Рішення

від 16.07.2019 по справі 905/618/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2019 Справа № 905/618/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «АВІВ» , м.Добропілля

до відповідача: Ганнівської сільської ради, с.Ганнівка

про визнання протиправним та скасування рішення

Представники сторін:

від позивача: Мірошниченко В.П. - керівник;

від відповідача: Тихонова Л.Т. - керівник;

вільний слухач: ОСОБА_1 Н ОСОБА_2 .

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство «АВІВ» , м.Добропілля, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Ганнівської сільської ради, с.Ганнівка про визнання протиправним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 14.09.2018 №VII/49-2 «Про розгляд заяви директора МПП «АВІВ» про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 «Про вилучення земельної ділянки МПП «АВІВ»» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення сесії Ганнівської сільської ради від 14.09.2018 №VII/49-2 «Про розгляд заяви директора МПП «АВІВ» про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 «Про вилучення земельної ділянки МПП «АВІВ» є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято без врахування рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2017 по справі № 905/657/17, яким встановлено, що земельна ділянка була вилучена у позивача незаконно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/618/19; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/618/19 на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладалось.

19.06.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, не скріплений ЕЦП, в якому відповідач, Ганнівська сільська рада проти задоволення позову заперечує.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.06.2019 закрито підготовче провадження у справі № 905/618/19; призначено розгляд справи по суті на 16.07.2019 року об 11:00 год.

В судових засіданнях представник позивача підтримував позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача був присутній в судовому засіданні 16.07.2019, проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/657/17 від 07.06.2017, яке набрало законної сили 23.06.2017, встановлено наступне:

18.09.1991 виконавчим комітетом Добропільської районної ради народних депутатів прийнято рішення «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємництва» яким вирішено зареєструвати, зокрема, Статут Малого підприємства "АВІВ".

Рішенням Ганнівської сільської ради народних депутатів від 13.09.1991 розглянуто заяву ОСОБА_3 «Про виділення землі малому приватному підприємству "АВІВ" та рішення правління колгоспу «Заповіт Ілліча» та вирішено клопотати перед Добропільською районною радою народних депутатів про виділення землі Малому приватному підприємству "АВІВ" на правах фермерського господарства, безстроково, з правом спадку рілля - 40 га, пасовищ - 50 га згідно картосхеми для виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Рішенням Добропільської районної ради народних депутатів від 25.09.1991 Про надання земель малому підприємству "АВІВ" для ведення сільськогосподарського виробництва вирішено надати земельну ділянку площею 90 га (40 га рілля та 50 га пасовищ) із земель державного запасу Малому підприємству "АВІВ" строком на 10 років.

В 1992 році Малому підприємству "АВІВ" Добропільською районною радою народних депутатів видано державний акт (Б №082424), яким закріплено за позивачем в безстрокове і безоплатне користування 81,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До акту додано план землекористування. Акт виданий на підставі Рішення Добропільської районної ради народних депутатів від 25.09.1991.

Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 по справі №8/130а було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ" .

26.04.2000 Ганнівською сільською радою, з посиланням на рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 №8/130а, яким було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ" та на розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від 24.03.2000 №111 «Про скасування державної реєстрації МПП «АВІВ» , вирішено вилучити земельну ділянку площею 81,8 га у МПП "АВІВ".

Розпорядженням голови Добропільської райдержадміністрації від 24.03.2000 №111, питання про скасування позивача не вирішувалося.

У відповідності до листа Головного управління статистики у Донецькій області від 26.05.2017 № 03-10/137 виключення МПП "АВІВ" з ЄДРПОУ в 1999-2000 роках не здійснювалось.

Постановою від 04.07.2000 №8/130а Арбітражного суду Донецької області відмінено рішення арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах виконкому Добропільської міськради про відміну державної реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ"; в задоволенні вимог прокурора м. Добропілля про відміну держреєстрації МПП "АВІВ" відмовлено.

Розпорядженням голови Добропільської райдержадміністрації від 02.12.2002 №474 «Про виконання постанови арбітражного суду Донецької області» на виконання Постанови арбітражного суду Донецької області від 04.07.2000 № 8/130а про відміну рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 на підставі ст. 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 7 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було вирішено повернути на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 81,8га, Малому приватному підприємству "АВІВ", яка була вилучена у нього рішенням сесії Ганнівської сільської ради. До використання земельної ділянки МПП «АВІВ» приступити після укладання договору оренди землі з райдержадміністрацією. Однак, договір оренди не був укладений, доказів протилежного суду не надано .

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2017 у справі №905/657/17 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "АВІВ", м.Добропілля до Ганнівської сільської ради, с.Ганнівка, про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" з посиланням на те, що строк позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 сплив, поважних причин для його поновлення позивачем не наведено, та їх судом не встановлено. Разом з цим, вказаним рішенням господарського суду встановлено, що на момент винесення Ганнівською сільською радою 26.04.2000 рішення Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ позивач не був ліквідований, його діяльність не була припинена, що свідчить про те, що рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

05.07.2017 позивач звернувся до Ганнівської сільської ради з заявою про скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ , посилаючись на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2017 по справі №905/657/17.

Ганнівською сільською радою 14.09.2018 було прийнято рішення №VII/49-2 "Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ , яким у повному обсязі було відмолено у задоволенні заяви директора МПП АВІВ ОСОБА_4 про скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ , враховуючи рішення господарського суду від 07.06.2017.

У жовтні 2018 року Мале приватне підприємство АВІВ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 14.09.2018 №VII/49-2.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №200/10266/18-а у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №200/10266/18-а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства АВІВ - задоволено частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 200/10266/18-а - скасовано, а провадження у справі - закрито.

В постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №200/10266/18-а зазначено, що ураховуючи характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавством та наявною судовою практикою розгляд цієї справи віднесено до справ господарської, а не адміністративної юрисдикції.

На підставі викладеного, Приватне підприємство «АВІВ» , м.Добропілля, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Ганнівської сільської ради, с.Ганнівка про визнання протиправним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 14.09.2018 №VII/49-2 «Про розгляд заяви директора МПП «АВІВ» про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 «Про вилучення земельної ділянки МПП «АВІВ»» .

Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з`ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів та іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі позивачу у постійне користування земельної ділянки площею 81,8 гектарів на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів від 25.09.1991 Про надання земель малому підприємству "АВІВ" для ведення сільськогосподарського виробництва .

Також матеріалами справи підтверджено факт, що земельна ділянка площею 81,8 гектарів знаходилась у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на право користування землею (Б НОМЕР_1 ). Рішенням Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 вирішено вилучити земельну ділянку площею 81,8 га у позивача. 14.09.2018 рішенням Ганнівської сільської ради №VII/49-2 у повному обсязі відмолено у задоволенні заяви директора МПП АВІВ ОСОБА_4 про скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ .

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 10, ч. 3 ст. 24, ст. 26, ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною 1статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно тверджень відповідача, що викладені у відзиві та змісту постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №200/10266/18-а, з протоколу 49 позачергової сесії Ганнівської сільської ради VІІ скликання від 14.09.2018 вбачається, що по питанню 2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ вирішено затвердити проект рішення про відмову у задоволенні заяви, за що проголосувало 8 осіб, відповідно до рішення відповідача про визнання депутатів обраними в одномандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Ганнівської сільської ради від 25.10.2015, до сільської ради обрано 12 депутатів. Земельна ділянка, яка раніше знаходилася у користуванні МПП АВІВ , частково знаходиться у землях запасу, а частково розділена та передана працівникам соціальної сфери згідно переліку (7 осіб), для ведення особистого селянського господарства.

При цього доказів порушень процедури прийняття рішення Ганнівської сільської ради від 14.09.2018 №VII/49-2 позивачем не надано, судом не встановлено.

За змістом пунктів 4, 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Господарський суд враховує, що рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а тому воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.

Крім того, як було зазначено вище, рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2017 по справі № 905/657/17, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "АВІВ", м. Добропілля до Ганнівської сільської ради, с.Ганнівка, про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" з посиланням на пропуск позивачем позовної давності.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб, в даному випадку осіб, які на теперішній час користуються спірною земельною ділянкою, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

При цьому, судом враховано, що згідно змісту рішення від 14.09.2018 №VII/49-2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ вбачається, що відповідач при прийнятті спірного рішення враховував рішення господарського суду 07.06.2017 по справі №905/657/17.

Відтак, Ганнівська сільська рада, приймаючи рішення від 14.09.2018 №VII/49-2 про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ , діяла на підставі та з дотриманням чинного законодавства України, а відтак є законним та не підлягає скасуванню в судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню господарським судом.

Позивачем було заявлено усне клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу.

Згідно статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Статтею 132 цього кодексу передбачено види заходів процесуального примусу, а саме: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Згідно ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1)невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3)неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу правових норм ГПК України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено застосування заходів процесуального примусу за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені ст. 131 ГПК України. В даному випадку таких обставин та підстав не встановлено, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "АВІВ", м. Добропілля (85001, Донецька обл., місто Добропілля, вулиця Калініна, будинок 42, квартира 2, код 22013768) до Ганнівської сільської ради, с. Ганнівка (85022, Донецька обл., Добропільський район, село Ганнівка, вулиця Комарова, будинок 48, код 05420451) про визнання протиправним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 14.09.2018 №VII/49-2 «Про розгляд заяви директора МПП «АВІВ» про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 «Про вилучення земельної ділянки МПП «АВІВ»» .

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційної господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.07.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 22.07.2019.

Суддя Г.Є. Курило