Постанова

від 16.07.2019 по справі 520/2039/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 р. Справа № 520/2039/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року, суддя Єгупенко В.В., повний текст складено 17.04.2019 року, по справі № 520/2039/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Дівінтос"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівінтос" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області № 00002111411 від 26 вересня 2018 року (форма "Р").

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00002111411 від 26 вересня 2018 року (форма "Р").

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, господарські взаємовідносини створені без мети настання правових наслідків.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дівінтос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Леон-Строфи" за липень 2016 року, червень 2017 року, липень 2017 року, за результатами якої складено акт № 3701/20-40-14-11/36458026 від 05.09.2018 року (т. 1 а.с.102-121).

Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

-п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 107131, в т.ч. в липні 2016 року у сумі 65833 грн., червні 2017 року у сумі 33048 грн., липні 2017 року у сумі 8250 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за липень 2016 року у сумі 65833 грн., червень 2017 року у сумі 33048 грн., липень 2017 року у сумі 8250 грн.

12.09.2018 року позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки податкового органу залишено без змін ( т. 1 а.с.151- 153).

26.09.2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00002111411 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 133913,75 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 107131 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 26782,75 грн. (т. 1 а.с.154).

Вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення, позивач оскаржив його в досудовому порядку. Рішенням ДФС України від 05.12.2018 року податкове повідомлення-рішення № 00002111411 від 26.09.2018 року форми "Р" залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Леон-Строфи" належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.

Згідно з абз.1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами а , б пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в спірний період між позивачем (замовник) та ТОВ "Леон-Строй" (підрядник) укладенні договори підряду: № 218-3-СП від 01.07.2016 року; № 250/1-СП від 13.03.2017 року; № 225-СП від 04.07.2016 року; № 26/06-СП від 26.06.2017 року; № 261-СП від 07.06.2017 року; №257/1 -СП від 05.05.2017 року, за умовами яких підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цих договорах, на свій ризик виконати з матеріалів та обладнання замовника роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи (т. 1 а.с. 240-241; т. 2 а.с. 75-76, 164-165, 222-223, 245-246; т. 3 а.с 41-42).

В підтвердження виконання договорів позивачем надано: акти про приймання-передачу виконання робіт з перевезення, накладні на внутрішнє переміщення, акти про прийняття-передачі виконання робіт по перевезенню обладнання, машин та матеріалів, товарно-транспортні накладні, акти прийому-здачі матеріалів, машин і механізмів, акти про цільове призначення матеріалів, машин і механізмів, акти про повернення машин і механізмів; видаткові накладні на придбання палива та матеріалів, податкові накладні, виписані контрагентами по факту придбання останніх, квитанції про реєстрацію податкових накладних, виписані за фактами придбання матеріалів, а також рішення № 12Н/379 від 03.07.2012 року органу сертифікації продукції ДП "Харківстандартметрологія" (т. 2 а.с.19-24, 99-107, 179-194, т.3 а.с.54, 61).

Відносини між ТОВ "Леон-Строй" та ТОВ "Дівінтос" виникли з приводу улаштування бетонних підлог виробничих приміщень на таких об`єктах: виробниче приміщення ТОВ "Веста" за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, 6; молочно-товарна ферма за адресою: Сумська обл.. Конотопський р-н., с. Тернівка, вул. Миру, 43; молочно-товарна ферма за адресою: Сумська обл., Сумський р-н., с. Мар`ївка, вул. Іванова, ЗБ; виробниче приміщення прядильно-ткацької фабрики за адресою: м. Харків, вул . Текстильна, 18; офісні приміщення по вулиці Наріманова, буд. 10-А, м . Харків; виробниче приміщення TOB "Слобожанський Миловар" за адресах Харківська область, Дергачівський р-н., с. Подвірки, вул. Сумський шлях, 53.

31.12.2014 року між позивачем та ТОВ "Харківський міський молочний завод № 1" укладено договір оренди № 34 ( т. 1 а.с.208-211).

Згідно п. 1.1 договору оренди № 34 від 31.12. 2014 року позивачем прийнято в оренду частину нежилого приміщення, яке знаходиться в нежилих приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський міський молочний завод № 1", розташованих за адресою: м. Харків, вул. М. Гончарівська, 17 . Загальна площа приміщення, яке прийнято в оренду, складає 94,80 кв.м. (п. 1.2. договору оренди № 34 від 31.12.2014р.), цільове призначення - розміщення складу 94,80 кв.м (п. 1.5. договору оренди № 34 від 31.12.2014).

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 31.12.2016р до договору оренди № 34 від 31.12.2014 року договір оренди є діючим, оренді відносини не припинені (т. 1 а.с.218).

Позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції та зв`язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємство-контрагент було фіктивним, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності податкової інформації по контрагенту позивача як доказ "безтоварності" господарських операцій суд вважає помилковим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних, актів приймання виконаних робіт колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

Щодо посилань апелянта на те, що при дослідженні ланцюга постачання у контрагента позивача відсутні можливості щодо проведення господарських операцій, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача з контрагентом, а доводи відповідача з цього приводу є лише припущенням податкового органу.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Доводи апелянта щодо не врахування судом наявності протоколу допиту директора щодо його непричетності до підприємства, кримінальних проваджень, колегія суддів вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Отже, вищенаведені посилання податкового органу є безпідставним, оскільки по господарських операціях позивача та його контрагента не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00002111411 від 26 вересня 2018 року (форма "Р") є протиправним та правомірно скасовано судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі № 520/2039/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 22.07.2019 року