Постанова

від 18.07.2019 по справі 905/1430/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа № 905/1430/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нікос" (вх.№1509 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/1430/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Зекуновим Е.В., повне рішення складено та підписано 20.03.2019)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Прометей", смт.Велика Новосілка, Донецька область,

до Приватного підприємства "Нікос", с.Нескучне, Донецька область,

про стягнення 1201468,80 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2018 року Селянське (фермерське) господарство "Прометей" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Нікос" суми матеріальної шкоди, спричиненої невиконанням умов договору №2013/11 від 01.08.2013 за період з 01.09.2013 по 01.01.2018, в розмірі 1201468,80 грн, що складається із: заборгованості з оренди замощення - 159200,00 грн; збитків через несплату відповідачем послуг з оренди землі (паркування/стоянки) у розмірі 987040,00 грн; пені, нарахованої на заборгованість з оренди замощення, у розмірі 16565,64 грн; 3% річних у розмірі 4532,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 34130,30 грн, нарахованих на заборгованість з оренди замощення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Нікос" на користь Селянського (фермерського) господарства "Прометей" заборгованість у розмірі 126928,88 грн, з яких: основний борг у розмірі 52000,00 грн; 3% річних у розмірі 6765,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 68163,18 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1903,93 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Приватне підприємство "Нікос" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 1201468,80 грн відмовити повністю. Стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 27033,04 грн.

Скарга обґрунтована тим, що суд залишив поза увагою, що відповідно до п.4.1. договору в вартість орендної плати враховуються витрати орендодавця, пов`язані з використанням об`єкту оренди орендарем, в тому числі оплата використаної електроенергії, амортизації під`їзних шляхів та інше. Позивач при поданні позовної заяви не надав суду жодного доказу, який би вказував на існування будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем, тому відповідач був позбавлений можливості спростовувати докази, які не були надані позивачем для обґрунтування свого позову.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про причини нез`явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ухвалою суду від 03.06.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись до суду (а.с.28-30 т.2).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2017 № 97-28-0.1-313/2-17 СФГ "Прометей" є власником (користувачем) земельної ділянки (кадастровий номер 1421255100:04:010:0181 ), площею 5704 кв.м., яка розташована за адресою: Донецька область, смт. Велика Новосілка, вулиця Верхня, будинок 6 .

01.08.2013 між Селянським (фермерським) господарством "Прометей", орендодавцем, та Приватним підприємством "Нікос", орендарем, укладено договір №2013/11, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування замощення площею 20м 2 , яке знаходиться на території автозаправної станції "Янісоль", яка у свою чергу розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вулиця Верхня, будинок 6.

Відповідно до п.2. договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюється представниками сторін. При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується представниками сторін та скріпляється печатками. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п.3. договору строк оренди складає 5 років з моменту прийняття об`єкту оренди згідно акта приймання-передачі.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди складає 1000,00 грн. У вартість орендної плати включаються витрати орендодавця, пов`язані з використанням об`єкта оренди, у тому числі оплата використаної електроенергії, амортизація під`їзних шляхів та інше.

Згідно з п.4.2. договору орендна плата сплачується на підставі рахунків, виставлених щомісяця орендодавцем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця за попередній.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п.8. договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Пунктом 9.3 договору сторони домовились, що після підписання цього договору усі попередні перемовини по ньому, переписка, попередні домовленості і протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Договір підписаний повноважними представниками обох сторін та засвідчений їх печатками.

Як зазначає позивач, в період з вересня 2013 року по липень 2017 року він намагався передати працівникам ПП "Нікос" рахунки на оплату орендної плати, оскільки керівник орендаря уникав спілкування, проте працівники ПП "Нікос" від отримання рахунків відмовлялись. 25.07.2017 позивач направив поштою на адресу відповідача рахунок №1 від 25.07.2017 та рахунок №5 від 30.09.2016, які отримані відповідачем 03.08.2017, проте залишені останнім без оплати.

Також, позивачем до матеріалів справи додано акт інвентаризації від 10.10.2016, зі змісту якого вбачається, що комісією у складі ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виконання доручення голови СФГ "Прометей" здійснено обстеження земельної ділянки на території автозаправної станції "Янісоль", яка розташована за адресою: Донецька області, Великоновоселківський район , смт . Велика Новосілка , вул .Верхня , б.6., в результаті якої встановлено наявність на території газового модулю "Шельф 1-10Н1/100-1 LPG" для заправки автомобілів зрідженим газом, який належить ПП "Нікос" та кіоску, але комісією не було встановлено будь-яких документів на право розміщення АЗГС. Також членами комісії було проведено заміри площі, яка займається для використання та обслуговування АЗГС. Згідно плану - схеми до акту, займана площа складає 62 кв.м. (3,6м х 17,24м). Акт підписаний членами комісії та засвідчений печаткою СФГ "Прометей".

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, 01.08.2013 між сторонами укладено договір №2013/11, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове користування замощення площею 20м 2 , яке знаходиться на території автозаправної станції "Янісоль" та розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вулиця Верхня, будинок 6.

Умовами договору (п.4.1., 4.2.) передбачено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди складає 1000,00 грн. У вартість орендної плати включаються витрати орендодавця, пов`язані з використанням об`єкта оренди, у тому числі оплата використаної електроенергії, амортизація під`їзних шляхів та інше. Орендна плата сплачується на підставі рахунків, виставлених щомісяця орендодавцем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця за попередній.

Як зазначає позивач, відповідач з моменту укладення договору орендну плату не сплачував, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.09.2013 по 01.01.2018 за оренду замощення площею 20 м.кв, яка передбачена договором № 2013/11, та оренду замощення площею 40 кв.м, яке зайняте ПП "Нікос" без укладення договору оренди.

Матеріали справи не містять підписаного представниками сторін та скріпленого печатками акта приймання-передачі замощення площею 20м 2. . Однак, зазначене не заперечується жодною із сторін та встановлено в рішенні Господарського суду Донецької області від 21.08.2017 у справі №905/1302/17, що у відповідності до положень ч.1, 4 ст.75 ГПК України не потребує доказування.

Відповідач посилався на те, що позивачем не направлялись рахунки, які передбачені п.4 договору.

Колегія суддів зазначає, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити орендну плату.

Укладений між сторонами договір, містить платіжні реквізити позивача, а тому будь-яких перешкод для виконання відповідачем свого обов`язку з оплати орендної плати не існувало.

Посилання скаржника відносно того, що зобов`язання з оплати орендної плати залежить від факту отримання рахунку, якщо це зазначено у самому договорі, є помилковим, оскільки сторони у договорі визначили строк виконання зобов`язання з оплати орендної плати -до 10 числа поточного місяця за попередній (п.4.2. договору). Крім того, розмір орендної плати є фіксованим та складає 1000,00 грн щомісяця (п.4.1. договору).

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу в частині стягнення заборгованості з орендної плати відповідач посилається на те, що заборгованість по договору №2013/11 відсутня у зв`язку з повною оплатою орендної плати, що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 21.08.2017 у справі №905/1302/17 та в свою чергу не потребує доказування. Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилань на сплату відповідачем орендної плати за договором №2013/11 від 01.08.2013 дане судове рішення не містить.

Так само необґрунтованим є твердження апелянта про порушення судом першої інстанції принципу змагальності щодо покладення на ПП Нікос тягаря доказування щодо сплати ним орендної плати, з огляду на те, що саме відповідач за умовами договору повинен був сплачувати орендну плату, за стягнення якої звернувся позивач до суду.

Суд першої інстанції ухвалою від 10.01.2019 пропонував ПП Нікос подати пояснення щодо суми та дати останньої оплати на виконання умов договору №2013/11 від 01.08.2013 з посиланням та наданням належних доказів такої оплати. Однак, відповідач у поданому відзиві (вх.№596/19 від 14.01.2019) обмежився загальним посиланням на встановлення обставин сплати орендної плати рішенням суду у справі №905/1302/17.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем умов договору, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за замощення площею 20 м.кв. за період з 01.09.2013 по 01.01.2018 з розрахунку 1000,00 грн за місяць є обґрунтованою та правомірна задоволена судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4532,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 34130,30 грн, нарахованих на заборгованість з оренди замощення площею 62 кв.м. за період з 01.09.2013 по 01.01.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок вважає правомірною суму 3% річних у розмірі 1484,39 грн та інфляційні у розмірі 11349,68 грн за період з 01.09.2013 по 01.01.2018.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом було задоволено 3% річних у сумі 6765,70 грн та інфляційні втрати у сумі 68163,18 грн, тоді як позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4532,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 34130,30 грн,

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, даний висновок суду першої інстанції є неправомірним та необґрунтованим, в зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому згідно положень ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/1430/18 в оскаржуваній частині підлягає зміні.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нікос" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2019 у справі № 905/1430/18 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в частині задоволення позову в наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства "Нікос" (85528, Донецька область, Великоновоселківський район, село Нескучне, вулиця Немировича-Данченка, б.11, код ЄДРПОУ 32123214) на користь Селянського (фермерського) господарства "Прометей" (85500, Донецька область, смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 36, код ЄДРПОУ 24310751) заборгованість у розмірі 64834,07 грн, у тому числі: 52000,00 грн основний борг, 1484,39 грн 3% річних, 11349,68 грн інфляційні втрати та 972,51 грн судового збору за подання позовної заяви. .

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" (85500, Донецька область, смт.Велика Новосілка, вул.Пушкіна, 36, код ЄДРПОУ 24310751) на користь Приватного підприємства "Нікос" (85528, Донецька область, Великоновоселківський район, село Нескучне, вулиця Немировича-Данченка, б.11, код ЄДРПОУ 32123214) 1458,77 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова