 2186, відповідно до якого припинені зобов`язання пзичальника за Кредитним договором на суму 5 240 769,00 г-рн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222787400 :03:008:0050 ;

8. за реєстровим № 2187, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 8 328 825,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222787400:03:008:0049 ;

9. за реєстровим № 2188, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 9 490 097,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222785200:04:009:0023 ;

10. за реєстровим № 2189, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222785200:04:009: 0025;

11. за реєстровим № 2190, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222785200:04:009: 0024;

12. за реєстровим № 2191, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:022: 0006;

13. за реєстровим № 2192, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:022:0007 ;

14. за реєстровим № 2193, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 10 200 018,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:022: 0005;

15. за реєстровим № 2194, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 115 309,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782100:04:004: 0031;

16. за реєстровим № 2195, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 117 349,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782100:04:004: 0025;

17. за реєстровим № 2196, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 5 129 079,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222782100:04:004:0030 ;

18. за реєстровим № 2197, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 40 799 562,00 грн. передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:026: 0006;

19. за реєстровим № 2198, відповідно до якого припинені зобов`язання позичальника за Кредитним договором на суму 15 308 697,00 грн., але не більше ніж на суму фактичної заборгованості боржника за Кредитним договором станом на дату передачі об`єкту договору, передачею банку земельної ділянки за кадастровим номером: 3222780600:07:026:0007 .

Відповідно до пунктів 1 Договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, за даними договорами частина зобов`язання боржника, встановленого у Кредитному договорі, припиняється в обсязі на суму, що є ціною договорів, взамін чого боржник передає у власність кредитору, а кредитор приймає у власність від боржника майно, що є об`єктом цих договорів. Загальна вартість земельних ділянок, переданих позичальником банку на підставі Договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, згідно вказаних договорів, становила 369 355 911,00 грн. Загальна сума припинених зобов`язань позичальника перед банком передачею відступного склала 368 147 282,77 грн., що відповідає розміру заборгованості позичальника за Кредитним договором станом на дату укладення Договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року.

В подальшому на виконання частини 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо забезпечення перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "ФІДОБАНК" за період з 20.05.2015 року до 20.05.2016 року наказом № 32 від 25.05.2016 року було прийнято рішення здійснити перевірку в ПАТ "ФІДОБАНК" перевірку договорів, укладених за період з 20.05.2015 року до 20.05.2016 року на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону, та створено відповідну комісію з перевірки договорів за операційною діяльністю банку.

За результатами проведеної перевірки комісією встановлено прощення боргу, внаслідок яких банк втратив заставне майно, зокрема, банком прийнято рішення щодо припинення зобов`язань передачею відступного за Кредитним договором № 1275Ю від 10.01.2014 року, зокрема, передача клієнтом банку земельних ділянок площею не менше ніж 70 га, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, замість виконання зобов`язань щодо оплати заборгованості в сумі не менше ніж 360 000 000,00 грн., тобто 28.12.2015 року була погашена заборгованість за Кредитним договором та прийняті на баланс земельні ділянки загальною площею 72,4226 га за ціною 369 355 911,00 грн. тощо. При цьому як визначено комісією, попри залишкову вартість по фінансовому обліку банку 14 847 750,00 грн. та 369 355 911,00 грн. Протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 28.09.2016р., призначеної наказом № 32 від 25.05.2016 року, комісією вирішено визнати нікчемними вище перелічені укладені між сторонами Договори про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року за ознаками п. п. 1, 4 ч. З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17 рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/9693/17 скасовано, позов задоволено повністю, визнано недійсним:

1. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2180;

2. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2181;

3. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2182;

4. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2183;

5. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2184;

6. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2185;

7. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2186;

8. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2187;

9. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2188;

10. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2189;

11. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2190;

12. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2191;

13. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2192;

14. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2193;

15. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2194;

16. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2195;

17. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2196;

18. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2197;

19. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2198.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 600,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760,00 грн. (а.с.11-16)

25.05.2018 року державним реєстратором Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачовим Вячеславом Анатолійовичем скасовано право власності Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на 10 земельних ділянок, переданих на виконання умов договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., підставою для скасування якого стала постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. (а.с.28-48)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що державним реєстратором Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачовим Вячеславом Анатолійовичем при прийнятті рішення про скасування права власності Позивача допущено порушення п.9 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки рішення про визнання права власності не приймалось, а рішення суду про недійсність правочину не зумовлює обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт. За таких підстав, просить суд визнати протиправним одностороннє застосування Товариством з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ наслідків недійсності правочину та поновити право власності Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК шляхом реєстрації у відповідних розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасувати рішення.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що Позивач втратив право власності на земельні ділянки та при зверненні до суду з вказаним позовом не зазначив, що він є належним власником об`єктів, та які права та законні інтереси порушені. Крім того, зазначив, що земельні ділянки були відчужені фізичним та юридичним особам, а тому Позивач має право пред`явити віндікаційний позов.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17 рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/9693/17 скасовано, позов задоволено повністю, визнано недійсним:

1. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2180;

2. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2181;

3. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2182;

4. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2183;

5. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2184;

6. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2185;

7. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2186;

8. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2187;

9. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2188;

10. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2189;

11. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2190;

12. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2191;

13. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2192;

14. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2193;

15. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2194;

16. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2195;

17. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2196;

18. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2197;

19. Нікчемний договір про припинення зобов`язання передачею відступного, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. і зареєстрований в реєстрі за № 2198.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" на користь Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 600,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1760,00 грн. (а.с.11-16)

У вказаній постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що виконуючи обов`язок, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, щодо проведення перевірки та виявлення укладених Банком нікчемних правочинів, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПУАТ "ФІДОБАНК" на підставі відмови Банку від майнових вимог до Позичальника на суму 359 542 282,77 грн. та прийняття Банком майна в рахунок виконання грошових вимог до Позичальника у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість такого майна, констатував факт нікчемності укладених Договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, що цілком відповідає положенням ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки Договори про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, укладені з недодержанням в момент їх вчинення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зокрема, щодо відповідності змісту правочинів акту цивільного законодавства - Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", такі правочини є нікчемними.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/9693/17 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт нікчемності 19 договорів про припинення зобов`язання передачею відступного, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17, яка набрала законної сили.

25.05.2018 року державним реєстратором Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачовим Вячеславом Анатолійовичем скасовано право власності Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на 10 земельних ділянок, переданих на виконання умов договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., підставою для скасування якого стала постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. (а.с.28-48)

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За змістом статті 216 цього Кодексу наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав . За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року по справі № 909/968/16.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності судового рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК на 10 земельних ділянок, переданих на виконання умов договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17 зазначено, що 07.12.2017 року представником відповідача надані письмові пояснення, у яких останній не заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ПУАТ "ФІДОБАНК", просить застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів, зокрема, визнати за ТОВ "СКАЙ КЕПІТАЛ" право власності на земельні ділянки та зобов`язати відповідний орган Міністерства юстиції України зареєструвати за ТОВ "СКАИ КЕПІТАЛ" право власності на такі земельні ділянки. Заявляючи про застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів, відповідач просить не повернення йому земельних ділянок, а визнання за ним права власності на них, що не відповідає суті реституції. Також законодавством передбачена лише двостороння реституція, що полягає саме у поверненні сторонами одна одній отриманого на виконання недійсного правочину. При цьому, відповідач з об`єктивних причин позбавлений можливості повернути в порядку двосторонньої реституції позивачеві будь-що, оскільки на виконання спірних правочинів він не отримав від позивача будь-якого майна.

Отже, внаслідок неможливості відповідача повернути позивачеві в порядку двосторонньої реституції отримане за спірними договорами, вимоги відповідача про застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді односторонньої реституції, не підлягають задоволенню.

Крім того, в порядку реституції відповідач просить зобов`язати відповідний орган Міністерства юстиції України зареєструвати за ТОВ "СКАЙ КЕПІТАЛ" право власності на земельні ділянки. При цьому, Відповідач не визначився, який саме відповідний орган Міністерства юстиції України він просить зобов`язати зареєструвати право власності на земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, у вказаній постанові суду апеляційної інстанції встановлено неможливість застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів, оскільки в даному випадку неможливо застосувати двосторонню реституцію, так як на виконання спірних правочинів Відповідач не отримав від позивача будь-якого майна.

В той же час, Суд зазначає, що стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, з урахування приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, Суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Проте, звернення до суду з вказаним позовом з вимогою про визнання протиправним одностороннє застосування Товариством з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ наслідків недійсності правочину та обрання вказаного способу з метою захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу Позивачем жодним чином не може призвести до захисту його прав, оскільки він є не є ефективним з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не забезпечує поновлення права Позивача. Крім того, таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК в частині визнання протиправним одностороннє застосування Товариством з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ наслідків недійсності правочину є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог Позивача в частині поновлення права власності Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК шляхом реєстрації у відповідних розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Суд зазначає.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 року по справі №910/9693/17, яка набрала законної сили, встановлено факт нікчемності 19 договорів про припинення зобов`язання передачею відступного, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р.

Суд зазначає, що реєстрація права власності на земельні ділянки за Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" відбувалось саме на підставі договорів про припинення зобов`язання передачею відступного, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., які в подальшому визнані недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, у зв`язку з тим, що станом на час розгляду даної справи визнано недійсними 19 нікчемних договорів про припинення зобов`язання передачею відступного, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., а недійсний правочин не створює юридичних наслідків, Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" не є власником земельних ділянок, які є предметом вищезазначених договорів.

Крім того, Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 17.05.2018 року зареєстровано право спільної часткової власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 за фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.28-30)

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" не є власником 10 земельних ділянок на підставі договорів про припинення зобов`язання передачею відступного, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., які визнані недійсними, позовні вимоги Позивача в частині поновлення права власності Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК шляхом реєстрації у відповідних розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також Позивачем заявлено вимоги про скасування рішень державного реєстратора Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова Вячеслава Анатолійовича.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності судового рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК на 10 земельних ділянок, переданих на виконання умов договорів про припинення зобов`язання передачею відступного від 25.12.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. В той же час, у вказаному рішенні суду зазначено, що Публічне акціонерне товариство ФІДОБАНК не є власником нерухомого майна, переданого за договорами про припинення зобов`язання передачею відступного, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙ КЕПІТАЛ" та Публічним акціонерним товариством "ФІДОБАНК" 25 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., а тому внесення державним реєстратором інформації про скасування відомостей про право власності Позивача на вказані об`єкти й поновлення записів про право власності Відповідача було направлено на відновлення прав, законних інтересів власника майна.

Згідно зі ст. 1 Першою протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

За таких підстав, вказана частина позовних вимог Позивача не підлягає задоволенню, оскільки призведе до необґрунтованого позбавлення права власності Відповідача на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ про визнання протиправним, поновлення права власності та скасування рішень державного реєстратора є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ КЕПІТАЛ про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 липня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин