Рішення

від 22.07.2019 по справі 911/795/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа № 911/795/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Квінстар

до Дочірнього підприємства Рітейл Вест

про стягнення 33 543, 20 грн.

Представники:

від позивача: Бурдейний П.В., Книш В.М.

від відповідача: Волтарніст М.О.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 37 097, 41 грн. заборгованості за договором № РВ020167 від 22.01.2014, з яких: 32 241, 20 грн. - основного боргу, 1 171, 28 грн. - 3 % річних та 3 684, 93 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 16.05.2019 та витребувано у сторін певні документи.

14.05.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 14.05.2019 (вх. № 9358/19 від 14.05.2019).

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 15.05.2019 (вх. № 9616/19 від 16.05.2019) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 16.05.2019 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 9632/19 від 16.05.2019).

У судовому засіданні 16.05.2019 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.06.2019.

05.06.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь б/н від 05.06.2019 (вх. № 11260/19 від 05.06.2019) на відзив відповідача на позовну заяву.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 06.06.2019 (вх. № 11295/19 від 06.06.2019) про зміну розміру позовних вимог, у якій він зазначає, що зробив перерахунок суми основного боргу та зменшує свої позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 33 543, 20 грн. основного боргу за договором № РВ020167 від 22.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

У судовому засіданні 06.06.2019 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.06.2019.

24.06.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.06.2019 (вх. № 12394/19 від 24.06.2019) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

У судове засідання 24.06.2019 з`явилися представники сторін, надали докази (вх. № 12418/19 від 24.06.2019) та свої усні пояснення по справі.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 24.06.2019 матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, керуючись положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву позивача б/н від 06.06.2019 (вх. № 11295/19 від 06.06.2019) про зміну розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 543, 20 грн. основного боргу за договором № РВ020167 від 22.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.07.2019.

22.07.2019 представником відповідача подано клопотання б/н від 22.07.2019 (вх. № 14249/19 від 22.07.2019) про застосування строків позовної давності.

Розглянувши у судовому засіданні 22.07.2019 вищезазначене клопотання відповідача та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Зі змісту ст. 177 та ст. 182 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що питання щодо визначення обставин справи, які підлягають встановленню вирішуються у підготовчому засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2019 закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.07.2019 та роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, встановлений судом.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України розпочавши розгляд справи по суті, керуючись ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Заслухавши пояснення представника відповідача та думку представника позивача, судом не встановлено поважних причин неподання відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності в підготовчому провадженні та в строк, встановлений законом і судом.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач будь-яких об`єктивних причин неможливості подання вказаного клопотання у встановлений законом строк суду не повідомив та не навів поважних причин неможливості подання такого клопотання в підготовчому провадженні, суд залишає без розгляду клопотання представника відповідача б/н від 22.07.2019 (вх. № 14249/19 від 22.07.2019) про застосування строків позовної давності.

Присутні у судовому засіданні 22.07.2019 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви б/н від 06.06.2019 (вх. № 11295/19 від 06.06.2019) про зміну розміру позовних вимог, та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2019 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.07.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши прийнятті докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.01.2014 між сторонами укладено договір № РВ020167, відповідно до якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням відповідача, поставити товар, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Згідно з п. 3.4 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад відповідача, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом позивача. Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що позивач при поставці відповідної партії товару передає відповідачу наступну супровідну документацію:

- накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ;

- товарно-транспортні накладні;

- податкові накладні;

- належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

- коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару;

- погоджений з відповідачем примірник замовлення.

Відповідно до п. 3.7.1 договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу в мережі магазинів Фуршет для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, відповідач направляє на адресу уповноваженого представника позивача повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від відповідача вивезти зі складу відповідача.

Згідно з п. 3.7.2 договору відповідач оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позивач зобов`язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в порядку, встановленому сторонами окремими договорами.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Згідно з п. 7.1 договору відповідач оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації кожні 35 дні (ів). При цьому сторони домовились про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500, 00 грн. з кожного магазину.

Згідно з п. 7.10 договору відповідач має право затримати розрахунки з позивачем: при несвоєчасній оплаті позивачем товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між позивачем та відповідачем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що зобов`язання відповідача по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 7.12 договору не пізніше кожного 08 числа місяця уповноважений представник позивача зобов`язаний отримати документи в офісі відповідача (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності до п. 7.14 договору кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № РВ020167 від 22.01.2014 ним була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 141 538, 03 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, а саме на суму 107 994, 83 грн., у зв`язку з чим за останнім утворилася заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що: наданні позивачем видаткові накладні належним чином не оформленні, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар; позивачем не надано відповідачу належним чином оформленні документи, що передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар; позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому строк оплати відповідно до умов договору поставки не настав; посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків є безпідставним, оскільки обов`язок відповідача по оплаті товару виникає лише з моменту його реалізації.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір № РВ020167 від 22.01.2014, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти звірки взаєморозрахунків, лист-звернення вих. № 01/03 від 01.03.2019 до відповідача та довідку Акціонерного товариства Універсал Банк № 048/074 від 15.05.2019.

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору № РВ020167 від 22.01.2014 позивач по видаткових накладних за період з липня 2014 року по вересень 2017 року поставив відповідачу товар на загальну суму 141 538, 03 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток/штампів сторін на вказаних видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Крім того, у матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують поставку позивачем та отримання відповідачем товару згідно договору № РВ020167 від 22.01.2014.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Акціонерного товариства Універсал Банк № 048/074 від 15.05.2019 відповідачем за період з 22.01.2014 по 14.05.2019 сплачено позивачу 107 994, 83 грн. за поставлений товар згідно договору № РВ020167 від 22.01.2014.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 141 538, 03 грн. та здійснення відповідачем оплати за поставлений товар на загальну суму 107 994, 83 грн., різниця між цими сумами 33 543, 20 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення у даній справі.

Відповідач, стверджує, що: наданні позивачем видаткові накладні належним чином не оформленні, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар; позивачем не надано відповідачу належним чином оформленні документи, що передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар; позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому строк оплати відповідно до умов договорів поставки не настав; посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків є безпідставним, оскільки обов`язок відповідача по оплаті товару виникає лише з моменту його реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що позивач при поставці відповідної партії товару передає відповідачу певну супровідну документацію.

Згідно з п. 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами звірки взаєморозрахунків та фактично відповідачем не заперечується.

Разом з тим, відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Крім того, ненадання позивачем супровідної документації, визначеної пунктами 3.6 договорів, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформленні документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі невиконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості та погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Щодо того, що позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому строк оплати відповідно до умов договору поставки не настав, суд зазначає таке.

Дійсно договором № РВ020167 від 22.01.2014 передбачено обов`язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар після його реалізації кожні 35 днів.

Водночас, сторони передбачили у вказаному договорі право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також переліку торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти такий товар.

Суд звертає увагу, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалася у період з липня 2014 року по вересень 2017 року, тобто протягом тривалого часу, будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку сплатити отриманий товар.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України метою договору поставки є отримання постачальником оплати за товар, в даному випадку обов`язками відповідача є здійснення оплати товару, а у разі його нереалізації - повернення товару.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 30744гс 17 якщо покупець не повернув отриманий під реалізацію та нереалізований ним товар в установлений договором строк, постачальник має право стягнути з нього вартість цього товару.

Разом з тим, суд звертає увагу, що факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, відповідач не надав позивачу на його звернення відомості щодо обсягів реалізації та залишків нереалізованого товару, не повернув позивачу залишок нереалізованого товару за його можливої наявності, як це передбачено договором поставки, та повністю не розрахувався за отриманий товар.

Відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, належних та достовірних доказів реалізації/нереалізації, повернення поставленого позивачем товару та контррозрахунку заявлених позовних вимог суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 543, 20 грн. основного боргу за договором № РВ020167 від 22.01.2014 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 400, 00 грн., то суд не вбачає підстав для покладення вказаних витрат на відповідача, оскільки на їх підтвердження позивачем надано лише копію договору № 14/03/2019/2 про надання правової допомоги від 14.03.2019, копію посвідчення адвоката виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000278 від 11.02.2019 та копію ордеру серії КР № 90056 від 21.03.2019, інших доказів, які підтверджують здійснення позивачем відповідних витрат не надано, у зв`язку з чим вони є не доведеними належними та достатніми доказами на момент розгляду справи.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Квінстар задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Вест (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, ідентифікаційний код - 38733983) на користь Приватного підприємства Квінстар (04086, місто Київ, вулиця Бакинська, будинок 37-Б, квартира 123, ідентифікаційний код - 36529044) 33 543 (тридцять три тисячі п`ятсот сорок три) грн. 20 коп. основного боргу за договором № РВ020167 від 22.01.2014.

Кошти стягнути на р/р НОМЕР_1 в ПАТ Універсал Банк , м. Київ, МФО 322001.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Вест (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, ідентифікаційний код - 38733983) на користь Приватного підприємства Квінстар (04086, місто Київ, вулиця Бакинська, будинок 37-Б, квартира 123, ідентифікаційний код - 36529044) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.07.2019.

Суддя Т.В. Лутак