Рішення

від 12.07.2007 по справі 12/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

12.07.2007                                                                                            Справа  № 12/118

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом військового прокурора Ужгородського гарнізону, м. Ужгород в інтересах держави в особі Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій  України в Закарпатській області, м. Ужгород

до радгоспу „Великолазівський”, м. Ужгород

про стягнення суми 4 642,04 грн. –основного боргу та 1 125,63 грн. –інфляційних збитків.

                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

В засіданні приймали участь –Кащук О. О., помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов військовим прокурором Ужгородського гарнізону, м. Ужгород в інтересах держави в особі Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій  України в Закарпатській області, м. Ужгород до радгоспу „Великолазівський”, м. Ужгород про стягнення суми 4 642,04 грн. –основного боргу та 1 125,63 грн. –інфляційних збитків.

          Представнику прокурора роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22, 29 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Заявою від 09.07.2007 року (вих № 2088) військовий прокурор Ужгородського гарнізону подав уточнення юридичного статусу позивача, що пов'язано з реорганізаційними заходами структурних підрозділів Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій  України в Закарпатській області та військової частини Д 0180, про що надав суду докази та письмове надіслання відповідачу наведеного уточнення  (поштова квитанція № 9107 від 09.07.2007 року), тоді як первісно заявлене визначення суб'єкта позивача значився аварійно –рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій  України в Закарпатській області.

Представник прокурора підтримав позові вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, заслухавши представника військового прокурора, дослідивши їх,  суд

          ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 4 642,04 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору від 2006 року, транспортні послуги, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2005 рік;

          -   актом прийому - передачі дебіторської заборгованості станом на 01.03.2006 рік;

          -   довідкою про облікові дані головної книги КПК 3201280 станом на 01.01.2006 рік;

          -   накладними № № 198, 296  від 25.10.2005 року, 09.12.2005 року;

          -   рахунком № 48 від 28.11.205 року;

          -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення прокурора і позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання транспортних послуг (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих транспортних послуг є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 125,63 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, прокурором та позивачем доведені ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.  Стягнути з радгоспу „Великолазівський” (м. Ужгород,  вул. Лисенка, 41; код 00413825):

     - на користь Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій  України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Болгарська, 2; код 08588671) суму 4 642,04 (чотири тисячі шістсот сорок дві грн. 04 коп.) –основного боргу та 1 125,63 (одну тисячу сто двадцять п'ять грн. 63 коп.) –інфляційних збитків. Видати наказ.

    - на користь державного бюджету України суму 102 (сто дві грн.) державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

- на користь державного бюджету м. Ужгорода (р/р 31218259700002, банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності 259) суму 118 (сто вісімнадцять грн.) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

  Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.