Рішення

від 22.07.2019 по справі 904/1581/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 904/1581/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Люкс" (м. Кривий Ріг)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

Про стягнення 25.418,82 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Люкс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 175.481,55 грн., з яких: 169.849,21 грн. пені, 1438,24 грн. 3% річних, 4194,10 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору підряду № УЗ/ЦБМЕС-18943/Ю від 17.12.18.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області позовні матеріали направлено до Господарського суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.19. відкрито провадження у справі № 904/1581/19 та постановлено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

10.06.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує посилаючись на неможливість достовірно встановити кількість днів прострочення, невірність здійсненого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат.

24.06.19. позивачем подано відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25.418,82 грн., з яких: 17.258,90 грн. пені, 1.438,24 грн. 3% річних, 6.721,68 грн. інфляційних втрат.

Крім того позивач просить суд повернути йому 711,22 грн. зайво сплаченого судового збору.

Вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом, з огляду на що має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17.12.18. між позивачем (Підрядник) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір підряду № УЗ/ЦБМЕС-18943/Ю (далі - Договір) за умовами якого (розділи 1, 2) Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується за завданням Замовника з власних матеріалів на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої Замовником, виконати роботи на об`єкті: Технічне переоснащення системи протипожежного захисту бази ТУ БМЕС-10 та здати в установлений договором строк закінчені роботи, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи у відповідності до умов даного Договору. Роботи виконуються за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Залізничників,5 А. Власником результатів закінчених робіт є Замовник. Обсяг та характер робіт, використаних матеріалів, передбачених у пункті 1.1 даного Договору, визначається динамічною договірною ціною (Додаток №1 до договору), узгодженою сторонами, яка є, невід`ємною частиною даного договору та підставою для взаємних розрахунків відповідно до вимог Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293.

Строк дії Договору встановлено з моменту підписання і до 31.12.18., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Здача-приймання виконаних робіт оформляється актами про виконані роботи форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3, підписаними сторонами. (п. 4.1 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за грудень 2018 року, підписаного 26.12.18., довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2018 року від 26.12.18., акту робочої комісії від 28.12.18., які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень чи заперечень, позивач виконав, а відповідач прийняв Роботи за Договором на суму 277.755,60 грн.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань з виконання Робіт на суму 277.755,60 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за грудень 2018 року, підписаний 26.12.18., довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2018 року від 26.12.18., акт робочої комісії від 28.12.18. є належним доказом виконання позивачем Робіт для відповідача за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з виконання робіт на суму 277.755,60 грн. здійснено в межах Договору та належним чином.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата виконаних Робіт проводиться Замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту про виконані в повному обсязі роботи по Договору форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3.

Як відзначалось судом акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за грудень 2018 року, підписаний 26.12.18., довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2018 року підписана 26.12.18.

Отже, Роботи на суму 277.755,60 грн. повинні були бути оплачені відповідачем у строк до 11.02.19. включно (враховуючи, святкові та вихідні дні відповідно до Розпорядження КМУ).

У відповідності до платіжного доручення № 1756721 від 15.04.19. відповідачем позивачу грошові кошти в сумі 277.755,60 грн. було оплачено 15.04.19.

Таким чином, прострочення розпочалось 12.02.19. та закінчилось 14.04.19. (оскільки день оплати не враховується, про що вказано в постанові Пленуму ВГСУ від № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Оскільки позивачем несвоєчасно оплачено виконані відповідачем роботи за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Люкс" звернулось з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо твердження відповідача про неможливість достовірно встановити дату підписання акту та довідки, суд відзначає, що матеріали справи містять також відповідну податкову накладну від 26.12.18. на суму 277.755,60 грн.

На підставі п. 11.5 Договору позивачем пред`явлено до стягнення 17.258,90 грн. пені.

За умовами п. 11.5 Договору за прострочення виконання обов`язку передбаченого п. 3.2 Договору Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми по договору за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, пеня на суму 277.755,60 грн. нараховується з 12.02.19. по 14.04.19.

За перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 16.984,95 грн. Пеню в сумі 273,95 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 1.438,24 грн. 3% річних, 6.721,68 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 1415,41 грн., розмір інфляційних втрат становить 3901,08 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

3% річних в розмірі 22,83 грн. та інфляційні втрати в сумі 2820,60 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Люкс" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, б. 4; ідентифікаційний код 34810791) 16.984 (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 95 коп. пені, 1.415 (одну тисячу чотириста п`ятнадцять) грн. 41 коп. 3% річних, 3.901 (три тисячі дев`ятсот одну) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1.685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п`ять) грн. 41 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко