Постанова

від 22.07.2019 по справі 440/3779/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Н.І. Слободянюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 р. Справа № 440/3779/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЗАРТ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2019, повний текст складено 21.03.19 по справі № 440/3779/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЗАРТ"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Р" від 03.09.2018 року № 0011771401 та № 0011781401.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявником вказано, що прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано, що міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення та оформлення такої операції. Крім того зазначено, що положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містять вичерпний перелік вимог до первинного документу, якому цілком відповідають первинні документи, надані позивачем у підтвердження реальності господарських операцій. Також, позивач зауважив, що реальність господарської операції не може ставиться у залежність від коду КВЕД контрагентів. Додатково позивач звертав увагу на невірне визначення податковим органом сум податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, в період з 24.07.2018 року по 06.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 року по 31.03.2018 року.

За результатами перевірки складено акт № 1081/16-31-14-01-09/37844996 від 20.08.2018 року, яким зафіксовано наступні порушення: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.2, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №39 від 25 лютого 2000 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", наказу Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 9 "Запаси", наказу Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 239395,50 грн., у тому числі за І квартал 2016 року на 9925,20 грн, ІІ квартал 2016 року на 6614,64 грн, ІІІ квартал 2016 року на 33135,66 грн, IV квартал 2016 року на 81262,26 грн, І квартал 2017 року на 38212,74 грн, ІІ квартал 2017 року на 17271 грн, ІІІ квартал 2017 року на 24003 грн, IV квартал 2017 року на 23328 грн, І квартал 2018 року на 5643 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 26357 грн, у тому числі за січень 2017 року на 5570 грн. та червень 2017 року на 20787 грн.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДФС у Полтавській області 03.09.2018 року винесено податкові повідомлення рішення: № 0011771401, яким збільшено ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 299244,38 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 239395,50 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 59848,88 грн.; № 0011781401, яким збільшено ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 32946,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 26357 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6589,25 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" належними доказами не підтверджено реальний характер господарських операцій із контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 .

Так, 01.07.2016 року між позивачем - замовником та ФОП ОСОБА_1 - виконавцем укладено договір № 01/07-01, предметом якого є надання послуг з підбору і представлення кандидатів на вакансії згідно вимог замовника, вказаним у додатках до договору, які включають надання замовнику (при необхідності) консультативної допомоги в процесі заповнення бланка заявки; надання замовнику резюме та відомостей про кандидатів, бажаючих отримати роботу; узгодження із замовником графіків проведення співбесід, вибір дати, місця і часу, зручного для Замовника і кандидатів; виконання повного комплексу послуг з персонального пошуку і остаточного підбору заявлених спеціалістів, на основі кадрових методик виконавця.

Відповідно до додатку № 1 від 01.07.2016 року до Договору перелік і вартість послуг є наступним: послуги з пошуку кандидатів на посади: менеджера з продаж, менеджера ЗЕД (вартість послуги -12000 грн.); консультанта зі складання раціону кормів для тварин (вартість послуги 12000 грн.); водія (вартість послуги 6000 грн.); менеджера з логістики (вартість послуги 7000 грн.); бухгалтера (вартість послуги 5000 грн.); економіста (вартість послуги 6000 грн.); офіс-менеджера, помічника керівника (вартість послуги 12000 грн.); офіс-менеджера (з обмеженими можливостями) (вартість послуги 12000 грн.).

Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що робота виконавця з підбору спеціаліста на конкретну посаду вважається виконаною з моменту прийняття спеціаліста на конкретну посаду (в письмовій чи усній формі) і фактичного початку його роботи у замовника. В такому випадку замовник підписує протягом 3-х банківських днів акт виконаних послуг і оплачує виконавцю вартість наданих послуг.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій надано акти надання послуг №1 від 14 липня 2016 року, №2 від 15 липня 2016 року, №3 від 26 липня 2016 року, №4 від 15 серпня 2016 року, №5 від 19 серпня 2016 року, №6 від 20 вересня 2016 року, №7 від 21 вересня 2016 року, №8 від 18 жовтня 2016 року, №9 від 24 жовтня 2016 року, №10 від 28 листопада 2016 року, №11 від 09 грудня 2016 року, №12 від 13 грудня 2016 року, №13 від 15 грудня 2016 року, №1 від 22 січня 2017 року, №2 від 08 лютого 2017 року, №4 від 07 березня 2017 року, №5 від 23 березня 2017 року, №6 від 04 квітня 2017 року, №7 від 16 травня 2017 року, №8 від 01 червня 2017 року, №9 від 12 червня 2017 року, №10 від 19 вересня 2017 року, №11 від 24 жовтня 2017 року, №12 від 10 листопада 2017 року, №13 від 20 листопада 2017 року; платіжні доручення №М0000002430 від 28 грудня 2016 року, №М0000000713 від 31 березня 2017 року, №М0000001190 від 24 травня 2017 року, №М0000001546 від 31 червня 2017 року, №М0000003110 від 20 грудня 2017 року, №М0000000212 від 30 січня 2018 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Слід вказати, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому, обов`язково первинні документи мають розкривати суть господарських операцій, підтверджувати економічну вигоду (виправданість, ризик), ділову мету, що у сукупності дає підстави для формування податкових зобов`язань на підставі таких господарських операцій.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України, при формуванні показників податкової звітності можуть бути враховані лише ті господарські операції, які підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначені загальні вимоги до оформлення первинних документів, зокрема первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Із досліджених актів надання послуг №1 від 14 липня 2016 року, №2 від 15 липня 2016 року, №3 від 26 липня 2016 року, №4 від 15 серпня 2016 року, №5 від 19 серпня 2016 року, №6 від 20 вересня 2016 року, №7 від 21 вересня 2016 року, №8 від 18 жовтня 2016 року, №9 від 24 жовтня 2016 року, №10 від 28 листопада 2016 року, №11 від 09 грудня 2016 року, №12 від 13 грудня 2016 року, №13 від 15 грудня 2016 року, №1 від 22 січня 2017 року, №2 від 08 лютого 2017 року, №4 від 07 березня 2017 року, №5 від 23 березня 2017 року, №6 від 04 квітня 2017 року, №7 від 16 травня 2017 року, №8 від 01 червня 2017 року, №9 від 12 червня 2017 року, №10 від 19 вересня 2017 року, №11 від 24 жовтня 2017 року, №12 від 10 листопада 2017 року, №13 від 20 листопада 2017 року встановлено, що останні не містять опису конкретних робіт, що здійснені виконавцем договору № 01/07-1 від 01.07.2016 року, у графі найменування робіт та послуг зазначено про послуги з пошуку персоналу, без будь-якої деталізації.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 3.3 договору №01/07-1 від 01.07.2016 року послуги з пошуку персоналу вважаються наданими з моменту прийняття спеціаліста на конкретну посаду і фактичного початку його роботи.

У той же час, надані акти не містять даних щодо результатів виконаних робіт з пошуку персоналу, відсутні посилання на конкретні вчинені виконавцем дії та їх обсяг.

Із наданих актів неможливо встановити, на які саме посади знайдені кандидати і у якій кількості, чи відповідають кандидати вимогам замовника і які саме кандидати направлені до замовника, чи обумовлено дату та місце зустрічі цих кандидатів та замовника, чи погоджено графік співбесід кандидатів з замовником, чи працевлаштовані кандидати на підприємстві замовника, що є обов`язковою умовою виконання укладеного між сторонами договору № 01/07-1 від 01.07.2016 року.

Отже, враховуючи неконкретний зміст актів наданих послуг відсутня можливість належним чином підтвердити, що надані накази про прийняття на роботу певних працівників були складені саме за результатами наданих послуг ФОП ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги стосовно можливості самостійного визначення господарюючим суб`єктом міри деталізації змісту і обсягу господарської операції, колегія суддів не приймає, оскільки формування показників податкової звітності можливе лише за наслідками господарських операцій, по яких підтверджено та розкрито економічний зміст та суть самої операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 , що виключає можливість відображення таких операцій у податковому обліку, та формування на їх основі податкових зобов`язань, з огляду на що в цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини із ФОП ОСОБА_2

02.09.2016 року між ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" - замовник, та ФОП ОСОБА_2 - виконавець, укладено договір № 65523, предметом якого є надання послуг по організації робочої поїздки до Сполучених Штатів Америки для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

За умовами зазначеного договору виконавець зобов`язується організувати програму робочої поїздки до США, яка включає: міжнародний переліт (м. Бориспіль - м. Чикаго, м. Чикаго- м. Бориспіль, з пересадкою в Європі), проживання протягом перебування в США (двомісне розміщення в готелі 3-4 зірки), транспортування по маршруту, харчування, відвідування сільськогосподарських підприємств США, послуги перекладача, координація протягом терміну дії контракту, медичне страхування на період перебування в США, візова підтримка).

Програма робочої поїздки визначена специфікацією № 1 до договору від 02.09.2016 року, вартість послуг виконавця визначена на рівні 258240 грн.

На підтвердження реальності надання послуг за вказаним договором надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 65799 від 11.10.2016 року; платіжні доручення №М0000001447 від 07.09.2016 року та № М0000001542 від 20.09.2016 року.

Як зазначено вище, господарські операції для цілей формування податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими відповідними первинними бухгалтерськими документами, що розкривати суть господарських операцій, економічну вигоду (виправданість, ризик) та ділову мету.

Колегія суддів зазначає, що наданих акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 65799 від 11.10.2016 року містить лише загальне посилання на надання послуг по організації робочої поїздки в США з 03.10.2016 року по 11.10.2016 року, відсутні найменування та обсяг конкретно вчинених виконавцем дій виконавця, результати та їх характеристика.

Зазначені недоліки в оформленні документації позбавляє можливості встановити, які саме послуги надані та які результати передані замовнику із урахуванням програми робочої поїздки, зокрема кому саме організована поїздка, посилання на реквізити придбаних квитків, візи, назв та адрес місць проживання та харчування, дні та адреси відвідування заводів, виставки World Diary Expo, молочного кооперативу та молочної ферми, дату та місце зустрічі із представниками Agri-Stat тощо.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснила, що такі послуги надавались ФОП ОСОБА_2 під ключ , а саме загальним обсягом, у зв`язку з чим відсутня певна деталізація кожної наданої послуги, однак такі доводи не позбавляють платника податків обов`язку підтвердження належним чином оформленими первинними документами господарських операцій, що означає доведення їх реальності та фактичного вчинення.

Також, позивачем надано наказ "Про службове відрядження" №217/В-1 від 30 вересня 2016 року про відправлення у відрядження до США ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , звіти про відрядження від 12 жовтня 2016 року, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №319 від 12 жовтня 2016 року та № 365 від 12 жовтня 2016 року, рахунки-квитанції №2119 від 02 жовтня 2016 року та № 2119 від 02 жовтня 2016 року, квитки міжнародного перельоту, видані на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , копії закордонних паспортів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з візами до США та світлинами.

Втім колегія суддів зазначає, що предметом доказування у даному випадку є не факт вибуття та перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у службовому відрядженні, а саме пов`язаність послуг по організації робочої поїздки в США із діями ФОП ОСОБА_2 як організатора.

Однак, дослідження зазначених документів не дає можливості встановити, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у США саме в організованій ФОП ОСОБА_2 поїздці та що ними виконано програму заходу, визначену специфікацією №1 до договору №65523 від 02.09.2016 року, та що саме ФОП ОСОБА_2 виконано дій щодо організації та оплати проживання протягом перебування у США у двомісних номерах в готелях 3-4 зірки, транспортування вказаних осіб по маршруту та забезпечення їх харчуванням, відвідування сільськогосподарських підприємств США, зокрема заводів по вирощуванню телят, молочнотоварної ферми поблизу м. Вісконсін Деллс, виставки World Diary Expo, молочного кооперативу та молочної ферми, та організована зустріч із представниками Agri-Stat, послуг перекладача.

Крім того, слід вказати, що у період надання ФОП ОСОБА_2 позивачу послуг у виконання умов договору від 02.09.2016 року, зареєстрованим видом діяльності контрагента було: 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Зазначені обставини додатково ставлять під сумнів фактичне надання ФОП ОСОБА_2 позивачу послуг з організації робочої закордонної поїздки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат та відповідно заниження сум грошового зобов`язання з податку на прибуток за наслідками такої господарської операції, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є правомірними.

Також, 02.11.2015 року між ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" - замовник, та ФОП ОСОБА_3 - виконавець, укладено договір № 0211/2, предметом якого є надання послуг із завантаження та розвантаження товару, що надаються виконавцем самостійно з використанням своєї техніки, за місцезнаходження складів замовника за адресою: Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Нова, буд. 58.

Відповідно до п. 2.1.1 зазначеного договору вартість послуг із завантаження/розвантаження товару виконавцем становить: з використанням техніки 150 грн. за 1 тону/палету, без використання техніки 10 грн. за 1 місце.

На підтвердження реальності надання послуг позивачем надано акти надання послуг №3 від 31 січня 2016 року, №6 від 29 лютого 2016 року, №10 від 31 травня 2016 року, №13 від 30 квітня 2016 року, №19 від 31 травня 2016 року, №22 від 30 червня 2016 року, №23 від 31 липня 2016 року, №26 від 31 серпня 2016 року, №33 від 30 вересня 2016 року, №38 від 31 жовтня 2016 року, №40 від 30 листопада 2016 року, №49 від 30 грудня 2016 року, №3 від 31 січня 2017 року, №5 від 28 лютого 2017 року, №12 від 31 березня 2017 року, №19 від 30 квітня 2017 року, №20 від 31 травня 2017 року, №23 від 30 червня 2017 року, №25 від 31 липня 2017 року, №29 від 31 серпня 2017 року, №30 від 30 вересня 2017 року, №40 від 31 жовтня 2017 року, №41 від 30 листопада 2017 року, №42 від 31 грудня 2017 року, №1/01 від 31 січня 2018 року, №2/02 від 28 лютого 2018 року, №3/03 від 31 березня 2018 року; платіжні доручення №00000000083 від 25 січня 2016 року, № б/н від 11 березня 2016 року, №М0000002147 від 24 листопада 2016 року, №М0000002432 від 28 грудня 2016 року №М0000001168 від 23 травня 2017 року, №М0000001782 від 27 липня 2017 року, №М0000002058 від 28 серпня 2017 року, №М0000002925 від 01 грудня 2017 року, №М0000000529 від 03 березня 2018 року.

Із вказаних актів надання послуг встановлено, що виконавцем на підставі договору № 0211/2 від 02.11.2015 року надані послуги з вантажо-розвантажувальних робіт за відповідний місяць із ціною послуг за одиницю 150 грн. за 1 тонну, що із урахуванням п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору свідчить про здійснення вантажо-розвантажувальних робіт ФОП ОСОБА_3 із використанням техніки.

Крім того, враховуючи, що договором не визначені найменування та кількість товару транспортні засоби (техніка), які забезпечать виконання договору, такі дані мають бути відображені у подальших первинних документах, що видані у виконання умов договору.

Однак, із актів надання послуг неможливо встановити місце навантаження та розвантаження товару за адресою, вказаною сторонами у п. 1.2 договору № 0211/2 від 02.11.2015 року; в які дні виконувалися вантажо-розвантажувальні роботи та час виконання цих робіт в такі дні; який конкретно товар був навантажений та розвантажений та які транспортні засоби і техніка для цього використовувалися.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи не розкривають у повній мірі зміст господарських операцій, не визначають суттєвих умов виконання договору, внаслідок чого не доводять належним чином факту їх здійснення, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для формування податкової звітності у відповідні періоди.

Надані позивачем договори найму (суборенди) нежитлових приміщень №3012/б від 30 грудня 2015 року із ТОВ "ДІТРЕЙД ЛТД" (ідентифікаційний код 39896792), та № 375 від 01 березня 2018 року, із ТОВ "ФРЕНДС-714" (ідентифікаційний код 38918707), що засвідчують оренду позивачем нежитлового приміщення площею 500 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область , Дніпровський район, с. Партизанське, вул. Нова, буд. 58 , а також трудові договори №2 від 02 листопада 2015 року та №3 від 02 листопада 2015 року укладені ФОП ОСОБА_3 з вантажниками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та видаткову накладну №000000019 від 30 жовтня 2015 року на поставку ФОП ОСОБА_3 автонавантажувача Komatsu FG15N-20, факт здійснення господарських операцій по наданню позивачу послуг з вантажо-розвантажувальних робіт за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Партизанське, вул. Нова, буд. 58 за допомогою автонавантажувача Komatsu FG15N-20, не підтверджують.

Також встановлено, що у період надання ФОП ОСОБА_3 позивачу послуг із завантаження та розвантаження товару, зареєстрованим видом діяльності контрагента було: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зазначені обставини додатково ставлять під сумнів фактичне надання ФОП ОСОБА_3 позивачу послуг за договором від 02.11.2015 року № 0211/2.

Таким чином, висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат відповідно заниження сум грошового зобов`язання з податку на прибуток за наслідками таких господарських операцій, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є правомірними.

Крім того, між ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ" - замовник, та ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" -перевізник, укладені договори-заявки на перевезення комбікорму №212 від 09 грудня 2016 року, №218 від 12 грудня 2016 року, №219 від 13 грудня 2016 року, №221 від 15 грудня 2016 року, №2 від 12 січня 2017 року, №4 від 12 січня 2017 року, №12 від 23 січня 2017 року, №16 від 26 січня 2016 року, №37 від 09 лютого 2017 року, №45 від 22 лютого 2017 року, №52 від 17 лютого 2017 року, №55 від 09 березня 2017 року, №56 від 14 березня 2017 року, №62 від 20 березня 2017 року, №60 від 21 березня 2017 року, №62 від 22 березня 2017 року, №66 від 23 березня 2017 року, №67 від 24 березня 2017 року, №73 від 03 квітня 2017 року, №85 від 20 квітня 2017 року, №117 від 29 травня 2017 року, № 119 від 31 травня 2017 року, №123 від 02 червня 2017 року, №129 від 14 червня 2017 року, №126 від 13 червня 2017 року, №134 від 19 червня 2017 року, №138 від 22 червня 2017 року, №135 від 21 червня 2017 року, №142 від 29 червня 2017 року, №144 від 30 червня 2017 року, №149 від 03 липня 2017 року.

На підтвердження реальності надання послуг за вказаними договорами позивачем надано акти надання послуг № 138 від 13 грудня 2016 року, № 131 від 13 грудня 2016 року, № 144 від 14 грудня 2016 року, № 153 від 16 грудня 2016 року, № ОЛ00035 від 12 січня 2017 року, № ОЛ00033 від 12 січня 2017 року, № 81 від 24 січня 2017 року, № 107 від 26 січня 2017 року, № ОЛ00225 від 14 лютого 2017 року, № 226 від 23 лютого 2017 року, № 294 від 01 березня 2017 року, № 349 від 10 березня 2017 року, № 372 від 16 березня 2017 року, № ОЛ00392 від 20 березня 2017 року, № ОЛ00407 від 21 березня 2017 року, № 417від 27 березня 2017 року, № 414 від 24 березня 2017 року, № 500 від 24 березня 2017 року, № 442 від 25 березня 2017 року, № ОЛ00551 від 22 квітня 2017 року, № ОЛ00811 від 31 травня 2017 року, № ОЛ00823 від 02 червня 2017 року, № ОЛ00828 від 06 червня 2017 року, № ОЛ00884 від 15 червня 2017 року, № ОЛ00893 від 15 червня 2017 року, № ОЛ00911 від 20 червня 2017 року, № ОЛ00920 від 22 червня 2017 року, № ОЛ00915 від 23 червня 2017 року, № ОЛ00940 від 01 липня 2017 року, № 00937 від 01 липня 2017 року; платіжні доручення № М0000002349 від 19 грудня 2016 року, № М0000002354 від 19 грудня 2016 року, № М0000002387 від 21 грудня 2016 року, № М0000000049 від 16 січня 2017 року, № М0000000140 від 27 січня 2017 року, № М0000000148 від 30 січня 2017 року, № М0000000317 від 16 лютого 2017 року, № М0000000389 від 24 лютого 2017 року, № М0000000480 від 03 березня 2017 року, № М0000000576 від 15 березня 2017 року, № М0000000614 від 21 березня 2017 року, № М0000000709 від 31 березня 2017 року, № М0000000710 від 31 березня 2017 року, № М0000000746 від 05 квітня 2017 року, № М0000001188 від 24 травня 2017 року, № М0000001328 від 08 червня 2017 року, № М0000001575 від 04 липня 2017 року, № М0000001576 від 04 липня 2017 року, № М0000001655 від 12 липня 2017 року, № М0000001656 від 12 липня 2017 року, № М0000002077 від 29 серпня 2017 року, № М0000002078 від 29 серпня 2017 року, № М0000002076 від 29 серпня 2017 року, № М0000002193 від 11 вересня 2017 року, № М0000002194 від 11 вересня 2017 року; податкові накладні № 12 від 15 червня 2017 року, № 13 від 15 червня 2017 року, № 11 від 06 червня 2017 року, № 9 від 02 червня 2017 року, № 3 від 31 травня 2017 року, № 1 від 22 квітня 2017 року, № 11 від 04 квітня 2017 року, № від 27 березня 2017 року, № 7 від 25 березня 2017 року, № 17 від 24 березня 2017 року, № 14 від 23 березня 2017 року, № 18 від 20 березня 2017 року, № 18 від 16 березня 2017 року, № 14 від 10 березня 2017 року, № 4 від 01 березня 2017 року, № 257 від 23 лютого 2017 року, № 230 від 14 лютого 2017 року, № 167 від 26 січня 2017 року, № 159 від 24 січня 2017 року, № 45 від 12 січня 2017 року, № 235 від 12 січня 2017 року, № 116 від 16 грудня 2016 року, № 106 від 14 грудня 2016 року, № 102 від 13 грудня 2016 року, № 104 від 13 грудня 2016 року, товарно-транспортні накладні.

Так, при оподаткуванні операцій за договорами перевезення є обов`язковою наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей, зокрема первинним документом бухгалтерського обліку під час надання таких послуг є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1 Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктом 11.4. Правил визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.5 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що недоліки, які містяться у наданих товарно-транспортних накладних: відсутність номеру та дати довіреності на отримання ТМЦ, печатки перевізника, зазначення посади та печатки вантажоодержувача, не позбавляють можливості визначити зміст та обсяг господарських операцій, одиницю їх виміру, а також ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні таких господарських операцій.

У той же час, слід враховувати, що сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені постачальника товарів (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим контрагентом, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку.

Так, надання послуг з перевезення за змістом ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт вимагає наявності документів, зокрема, документів, що засвідчують використання транспортних засобів на законних підставах; реєстраційних документів на транспортні засоби.

Однак, таких документів позивачем не надано.

Також, колегія суддів зазначає, що зареєстрованим видом діяльності ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" є: 14.13 виробництво іншого верхнього одягу, що не відповідає тому виду послуг, що надавались позивачу, адже статусу перевізника контрагент не набув.

Не підтверджено наявності у ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" транспортних засобів, що вказані у товарно-транспортних накладних, для здійснення перевезень ні у власності, ні на праві оренди або на підставі інших договорів.

Крім того, зазначені в товарно-транспортних накладних водії не знаходились у трудових відносинах із ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" ні за за трудовими договорами, ні за договорами цивільно-правового характеру.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" не є перевізником у розумінні ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт , не володіє власними чи залученими матеріальними та трудовими ресурсами, а отже не могло здійснювати перевезення вантажів.

Таким чином, колегія суддів зазначає про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС", з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є обґрунтованим та такими, що не підлягають скасуванню.

Стосовно доводів позивача про невірне визначення податковим органом суми податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" колегія суддів зазначає наступне.

Так, за наслідками взаємовідносин із ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" податковим органом до складу витрат віднесено суму 66110 грн., та в податковому обліку до податкового кредиту віднесено суму у розмірі 26357 грн.

При цьому, лише загальна вартість придбаних у ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС" послуг у перевіряємий період складає 199020 грн., у тому числі ПДВ - 33170 грн.

Отже, фактично податковим органом здійснено донарахування податкових зобов`язань із податку на прибуток у розмірі меншому, ніж вираховується за господарськими операціями із вказаними контрагентами за перевірямий період, що на думку колегії суддів, не може бути розцінене як порушення прав платника податків - ТОВ "Торговий дім "БІЗАРТ".

Таким чином, враховуючи, що позивачем належними доказами не підтверджено реальний характер господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ОЛІМП ТРАНС ПЛЮС", що виключає можливість відображення таких операцій у податковому обліку, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Р" від 03.09.2018 року № 0011771401 та № 0011781401.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЗАРТ" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 по справі № 440/3779/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов