Рішення

від 18.07.2019 по справі 906/494/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/494/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Давидюк П.К. - ордер № 0623812 від 20.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Будівельне підприємство "Ліфтналадка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія" Полісся"

про стягнення 182671,21 грн.

Процесуальні дії по справі.

Приватним підприємством "Будівельне підприємство "Ліфтналадка" подано позов до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Полісся" заборгованості за договором на повне технічне обслуговування ліфтів №13 від 10.06.2018 в розмірі 182671,21 грн., в тому числі: 157276,40 грн.- основний борг, 18442,22 грн. - пеня, 1538,00 грн. - 3% річних, 5414,59 грн. - інфляційні.

28.05.2019 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 155984,03 грн., в тому числі: 134298,68 грн. - основний борг; 15747,83 грн. - пеня; 1314,00 грн. - 3% річних; 4623,52 грн. - інфляційні.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2019 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 02.07.2019.

20.06.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 197950,93 грн., з яких: 173617,78 грн. - основний борг; 4898,75 грн.- інфляційні; 17991,92 грн. - пеня; 1443,00 грн. - 3% річних.

Заяву про уточнення позовних вимог суд розцінив як заяву про збільшення розміру позовних вимог, прийняв до розгляду та ухвалив розгляд справи здійснювати з урахуванням вищевказаної заяви.

Ухвалою від 02.07.2019 суд відклав розгляд справи по суті. Наступне засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.07.2019.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В судовому засіданні від 17.07.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору на повне технічне обслуговування ліфтів №13 від 10.06.2018 в частині оплати наданих послуг.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг виконав неналежним чином, внаслідок чого на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість в розмірі 173617,78 грн.

За порушення строків проведення розрахунків, позивачем на підставі п. 7.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 17991,92 грн. пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 4898,75 грн. інфляційних та 1443,00 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання відповідач повноважного представника не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 52).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Полісся" (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Будівельне підприємство "Ліфтналадка" (виконавець, позивач) укладено підрядний договір № 13 з додатками № 1 та № 2 (а. с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об`єктах замовника згідно Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1 договору, місячна вартість робіт визначається розрахунком на кожний ліфт окремо згідно наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006р. № 369 Про затвердження Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації , та затверджена Рішенням виконкому Житомирської міської ради і на день укладання Договору наведена в додатку № 1 до цього договору. Сума оплати складається у відповідності до фактичної кількості ліфтів.

Згідно додатку 1 до Договору № 13 вартість технічного обслуговування 51 ліфта ТОВ УК "Полісся" становить 39319,10 грн. (а.с. 14).

Приписами п. 3.2. договору визначено, що сума вартості технічного обслуговування ліфтів може бути змінена відповідно нових законодавчих та нормативних актів, рівня мінімальної заробітної плати, урахування інфляції, інших факторів які впливають на вартість технічного обслуговування та ремонту ліфтів, внесення змін в обсяг і склад робіт та при прийнятті відповідного Рішення виконкому Житомирської міської ради.

За умовами п. 4.2.15 договору, замовник зобов`язався своєчасно в у повному обсязі сплачувати за надані послуги і виконані роботи.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що в кінці поточного місяця виконавець надає замовнику акти виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів.

Замовник не пізніше, як за 2 (два) дні підписує акт, засвідчує підпис печаткою і повертає один екземпляр акту виконавцю (п. 6.2 договору).

Приписами п. 6.3 договору визначено, що на підставі підписаних актів, замовник самостійно без додаткових рахунків оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.

Платежі зараховуються в порядку черговості - в першу чергу погашається заборгованість, яка за терміном настала першою (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, при невиконанні пунктів 4.2.15, 6.3, 6.4 цього договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Нацбанку, збитки від інфляції та інші збитки.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем за період з січня по травень 2019 року виконано роботи на загальну суму 196595,50 грн., що позивач підтверджує актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) (а. с. 16-18,23,46 ).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати робіт виконав частково сплативши 22977,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 691 від 17.05.2019, та № 712 від 24.05.2019 (а. с. 34-35).

11.04.2019, 13.05.2019 та 11.06.2019 позивач направляв на адресу відповідача претензії, в яких просив сплати заборгованість за договором № 13 від 10.06.2018 (а.с 21-22, 44).

Відповідач відповіді на претензії не надав та заборгованість перед позивачем не сплатив.

За даними позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг, у останнього утворилась заборгованість в розмірі 173617,78 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлену продукцію за договором, на підставі п.7.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 17991,92 грн.

Водночас, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 13 від 10.06.2018 нараховано до стягнення з відповідача 1443,00 грн. 3% річних та 4898,75 грн. інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 13 від 10.06.2018, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надавались відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів за період з січня 2019 по травень 2019.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за січень 2019 року з урахуванням Додатку до акту приймання виконаних робіт за січень 2019 відповідача, який підписано також позивачем, вартість наданих послуг склала 38977,72 грн. (а.с. 16).

Згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за лютий 2019 року з врахуванням Додатку до акту приймання виконаних робіт за лютий 2019, який складений відповідачем і погодженийз позивачем, вартість наданих послуг склала 38773,38 грн.(а.с. 17)

Згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за березень 2019 року вартість наданих послуг склала 39319,10 грн. (а.с.18).

Згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за квітень 2019 року, з урахуванням погодженого сторонами Додатку до акту приймання виконаних робіт за квітень 2019, вартість наданих послуг склала 38220,48 грн. (а.с. 23).

Згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за травень 2019 року з урахуванням Додатку до акту приймання виконаних робіт за травень 2019 року, який підписаний сторонами, вартість наданих послуг склала 38451,77 грн. (а.с. 46,54)

Таким чином, на підставі вищевказаних актів приймання виконаних робіт (наданих послуг) за період січень-травень 2019 року з врахуванням Додатків до актів приймання виконаних робіт, позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 193742,45 грн.

Водночас, суд зазначає, що позивач безпідставно стверджує, що загальна вартість наданих послуг складає 196595,50 грн., оскільки ним при пред`явлені позову не враховано дані, які вказані в Додатках до актів приймання виконаних робіт, в яких сторонами визначено остаточну вартість наданих послуг.

При цьому, пред`являючи відповідачу претензії, позивач вказував заборгованість, виходячи саме з Додатків до актів приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України)

Судом встановлено, що сторонами у п. 6.3 договору обумовлено, що замовник (відповідач) оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.

Таким чином, надані позивачем послуги:

- згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за січень 2019 в сумі 38977,72 грн. повинні бути оплачені відповідачем до 10 лютого 2019 року;

- згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за лютий 2019 року в сумі 38773,38 грн. повинні бути оплачені відповідачем до 10 березня 2019 року;

- згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за березень 2019 року в сумі 39319,10 грн. повинні бути оплачені відповідачем до 10 квітня 2019 року;

- згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за квітень 2019 року в сумі 38220,48 грн. повинні бути оплачені відповідачем до 10 травня 2019 року;

- згідно акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) за травень 2019 року в сумі 38451,77 грн. повинні бути оплачені відповідачем до 10 червня 2019 року.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в сумі 22977,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 691 від 17.05.2019 на суму 12000,00 грн. та № 712 від 24.05.2019 на суму 10977,72 грн. (а.с. 34, 35).

Таким чином, у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочена заборгованість за надані послуги в сумі 170764,73 грн. Доказів погашення заявленої суми заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 170764,73грн обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 2853,05 грн. заборгованості суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 17991,92 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору № 13 від 10.06.2018 сторонами погоджено, що при невиконанні пунктів 4.2.15, 6.3, 6.4 цього договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Нацбанку.

З розрахунку позивача (а.с. 36, 47) вбачається, що пеню заявлено за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості 134298,00 грн., яка включає в себе вартість наданих послуг з січня по квітень 2019 із розрахунку місячної вартості робіт згідно додатку № 1 до договору в сумі 39319,10 грн. та проведеної відповідачем оплати в сумі 22977,72 грн. (39319,1 грн. * 4місяці - 22977,72 грн.) та за період з 01.05.2019 по 10.06.2019 на суму 39319,00 грн., яка в загальному розмірі становить 17991,92 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що при розрахунку позивачем допущено помилку як в періоді нарахування, так і в сумі простроченої заборгованості, яка існувала у відповідний період.

Зокрема, позивач неправомірно визначив початковою датою нарахування пені 01.01.2019, оскільки за надані послуги в січні простроченою заборгованість в сумі 38977,72 грн. є лише з 11.02.2019.

За надані послуги в лютому простроченою заборгованість в сумі 38773,38 грн. є з 11.03.2019.

За надані послуги в березні простроченою заборгованість в сумі 39319,10 грн. є з 11.04.2019.

За надані послуги в квітні простроченою заборгованість в сумі 38220,48грн. є з 11.05.2019.

За надані послуги в травні простроченою заборгованість в сумі 39319,00 грн. є лише з 11.06.2019, тому не входить у період нарахування, заявлений у позовній заяві.

Таким чином, враховуючи умови договору щодо проведення розрахунків відповідачем, враховуючи обставини встановлені судом , а також вихідні дані позивача щодо періоду нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок пені, за яким правомірним є нарахування пені наступним чином:

- за послуги надані в січні 2019 за період з 11.02.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості 38977,72 грн., яка становить 3031,72 грн. ;

- за послуги надані в лютому 2019 за період з 11.03.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості 38773,38 грн., яка становить 1945,04 грн.;

- за послуги надані в березні 2019 за період з 11.04.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості 39319,10 грн, яка становить 770,22 грн. .;

- за послуги надані в квітні 2019 за період з 11.05.2019 по 10.06.2019 на суму простроченої заборгованості 38220,48 грн., яка становить 1136,14 грн.

За розрахунком суду загальний розмір пені за вищевказані періоди становить 6883,12 грн.

Відтак вимога про стягнення пені є правомірною і підлягає задоволенню в сумі 6883,12 грн.

В частині стягнення 11108,80 грн. пені (17991,92 грн. - 6883,12 грн. ) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 1443,00 грн. 3% річних та 4898,75 грн. інфляційних суд вказує про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем розрахунок 3% річних на загальну суму 1443,00 грн. (а.с. 36,47) здійснено за аналогічний період та на ту ж заборгованість, що і розрахунок пені, внаслідок чого ним допущені аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо правомірності здійснення нарахувань на прострочену заборгованість та періоду таких нарахувань (аналогічно розрахунку пені), суд здійснив власний розрахунок, за яким 3% річних становлять 577,63 грн.

Таким чином 3% річних підлягають задоволенню на суму 577,63 грн.

В частині стягнення 865,37 грн. (1443,00 грн. - 577,632 грн.) 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Інфляційні позивачем заявлено з січня по квітень 2019 року на суму простроченої заборгованості 134298,00 грн. та за травень 2019 року на суму простроченої заборгованості 39319,00 грн. (а.с.36,47), в загальній сумі 4898,75 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що позивачем при обрахунку допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені та 3 % річних, а саме невірно визначено заборгованість та період нарахування інфляційних.

За таких обставин, з урахуванням встановлених судом обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних, за яким інфляційні становлять 2343,60 грн., з яких:

- 942,69 грн. на заборгованість січня 2019 в сумі 38977,72 грн. за період з лютого по квітень 2019;

- 740,18 грн. на заборгованість лютого 2019 в сумі 38773,38 грн. за період з березня по квітень 2019;

- 393,19 грн. на заборгованість березня 2019 в сумі 39319,10 грн. за квітень 2019;

- 267,54 грн. на заборгованість квітня 2019 в сумі 38220,48 грн. за травень 2019;

Отже вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних є правомірною та підлягає частковому задоволенню в сумі 2343,60 грн.

В частині стягнення 2555,15 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну сум 180569,08 грн., з яких: 170764,73 грн. заборгованість за технічне обслуговування ліфтів; 6883,12 грн. пеня, 577,63грн. - 3% річних, 2343,60 грн. інфляційні.

В частині стягнення 2853,05 грн. заборгованості за технічне обслуговування ліфтів, 11108,80 грн. пені, 865,37 грн. 3% річних та 2555,15 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Водночас, з Приватного підприємства "Будівельне підприємство "Ліфтналадка" до Державного бюджету України підлягає стягненню 229,18 грн. судового збору, оскільки позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою, яка викладена в заяві про уточнення позовних вимог від 20.06.2019 про стягнення з відповідача 197950,93 грн. заборгованості було сплачено судовий збір в сумі 2740,08 грн., в той час як необхідно було сплатити 2969,26 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 18500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу суд, суд дійшов наступних висновків.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України Радою адвокатів Житомирської області Давидюку Павлу Кіндратовичу 22.01.2019 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано, укладений 10.04.2019 між адвокатом Давидюком П.К (адвокат) та ПП "Будівельне підприємство "Ліфтналадка" (клієнт, позивач) договір про надання юридичних послуг (а.с. 25).

Відповідно до даного договору, адвокат приймає на себе зобов`язання представляти права і законні інтереси клієнта та його працівників в суді, в органах прокуратури, поліції та в інших державних органах державної влади і місцевого самоврядування.

У пункті 4.1 договору сторони визначили, що гонорар адвоката складається із суми відповідно до акту виконаних робіт, який узгоджується сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем при звернені до суду надано орієнтовний розрахунок судових витрат по справі, за яким витрати на професійну правничу допомогу адвоката складають 18500,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, 2000,00 грн. - вивчення та правовий аналіз документів, 5000,00 грн. -послуги з медіації; 1000,00 грн. - складання претензії; 4000,00 грн. - складання позовної заяви; 4500,00 грн. - представництво інтересів в суді.

Суд зауважує, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Проте, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт підписані на виконання умов договору про надання юридичних послуг від 10.04.2018.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що заявлені при звернені до суду витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18500,00грн. підлягають залишенню за позивачем, оскільки останній належними, допустимими та достатніми доказами не довів понесення таких витрат.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія" Полісся" (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Перемоги,10, код ЄДРПОУ 40682529)

на користь Приватного підприємства "Будівельне підприємство" Ліфтналадка" (10024, Житомирська область, м. Житомир, проїзд Академіка Тутковського,15, код ЄДРПОУ 36269872 )

- 170764,73 грн. заборгованості за технічне обслуговування ліфтів;

- 6883,12 грн. пені;

- 577,63 грн. 3% річних;

- 2343,60 грн. - інфляційні;

- 2708,54 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельне підприємство" Ліфтналадка" (10024, Житомирська область, м. Житомир, проїзд Академіка Тутковського,15, код ЄДРПОУ 36269872 ) в дохід державного бюджету України 229,18 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.07.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)