Постанова

від 22.07.2019 по справі 554/10034/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10034/18 Номер провадження 22-ц/814/1855/19Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники справи:

представник позивача -адвокат Шаповалов О.О.

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача - адвокат Наконечна О.М.

третя особа ОСОБА_2 .

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу представника ОСОБА_1 - адвоката Наконечної Олени Миколаївни

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2019 року

у справі за позовом Полтавського виробничого підприємства "Універсал" Українського товариства глухих до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Всеукраїнська громадська організація інвалідів "Українське товариство глухих", ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку,-

В С Т А Н О В И В :

10 грудня 2018 року Полтавське виробниче підприємство Універсал Українського товариства глухих (надалі - ПВП Універсал ) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просивсуд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за проживання у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.02.2018 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 4 468,09 грн., а також судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач був вселений у гуртожиток, як працівник ПВП Універсал , який звільнився 20.04.2000 року, та продовжує проживати у гуртожитку разом із дружиною ОСОБА_2 . Власником гуртожитку є Всеукраїнська громадська організація інвалідів Українське товариство глухих , а ПВП Універсал володіє гуртожитком на праві повного господарського відання (управитель). З 01.01.2018 року власником гуртожитку було затверджено місячну плату за проживання у гуртожитку у розмірі 19,9 грн. за 1 кв.м., з урахуванням чого сума плати за проживання відповідача у гуртожитку складала 823,86 грн. на місяць (при розрахунку: 28,8 кв. м. житлова площа та 12,6 кв. м. приміщення загального користування). У зв`язку із необхідністю укладення договору найму житлової площі у гуртожитку, ПВП Універсал було направлено поштою ОСОБА_2 спочатку проект такого договору від 01.01.2018 р. строком дії до 01.12.2018 р., а потім з протоколом узгодження розбіжностей, однак відповідачем договір не підписано. Позивач вважає, що, оскільки відповідач продовжував проживати у гуртожитку з 01.01.2018 року по 01.12.2018 р. та частково здійснював оплату за проживання, договір фактично було укладено між ними, щовідповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду № 338/180/17 від 05.06.2018 р.Оскільки оплату за проживання у гуртожитку здійснена відповідачем не в повному обсязі, утвориласязаборгованість за період з 01.02.2018 р. по 30.11.2018 р. у сумі 4 468,09 грн., яку позивач проситьстягнути з відповідача.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2019 року позовна заяваПолтавського виробничого підприємства Універсал Українського товариства глухих до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Всеукраїнська громадська організація інвалідів Українське товариство глухих , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку - задоволенав повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського виробничого підприємства Універсал Українського товариства глухих заборгованість за проживання у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.02.2018 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 4 468,09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського виробничого підприємства Універсал Українського товариства глухих судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існують правовідносини з найму житлового приміщення у гуртожитку. Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з роботи у ВГОІ Українське товариство глухих з 20.04.2001 р., дія Положення про гуртожитки , затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, не поширюється на дані правовідносини (ч. 3 вказаного Положення зазначає, що дія цього положення поширюється на гуртожитки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, інших громадян у період роботи або навчання). Оскільки гуртожиток, у якому зареєстрований і проживає відповідач, не є об`єктом державної або комунальної власності, тому до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню положення статей 627, 638, 810, 812 ЦК України, положення Житлового кодексу Української РСР, а з 26.06.2018 року норми Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2018 р. № 498, яке поширює свою дію, згідно з ч. 1 на всі гуртожитки незалежно від форми власності та визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них. Відповідно до ст. ст. 810-811 ЦК України правовідносини щодо найму житла регулюються на підставі укладеного між сторонами письмового договору. Аналогічне положення викладене у Примірному положенні про користування гуртожитками (абз. 2 ч. 7). Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла (ч. 1 ст. 820 ЦК України). Аналогічне положення викладене у Примірному положенні про користування гуртожитками (ч. 15), а саме, особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Оскільки відповідач продовжував проживати у гуртожитку та користуватись жилою площею у гуртожитку, він зобов`язаний сплатити за проживання у гуртожитку. Договір найму житлової площі у гуртожитку не був підписаний наймачем ОСОБА_1 , також як і протокол узгодження розбіжностей до вказаного договору, що запропонований позивачем. Договір найму житла повинен бути укладений у письмовій формі, однак, в силу положень ст. 218 ЦК України, відсутність письмового договору не є наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору. ОСОБА_1 здійснив оплату за проживання у гуртожитку за січень 2018 року у розмірі 823,86 грн. Вказана дія, може вважатися фактичним засвідченням бажання ОСОБА_1 укласти договір, тобто така дія є прийняттям пропозиції останнім укласти договір, таким чином договір між сторонами є укладеним з 01.01.2018 року та у відповідача з моменту його укладення виник обов`язок здійснювати оплату за проживання у гуртожитку у розмірі, що затверджений власником гуртожитку.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвокат Наконечна О.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що посилаючись на ту обставину, що відповідач частково виконав умови договору, сплачуючи щомісячно грошові кошти, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 сплачував щомісячні платежі по тарифу, який був встановлений раніше, вважаючи що новий тариф у розмірі 19,90 грн. за 1 кв.м. є економічно не обгрунтованим і встановленим з порушенням вимог чинного законодавства. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на відповідні послуги і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органами місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках). Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Обов`язковим є затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд (гуртожитку) та прибудинкової території органом місцевого самоврядування, укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та наявність рішення органу місцевого самоврядування, яке є додатком до договору. Але тарифи органом місцевого самоврядування не затверджено, договір не укладено, інформацію про вартість послуг, структуру тарифу, його зміну з обгрунтуванням її необхідності до відому споживачів не доведено, Договір не містить затвердженої калькуляції витрат. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач змінив позовні вимоги щодо розміру стягнення заборгованості до 3 418,09 грн. Суд не взяв до уваги те, що протокол розбіжностей від 06.03.2018 року відповідач отримав лише 07.11.2018 року, тобто на момент подання позову до суду про стягнення заборгованості з оплати за проживання в гуртожитку між позивачем і відповідачем не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов вище зазначеного договору. Суд першої інстанції не обгрунтував посилання на норми чинного законодавства, яким чином відповідач 01.01.2018 року (початок дії договору з 01.01.2018 року - п.6 договору) повинен був підписати договір найму житлової площі у гуртожитках Українського товариства глухих з тарифом 19,90 грн. за 1 кв.м., якщо цей тариф навіть не був затверджений ВГОІ УТОГ . Позивач не довів до відома відповідача про зміну тарифу чим своїми діями щодо нарахування плати в розмірі 19,90 грн. за кв.м. за січень 2018 року порушив наказ Мінрегіону від 30.07.2012 року Про затвердження порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структур цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад . Судом також не враховано те, що відповідно до постанови Президії ЦП УТОГ № 154 від 21.11.2000 року не надано права та не встановлено обов`язку ПВП Універсал встановлювати та затверджувати тарифи з оплати на проживання у гуртожитку. У рішенні суду відсутнє будь-яке посилання на те, що тарифи є розрахованими відповідно до економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво, як це передбачено Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869. Посилаючись на практику Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ представник ОСОБА_1 - адвокат Наконечна О.М. стверджує, що в рамках справ про стягнення заборгованості по сплаті за послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території підлягають з`ясуванню зокрема такі факти, як обсяг та види житлово-комунальних послуг, які фактично надавалися, чи надавалися вони якісно та вчасно, існування договірних відносин між сторонам, ким були затверджені тарифи, про стягнення заборгованості по оплаті яких подано позов, чи затверджувались вони органом місцевого самоврядування. Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив ким були затверджені тарифи, про стягнення заборгованості по оплаті яких подано позов, чи затверджувалися вони органом місцевого самоврядування, як це передбачено законодавством, не дослідив наданого позивачем розрахунку, не визначився із дійсними тарифами, з розрахунку яких має визначатися сума заборгованості та не врахував при цьому заперечень відповідача з цього приводу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що Всеукраїнська громадська організація інвалідів Українське товариство глухих в особі правління є власником гуртожитку з допоміжними будівлями та спорудами, що розташовані у АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності від 15 вересня 2000 р., виданого Полтавським управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому (а.с. 5).

Позивач ПВП Універсал володіє вказаним гуртожитком на праві повного господарського відання на підставі Постанови Президії Центрального правління Українського товариства глухих № 154 від 21 листопада 2000 року (а.с. 6).

Кімната АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку надана для проживання ОСОБА_1 (наймач), як працівнику ВГОІ Українське товариство глухих , який, у подальшому, 20.04.2001 р., був звільнений.

Разом з ОСОБА_1 у кімнаті проживає його дружина, яка є третьою особою у справі, ОСОБА_2 , 1962 року народження.

Законність вселення та проживання наймача у гуртожиток разом із членами сім`ї з 1990 року не оспорюється сторонами у даній справі та є встановленою обставиною згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05.07.2018 р. та рішенням Полтавського апеляційного суду від 27.08.2018 р. у справі № 554/5796/17 (а.с. 60-64, 70-74).

Вказаними рішеннями суду встановлено, що 16.09.2015 року між сторонами був укладений короткостроковий договір про найм житлової площі у гуртожитку у кімнаті АДРЕСА_1 строком дії з 16.09.2015 р. по 15.07.2016 р. без можливості пролонгації (продовження строку дії) (а.с. 9).

Після спливу строку дії вказаного договору ОСОБА_1 разом із дружиною продовжував проживати у вказаній кімнаті гуртожитку; факт подальшого проживання сторонами не заперечується.

Отже, між сторонами існують правовідносини з найму житлового приміщення у гуртожитку.

Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з роботи у ВГОІ Українське товариство глухих з 20.04.2001 р., то дія Положення про гуртожитки , затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, не поширюється на дані правовідносини, оскільки ч. 3 вказаного Положення зазначає, що дія цього положення поширюється на гуртожитки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, інших громадян у період роботи або навчання.

Оскільки гуртожиток, у якому зареєстрований і проживає відповідач, не є об`єктом державної або комунальної власності, тому до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню положення статей 627, 638, 810, 812 ЦК України, положення Житлового кодексу Української РСР, а з 26.06.2018 року норми Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2018 р. № 498, яке поширює свою дію, згідно з ч. 1, на всі гуртожитки незалежно від форми власності та визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них.

Предметом спору, що виник між сторонами - є стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку за період з лютого 2018 р. по листопад 2018 р. (включно) за тарифом, затвердженим власником гуртожитку з 01.01.2018 року у розмірі 19,90 грн. за 1 кв. м.

Власником гуртожитку ВГОІ Українське товариство глухих було погоджено встановлення з 01.01.2018 року місячної плати за проживання у гуртожитку у розмірі 19,90 грн. за 1 кв. м. загальної площі, що вбачається з листа ВГОІ Українське товариство глухих за вих. № 05-25/31 від 31.01.2018 р. (а.с. 7), яка була розрахована ПВП Універсал згідно із розрахунком, підписаним директором ПВП Універсал Б .О . Акініним та скріпленим печаткою (а.с. 8).

Оскільки плата за проживання у гуртожитку, який не відноситься до державної або комунальної власності,на відміну від плати за житлово-комунальні послуги, відноситься до вільних цін, згідно з положеннями Закону України Про ціни та ціноутворення , тому суб`єкт господарювання є самостійним у визначенні розміру та розрахунку (порядку розрахунку) плати за проживання у такому гуртожитку, а заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про те, що є протиправним виставлення йому рахунку за проживання за новим тарифом з 01.01.2018 року, тоді як затвердження тарифу власником гуртожитку відбулось пізніше - 31.01.2018 р., виходячи з того, що спірний період стягнення заборгованості у даній справі починається з лютого 2018 року по листопад 2018 року включно, тобто заперечення відповідача виходять за межі спору, а по-друге, рахунок на оплату за проживання у гуртожитку за звітний місяць виставляється наймачу у наступному місяці, що слідує за звітним, тобто за січень - у лютому.

Оскільки відповідач продовжував проживати у гуртожитку та користуватися жилою площею у гуртожитку, він зобов`язаний сплатити за проживання у гуртожитку, проте, розмір плати за користування та порядок сплати, згідно з вимогами закону, визначається договором між сторонами.

З метою укладення з відповідачем нового короткострокового договору найму ПВП Універсал поштовим відправленням з описом вкладеного від 08.02.2018 року було направлено ОСОБА_1 лист-пропозицію укласти договір найму житлової площі у гуртожитку, датований 01.01.2018 р., зі строком дії до 01.12.2018 року, до якого долучено три примірники вказаного договору та надано строк для повернення підписаного договору - сім днів з моменту отримання ОСОБА_1 даного листа (а.с. 9-10).

Вказаний лист-пропозицію з додатком до нього у вигляді примірників договору найму житлової площі у гуртожитку отримано ОСОБА_1 09.02.2018 р., про що у рекомендованому повідомленні про отримання поштового відправлення наявний підпис отримувача (а.с. 11).

На вказаний лист-пропозицію ОСОБА_1 надано ПВП Універсал протокол розбіжностей (а.с. 16-18).

Згідно з листом ПВП Універсал за вих. № 01/78 від 06.03.2018 року (а.с. 12) вбачається, що ПВП Універсал розглянуло протокол розбіжностей ОСОБА_1 , за результатом чого поштовим відправленням з описом вкладеного 06.03.2018 року (а.с. 19) направлено ОСОБА_1 три примірника протоколу узгодження розбіжностей для підпису (а.с. 16-18), примірник договору найму житлової площі у гуртожитку від 01.01.2018 р. зі строком дії до 01.12.2018 року та додатку №1 до нього Розмір плати за проживання у гуртожитку (а.с. 13-15). У вказаному листі зазначено строк повернення підписаних протоколів узгодження розбіжностей - сім днів з моменту отримання ОСОБА_1 даного листа.

Вказаний лист-пропозицію отримано ОСОБА_1 07.11.2018 р., про що у рекомендованому повідомленні про отримання поштового відправлення наявний підпис отримувача (а.с. 21), а також це вбачається з довідки про відстеження поштового відправлення (а.с. 20) та листа поштової організації Укрпошта (а.с. 22).

Інших письмових документів щодо укладення договору, згідно з наявними в матеріалах справи документами, сторони не складали та не надсилали один одному у подальшому.

За наявними у справі письмовими доказами судом першої інстанції встановлено, що договір найму житлової площі у гуртожитку не був підписаний наймачем ОСОБА_1 , також як і протокол узгодження розбіжностей до вказаного договору, що запропонований позивачем.

Чинним цивільним законодавством України передбачено, що договір найму житла повинен бути укладений у письмовій формі, однак, в силу положень ст. 218 ЦК України, відсутність письмового договору не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Щодо моменту укладення між сторонами договору найму житлової площі у гуртожитку суд першої інстанції виходив з того, що лист-пропозиція позивача ПВП Універсал від 08.02.2018 року, надіслана відповідачу ОСОБА_1 , відповідає формі оферти, передбаченої ч. 2 ст. 638 ЦК України, то у відповідності до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

09.02.2019 р. ОСОБА_1 особисто отримано лист-пропозицію ПВП Універсал від 08.02.2018 року, а 19.02.2019 року згідно з платіжним дорученням № @2PL432040 (а.с. 26) ОСОБА_1 здійснив оплату за проживання у гуртожитку за січень 2018 року у розмірі 823,86 грн., що в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК Українивказує на фактичне бажання ОСОБА_1 укласти договір, тобто така дія є прийняттям пропозиції останнім укласти договір.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а саме, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.

Враховуючи, що у самому договорі про найм житлової площі у гуртожитках (розділ 6) визначено початок дії договору з 01.01.2018 року, то договір між сторонами є укладеним з 01.01.2018 року та у відповідача з моменту його укладення виник обов`язок здійснювати оплату за проживання у гуртожитку у розмірі, що затверджений власником гуртожитку (19,90 грн. за 1 кв. м.), що на площу кімнати відповідача 41,40 кв. м. становить 823,86 грн. на місяць.

Матеріали справи не містять належних доказів, відповідно до яких суд міг би безумовно встановити факт того, що ОСОБА_1 своєчасно відкликано прийняття ним пропозиції оферента укласти договір, яке виразилось у здійснені ОСОБА_1 вказаної вище оплати, як це передбачено ч. 3 ст. 642 ЦК України.

ОСОБА_1 не надано суду копію протоколу розбіжностей, який, з його слів, надсилався ним до ПВП Універсал , хоча обов`язок доведення обставин покладається на сторони у справі, тому наявний у матеріалах справи протокол узгодження розбіжностей (а.с. 1-18), що складений ПВП Універсал , є доказом про наміри сторін внести зміни у певні частини договору.

Встановлено, що загальна сума нарахована ОСОБА_1 до сплати за період з січня 2018 року по листопад 2018 року становила 9 062,46 грн. (823,86х11 місяців), як вбачається з довідки ПВП Універсал від 03.12.2018 р. № 04-3/12 (а.с. 23).

Встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалася оплата за проживання у гуртожитку, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами (а.с. 59,26,28), на загальну суму 3 873,86 грн., а саме: платіжне доручення від 19.02.2018 р. - сума оплати 823,86 грн. (призначення платежу: за січень 2018 р.); від 10.09.2018 р. - 700,00 грн. (за серпень 2018 р.): від 10.10.2018 р. - 600,00 грн. (за вересень 2018): від 12.11.2018 р. - 700,00 грн. (за жовтень 2018): від 10.12.2018 р. - 1 050,00 грн. (за листопад 2018).

З урахуванням вище викладеного, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача за проживання у гуртожитку за лютий 2018 р. по листопад 2018 р. становить 5 188,60 грн. (9 062,46 грн. - 3 873,86 грн.).

До стягнення з відповідача заявлено суму у розмірі меншому - 4 468,09 грн., що є правом позивача.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню, але не погоджується з розміром заборгованості, яка стягнута за рішенням суду, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості за проживання у гуртожитку за період з лютого 2018 р. по листопад 2018 р. (включно) за тарифом, затвердженим власником гуртожитку з 01.01.2018 року у розмірі 19,90 грн. за 1 кв. м.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надана довідка № 04-3/112 від 03.12.2018 р. про нарахування комунальних послуг і проживання та сплату у гуртожитку ПВП Універсал УТОГ ОСОБА_1 за 2018 р. (а.с. 23), з якої вбачається, що у січні 2018 р. ОСОБА_1 були нараховані комунальні платежі у розмірі 1 248,59 грн. та нарахована плата за проживання - 823,86 грн., 09.02.2018 р. ним сплачено 823,86 грн. - плата за проживання та 12.02.2018 р. - сплачено 1 248,59 грн. комунальних платежів; у лютому 2018 р. нараховано комунальних платежів 1 513,99 грн. та 823,86 грн. плати за проживання, 19.03.2018 р. всього сплачено без розмежування платежів 1 600 грн., ця сума перекриває суму комунальних платежів та частково розмір плати за проживання; у березні 2018 р. нараховано 1 469,57 грн. комунальних платежів та 823,86 плати за проживання, 16.04.2018 р. сплачено всього 2 000 грн., тобто сплачена майже вся нарахована сума, за виключенням 69,57 грн.; у квітні 2018 р . нараховано 665,54 грн. комунальних платежів та 823,86 грн. плати за проживання, 16.05.2018 р. всього сплачено 1 600 грн., що на 110,60 грн. більше, ніж нараховано; у травні 2018 р . нараховано 120,02 грн. комунальних платежів та 846,35 грн. плати за проживання, 13.06.2018 р. всього сплачено 566,37 грн., що перекриває плату за комунальна платежі та частково - плату за проживання; у червні 2018 р. нараховано 116,82 грн. комунальних платежів та 846,35 грн. плати за проживання, 16.07.2018 р. всього сплачено 600,00 грн., що перекриває плату за комунальна платежі та частково - плату за проживання; у липні 2018 р . нараховано 130,50 грн. комунальних платежів та 846,35 грн. плати за проживання, 13.08.2018 р. всього сплачено 800,00 грн., що перекриває плату за комунальна платежі та частково - плату за проживання; у серпні 2018 р . нараховано 120,16 грн. комунальних платежів та 756,39 грн. плати за проживання, 10.09.2018 р. всього сплачено 700,00 грн., що перекриває плату за комунальна платежі та частково - плату за проживання; у вересні 2018 р . нараховано 118,56 грн. комунальних платежів та 823,86 грн. плати за проживання, 10.10.2018 р. всього сплачено 600,00 грн., що перекриває плату за комунальна платежі та частково - плату за проживання; у жовтні 2018 р. нараховано 138,06 грн. комунальних платежів та 823,86 грн. плати за проживання, 12.11.2018 р. всього сплачено 700,00 грн., що перекриває плату за комунальна платежі та частково - плату за проживання; у листопаді 2018 р . нараховано 1 002,64 грн. комунальних платежів та 823,86 грн. плати за проживання, дані у довідці про оплату відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено факт прийняття відповідачем пропозиції укладення договору, виходячи з того, що фактично відповідач щомісячно повністю чи частково у добровільному порядку вносив плату за проживання, що також вказує на те, що відповідач визнає свій обов`язок щодо проведення оплати за проживання у гуртожитку, тому його доводи щодо необгрунтованості розміру плати за проживання не заслуговують на увагу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 14.12.2018 р. (а.с. 32-33). 01.02.2019 р. представник відповідача надала відзив на позов, в якому вказала, що відповідач здійснив оплату послуг за листопад 2018 р. у розмірі 1 050 грн. та на підтвердження цього додала до відзиву ксерокопію квитанції від 11.12.2018 р. на вказану суму (а.с. 59). 25.03.2019 р. підготовче засідання у справі було закрите, справа призначена до судового розгляду. Таким чином, квитанція про здійснення оплати за проживання за листопад 2018 р. подана з дотримання порядку надання суду доказів, проте, суд першої інстанції не пересвідчився у її достовірності, не витребував оригінал цієї квитанції та не врахував її обчисленні загального розміру заборгованості при ухваленні рішення 06.07.2018 р., тому з метою уникнення подвійного стягнення підлягає зарахуванню оплата відповідачем 11.12.2018 р. за проживання у гуртожитку у розмірі 1 050 грн., що підтверджується оригіналом квитанції, наданої суду апеляційної інстанції, та визнається позивачем здійснення цієї плати. Крім цього, у відповіді на відзив від 20.02.2019 р. (а.с. 90) позивач просив суд позов задовольнити частково у розмірі 3 418,09 грн. з урахуванням сплаченої суми 1 050 грн., що суд першої інстанції залишив поза увагою.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду слід змінити шляхом зменшення розміру заборгованості, що стягнута з відповідача, з розміру 4 468,09 грн. до розміру 3 418,09 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що тарифи органом місцевого самоврядування не затверджено, договір не укладено, інформація про вартість послуг, структуру тарифу, його зміну до відому споживача не доведено, договір не містить затвердженої калькуляції витрат, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 7 Положення про гуртожитки (у редакції станом на 27.04.2015 р.), затвердженої Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України27.04.2015 № 84, зареєстрованого в МЮ України 03 липня 2015 р. за № 778/27223, особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги. Відповідачем за спірний період частково проводилася плата за проживання у гуртожитку, шо свідчить про визнання ним обов`язку по оплаті за проживання у гуртожитку, про визнання ним пропозиції позивача про укладення договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутній висновок суду першої інстанції про те, чи є тарифи економічно обгрунтованими, не заслуговують на увагу, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції, тому суд позбавлений процесуальної можливості робити висновки відносно обставин, які не досліджувалися у суді, оскільки відповідачем повністю чи частково у спірний період вносилася плата за проживання, то слід зробити висновок про те, що відповідач нараховану плату за проживання визнавав та щомісячно її вносив повністю чи частково.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1,3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наконечної Олени Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від від 06 травня 2019 року - змінити, зменшивши розмір заборгованості, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь Полтавського виробничого підприємства Універсал Українського товариства глухих, за проживання у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.02.2018 р. по 30.11.2018 р., із розміру 4 468,09 грн. до розміру 3 418,09 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 липня 2019 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов