Постанова

від 18.07.2019 по справі 922/3735/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа № 922/3735/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників:

від позивача - адвокат Ніколенко А.В. - ордер від 26.06.2019 №1730000228;

від відповідача - адвокат Братух М.М. -довіреність № 03-03/19-5 від 17.07.2019;

від третіх осіб - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської державної академії фізичної культури, м. Харків (вх.№ 1691)

на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019, ухвалене суддею Хотенцем П.В. в м. Харкові (повний текст рішення складено 06.05.2019),

та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2019, ухвалене суддею Хотенцем П.В. в м. Харкові (повний текст рішення складено 10.05.2019),

у справі №922/3735/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима» , м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» , м. Харків,

до Харківської державної академії фізичної культури, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України, м. Київ,

про стягнення 6322957,38 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської державної академії фізичної культури про стягнення 6 322 957,38 грн збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Харківської державної академії фізичної культури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" 6 322 957,38 грн збитків та 95 398,02 грн судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Харківської державної академії фізичної культури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" 43160,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 95398,02 грн судових витрат відмовлено.

Харківська державна академія фізичної культури з рішенням та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 у справі №922/3735/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оптима» в повному обсязі;

- скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2019 у справі №922/3735/18 про стягнення з відповідача 43160,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, як похідне від первісного рішення у справі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, зважаючи на наступне:

- у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Проте, суд першої інстанції при розгляді даної справи не дослідив та не встановив, а позивач, відповідно, не довів належними та допустимими доказами те, що він здійснив усі залежні від нього заходи для будівництва Об`єкта-2 і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати матеріальне благо у вигляді нерухомого майна - Об`єкта-2;

- факт можливості розпочати будівництво Об`єкту-2 позивачем, було встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі №922/3093/17;

- позивачем не доведено, що останній мав дійсні наміри розпочати будівництво Об`єкту-2 та, зокрема, звертався до вищевказаного державного органу для отримання відповідних документів. Матеріали справи не містять документів, що підтверджують факт отримання позивачем відмови в отриманні дозволу на початок виконання позивачем будівельних робіт Об`єкту-2 за договором про спільну діяльність. Зазначені обставини свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, що виключає можливість стягнення збитків;

- судом було необґрунтовано стягнуто збитки у формі упущеної вигоди, оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на реальні збитки;

- посилання позивача на п.1.1. додаткової угоди №7 від 25.06.2007, як на підставу для відшкодування реальних збитків за договором, є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено жодними належними та допустимим доказами, які саме обставини виникли, або які саме розпорядчі акти або рішення, прийняті органами, вказаними у зазначеному пункті додаткової угоди, та яким чином вони перешкоджають або здійснюють будівництво за Договором про спільну діяльність неможливим;

- земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана відповідачу у постійне користування на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №265 від 07.06.1993, та не може бути передана позивачу без згоди Міністерства освіти і науки України, який є органом управління Харківської державної академії фізичної культури.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019 року, сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської державної академії фізичної культури на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 у справі №922/3735/18 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2019 у справі №922/3735/18. Призначено справу №922/3735/18 до розгляду на "04" липня 2019 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі судових засідань № 105.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 розгляд справи відкладено на "18" липня 2019 р. о 12:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2019 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а саме:

- протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні зобов`язань за Договором про спільну діяльність, с саме: пунктів 3.1, 4.4., 5.3, які передбачають прямий обов`язок Академії передати ТОВ Оптима земельну ділянку по вул АДРЕСА_1 5-А як будівельний майданчик, а також здійснювати будь-які дії, якщо того вимагає законодавство, для будівництва та реєстрації за позивачем Об`єкта-2.

Наявність збитків у вигляді упущеної вигоди полягає у тому, що позивач, укладаючи Договір спільної діяльності, розраховував отримати у власність Об`єкт-2, в той же час не передання відповідачем земельної ділянки позбавляє позивача можливості отримати прибуток, на який розраховував при укладенні договору. При цьому, такий неодержаний прибуток не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право, тобто вартість профінансованого позивачем Об`єкта-1 у розмірі 6 322 957, 38 грн.

В свою чергу, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками полягає у тому, що саме порушення Відповідачем умов договору безпосередньо призвело до настання збитків у формі упущеної вигоди.

Вина відповідача полягає у тому, що він умисно порушує зобов`язання за Договором, що підтверджується незаконною реєстрацією права власності на Об`єкт-1 за рішенням суду до виконання своїх обов`язків. Після такої реєстрації відповідач умисно відмовився діяти спільно для спорудження другого об`єкта, відмовляючись визнавати свої обов`язки, що підтверджується відповіддю на лист-претензію ТОВ Оптима у 2017 році.

- вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будь-які преюдиційні обставини щодо передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 як будівельного майданчика для будівництва Об`єкта-2, судами у справі №922/3093/17 не досліджувалися та не встановлювалися;

- вважає, що перелік обставин, які унеможливлюють виконання договору в розумінні п 1.1. Додаткової угоди №7 не є вичерпним, а слово зокрема лише наводить приклад таких випадків та ні в якому разі не звужує їх перелік. У зв`язку із цим відмова апелянта виконати умови Договору - передати земельну ділянку для початку будівництва Об`єкта-2 і є тією обставиною, яка унеможливлює його будівництво;

- зазначив, що відсутність згоди Міністерства освіти і науки України на укладання додаткових угод до Договору про спільну діяльність не може бути підставою для звільнення відповідача від взятих на себе зобов`язань, оскільки правомірність та чинність укладеного сторонами Договору про спільну діяльність підтверджена преюдиційними обставинами, встановленими у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі №922/3093/17.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2019 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники третіх осіб в судове засідання 18.07.2019 не з`явились, причини неявки не повідомили.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 вересня 2004 року між Харківською державною академією фізичної культури (далі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа» (далі - Сторона-2) було укладено Договір про спільну діяльність № 1/30-09 (далі - Договір).

Предметом Договору є досягнення спільної господарської мети - спорудження двох об`єктів нерухомості на земельних ділянках Сторони-1 для досягнення соціального ефекту (пункт 1.1).

Згідно із визначенням термінів Договору:

Об`єкт-1 - приміщення, які плануються збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Об`єкт-2 - приміщення, які плануються збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельні ділянки - земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка надана Стороні-1 у постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 березня 1997 року за № 248; земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана Стороні-1 у постійне користування, що підтверджується Державним актом землекористування, виданим Виконавчим комітетом Харківської міської ради №265 від 07 червня 1993 року.

Відповідно до положень пункту 1.1. Договору, сторони зобов`язувались збудувати наступні об`єкти нерухомості: Об`єкт-1 - приміщення, які планують збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 та Об`єкт-2 - приміщення, які планують збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Метою Договору сторони визначили забудову Об`єкта-1, який повністю має вважатися власністю Сторони-1 та Об`єкта-2, який повністю буде вважатися власністю Сторони-2 (пункт 2.1. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору сторони домовились, що Сторона-1 вносить в якості свого вкладу право на будівництво Об`єкта-2 на земельній ділянці, наданій їй в постійне користування, що підтверджується Державним актом землекористування, виданим Виконавчим комітетом Харківської міської ради №265 від 07 червня 1993 року, а також Актом приймання-передачі від 20 липня 2000 року складеного комісією, створеною відповідно Наказу Державного комітету України з фізичної культури і спорту №1165 від 03 червня 1999 року, а також трудову участь у формах і межах, що випливає з положень розділу 4 Договору. На виконання цього пункту Сторона -1 під час підписання цього Договору надає клопотання з добровільною відмовою від постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на користь Сторони-2.

Сторона-2 в якості свого вкладу вносить кошти на будівництво Об`єкта-1 та Об`єкта-2 за рахунок власних і/або залучених фінансових коштів / та обов`язок по поверненню залучених та позичкових коштів (п.3.2. Договору).

Після введення Об`єкту-1 в експлуатацію у власність Сторони-1 будуть передані всі забудовані площі Об`єкту-1 (п. 4.1. Договору).

Після введення Об`єкта-2 в експлуатацію у власність Сторони-2 будуть передані всі забудовані площі Об`єкта-2, з урахуванням положень пункту 4.4 цього Договору (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору Сторона-1 передає земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у користування Стороні-2 згідно зі встановленою чинним законодавством процедурою.

Згідно п. 5.1 Договору Сторони доручили ведення спільних справ за договором Стороні-2, яка є уповноваженою особою сторін.

До вищевказаного договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004 сторонами неодноразово вносились зміни.

Так, додатковою угодою № 2 від 03 жовтня 2005 року сторони погодили, що у разі невиконання будь-яких умов Стороною-1 зобов`язань, прийнятих на себе відповідно до цього Договору, побудований Об`єкт-1 має повністю вважатися власністю тієї сторони, яка понесла усі витрати щодо будівництва цього Об`єкта.

Додатковою угодою №3 від 15 січня 2006 року до Договору про спільну діяльність сторони дійшли згоди щодо вводу у суб`єктний склад договору третьої сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима» (Сторона-3), яка набуває усіх прав на обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (Сторона-2), у зв`язку із чим преамбулу та п.п.1.3., 3.2., 3.3., 3.4., 4, 5.1. Договору викладено в новій редакції.

Додатковою угодою № 7 від 25 червня 2007 року сторони договору, зокрема, додали до п.2.1. Договору наступне речення: Метою цього договору сторони вважають забудову Об`єкту-1, який повністю має вважатися власністю Сторони-1 та Об`єкту-2, який буде вважатися власністю Сторони-2. У разі виникнення обставин, які перешкоджають процедурі будівництва Об`єкта-2, зокрема прийняття будь-яких розпорядчих актів органами місцевого самоврядування, судовими органами, Міністерством у справах молоді, сім`ї та спорту, які можуть будь-яким чином зупинити або здійснити неможливим будівництво Об`єкта-2, Сторона-1 зобов`язується відшкодувати усі понесені Стороною-3 витрати на будівництво Об`єкта-1.

Цією ж додатковою угодою № 7 від 25 червня 2007 року сторони Договору про спільну діяльність підтвердили виконання позивачем зобов`язання в частині спорудження Об`єкта-1, у зв`язку з чим претензій Сторона-1 до Сторони-3 не має та погодили розпочати будівництво Об`єкта-2.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2007 року у справі № 29/393-07 за відповідачем було зареєстровано право власності на Об`єкт-1 - (нежитлові приміщення спортивного залу літ. "Ж-3" площею 1326,7 м2 та будівлю літ. "З-1" (топочна) площею 25,7 м2 розташованих по АДРЕСА_2 ).

Додатковою угодою № 8 від 27 червня 2007 року до Договору сторони дійшли згоди про заборону розірвання в односторонньому порядку договірних відносин при будь-яких змінах власника або керівника будь-якої зі сторін.

Додатковою угодою № 9 від 10 грудня 2013 року до Договору строк забудови Об`єкту-2 встановлено Сторонами до 2015 року включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» листом-претензію від 30 серпня 2017 року просило відповідача погодити будівництво Об`єкта-2 шляхом підписання акту приймання-передачі ділянки як майданчика для будівництва та вчинення відповідачем інших дій, необхідних для будівництва та отримання відповідних дозвільних документів.

Харківська державна академія фізичної культури листом № 872/0116 від 19 вересня 2017 року повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима» , що через зміну ректора ХДАФК, новому керівнику не відомо про укладений Договір про спільну діяльність.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» не погодившись із фактом не передання земельної ділянки необхідної для будівництва Об`єкта-2, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Харківської державної академії фізичної культури про стягнення 6 322 957,38 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було внесено свій вклад як учасника спільної діяльності та виконано свої зобов`язання за Договором про спільну діяльність № 1/30-09 від 30 вересня 2004 року шляхом фінансування будівництва першого об`єкту нерухомості (Об`єкт-1), власником якої є відповідач, проте внаслідок неправомірної відмови відповідача від виконання зобов`язання за договором про спільну діяльність, не зміг розпочати будівництво та набути право власності на другий об`єкт нерухомого майна (Об`єкт-2), що призвело до спричиненню позивачу збитків у формі упущеної вигоди на суму здійснених витрат на будівництво Об`єкту -1 у розмірі 6 322 957,38 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2019 позов задоволено повністю та стягнуто з Харківської державної академії фізичної культури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" 6 322 957,38 грн збитків.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Як вже зазначалось вище, за умовами договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004, укладеного між Харківською державною академією фізичної культури (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа» (Сторона-2) сторони зобов`язались збудувати наступні об`єкти нерухомості: Об`єкт-1 - приміщення, які планують збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 та Об`єкт-2 - приміщення, які планують збудувати на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.1. Договору метою останнього сторони визначили забудову Об`єкта-1, який повністю має вважатися власністю Харківської державної академії фізичної культури та Об`єкта-2, який повністю буде вважатися власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» .

Додатковою угодою №3 від 15 січня 2006 року до Договору про спільну діяльність сторони дійшли згоди щодо вводу у суб`єктний склад договору третьої сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима» (Сторона-3), яка набуває усіх прав на обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» (Сторона-2), у зв`язку із чим преамбулу та п.п.1.3., 3.2., 3.3., 3.4., 4., 5.1. Договору викладено в новій редакції.

Отже, в силу положень умов додаткової угоди №3 від 15.01.2006, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» , як сторона до якої перейшли всі права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» , розраховувало на набуття права власності на нерухоме майно (Об`єкт-2) після закінчення його будівництва.

Із матеріалів справи вбачається, що Об`єкт-1 був збудований в 2007 році, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» понесло витрати на будівництво Об`єкта-1 за Договором про спільну діяльність № 1/30-09 від 30 вересня 2004 року на загальну суму 6 322 957,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами з підрядними організаціями, платіжними дорученнями, квитанціями, актами здачі-приймання виконаних робіт.

Додатковою угодою № 7 від 25 червня 2007 року сторони Договору про спільну діяльність, зокрема підтвердили виконання позивачем зобов`язання в частині спорудження Об`єкта-1, у зв`язку з чим претензій Сторона-1 до Сторони-3 не має та погодили розпочати будівництво Об`єкта-2.

Строк будівництва Об`єкта-2 неодноразово змінювався сторонами та остаточно був визначений до 2015 року на підставі додаткової угоди №9 від 10.12.2013.

Проте, наявні в матеріалах справи документи свідчать, що будівництво Об`єкта-2 на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима» із позовом до місцевого господарського суду навіть не розпочато.

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» , останнє не змогло розпочати будівництво Об`єкта-2 через неналежне виконання Харківською державною академією фізичною культурою своїх обов`язків за договором про спільну діяльність.

Аналіз пунктів 3.1, 4.4, 5.3 договору про спільну діяльність (із врахуванням додаткових угод до договору) дає змогу дійти висновку, що єдиним вкладом Харківської державної академії фізичної культури за договором є передача прав на будівництво Об`єкту-2 на відповідній земельній ділянці, а також безпосередньо передача Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима» самої земельної ділянки, що дозволить досягнути цілей зазначеного правочину.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору та Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

В той же час, Харківська державна академія фізичної культури всупереч вищевказаних умов договору про спільну діяльність та положень діючого законодавства не виконало свої обов`язки, передбачені пунктами 3.1, 4.4, 5.3 договору, та не передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима» земельну ділянку.

Судова колегія апеляційного господарського суду враховує пояснення відповідача, що згідно пункту 12.2. Статуту Харківської державної академії фізичної культури, за академією як вищим навчальним закладом державної форми власності з метою забезпечення діяльності, передбаченої Статутом, закріплено на праві господарського відання майно (будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби, гуртожитки, інші матеріальні цінності, рухоме та нерухоме майно), яке не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та загальних зборів трудового колективу Академії.

В той же час, незважаючи на той факт, що Харківська державна академія фізичної культури не є власником спірної земельної ділянки, остання взяла на себе зобов`язання передати земельну ділянку позивачу та надати клопотання з добровільною відмовою від постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на користь Сторони-2.

Проте, відповідач не надав клопотання з добровільною відмовою від постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 на користь Сторони-2 та не здійснив жодних дій, направлених на погодження із Міністерством освіти і науки України питання щодо передачі земельної ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима» .

При цьому, аналіз пунктів 3.1, 4.4, 5.3 договору дає змогу дійти висновку що саме на Харківську державну академію фізичної культури покладено обов`язок передати позивачу земельну ділянку, та, як наслідок, здійснити всі належні для цього дії, зокрема отримати погодження Міністерства освіти і науки України.

В той же час, невиконання відповідачем обов`язку щодо передачі Стороні-3 земельної ділянки, унеможливлює будівництво Об`єкта-2.

Так, ч.4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частинами 1-3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження ; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа , яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва .

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію ; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Аналогічні положення також зазначені у пункті 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 згідно якого будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже, наведені вище положення законодавства в сфері містобудівної діяльності свідчать, що першим етапом будь-якого будівництва є отримання відповідною особою вихідних даних (містобудівних умов та обмежень), до складу яких, зокрема входить копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що виконання будівельних робіт без отримання документа, який посвідчує права на земельну ділянку є самочинним будівництвом та тягне юридичну відповідальність, зокрема кримінальну.

Зважаючи на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» не є власником або землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , останнє було позбавлене можливості розпочати будівництво Об`єкта-2 без передачі Харківською державною академією фізичної культури зазначеної земельної ділянки.

Аналогічна інформація міститься у відповіді Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 1020-2434 від 21.03.2019 року на адвокатський запит представника позивача від 15.03.2019 року, в якому зазначено, що відсутність земельної ділянки унеможливлює отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт, що, у свою чергу, унеможливлює будівництво Об`єкта-2.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відхилення доводів відповідача про можливість позивача самостійно здійснити будівництво Об`єкта-2 без передачі земельної ділянки відповідачем за умовами Договору про спільну діяльність.

Матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача лист-претензію від 30 серпня 2017 року про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 для погодженого будівництва Об`єкта-2 шляхом підписання акту приймання-передачі ділянки як майданчика для будівництва та вчинення відповідачем інших дій, необхідних для будівництва та отримання відповідних дозвільних документів

Відповідач у відповіді на цей лист-претензію (№ 872/0116 від 19 вересня 2017 року) повідомив позивачу, що через зміну ректора ХДАФК, новому керівнику ( ОСОБА_1 ) не відомо про факт існування договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004.

В той же час додатковою угодою № 9 від 10 грудня 2013 року до Договору про спільну діяльність, яку було підписано новим ректором Харківської державної академії фізичної культури ОСОБА_2 О ОСОБА_3 , сторони погодили продовжити строк забудови Об`єкта-2 до 2015 року включно, що спростовує доводи відповідача щодо необізнаності про укладений Договір та взяті на себе зобов`язання.

Наведені вище обставини свідчать, що Харківська державна академія фізичної культури умисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договором про спільну діяльність, що свідчить про існування обставин, які перешкоджають Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима» здійснити будівництво Об`єкта-2 за адресою: м. Харків АДРЕСА_3 вул. Динамівська, 5-А.

В свою чергу, додатковою угодою № 7 від 25 червня 2007 року сторони договору, зокрема, додали до п.2.1. Договору наступне речення: У разі виникнення обставин, які перешкоджають процедурі будівництва Об`єкта-2 , зокрема прийняття будь-яких розпорядчих актів органами місцевого самоврядування, судовими органами, Міністерством у справах молоді, сім`ї та спорту, які можуть будь-яким чином зупинити або здійснити неможливим будівництво Об`єкта-2, Сторона-1 зобов`язується відшкодувати усі понесені Стороною-3 витрати на будівництво Об`єкта-1 .

Враховуючи наведене, зважаючи на той факт, що відповідач в порушення умов договору про спільну діяльність, не передав позивачу земельну ділянку, а позивач внаслідок цього не мав можливості розпочати будівництво Об`єкту-2, та як наслідок набути право власності на нього після закінчення будівельних робіт, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що зазначений факт є тією обставиною, яка перешкоджає будівництву Об`єкта-2 та підпадає під регулювання положень додаткової угоди №7, у зв`язку із чим у відповідача виник обов`язок відшкодувати понесені позивачем збитки на будівництво Об`єкта-1.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що укладаючи договір про спільну діяльність та здійснюючи витрати на будівництво Об`єкта-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» мало законні очікування вважати, що останнє набуде право власності на Об`єкт-2 після закінчення його будівництва.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. The United Kingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов`язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Виходячи зі змісту пунктів 32-35 цього рішення, майном у значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе у зв`язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» понесло витрати на будівництво Об`єкту-1 в розмірі 6 322 957,38 грн., а відповідач в порушення умов договору про спільну діяльність, не передав позивачу земельну ділянку, а також зважаючи на наявність всіх елементів правопорушення із якими діюче законодавство пов`язує відшкодування збитків, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню реальні збитки в розмірі 6 322 957,38 грн.

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що стягнення збитків в даному випадку відповідає майновим інтересам всіх сторін Договору, правовій доктрині верховенства права та такій засаді цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність,

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

В той же час, місцевий господарський суд стягнув з відповідача не реальні збитки, а збитки у формі упущеної вигоди та зазначив, що позивач здійснив витрати за Договором про спільну діяльність у розмірі 6 322 957,38 грн. на будівництво Об`єкта-1 та розраховував на отримання економічної вигоди у вигляді отримання у власність нерухомого майна - Об`єкта-2. При цьому, суд першої інстанції визначив вартість майбутнього будівництва Об`єкта-2 в розмірі 6 322 957,38 грн.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає вищевказаний висновок помилковим, оскільки вартість будівництва Об`єкта-2 може бути визначена на підставі кошторисної документації, договорів підряду, актів виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень та інших первинних документів, які свідчать про реальну вартість такого будівництва.

Понесення позивачем витрат на будівництво Об`єкта-1 в розмірі 6 322 957,38 грн., який було збудовано ще в 2007 році, не може свідчити, що майбутня вартість будівництва Об`єкта-2 буде ідентичною та не відповідає правовій природі збитків в формі упущеної вигоди.

При цьому, наявні в матеріалах справи документи не дають можливості встановити дійсну вартість будівництва Об`єкта-2, що свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, що останній дійсно би отримав у власність нерухоме майно загальною вартістю 6 322 957,38 грн.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги про стягнення реальних збитків доводяться через ти ж самі складові елементи цивільного правопорушення, як і в позові про стягнення збитків в формі упущеної вигоди, вищевказаний висновок суду не призвів до прийняття неправильного рішення, у зв`язку із чим підстав для його скасування, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає.

Доводи апелянта, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі №922/3093/17 було встановлено факт можливості розпочати будівництво Об`єкту-2 позивачем, не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на наступне.

Із змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року у справі № 922/3093/17, яка набрала законної сили, вбачається, що предметом спору у справі № 922/3093/17 була вимога про зобов`язання Харківської державної академії фізичної культури передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима» затверджену проектно-технічну документацію на будівництво, в тому числі дозвіл (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт.

Із врахуванням меж апеляційного перегляду, Східний апеляційний господарський суд у справі № 922/3093/17 надав юридичну оцінку виключно заявленим позовним вимогам, не встановлюючи тієї обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» має можливість розпочати роботи з будівництва Об`єкта-2 без передання відповідачем земельної ділянки.

В той же час, під час розгляду справи № 922/3093/17, апеляційним господарським судом було встановлено, що укладений між сторонами договір про спільну діяльність № 1/30-09 від 30 вересня 2004 року (із додатковими угодами до нього) є чинним та обов`язковим до виконання, зважаючи на презумпцію правомірності правочину.

Зважаючи на вищевикладене, Харківська державна академія фізичної культури повинна була здійснити всі необхідні дії для передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима» спірної земельної ділянки, в тому числі і отримати відповідне погодження Міністерства освіти і науки України.

Доводи скаржника, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптима» не довело, що останнє мало дійсні наміри розпочати будівництво Об`єкту-2, відхиляються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на те, що позивач звертався до відповідача із листом-претензією від 30 серпня 2017 року про передачу земельної ділянки та факт повного виконання своїх зобов`язань щодо фінансування будівництва Об`єкту-1 на суму 6 322 957,38 грн., що свідчить про законні очікування набуття права власності на Об`єкт-2.

Посилання апелянта, що п.1.1. додаткової угоди №7 від 25.06.2007 не може бути застосований в даному спорі, оскільки позивачем не доведено жодними належними та допустимим доказами, які саме обставини виникли, або які саме розпорядчі акти або рішення, прийняті органами, вказаними у зазначеному пункті додаткової угоди, та яким чином вони перешкоджають або здійснюють будівництво за Договором про спільну діяльність неможливим, є необґрунтованими, враховуючи невірне тлумачення зазначеної умови договору апелянтом.

Так, як вже зазначалось вище, п.1.1. додаткової угоди № 7 від 25 червня 2007 року сторони договору, додали до п.2.1. Договору наступне речення: У разі виникнення обставин, які перешкоджають процедурі будівництва Об`єкта-2, зокрема прийняття будь-яких розпорядчих актів органами місцевого самоврядування, судовими органами, Міністерством у справах молоді, сім`ї та спорту, які можуть будь-яким чином зупинити або здійснити неможливим будівництво Об`єкта-2, Сторона-1 зобов`язується відшкодувати усі понесені Стороною-3 витрати на будівництво Об`єкта-1.

Тлумачення вищевказаної умови додаткової угоди дає змогу дійти висновку, що сторони договору про спільну діяльність дійшли згоди, що в разі виникнення будь-яких обставин , які перешкоджають процедурі будівництва Об`єкта-2, Сторона-1 зобов`язується відшкодувати усі понесені Стороною-3 витрати на будівництво Об`єкта-1.

Тобто, сторони договору не передбачили вичерпного переліку обставин, в разі настання яких відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені витрати на будівництво, через неможливість закінчення будівництва Об`єкта-2, у зв`язку із чим ухилення відповідача від передачі земельної ділянки на користь позивача, є тією обставиною, що унеможливлює будівництво Об`єкта-2 та підпадає під дію п.1.1. додаткової угоди №7 від 25.06.2007.

При цьому, вищевказана позиція Харківської державної академії фізичної культури щодо тлумачення п.1.1. додаткової угоди №7 від 25.06.2007, на думку судової колегії апеляційного господарського суду, свідчить лише про намагання відповідача уникнути від виконання взятих на себе зобов`язань за договором про спільну діяльність. Крім того, відповідач не надав жодних доказів про виконання ним зобов`язань за договором щодо відмови від права постійного користування спірною земельною ділянкою після укладання договору про спільну діяльність.

Доводи апелянта, що договір про спільну діяльність № 1/30-09 від 30 вересня 2004 року містить в собі елементи договору суперфіцію, у зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима" мало можливість розпочати будівництво Об`єкту-2 без передачі відповідачем земельної ділянки, відхиляються судовою колегією апеляційного господарського суду, оскільки договір суперфіцію в силу положень ст. 102-1 Земельного кодексу України укладається із власником земельної ділянки, яким не є Харківська державна академія фізичної культури.

Посилання відповідача на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц не впливає на суть прийнятого в даній справі рішення, оскільки обставини справи в справі №750/8676/15-ц та справі №922/3735/18 є відмінними. При цьому, судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що задовольняючи позовні вимоги в даній справі суди виходили із наявності тих самим складових правопорушення, як і у вищезазначеній постанові касаційної інстанції.

Доводи скаржника, що позивач не позбавлений права визнати за собою право власності на Об`єкт-1 зважаючи на положення п.1.1. Додаткової угоди №2 від 03.10.2005, яким передбачено, що у разі невиконання з будь-яких умов Стороною-1 зобов`язань, прийнятих на себе у відповідності з цим договором побудований Об`єкт-1 має повністю вважатися власністю тієї сторони, яка понесла усі витрати щодо будівництво цього об`єкту, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки на теперішній час власником Об`єкта-1 вже є Харківська державна академія фізичної культури на підставі рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2007 року у справі № 29/393-07.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 по справі №922/3735/18 підлягає залишенню без змін.

Що стосується вимоги про скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2019, то останнє підлягає залишенню без змін, зважаючи на наявність документального підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 43160 грн. та факт відповідності понесення таких витрат критерію розумності.

Крім того, апеляційний господарський суд враховує той факт, що апелянт не висловив жодних заперечень стосовно розміру стягнутих місцевим господарським судом витрат на професійну правничу допомогу та просить скасувати додаткове рішення як похідне від рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської державної академії фізичної культури - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2019 по справі №922/3735/18 - залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2019 по справі №922/3735/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.07.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Шевель

Суддя Т.Д. Геза