Постанова

від 13.11.2019 по справі 610/973/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 610/973/19

Провадження № 22-ц/818/4772/19

13 листопада 2019 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Чабан А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Дочірнє підприємство Національна акціонерна компанія Надра України Український геологічний науково-виробничий центр ,

третя особа: Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року у складі судді Стригуненко В.М. по справі № 610/973/19 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічного науково-виробничий центр , третя особа: Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічного науково-виробничий центр , третя особа: Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр про стягнення моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом.

В обґрунтування позову зазначив, що з 06 лютого 2014 року працював у відокремленому підрозділі Бази виробничого обслуговування ДП НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий центр на посаді контролера КПП ІІ класу.

05 квітня 2014 року при виконанні трудових обов`язків отримав трудове каліцтво, а саме на нього скоїли напад невідомі особи в масках, які проникли на територію підприємства та нанесли йому кілька ударів по голові та по різним частинам тіла, після чого зв`язали йому руки та ноги. Коли він вивільнився, відчув себе зле та знепритомнів. Він був госпіталізований до лікарні, його стан був розцінений як важкий, перебував на лікуванні до 28 квітня 2014 року. В результаті нещасного випадку йому встановлено 3 групу інвалідності.

Рішенням Балаклійського районного суду від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року визнано нещасний випадок, який мав місце 05 квітня 2014 року під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом та було зобов`язано скласти акт за формою Н-1.

За висновком МСЕК від 23 січня 2019 року йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% безстроково.

Отриманням трудового каліцтва йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у важких душевних, фізичних, психічних стражданнях у зв`язку з неотриманням вчасно належного матеріального відшкодування, що поставило його та його сім`ю в тяжке матеріальне становище, порушено нормальний уклад життя, бо не було матеріальної можливості нормально існувати, лікуватися, планувати відпочинок. Все це додатково погіршувало його моральний стан протиправність діяння відповідача підтверджується не забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці, він не був забезпечений спеціальними засобами зв`язку, на території не здійснювалась відео зйомка, яка б допомогла йому вчасно виявити сторонніх осіб на території підприємства. Відповідач не обґрунтовано відмовляв визнавати нещасний випадок пов`язаним з виробництвом, він 5 років змушений був ходити по різним інстанціям.

Просить стягнути моральну шкоду, завдану трудовим каліцтвом у розмірі 200 000 грн.

Відповідач Дочірне підприємства Національна акціонерна компанія Надра України Український геологічного науково-виробничий центр заперечував проти позовних вимог. Їх вини чи вини третьої особи у подіях 05 квітня 2014 року не встановлено, підприємство реально не могло передбачити напад сторонніх осіб на ОСОБА_1 Нанесені збитки стались не через дії відповідача, а через дії сторонніх осіб, за які підприємство не може нести відповідальність. По факту проникнення на територію підприємства та хуліганських дій невідомих осіб було порушено кримінальну справу, яку згодом було закрито. Натомість третьою особою забезпечено його належними та безпечними умовами праці. Актами від 13 вересня 2018 року не було встановлено невідповідність робочого місця та не встановлені небезпечні умови праці. Третьою особою вжито всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки виробництва, охорони праці, безпеки працівників. До початку роботи працівник ознайомлюється з умовами праці, посадовими обов`язками, а забезпечення його спеціальними засобами зв`язку та відеозйомкою території підприємства нічим не передбачено. Інвалідність позивачу встановлена у зв`язку з гіпертонічною хворобою, якою він хворів з 2011 року, а огляд його як інваліда відбувався ще раніше за 05 червня 2014 року, а тому нещасний випадок не є причиною інвалідності. Розмір моральної шкоди не доведено. Дочірнє підприємство є не належним відповідачем у цій справі, оскільки не приймало позивача на роботу, не укладало трудового договору, не сплачувало заробітної плати та не забезпечувало відповідними умовами праці, що віднесено до компетенції третьої особи.

Третя особа Відокремлений підрозділ База виробничого обслуговування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр позов не визнала. Незважаючи на те, що нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, їх вини чи вини відповідача у подіях 05 квітня 2014 року не встановлено, не виявлено осіб, які вчинили напад на відповідача, кримінальне провадження закрито, а інформації про результати розслідування кримінального провадження за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не надано. Покладати відповідальність та відшкодовувати шкоду, яку завдано позивачу іншими особами на відповідача неможливо, оскільки вказані обставини не залежали від них та відповідача. До того ж діями невідомих осіб завдано збитків підприємству. Зазначили, що саме до компетенції позивача відносився контроль наявності на території сторонніх осіб, для чого його було забезпечено необхідними засобами та створено належні умови, однак порушення все ж було допущено, що і стало причиною заподіяння травм позивачу. Вважає, що з огляду на обставини, якими позивач обґрунтовує його переживання та страждання, ним не доведено заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача. Також вважає, що позивачем не обґрунтовано вимоги щодо розміру моральної шкоди, не надано розрахунку розміру відшкодування.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП НАК Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр на користь ОСОБА_1 50 000 гривень моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь держави 768,40 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин по справи та отримання травми в результаті нещасного випадку на виробництві внаслідок протиправних дій інших осіб розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 000 грн., які підлягають стягненню саме з ДП НАК Надра України Український геологічного науково-виробничий Центр , який має статус юридичної особи.

В апеляційній скарзі Дочірне підприємство Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Актом форми Н-1 від 13 вересня 2018 року не виявлено порушень умов охорони праці. Рішенням Балаклійського районного суду від 19 березня 2018 року не встановлено факту порушення роботодавцем умов охорони праці, нещасний випадок, який стався на підприємстві, стався без вини роботодавця.

Підприємством не вчинялися дії, які б свідчили про умисне затягнення та не визнання нещасного випадку, як стверджується позивачем, майже протягом 5 років. Навпаки після встановленої процедури оскарження акту, яким нещасний випадок визнаний недійсним, без порушення строків виконання рішення суду таке рішення суду було виконане, що підтверджує факт, що підприємство не вчиняло дії які б свідчили про невизнання нещасного випадку протягом тривалого часу.

Рішенням суду відмовлено у визнанні зв`язку захворювання з отриманням інвалідності 3 групи з нещасним випадком. Інвалідність надана безстроково позивачу за його попереднім захворюванням, а не через нещасний випадок, який стався на виробництві.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зазначає, що він частково втратив професійну працездатність з вини відповідача при виконанні трудових обов`язків, а тому має право на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 06 лютого по 25 липня 2014 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр в м. Балаклія на посаді контролера контрольно-пропускного пункту Відокремленого підрозділу База виробничого обслуговування .

05 квітня 2014 року під час виконання позивачем службових обов`язків невідомі особи проникли на територію підприємства та скоїли напад на нього. ОСОБА_3 швидкої допомоги його було доставлено до КЗОЗ Балаклійська ЦКРЛ , де було встановлено діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу у зв`язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні до 28 квітня 2014 року.

З 01 травня 2014 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності.

Згідно Акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 05 квітня 2014 року комісією ВП База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України УННВЦ від 01 вересня 2014 року за формою Н-5, затвердженого в.о. його директора та актом проведення спеціального розслідування комісії територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківської області від 19 травня 2015 року встановлено, що раптове погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 на підприємстві було визнано таким, що не пов`язане з виробництвом.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 05 травня 2014 року під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом, визнано недійсним та скасовано акт форми Н-5 та зобов`язано скласти акт за формою Н-1.

Актом проведення розслідування нещасного випадку від 13 вересня 2018 року, затвердженого директором ВП База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України УННВЦ , нещасний випадок, який стався з контролером КПП Відокремленого підрозділу База виробничого обслуговування ДП НАК Надра України Український геологічний науково-виробничий центр ОСОБА_1 вважається таким, що пов`язаний з виробництвом, складено акт за формою Н-1 .

З 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30% - безстроково.

Постановою Балаклійського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 9 797,10 грн. та щомісячну грошову виплату в розмірі 611,75 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вимог закону та обставин по справі.

Відповідно до положень статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 160 КЗпП України визначено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаної норми за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає щодо відсутності вини у спричиненні шкоди позивачу, оскільки ушкодження здоров`я виникли внаслідок дій невідомих осіб, що вчинили напад.

Між тим, в межах розгляду справи за позовом ОСОБА_1 встановлено, що випадок, який стався з ОСОБА_1 є таким, що пов`язаний з виробництвом та погіршення стану його здоров`я, інвалідність є у причинному зв`язку із подією, що сталася 05 квітня 2014 року саме на робочому місці. На виконання рішення суду 13 вересня 2018 року складено акт за формою Н-1.

Отже вважати, що відсутні підстави покладення обов`язку відшкодування шкоди саме на роботодавця - не можна.

Посилання відповідача, що інвалідність ОСОБА_1 встановлена у зв`язку з гіпертонічною хворобою, якою він хворів з 2011 року, а огляд його як інваліда відбувався ще раніше за 05 червня 2014 року, а тому встановлення 3 групи інвалідності не є наслідоком отриманих ушкоджень здоров`я 05 квітня 2014 року обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції та не приймається апеляційним судом.

Згідно відповіді Балаклійської міжрайонної МСЕК 23 квітня 2012 року ОСОБА_1 встановлена вперше група інвалідності третя, причиною якої є загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату.

Між тим, з довідки МСЕК від 23 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 22 грудня 2018 року визначено ступінь втрати професійної працездатності 30% безстроково. При цьому зазначено потребу у додаткових видах допомоги, а саме: стаціонарному лікуванні, яке забезпечено згідно висновку ЛКК за трудовим каліцтвом через ФСО (а.с.19).

Тобто, обставини погіршення здоров`я та визначення ступеню втрати працездатності здійснено вже після спричинення тілесних ушкоджень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, судом враховано глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає в результаті трудового каліцтва, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 30%, а також принцип розумності і справедливості та обґрунтовано стягнуто 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Український геологічний науково-виробничий центр - залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко