Постанова

від 17.07.2019 по справі 826/3154/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3154/16 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочко Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕН до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ СЄН звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив суд: визнати протиправними дії відповідача з одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 10 лютого 2016 року № 150420151.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, подала апеляційну скаргу, у якій, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що розірвання договору податкового органу з платником податків стосовно подання останнім електронних документів здійснено на підставі та у межах повноважень, що передбачені Податковим кодексом України у зв`язку з відсутністю платника податків за встановленим місцезнаходженням, яка була підтверджена довідкою про встановлення про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 10 лютого 2016 року № 166 та повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 10 лютого 2016 року №3529/26-53-08-01-22.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ СЄН зареєстроване як юридична особа 29 березня 2012 року.

Станом на час існування спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Між позивачем та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 15 квітня 2015 року укладено договір № 150420151, предметом якого було визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Разом з тим, відповідно до листа відповідача від 10 лютого 2016 року № 1182/10/26-53-08-02-08 податковий орган повідомив ТОВ СЕН про розірвання договору № 150420151 у зв`язку із порушенням істотних умов договору та зазначив, що зобов`язання сторін визначені цим договором станом на 10 лютого 2016 року припиняються.

Вважаючи розірвання договору в односторонньому порядку протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розірвання договору № 150420151, жодних змін щодо місцезнаходження позивача та/або запису щодо непідтвердженості відомостей про юридичну особу та/або запису про відсутність підприємства за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносилося, відповідно дії відповідача щодо розірвання договору в односторонньому порядку є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 рок у№ 233 (далі - Інструкція № 233), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

За визначенням п.1 Інструкції № 233, податкова звітність - документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов`язкового платежу); податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 233 платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Вказаною Інструкцією № 233 затверджено текст Примірного договору про визнання електронних документів.

У відповідності до розділу 6 цього примірного договору орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

З матеріалів справи вбачається, що договір від 15 квітня 2015 року № 150420151 про визнання електронної звітності розірвано Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в односторонньому порядку на підставі п. 4 розділу 6 додатка 1 до Інструкції № 233.

В свою чергу, п. 4 розділу 6 додатка 1 до Інструкції № 233 встановлено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично підставою для розірвання органом ДПС договору від 15 квітня 2015 року № 150420151 в односторонньому порядку стала відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з договору про визнання електронних документів цей договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

У відповідності до умов примірного договору про визнання електронних документів, у спірних відносинах такими випадками можуть бути лише ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. 1, 3 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним належним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22 грудня 2015 року та станом на 23 лютого 2016 року місцезнаходженням юридичної особи зазначено: пр-кт Возєднання, буд. 7-А, Дніпровський р-н, м. Київ, 02160.

Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не є зміною місця реєстрації, оскільки зміна місця реєстрації юридичної особи підтверджуються лише внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису, який в цьому випадку відсутній.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 808/2471/16 та від 09 липня 2019 року у справі № 480/4034/18.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи податковий орган під час прийняття рішення про розірвання договору в односторонньому порядку не встановлював необхідні йому дані на підставі відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, відповідачем прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку без наявності визначених законом підстав, що свідчить про протиправність такого рішення.

З огляду на зазначені вище обставини справи та вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2019 року.