Рішення

від 18.07.2019 по справі 905/721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2019 Справа № 905/721/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Пром Сервіс» , м.Мирноград

до відповідача: Державного підприємства «Мирноградвугілля» , м.Мирноград

про стягнення про стягнення 62869,55грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Пром Сервіс» , м.Мирноград, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Мирноградвугілля» , м.Мирноград про стягнення 62869,55грн., з яких: 49500,00грн. - заборгованість, 3348,85грн. - інфляційні нарахування, 1143,25грн. - 3% річних та 8877,45грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання №08/06 від 08.06.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 49500,00грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 10.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/721/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання відкладалось ухвалою суду від 03.06.2019.

У відповідності до ухвали суду від 26.06.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 18.07.2019.

Представник позивача протягом розгляду справи позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал на його юридичну адресу, в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення ухвал суду представнику відповідача.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

08.06.2018 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток Пром Сервіс» (постачальник) та відповідачем, Державним підприємством «Мирноградвугілля» (покупець) було укладено договір постачання № 08/06 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити наступний товар: Кришка передня ел. двигуна ВАО-2 800 кВт 1500 об/хв. у зборі у кількості 1 шт. вартістю 49500,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 1.2. договору покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його на умовах, обговорених у даному договорі та згідно виставлених рахунків та накладних.

Сума договору складає 49500,00 грн. у т.ч. ПДВ 8250,00 грн. (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору право власності на продукцію, обговорену в даному договорі, переходить до покупця в момент передачі продукції, про що робиться відповідний запис на товаросупроводжувальних документах.

Згідно п. 3.3. договору оплата за узгоджену партію товару здійснюється за фактом постачання протягом 10 календарних днів.

Термін постачання продукції - протягом 3 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушень умов договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

У випадку порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно ст.231 ГКУ (п. 5.4.договору).

Згідно п. 8.9. договору термін дії даного договору з моменту підписання до 31.12.2018, а за фінансовими зобов`язаннями - до повного та належного виконання.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачання № 08/06 від 08.06.2018 постачальником поставлено покупцю Кришка передня ел. двигуна ВАО-2 800 кВт 1500 об/хв. у зборі у кількості 1 шт. вартістю 49500,00 грн. з ПДВ, вказаний товар був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на видатковій накладній № 145 від 21.06.2018 без зауважень та заперечень.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

30 січня 2019 року сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків та відповідно до акту звірки взаєморозрахунків покупець проти наявної перед постачальником заборгованості не заперечував, акт складено та підписано сторонами без зауважень.

Разом із цим, станом на теперішній час відповідачем не проведено оплати за отриманий товар, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору постачання №08/06 від 08.06.2018.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір постачання № 08/06 від 08.06.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За змістом п. 3.3. договору оплата за узгоджену партію товару здійснюється за фактом постачанню протягом 10 календарних днів.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладною пов`язана з моментом його прийняття.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись протягом 10 календарних днів з моменту прийняття товару за видатковою накладною №145 від 21.06.2018, тобто до 01.07.2018 включно.

Окрім того, відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив продавця про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором постачання №08/06 від 08.06.2018, згідно видаткової накладної № 145 від 21.06.2018 у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором постачання №08/06 від 08.06.2018 щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 49 500,00 грн.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 1143,25грн. за період з 02.07.2018 по 08.04.2019 та інфляційні втрати в сумі 3348,85грн. за період з липня 2018 року по лютий 2019 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розмір 3% річних за визначений період складає 1143,25грн., розмір інфляційних нарахувань за визначений період складає 3348,85грн.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 8877,45грн. за період з 02.07.2018 по 01.01.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов`язань у відносинах суб`єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 5.4. договору сторони встановили, що у випадку порушення своїх зобов`язань вони несуть відповідальність згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.

Ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З зазначеного суд робить висновок, що згідно з п. 5.4. договору у випадку порушення грошових зобов`язань нараховуються штрафні санкції, передбачені ст. 231 Господарського кодексу України, а саме у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що під час розрахунку суми штрафних санкцій позивачем помилково була застосована подвійна облікова ставка Національного банку України як максимально допустима для договірних зобов`язань. Проте, оскільки сторони не домовилися про інший розмір пені, застосування розрахункового розміру пені більшого ніж одна облікова ставки Національного банку України є необґрунтованим та таким, що порушує вимоги ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, та враховуючи п.5.4. договору, суд зазначає про правомірність нарахування пені та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені частково в розмірі 4438,73 грн., застосувавши розрахунковий розмір пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1785,37грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ПРОМ СЕРВІС» до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення 62869,55грн., з яких: 49500,00грн. - заборгованість, 3348,85грн. - інфляційні нарахування, 1143,25грн. - 3% річних та 8877,45грн. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Соборна, будинок 1; код ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ПРОМ СЕРВІС» (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Коршункова, будинок 2, офіс 42; код ЄДРПОУ 40809244) заборгованість в сумі 49500,00грн., 3348,85грн. - інфляційні нарахування, 1143,25грн. - 3% річних та 4438,73 грн. - пеня, судовий збір в сумі 1785,37 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ПРОМ СЕРВІС» (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Коршункова, будинок 2, офіс 42; код ЄДРПОУ 40809244).

Відповідач (боржник) - Державне підприємство «Мирноградвугілля» (85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Соборна, будинок 1; код ЄДРПОУ 32087941).

У судовому засіданні 18.07.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2019.

Суддя Г.Є. Курило