Рішення

від 09.07.2019 по справі 280/1614/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2019 року о/об 15 год. 42 хв.Справа № 280/1614/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівське" (пров. Степовий, буд. 1а. с. Семенівка, Подогівський район, Запорізька область, код 25677896)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання дій та вимоги протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за участі представників:

від позивача - не прибув

від відповідача - Сонгулія В.В.

(діє на підставі довіреності № 1203/08-01-10-02 від 08.11.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівське" (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області № 5921 -52 від 01 квітня 2019 року.

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Семенівське" пені у розмірі 119650,30 грн.

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виключити у інтегрованій картці обліку податку на додану вартість TOB "Семенівське" (код ЄДРПОУ 25677896) інформацію про пеню у розмірі 125910,60 грн.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 24 квітня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року зупинено провадження у справі для надання часу для примирення до 25 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 25 червня 2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 25 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 09 липня 2019 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 09 липня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що 22 березня 2019 року TOB Семенівське було в повному обсязі сплачено податкове зобов`язання в розмірі 341600,25 грн., яке було визначене та донараховане TOB Семенівське відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0003161413 від 14 березня 2019 року, про що свідчить платіжне доручення № 4542 від 22 березня 2019 року. Проте 01 квітня 2019 року відповідачем винесено податкову вимогу № 5921 -52, відповідно до якої за ТОВ Семенівське обліковується податковий борг: з пені в розмірі 119650,30 грн.; з орендної плати з юридичних осіб - 42433,38 грн. Позивач звертає увагу, що податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 31 березня 2019 року в сумі 42433,38 грн. відповідачем був самостійно виявлений та негайно погашений (з переплатою) згідно платіжного доручення № 4594 від 01 квітня 2019 року на суму 46676,72 грн. ще до отримання податкової вимоги № 5921-52 від 01 квітня 2019 року. Позивач Вимогу про сплату податкового боргу з пені в сумі 119650,30 грн. № 5921-52 від 01 квітня 2019 року вважає протиправною та такою, що прийнята без дотримання вимог ПК України. На думку ТОВ Семенівське , у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування пені за заниження сум податкових зобов`язань за весь період такого заниження, оскільки на дату нарахування позивачу пені згідно з приписами статті 129 ПК України не передбачено її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання. Позивач вважає, що у зв`язку з неправомірним та безпідставним посиланням контролюючого органу на статті 59, 60 ПК України, відбулося нарахування пені в розмірі 119650,30 грн.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю Семенівське не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№21387 від 27 травня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що посилання позивача, що сума грошового зобов`язання сплачена вчасно є помилковими, оскільки пеня по основному платежу 337658 грн. (сума заниження податку), була розрахована за періоди з граничного дня сплати за відповідний період (30 листопада 2016 року, 30 грудня 2016 року, 30 січня 2017 року по дату закінчення нарахування пені - 23 березня 2019 року (розраховується від дати вручення податкового повідомлення-рішення 14 березня 2019 року плюс 10 календарних днів).

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, за результатами проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Семенівське податковим органом складено Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Семенівське , податковий номер 25677896, номер телефону НОМЕР_1 , за період діяльності з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20 лютого 2019 року №98/08-01-14-13-13/25677896.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003161413 від 14 березня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Семенівське збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 341600,25 грн., в тому числі за основним платежем 337658,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3942,25 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0003161413 від 14 березня 2019 року отримане представником позивача 14 березня 2019 року, а сума, зазначена у такому рішенні, сплачена позивачем 22 березня 2019 року, про що свідчить копія платіжного доручення №4542 від 22 березня 2019 року.

Судом також встановлено, що ТОВ Семенівське звернулось до відповідача із заявою від 25 березня 2019 року про надання роз`яснень з приводу нарахування пені з податку на додану вартість на загальну суму 125910,60 грн.

Податковим органом 01 квітня 2019 року винесено податкову вимогу №5921-52, у якій вказано, що станом на 31 березня 2019 року сума податкового боргу ТОВ Семенівське становить 162083,68 грн., у тому числі:

пеня з податку на додану вартість в розмірі 119650,30 грн.;

орендна плата з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 42433,38 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Семенівське не погоджуючись із податковою вимогою № 5921-52 від 01 квітня 2019 року та діями відповідача щодо нарахування пені у розмірі 119650,30 грн., звернулося до суду із позовною заявою.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом приходить до наступних висновків.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

За правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)

Отже, статтею 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

Водночас, положення статті 129 Податкового кодексу України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Вказані положення Податкового кодексу України кореспондуються з наведеними положеннями підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов`язання до дня настання строку його погашення. Тобто, при сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов`язання як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17 (адміністративне провадження №К/9901/39491/18).

Суд також зазначає, що за приписами пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу вищенаведених норм, та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що ТОВ Семенівське своєчасно сплатило суму грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0003161413 від 14 березня 2019 року, що, зокрема, підтверджується копією платіжного доручення №4542 від 22 березня 2019 року.

З огляду на викладене суд вважає, що оскільки позивач в десятиденний строк сплатив всю суму грошових зобов`язань, визначених податковому повідомленні-рішенні №0003161413 від 14 березня 2019 року, тому в податкового органу відсутні підстави для нарахування пені на суму заниження податкових зобов`язань за весь період такого заниження.

Таким чином, оскільки, як зазначено вище, суд дійшов висновку про своєчасність сплати позивачем суми грошового зобов`язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні №0003161413 від 14 березня 2019 року, отже відсутність податкового боргу з податку на додану вартість та безпідставність нарахування податковим органом суми пені з податку на додану вартість, тому суд приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом 01 квітня 2019 року податкової вимоги №5921-52.

В Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Таким чином, враховуючи протиправність дій відповідача щодо нарахування ТОВ Семенівське пені по податку на додану вартість за вказаний період, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, що відновить порушені права позивача, є зобов`язання відповідача здійснити коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені по податку на додану вартість у розмірі 125910,60 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів законність та обґрунтованість своїх дій, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівське" (пров. Степовий, буд. 1а. с. Семенівка, Подогівський район, Запорізька область, код 25677896) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання дій та вимоги протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області № 5921 -52 від 01 квітня 2019 року.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Семенівське" нені у розмірі 119650,30 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виключити у інтегрованій картці обліку податку на додану вартість TOB "Семенівське" (код ЄДРПОУ 25677896) інформацію про пеню у розмірі 125910,60 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівське" (пров. Степовий, буд. 1а. с. Семенівка, Подогівський район, Запорізька область, код 25677896) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 5763 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов