Постанова

від 09.07.2007 по справі 11/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

09 липня 2007 р.                                                             Справа  № 11/85

 За позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Ужгород

 до відповідача: Дусинського сільського споживчого товариства, с.Дусино Свалявського району

Розглядається справа про стягнення  2694  гривень.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.  Представники:

від позивача - Шибаєв А.М. - представник, довіреність від 10.01.2007. від відповідача - Ганькулич Г.І. - представник, довіреність від 08.06.2007.     

СУТЬ СПОРУ:  Позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення         2694грн. адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  передбаченого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Зокрема, відповідно до  вимог вказаної статті відповідач повинен  був працевлаштувати одного інваліда, однак, не працевлаштував, що видно із поданого до відділення звіту ( форма 10 ПІ річна  „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006 рік), тому, згідно ст. 20 вказаного Закону повинен відрахувати йому (позивачу)  адміністративно-господарські санкції.

          Відповідач у письмовому запереченні позовні вимоги не визнав, вказавши, що протягом 2006 року подавав У Свалявський районний центр зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, в яких зазначав про можливість працевлаштування інваліда ІІІ групи за спеціальністю продавець, однак інваліди  йому  для працевлаштування не направлялись.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників  сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Частиною першою ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 –ХІІ  від 21.03.1991 з подальшими змінами та доповненнями (далі Закон), для підприємств ( об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від  03.05.1995 № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” ( далі Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості, про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів;  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже,  нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік ( форма №10- ПІ ), копія якого міститься в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 чоловік, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до ч.1 ст. 19 згаданого Закону, становить 1 робоче місце.

Згідно з п.3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозоології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. А пунктом  2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до статті 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів.

Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано одного інваліда, а середньорічна заробітна плата штатного працівника  на підприємстві у  2006 році становила  5388 грн., що підтверджується графою 05 звіту форми № 10 –ПІ, позивач нарахував відповідачу до сплати 2694грн. адміністративно-господарських  санкцій  (5388 : 2).

Відповідачем  у судовому засіданні подано копії  звітів  про наявність вакансій (форма №3-ПН), направлених  у Свалявський районний центр зайнятості, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2006 року,  в яких зазначено про  наявність вакантного місця для працевлаштування інваліда  за професією продавець, а також лист Свалявського районного центру зайнятості №143 від 30.03.2007, в якому  повідомляється, що Дусинське ССТ  протягом січня-жовтня 2006 року щомісячно  повідомляло  про наявність вільних робочих місць та вакантних  посад, в тому числі і для працевлаштування інвалідів.  Отже, відповідач свій обов"язок щодо повідомлення відповідних органів працевлаштування інвалідів  виконав частково, у зв"язку з чим стягненню підлягають  адміністративно-господарські санкції  у сумі 449грн., тобто за листопад та грудень 2006 року (період неподання звітності у Свалявський РЦЗ).

     Керуючись ст.ст. 17, 18,  21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства,

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дусинського сільського споживчого  товариства  (с.Дусино Свалявського  району, вул.Миру, 98, код 01778931) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Ужгород, пл.Ш.Петефі,14, код 13592841) суму 449грн. адміністративно-господарських санкцій.

3. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                     Якимчук Л.М.