Постанова

від 18.07.2019 по справі 826/319/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/319/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінов А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Пархоменко Л . М. , представника відповідача Пінчука Б. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу підприємства об`єднання громадян Навчально-Методичний Інжиніринговий Центр Гільдії Інженерів Технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення та дата складання повного тексту не зазначені) у справі за позовом підприємства об`єднання громадян Навчально-Методичний Інжиніринговий Центр Гільдії Інженерів Технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ПОГ Навчально-Методичний Інжиніринговий Центр Гільдії Інженерів Технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.11.2017 року № 0059581401 та № 005956140; зобов`язання виключити з даних інформаційних систем органів ДФС про наявність податкового боргу по ПОГ Інжиніринговий Центр в розмірі 316584, 98 грн., в т.ч. з податку на додану вартість 170242, 78 грн. та з податку на прибуток в розмірі 146342, 20 грн. а також про наявність штрафних санкцій та пені.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив принцип розумності строку розгляду справи. Апелянт також вважає, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відбулося 29.09.2017 р., відтак початок обчислення п`ятиденного строку на повідомлення про втрату документів до податкового органу слід обчислювати, на думку апелянта, саме з цієї дати.

Також апелянт зазначає, що ТОВ Будконсалт Плюс не перебуває в процесі припинення.

Крім того, апелянт звертає увагу, що до своєї відповіді на відзив ним було долучено відновлені документи, а докази прийняття рішення відносно його контрагента по кримінальній справі в матеріалах справи відсутній.

Також апелянт зауважує, що попри висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів реальності господарських операцій, ним не було витребувано від сторін жодного доказу, чим порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача складено 11.10.2017 року акт № 434/26-15-14-04-03/39449674 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалт Плюс" (код 39315010) за період серпень 2015, вересень 2015, жовтень 2015, листопад 2015, грудень 2015.

Відповідно до вказаного акту перевірки встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 100184, 00 грн.

- п.44.1 ст. 44, пп. 198.2, пп.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 111315, 00 грн., в тому числі за серпень 2015 на суму 25775, 00 грн., вересень 2015 року на суму 20210, 00 грн., жовтень 2015 року на суму 11045, 00 грн., листопад 2015 на суму 18800, 00 грн., грудень 2015 року на суму 19740, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2017 року № 0059581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 119460, 00 грн. (податкове зобов`язання 95570, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 23893, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 01.11.2017 року № 0059561401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 100184, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставин справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зауважує, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, позивач у спірний період мав задокументовані та відображені на податковому рівні господарські відносини з ТОВ Будконсалт Плюс на підставі договору № 21-07/15-МП від 21.07.2015 р. (а. с. 122 - 123) та актів приймання - передачі наданих послуг № 8-О від 24.09.2015 р., № 7-Л від 22.09.2015 р., № 9-К (Д) від 28.09.2015 р., № 12-Л від 16.11.2015 р., № 11-К від 23.10.2015 р., № 13-Х від 18.11.2015 р., № 15-К від 20.11.2015 р., № 16-ДП від 23.11.2015 р., № 17-Л від 25.11.2015 р., № 22-К (Д) від 15.12.2015 р., № 1-К (Д-ОН) від 17.08.2015 р., № 20 - К від 10.12.2015 р., № 4 - К (Н) від 20.08.2015 р. (а. с. 124 - 136).

Вказані акти відображають господарські операції на суму ПДВ 73085, 00 грн., в той час як предметом перевірки встановлено заниження податку у розмірі 95570, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, податкова перевірка позивача проводилась з 26.09.2017 року по 04.10.2017 року.

Строк проведення перевірки продовжено з 03.10.2017 року по 04.10.2017 року на 2 робочих дні на підставі наказу від 29.09.2017 року № 9955, копію якого під розписку вручено головному бухгалтеру.

26.09.2017 року податковим органом надано запит позивачу з проханням про надання особам, що проводили перевірку усіх первинних документів по взаємовідносинах ПОГ Інжиніринговий Центр з його контрагентом ТОВ Будконсалт Плюс .

04.10.2017 року позивачем надано заяву контролюючому органу про втрату первинних документів, а саме Папка Архів 2015 року по контрагентах, до якої входили наступні документи: договори, контракти, угоди, акти виконаних робіт .

У своїх доводах апелянт наголошує на необхідності перевірки дотримання останнім строків повідомлення відповідача про втрату документів.

З даного приводу колегією суддів зазначається наступне.

У відповідності до п. 44.5 ст. 44 ПК України У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З вказаної норми випливає, що п`ятиденний строк для повідомлення податкових органів про втрату документів відраховується з дня такої втрати, а не з дня звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів, як помилково вважає позивач.

Таким чином, оскільки протягом встановленого строку відповідне повідомлення не надійшло відповідач правомірно вважав такий строк закінченив та інінціював проведення перевірки.

Крім того, у відповідності до п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що позивач вчиняв дії передбачені вказаною нормою, що додатково свідчить про правомірність дій відповідача.

У зв`язку з вищеописаними обставинами за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено факт відсутності реальності господарських операцій позивача з контрагентом та, як наслідок, донараховано спірні грошові зобов`язання.

В той же час, на стадії перегляду судом адміністративної юрисдикції правомірності такого донарахування суд не обмежений доводами відповідача, що викладені в акті перевірки, в тому числі і щодо оцінки доказів у вигляді первинної документації, наданих до суду після проведення перевірки.

Відтак висновки про ненадання позивачем певних документів до перевірки на результат вирішення спору впливу не мають та не підлягають оцінці судом апеляційної інстанції.

При цьому, як вже було зазначено, надані апелянтом акти приймання - передачі наданих послуг відображають господарські операції з контрагентом не у повному обсязі.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, банківських виписок та платіжних доручень, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Будконсалт Плюс надано не було, що в умовах можливості запитування вказаної інформації від банківських установ для суду апеляційної інстанції свідчить про непереконливість позивача у своїх доводах про втрату документації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта про використання податковим органом під час перевірки картки рахунку 3771, оборотно-сальдової відомості по рахунку 311, виписки по рахунку за серпень - грудень 2015 року, однак ненадання цих доказів для оцінки судом позбавляє колегією суддів можливості їх перевірити.

Щодо необхідності витребування доказів судом першої інстанції, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип офіційного з`ясування обставин справи не нівелює принципу змагальності сторін в умовах недоведення позивачем неможливості надання інформації по його рахунках за спірний період.

В розумінні вказаної норми колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта також щодо відсутності у останнього обов`язку з доведення перед судом існування результатів наданих послуг, в тому числі кваліфікаційних сертифікатів.

Щодо розумності строку розгляду справи колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції національним законодавством не наділений засобами впливу на суди першої інстанції з питань дотримання строків розгляду справ та переглядає судове рішення безвідносно до внутрішньої організації суду першої інстанції та окремого судді.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу підприємства об`єднання громадян Навчально-Методичний Інжиніринговий Центр Гільдії Інженерів Технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року у справі за позовом підприємства об`єднання громадян Навчально-Методичний Інжиніринговий Центр Гільдії Інженерів Технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 22.07.2019 р.)