Постанова

від 02.08.2006 по справі 8/371пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/371пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 серпня 2006 р.                                                                                   № 8/371пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Волковицької Н.О.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.06.2006р.

у справігосподарського суду Донецької області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

дотовариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Інвест”, м. Макіївка Донецької області

пророзірвання договору оренди №1347/2004 від 06.08.2004р. та спонукання ТОВ “Центр-Інвест” повернути цілісний майновий комплекс Структурного підрозділу “База відпочинку “Лісова поляна”, який знаходиться у м. Святогорську Донецької області

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

           Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Інвест” про розірвання договору оренди №1347/2004 від 06.08.2004р. та спонукання відповідача повернути цілісний майновий комплекс Структурного підрозділу “База відпочинку “Лісова поляна”, який знаходиться у м. Святогірську Донецької області. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 782 ЦК кодексу України, тобто не внесення відповідачем орендної плати протягом 3 місяців підряд та  не виконання останнім своїх обов'язків щодо страхування об'єкту оренди.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2006р. зі справи №8/371пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2006р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Судові рішення мотивовані тим, що позивач не мав права на звернення до суду з вимогами про розірвання договору оренди №1347/2004р. від 06.08.2004р. з посиланням на статті 188, 291 ГК України та ст. 782, 783 ЦК України.

           Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2006р. та  постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2006р. у даній справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 611, ч.2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 10, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та не враховано рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07. 2002 р. у справі №1-2/2002.

           Сторони не реалізували  своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

           Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково,  враховуючи наступне.

           Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанцій, 06.08.2004р. між сторонами справи підписано договір оренди №1347/2004р. /далі – Договір/, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Структурного підрозділу –база відпочинку “Лісова поляна”, що знаходиться на балансі Донецького науково-дослідного вугільного інституту та розташований за адресою: Донецька область, м. Святогірськ.

 Відповідно до умов Договору /п.5.2/ відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.     

 Згідно п.п. 5.5 Договору відповідач зобов'язався застрахувати орендоване майно протягом місяця після укладення цього договору.

                     Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, або на вимогу однієї із сторін достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

             Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від  договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю  протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору  найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення  наймодавця про відмову від договору.   

   Згідно ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди  може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для  розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188  цього Кодексу.

   Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за  необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, яка у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

  Лист позивача №06-772 від 06.02.2006р. про  розірвання спірного договору оренди був отриманий відповідачем 08.02.2006р.

  З урахуванням приписів зазначених норм матеріального права   господарські суди попередніх інстанцій вирішили, що відповідач в строк до 28.02.2006р. має право відповісти на пропозицію позивача і як наслідок,  відповідний спір про розірвання Договору міг виникнути між сторонами не раніше 01.03.2006р., з огляду на що до цієї дати позивач не мав права на звернення до суду з вимогами про розірвання Договору, а поданий позов     29.11.2005р. не підлягає з цих підстав задоволенню.

   Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія погодитись не може з огляду на таке.

   Як свідчить аналіз змісту ст. 188 ГК України та ст. 782 ЦК України,    законодавцем фактично встановлено досудовий порядок врегулювання  господарського спору, який покликаний у більш простий та швидкий спосіб вирішити спірні питання між сторонами у договорі без звернення до суду.  

   Разом з тим, право позивача на звернення до суду за вирішенням цього спору не може бути обмежено передбаченим у ст. 188 ГК України порядком вирішення такого спору.

   Так, відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

   Офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 124 Конституції України  наведено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 зі справи №1-2/2002, відповідно до п.1 резолютивної частини якого право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносини не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

            Така ж позиція викладена і в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р., згідно якої суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми  матеріального права, в зв'язку з чим оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.  

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу задовольнити частково.

           Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2006р. зі справі №8/371пн скасувати.

               Справу направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий                                                                               В.С. Божок

Судді:                                                                                         Н.О. Волковицька

                                                                                                    Г.П. Коробенко