Ухвала

від 17.07.2019 по справі 200/5568/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 липня 2019 р. Справа №200/5568/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неподання державному реєстратору Маріупольської міської ради для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей щодо зміни керівництва Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін ;

- зобов`язати відповідача надати державному реєстратору Маріупольської міської ради документи, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про зміну керівництва ДП Маріупольський фумігаційний загін та звільнення ОСОБА_1 з посади керівника (ліквідатора) підприємства.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він 9 листопада 2004 року наказом Донецького облдержкарантину № 50 від 9 листопада 2004 року був призначений на посаду начальника Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін . Відповідні відомості щодо керівника були внесені до ЄДР.

З 12 лютого 2007 року позивача за переведенням прийнято на посаду директора філії № 18 Маріупольська фумігація Державного підприємства Агроспецсервіс (наказ № 85-к від 12 лютого 2007 року).

Після переведення ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству відомості про зміну керівника ДП Маріупольський фумігаційний до ЄДР внесені не були, відповідно, і після звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін в реєстрі саме він значився керівником даного підприємства.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики України за № 286 від 4 червня 2010 року Державне підприємство Маріупольський фумігаційний загін було реорганізовано шляхом його приєднання до Державного підприємства Фумігація . Цим же наказом Міністерства була створена ліквідаційна комісія, до складу якої ОСОБА_1 (який вже три роки не займав посаду керівника ДП Маріупольський фумігаційний загін ) включено не було.

Позивач зазначає, що всі необхідні дії по реорганізації ДП Маріупольський фумігаційний загін мала здійснити ліквідаційна комісія, а Міністерство аграрної політики, в свою чергу, повинно було внести до ЄДР відомості про припинення діяльності підприємства та призначення ліквідаційної комісії. Саме цього Міністерство аграрної політики не зробило.

В грудні 2010 року до ЄДР були внесені відомості, що ДП Фумігація , до складу якого повинно було увійти ДП Маріупольський фумігаційний загін , також знаходиться в стані припинення.

У зв`язку із тим, що Міністерство аграрної політики після звільнення позивача з посади начальника Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін не подало до ЄДР інформації щодо зміни керівника підприємства, керівником цього підприємства значився ОСОБА_1 ; інформація про знаходження підприємства у стані припинення на підставі наказу Мінагрополітики 286 від 4 квітня 2010 року та призначення ліквідаційної комісії - в державному реєстрі також відсутня.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі № 805/4499/15-а про припинення юридичної особи, відкритої за позовом Мангушської об`єднаної державної податкової інспекції, було прийнято рішення про припинення юридичної особи - ДП Маріупольський фумігаційний загін ; в постанові адміністративного суду питання щодо призначення ліквідатора не вирішувалося.

Оскільки на дату винесення рішення суду про припинення ДП Маріупольський фумігаційний загін позивач значився його директором, відомості про ОСОБА_1 як ліквідатора були автоматично включені до ЄДР на підставі Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань .

Про наявність зазначених обставин позивачу стало відомо у січні 2019 року, коли керівництво підприємства, в якому ОСОБА_1 на сьогодні є одним з співвласників, звернулося до комерційного банку для відкриття поточного рахунку. Банком була витребувана інформація щодо особи позивача (як засновника), його майнового стану, зв`язків та участі в інших підприємствах. На запит керівництва підприємства щодо причин для витребування такої інформації про позивача, банк пояснив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником та ліквідатором Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін .

Наявність відомостей про ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як керівника (ліквідатора) державного підприємства призвело до того, що на даний час позивач має статус посадової особи юридичної особи публічного права і на нього розповсюджуються всі обмеження, передбачені Законом України Про запобігання корупції для таких осіб.

Позивач звертає увагу на те, що він не має можливості безпосередньо керувати належними йому підприємствами - для керівництва ними позивачу необхідно залучати найманих працівників; належні ОСОБА_1 підприємства зобов`язані надавати додаткову інформацію щодо його обслуговуючих банків та контролюючих органів; ОСОБА_1 безпосередньо повинен подавати кожного року електронну декларацію і інформувати про зміни в його майновому стані.

Вищевказані обставини створили і надалі створюватимете для позивача значні перешкоди в реалізації його права власності, реалізації трудових прав, трудових правах та інших правах громадянина, передбачених Конституцією України.

Для усунення перешкод в реалізації своїх прав позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив звільнити його від обов`язків ліквідатора та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію щодо зміни керівника (ліквідатора) ДП Маріупольський фумігаційний загін , так як лише Мінагрополітики як орган, в сфері управління якого знаходиться ДП Маріупольський фумігаційний загін , або уповноважена міністерством особа, мають право подати такі відомості державному реєстратору.

Відповіді від відповідача на своє звернення позивач не отримав; зміни до ЄДР щодо зміни особи ліквідатора ДП Маріупольський фумігаційний загін - не внесені.

Враховуючи наведене позивач звернувся із даним позовом до суду (а.с. 4-8).

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях, наданих суду, відповідач зазначає, що не погоджується із позовними вимогами позивача, враховуючи наступне.

Пунктом 4 підпункту 62 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, встановлено, що Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.

Частинами 1, 3 ст. 59 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. У разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання.

Відповідно до Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України, та акціонерних товариств, функції з управління корпоративними правами яких здійснює Мінагрополітики України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 грудня 2015 року № 469, ДП Маріупольській фумігаційний завод , не належить до сфери управління Мінагрополітики.

ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін наказом Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області (Донецький облдержкарантин) від 9 листопада 2004 року № 50.

Згідно ст. 6 Закону України Про карантин рослин (станом на 8 липня 2004 року) Державна інспекція з карантину рослин по Донецькій області входила до системи органів Державної служби з карантину рослин України та підпорядковувалася Головній державній інспекції з карантину рослин.

Відповідно до положень ст. 13 цього ж Закону начальники обласних фумігаційних загонів призначаються і звільняються з посади керівником Головної державної інспекції з карантину рослин України.

При цьому, до повноважень Мінагрополітики, як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики у сфері карантину рослин, входило виключно призначення та звільнення з посади керівника та заступників керівника Головної державної інспекції з карантину рослин України (ст. 5 зазначеного Закону).

У зв`язку з вищевикладеним, призначення начальників фумігаційних загонів не відносилось повноважень Мінагрополітики.

Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності та з метою впорядкування матеріально-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики України створено Державне підприємство Агроспецсервіс та призначено генерального директора. Разом із цим, призначення керівників філій Державного підприємства здійснювалось безпосередньо генеральним директором ДП Агроспецсервіс , що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача. Тобто, Мінагрополітики не є розпорядником наказу ДП Агроспецсервіс від 12 лютого 2007 року про призначення позивача на посаду директора філії № 18 ДП Агроспецсервіс Маріупольська фумігація .

Також позивачем зауважено, що відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців саме виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов`язаний подати державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі та які не пов`язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації. Тобто, внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі не входить до компетенції органу, до сфери управління якого належить підприємство. Крім того, повноваження уповноважених органів управління підприємством станом як на 2007 рік, так і наразі, визначаються ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності , положеннями якої не встановлено обов`язку уповноваженого органу управління вносити відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, питання щодо внесення відомостей про зміну керівника ДП Маріупольський фумігаційний загін , відомостей про зміну ліквідатора (голови ліквідаційної комісії) не відноситься до компетенції Мінагрополітики, у зв`язку із чим міністерством не допущено неправомірної бездіяльності щодо неподання державному реєстратору Маріупольської міської ради документів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей щодо зміни керівництва ДП Маріупольський фумігаційний загін (а.с. 61-64, 100-102).

Ухвалою суду від 2 травня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 29 травня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 26 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року продовжити строк підготовчого провадження в та зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази у справі.

17 липня 2019 року в підготовче судове засідання позивач або його представник не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялися судом належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання від представника позивача, яке надійшло до суду 13 червня 2019 року, про проведення підготовчого засідання без його участі та без участі позивача (а.с. 80).

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення підготовчого судового засідання Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомлялось судом належним чином. Причини не направлення міністерством до Донецького окружного адміністративного суду свого представника для участі у підготовчому засіданні - суду не повідомлені.

Відповідно до ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України завданням підготовчого провадження є, крім іншого, остаточне визначення характеру спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неподання державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань (до 1 січня 2016 року - Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) відомостей щодо зміни керівництва Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін після звільнення позивача з посади начальника (керівника) зазначеного підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3 ст. 124 Основного Закону).

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно пунктів 1-2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Для вирішення питання - чи підлягає даний спір розгляду в порядку адміністративного судочинства необхідно наявність двох передумов:

- хоча б одна зі сторін у справі має бути суб`єктом владних повноважень (здійснювати публічно-владні управлінські функції);

- спірні відносини мають виникнути у зв`язку із виконанням (або невиконанням) суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій або у зв`язку із проходженням публічної служби (або звільненням з неї).

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сферах рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Мінагрополітики є юридичною особою публічного права (п. 13).

Таким чином, відповідач у справі - є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем в адміністративній справі, предметом розгляду в якій є публічно-правовий спір.

При вирішенні питання - чи виникли спірні правовідносини у зв`язку із виконанням (або невиконанням) Міністерством аграрної політики та продовольства України саме публічно-владних управлінських функцій, суд зазначає наступне.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань, під час здійснення якої суб`єкти владних повноважень можуть приймати рішення, які є обов`язковими для виконання іншими особами, стосовно яких ці рішення прийняті.

Як зазначено у листі Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти, відповідно, зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Відповідно до змісту позовної заяви порушення прав позивача (про захист якого йдеться в адміністративному позові) відбулось у зв`язку із не дотриманням (за переконанням позивача) відповідачем процедури, передбаченої законодавством, при звільненні позивача з посади керівника (начальника) державного підприємства, яке входить до сфери управління відповідача, а саме - не подання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на лютий 2007 року - Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) відомостей про зміну керівника цього підприємства внаслідок звільнення ОСОБА_1 із займаної ним до лютого 2007 року посади начальника Державного підприємства Маріупольський фумігаційний загін .

Відповідно до преамбули Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-ІV (в редакції, чинній станом на час звернення позивача із позовом) цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців; в редакції, чинній станом на час звільнення позивача з посади начальника ДП Маріупольський фумігаційний загін - відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону № 755-ІV державна реєстрація - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту, зокрема зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 755-ІV встановлено виключний перелік відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу. Відомості про керівника юридичної особи є обов`язковими для внесення в Єдиний державний реєстр.

Згідно ч. 3 Закону № 755-ІV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, правовідносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб (в тому числі реєстрації відомостей про членів керівних органів юридичних осіб), не є правовідносинами, які виникають при виконанні суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

При вирішенні питання щодо виникнення/не виникнення цього спору з правовідносин, пов`язаних із проходженням позивачем публічної служби, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до п. 15 ч. 3 зазначеної статті дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 20 березня 2007 року (справа № 21-1385во06) керівник державного підприємства не є публічною службою в розумінні наведених норм КАС України.

Та обставина, що на керівника юридичної особи публічного права розповсюджуються обмеження, передбачені Законом України Про запобігання корупції , не свідчить про те, що зазначена особа перебуває на публічній службі.

Підтвердженням того факту, що позивач, займаючи посаду начальника Державного фумігаційного загону не перебував на публічній службі є і відсутність запису у трудовій книжці позивача (витяги з якої додані ОСОБА_1 до позовної заяви) при прийняття ним присяги державного службовця.

Спір, що виник із трудових відносин та не пов`язаний із проходженням публічної служби, прийнятті та звільнення керівників юридичних осіб (в тому числі і керівників юридичних осіб - державних підприємств), не відносяться до сфери публічно-правових правовідносин та пов`язані зі здійсненням цими суб`єктами господарсько-правих функцій (повноважень).

Отже, спірні правовідносини не пов`язані із захистом прав ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку невиконання (неналежне виконання) відповідачем (або підпорядкованим йому підприємством) вимог законодавства у сфері господарсько-правових відносин (зокрема, у сфері відносин з належною реєстрацію юридично-значимих фактів та подій) потягло за собою (за твердженням позивача) порушення його трудових прав - зокрема, права на вільний вибір місця роботи, права на реалізацію своїх професійних здібностей та інших прав позивача як громадянина (у тому числі права на звільнення з роботи з конкретного підприємства), передбачених Конституцією України.

Як зазначає позивач, наявність цих спірних відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань призвело до того, що на даний час він має статус посадової особи юридичної особи публічного права, на яку розповсюджуються всі обмеження, передбачені, зокрема, Законом України Про запобігання корупції, і він не має можливості безпосередньо керувати належними йому підприємствами - як зазначає позивач для керівництва ними йому потрібно залучати найманих працівників; належні ОСОБА_1 підприємства зобов`язані надавати додаткову інформацію щодо його обслуговуючих банків та контролюючих органів; позивач безпосередньо повинен подавати кожного року електронну декларацію і інформувати про зміни в його майновому стані; він фактично є обмеженим у праві на працевлаштування, так як згідно приписів ч. 1 ст. 25 Закону України Про запобігання корупції йому забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю; входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожному гарантоване право на працю, яке полягає у можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає та на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як зазначено у ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 183, 205, 238-239, 241, 243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп за подання даного адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 8 квітня 2019 року № 3674731237.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини складені та підписані 17 липня 2019 року.

Повний текст ухвали складений та підписаний 22 липня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, складеної в повному обсязі.

Суддя Н.П. Волгіна