Рішення

від 17.07.2019 по справі 610/973/19

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/973/19

№ 2/610/469/2019

17.07.2019 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий : Стригуненко В.М.

за участі

позивача : представника - адвоката Тарасенко О.В.,

відповідача : представника за довереністю Чуб М.В.,

секретаря : Турченкової О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/973/19 (№ 2/610/469/2019) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр , третя особа: Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий Центр про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану трудовим каліцтвом у розмірі 200000 гривень одноразово.

В обґрунтування вказує про те, що працював з 06.02.2014 року у відокремленому підрозділі Бази виробничого обслуговування ДП НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий центр на посаді контролера КПП ІІ класу. 05.04.2014 року при виконанні трудових обов`язків отримав трудове каліцтво, а саме на нього скоїли напад невідомі особи в масках, які проникли на територію підприємства та нанесли йому кілька ударів по голові та по різним частинам тіла, після чого зв`язали йому руки та ноги. Коли звільнився, відчув себе зле та знепритомнів. Він був госпіталізований до лікарні, його стан був розцінений, як важкий, перебував на лікуванні до 28.04.2014р. В результаті цього нещасного випадку позивач отримав 3 групу інвалідності.

За результатами спеціального розслідування був складений акт форми Н-5, а погіршення стану його здоров`я було визнано не пов`язаним з виробництвом. Оскаржив цей висновок до ГУ Держпраці в області, за результатами повторного спеціального розслідування були зроблені аналогічні висновки. Тому він звернувся до суду, за рішенням якого важке ускладнення стану його здоров`я у вигляді інсульту відбулося під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків на території підприємства, а тому цей нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. За висновком МСЕК позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% безстроково. Отже після нещасного випадку його стан здоров`я сильно погіршився і на даний час так і не відновився.

Отриманням трудового каліцтва йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у важких душевних, фізичних, психічних стражданнях у зв`язку з неотриманням вчасно належного матеріального відшкодування, що поставило його та його сім`ю в тяжке матеріальне становище, був порушений нормальний уклад життя, бо не було матеріальної можливості нормально існувати, лікуватися, планувати відпочинок. Все це додатково погіршувало його моральний стан. Наявність завданої йому шкоди підтверджується 3 групою інвалідністю, актом за формою Н-1, висновком МСЕК, протиправність діяння відповідача підтверджується не забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці, він не був забезпечений спеціальними засобами зв`язку, на території не здійснювалась відео зйомка, яка б допомогла йому вчасно виявити сторонніх осіб на території підприємства, крім того відповідач не обґрунтовано відмовляв визнавати нещасний випадок, пов`язаним з виробництвом. Причинний зв`язок полягає у тому, що нещасний випадок стався на виробництві, в результаті чого він став хворою людиною з хворобою, яка не підлягає повному лікуванню, з вини відповідача він 5 років змушений був ходити по різним інстанціям.

Вважає, що розмір моральної шкоди є розумним та справедливим зважаючи на глибину його фізичних і душевних страждань, не можливість зворотного відновлення його здоров`я, ступінь вини відповідача, втрату нормальних життєвих зв`язків, необхідність додаткових зусиль для організації життя, оскільки позивач є інвалідом 3 групи, та довгий проміжок часу для встановлення самого факту нещасного випадку пов`язаного з виробництвом.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Пояснив, що позивач дійсно працював з 06.02.2014р. по 25.07.2014р. на відокремленому підрозділі Бази виробничого обслуговування ДП НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий центр , на території якого 05.04.2014р. на нього було скоєно напад, його було госпіталізовано та він перебував на стаціонарному лікуванні. За результатами проведених розслідувань даного нещасного випадку, його було визнано не пов`язаним з виробництвом. Однак, на виконання рішення суду 13.09.2018р. було складено акт № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався 05.04.2014р. При цьому, відповідач зазначає, що їх вини чи вини третьої особи у подіях 05.04.2014р. не встановлено, підприємство реально не могло передбачити напад сторонніх осіб на ОСОБА_1 Нанесені збитки стались не через дії відповідача, а через дії сторонніх осіб, за які підприємство не може нести відповідальність. Позивач не надає інформації про подання ним заяви по факту його побиття, про відкриття кримінального провадження, його розслідування. Натомість третьою особою, який виступав роботодавцем позивача, було забезпечено його належними та безпечними умовами праці, що підтверджується актами від 13.09.2018р., де не було встановлено невідповідність робочого місця та не встановлені небезпечні умови праці. Третьою особою вжито всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки виробництва, охорони праці, безпеки працівників. Крім того, до початку роботи працівник ознайомлюється з умовами праці, посадовими обов`язками, а тому твердження позивача про не забезпечення його спеціальними засобами зв`язку та відеозйомкою території підприємства не заслуговують на увагу, оскільки нічим не передбачені. Посилається на те, що інвалідність позивачу встановлена у зв`язку з гіпертонічною хворобою, якою він хворів з 2011р., а огляд його як інваліда відбувався ще раніше за 05.06.2014р., тому вважає, що нещасний випадок не став причиною інвалідності. До того ж, вважає, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача та її розмір, тому в позові необхідно відмовити. Також зазначив, що ДП НАК Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не приймало позивача на роботу, не укладало трудового договору, не сплачувало заробітної плати та не забезпечувало відповідними умовами праці, що віднесено до компетенції третьої особи, а також не складало акти від 13.09.2018р. (а.с. 57-60).

Представник позивача 28.05.2019р. надала відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити, посилаючись на не відповідність тверджень відповідача обставинам справи. Зазначила, що моральна шкода полягає у вині відповідача, бо нещасний випадок вчасно не був пов`язаний з виробництвом, не вчасно була встановлена стійка втрата професійної працездатності, саме з вини відповідача позивач 5 років вимушений був ходити по різним інстанціям для встановлення справедливості та не отримував належного матеріального відшкодування. Причинний зв`язок полягає у тому, що нещасний випадок стався на виробництві, звернення до суду за встановленням факту нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, якого відповідач не визнавав, п`ять років судових тяжб, не отримання вчасно довідки МСЕК про відсоток втрати працездатності, внаслідок чого позивач втратив доплату до пенсії (36705грн. за 5 років). Крім того судом було відмовлено у вимозі про визнання зв`язку захворювання з нещасним випадком, оскільки визнання в судовому порядку зв`язку не встановлюється. Вказала, що факт нападу встановлений і ніким не оспорюється, нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом на підставі рішень судів, тому підприємство несе відповідальність за працівника, група інвалідності позивачу була встановлена в зв`язку з іншим захворюванням, а не як стверджує відповідач з гіпертонічною хворобою, моральні страждання були завдані не лише від нападу, а й від бездіяльності підприємства щодо складання відповідного акту за формою Н-1. Пояснила, що саме ДП НАК Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр є належним відповідачем у цій справі, оскільки його відокремлений підрозділ діє лише на підставі довіреності та не має статусу юридичної особи, тому не може бути відповідачем по відповідних грошових вимогах. Зазначила, що на сьогоднішній день не визначено методу розрахунку відшкодування моральної шкоди, не існує жодної формули чи моделі (а.с. 91-94).

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вказав, що підставою встановлення позивачу групи інвалідності стало отримання ушкодження не від нещасного випадку, а через захворювання лівого колінного суглобу, а висновками судів не було встановлено заподіяння шкоди позивачу саме відповідачем. Щодо завдання моральної шкоди внаслідок не визнання відповідачем нещасного випадку, зазначив, що розслідування відбувалося не одноособово відповідачем, а за участі представників фонду соціального страхування та представника третьої особи, та комісією було прийнято відповідне рішення. Більш того, при повторному складанні акту на підставі рішення суду, яке третьою особою в найкоротші терміни було виконано, що підтверджує відсутність неупередженого ставлення до позивача, комісійно не встановлено порушення умов охорони праці, що виключає вину відповідача. Додав, що по факту проникнення на територію підприємства та хуліганських дій невідомих осіб було порушено кримінальну справу, яку згодом було закрито (а.с. 109-111).

В своїх поясненнях відповідач також вказав, що роботодавцем не приймалось рішення визнання або не визнання нещасного випадку, дане рішення приймалось комісією, на яке роботодавець не мав права впливати. При цьому позивач отримав травми не через порушення охорони праці, а через умисні дії третіх осіб, тому вина відповідача виключається (а.с. 118, 119).

Третя особа 16.04.2019р. надали пояснення щодо позову, в яких просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Пояснили, що за рішенням Балаклійського районного суду Харківської області, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області, визнано нещасний випадок, який стався 05.04.2014р. з позивачем під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом, тому було складено акт за формою Н-1. Однак посилаються на те, що їх вини чи вини відповідача у подіях 05.04.2014р. не встановлено, не виявлено осіб, які вчинили напад на відповідача, кримінальне провадження закрито, а інформації про результати розслідування кримінального провадження за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не надано. Покладати відповідальність та відшкодовувати шкоду, яку завдано позивачу іншими особами на відповідача неможливо, оскільки вказані обставини не залежали від них та відповідача. До того ж діями невідомих осіб завдано збитків підприємству. Зазначили, що саме до компетенції позивача відносився контроль наявності на території сторонніх осіб, для чого його було забезпечено необхідними засобами та створено належні умови, однак порушення все ж було допущено, що і стало причиною заподіяння травм позивачу. Вважає, що з огляду на обставини, якими позивач обґрунтовує його переживання та страждання, ним не доведено заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача. Також, вважає, що позивачем не обґрунтовано вимоги щодо розміру моральної шкоди, не надано розрахунку розміру відшкодування (а.с. 49-52).

В суді представник позивача позов підтримала з наведених у ньому підстав, представник відповідача підтримав свій відзив та заперечення проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 120).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Так, із матеріалів справи вбачається, що з 6 лютого по 25 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 працював у Відокремленому підрозділі База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр в м. Балаклія на посаді контролера контрольно-пропускного пункту.

05 квітня 2014 року під час виконання позивачем службових обов'язків невідомі особи проникли на територію підприємства, скоїли напад на нього, нанесли кілька ударів по голові та різним частинам тіла, після чого зв'язали. Через деякий час він самотужки вивільнив руки та ноги, але відчув себе зле та знепритомнів. Каретою швидкої допомоги його було доставлено до КЗОЗ Балаклійська ЦКРЛ , де було встановлено діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу , у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні до 28 квітня 2014 року, з 01 травня 2014 року йому встановлено 3 групу інвалідності.

Актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 05 квітня 2014 року комісією ВП База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України УННВЦ від 01 вересня 2014 року за формою Н-5, затвердженого в.о. його директора, та актом проведення спеціального розслідування комісії територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківської області від 19 травня 2015 року раптове погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 на підприємстві було визнано таким, що не пов'язане з виробництвом (а.с. 29-40).

За рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 19.03.2018р., залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 17.08.2018р., визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 05.04.2014р. під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом, визнано недійсним та скасовано акт форми Н-5 та зобов`язано скласти акт за формою Н-1 (а.с. 9-17).

Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку від 13.09.2018р., затвердженого директором ВП База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України УННВЦ ,нещасний випадок, який стався з контролером КПП Відокремленого підрозділу База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий центр ОСОБА_1 вважається пов`язаним з виробництвом, на нього складається акт за формою Н-1 (а.с. 41-43).

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку при виконанні трудових обов`язків на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу, перебачено діючим цивільним і трудовим законодавством України.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Аналіз норм статті 1167 ЦК України дає підстави для висновку, що юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння моральної шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що нещасний випадок на виробництві, де потерпілим є ОСОБА_1 , стався 05.04.2014р. внаслідок протиправних дій третіх осіб, які проникли на територію підприємства, де працював позивач ,та спричинили йому тілесні ушкодження.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно вимог ст. 141 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно органiзувати працю працiвникiв, створювати умови для зростання продуктивностi працi, забезпечувати трудову i виробничу дисциплiну, неухильно додержувати законодавства про працю i правил охорони працi, уважно ставитися до потреб i запитiв працiвникiв, полiпшувати умови їх працi та побуту.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, саме відповідач мав створити безпечні умови праці для позивача, тобто свого співробітника.

Проте, судом встановлено, що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав позивача у галузі охорони праці, а саме: надання необхідних засобів захисту від можливих сторонніх осіб на території підприємства, засобів зв`язку, встановлення камер спостереження, освітлення на території, надійного огородження тощо.

Тобто, відповідач, який зобов`язаний був максимально забезпечити безпечні умови праці своїх працівників, не вжив необхідних заходів, що призвело до тяжких наслідків, а саме, каліцтва позивача.

В своєму відзиві відповідач вказує, що третьою особою вжито всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки виробництва, охорони праці, безпеки працівників, однак не зазначено, яких саме заходів було вжито.

Посилання відповідача на наявність телефону на контрольно пропускному пункті, тобто робочому місці позивача, спростовуються даними, які містяться в скасованих судом актах проведення розслідування нещасного випадку, де вказано, що на території КПП знаходиться стілець, стіл, шафа для спецодягу, диван, міжкімнатні двері та пожежний щит, про телефон мова не йдеться. Крім того, відповідач зазначає, що в акті від 13.09.2018р. не встановлено, що на підприємстві були небезпечні умови праці, при цьому в акті взагалі посилаються лише на рішення судів, на підставі яких його було складено.

До того ж, протягом тривалого часу (майже 5 років) підприємство не визнавало нещасний випадок пов`язаним з виробництвом, що унеможливило своєчасне отримання позивачем відповідних виплат.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено 3 групу інвалідності з 01 травня 2014 року безстроково (а.с. 18, 90).

Як вбачається з індивідуальних програм реабілітації інваліда від 05.06.2014р. та 25.03.2019р. ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності з березня 2012р., причиною якої є загальне захворювання, а саме ураження опорно-рухового апарату. При цьому, 25.03.2019р. в супутніх захворюваннях було вказано про перенесення ТУА в 2014р. (а.с. 95-98, 102, 103).

На виконання ухвали суду Балаклійською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією було надано відповідь, в якій зазначили про те, що вперше ОСОБА_1 був оглянутий Балаклійською м/р МСЕК 01.03.2012р. та визнаний тимчасово непрацездатним. По конфлікту оглянутий в обласній МСЕК № 1 м. Харків і 23.04.2012р. встановлена вперше група інвалідності третя, причиною якої є загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату (а.с. 89).

Згідно з довідкою від 23.01.2019р. позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 30% з 21.12.2018р. безстроково (а.с. 19).

З постанов Балаклійського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.02.2019р. вбачається, що позивачу було призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 9797,10грн. та щомісячну грошову виплату в розмірі 611,75грн. (а.с. 20, 21).

З вищенаведеного можна зробити висновок, що після нещасного випадку, який стався на виробництві, стан позивача, який до того вже хворів, однак перебіг хвороби був без ускладнень, значно погіршився, йому було встановлено 3 групу інвалідності з 01 травня 2014 року безстроково.

Доводи відповідача щодо того, що причиною інвалідності та погіршення стану здоров'я позивача не був нещасний випадок на виробництві спростовуються рішенням Балаклійського районного суду Харківської області, яке набрало законної сили.

Як встановлено рішенням суду, психоемоційне перевантаження під час та безпосередньо після події, яка сталася 05.04.2014р., та під час якої ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження, обумовило розвиток і знаходяться в прямому причинному зв`язку з гострим порушенням мозкового кровообігу по геморагічному типу в басейнах обох середніх мозкових артерій з формуванням інсульт-гематом в обох скроневих долях головного мозку і його наслідками, а саме настання інвалідності. Отже позивачем доведено той факт, що нещасний випадок з ним стався на роботі та погіршення стану його здоров`я, інвалідність є у причинному зв`язку із подією, що сталася 05.04.2014р. саме на робочому місці.

А у вимозі про визнання зв`язку захворювання з нещасним випадком судом було відмовлено, оскільки вона не має правового значення і не ґрунтуються на законі через визнання в судовому порядку нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , таким, що пов`язаний з виробництвомта зобов`язання скласти акт за формою Н-1.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт саме трудового каліцтва позивача підтверджується також актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 13.09.2018р.

Згідно зі ст. 171 Кодексу законів про працю України та ст. 22 Закону України Про охорону праці власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Матеріали справи свідчать про те, що права позивача порушені роботодавцем, як незабезпеченням безпечних умов праці, так і тривалим складанням акту розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-1, що позбавило його можливості вчасно отримати доплату до пенсії, а саме: 05 квітня 2014 року стався вказаний нещасний випадок, і лише 13 вересня 2018 року було складено Акт за формою Н-1, і то на підставі рішення судів.

Отже, доводи відповідача щодо того, що роботодавцем не приймалось рішення визнання або не визнання нещасного випадку, дане рішення приймалось комісією, на яке роботодавець не мав права впливати, не заслуговують на увагу.

Крім того, відповідач під час всього розгляду справипро визнання нещасного випадку пов'язаного з виробництвом, як в суді першої інстанції, так і апеляційної, не визнавав позовні вимоги, навпаки заперечував проти їх задоволення.

Водночас, суд зазначає, що відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, на що він посилається в своїх запереченнях на позов, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Сам по собі факт отримання позивачем ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків, який встановлено актом про нещасний випадок на виробництві та висновком МСЕК, є підставою для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, на підставі постанови апеляційного суду Харківської області від 17.08.2018р. було складено акти за формою Н-1 від 13.09.2018 року. Цей акт затверджено директором ВП База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий Центр .

Отже позивачем було доведено факт того, що нещасний випадок з ним стався на роботі, погіршення стану його здоров`я є у причинному зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями саме на робочому місці.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач частково втратив професійну працездатність з вини відповідача, при виконанні ним трудових обов'язків, а тому має право на відшкодування моральної шкоди.

Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Крім того, згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Спори про відшкодування шкоди, заподіяного ушкодженням здоров`я, повинні вирішуватися за законодавством, як було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Позивач неодноразово лікувався, про що свідчать медичні документи, а саме як вбачається з виписок із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні з 05.04.2014р. по 28.04.2014р., з 31.08.2015р. по 10.09.2015р., з 04.10.2018р. по 16.10.2018р. Відповідно до виписки з медичної карти від 18.07.2016р. хворий ОСОБА_1 перебував на лікуванні 115 днів стаціонарно та амбулаторно (а.с. 22-26).

Відповідно до довідки від 04.04.2019р. позивач знаходиться під диспансерним наглядом у сімейного лікаря, невролога, травматолога, уролога, кардіолога з діагнозом, зокрема, залишкові явища перенесеного змішаного інсульту (04.2014р.), нещасний випадок на виробництві акт від 13.09.2018р., стійкий больовий синдром. За останні 5 років неодноразово звертався до сімейного лікаря, невролога, травматолога, кардіолога, двічі на рік отримував стаціонарне (денний стаціонар) та амбулаторне лікування (а.с. 100).

Таким чином, позивач тривалий час проходив лікування, витратив на це значні кошти (а.с. 101, 104, 105).

Згідно висновку МСЕК від 23.01.2019р., в результаті отриманої травми позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності - 30% безстроково.

До теперішнього часу він є інвалідом третьої групи безстроково з втратою 30% професійної працездатності. Потребує лікування, зазнає фізичного болю.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин та характеру спричиненої моральної шкоди, глибини та ступеню моральних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає в результаті трудового каліцтва, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, враховуючи ступінь вини відповідача в нещасному випадку, отримання травми в результаті нещасного випадку на виробництві внаслідок протиправних дій інших осіб, при цьому слід врахувати, що до настання нещасного випадку, позивач вже хворів, після чого стан його здоров`я лише погіршився, а також не визнання відповідачем та третьою особою довгий час нещасного випадку пов`язаним з виробництвом, що унеможливило своєчасне отримання позивачем відповідних виплат, а тому з урахуванням вказаних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 50000грн.

Щодо належного відповідача по даній справі суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Це ж підтверджується положенням про Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр , де зазначено, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою та діє згідно з довіреністю (а.с. 61-66).

Тому, саме ДП НАК Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр , який має статусу юридичної особи та, відповідно до ст. 48 ЦПК України, може бути відповідачем по відповідних грошових вимогах, є належним відповідачем у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд виходить з принципів судочинства про змагальність судового процесу та ухвалення рішення судом лише на підставі доказів, наданих сторонами.

Внаслідок задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з відповідача на користь держави 768,40 гривень судового збору.

Дата складання повного судового рішення 22 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий Центр , місце знаходження: 36019, м. Полтава вул. Бірюзова б. 53, код ЄДРПОУ 01432552.

Третя особа: Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр , місце знаходження: 64205, Харківська область м. Балаклія вул. Геологічна б. 16, код ЄДРПОУ 39013071.

Головуючий В.М. Стригуненко