Постанова

від 22.07.2019 по справі 826/8195/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8195/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЛЬМА" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЛЬМА" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправними та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України №537805/39445088 від 04.01.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №26 від 08.12.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, рішення комісії Державної фіскальної служби України №541059/39445088 від 05.01.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №47 від 15.12.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, рішення комісії Державної фіскальної служби України №541058/39445088 від 05.01.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №49 від 15.12.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, рішення комісії Державної фіскальної служби України №541056/39445088 від 05.01.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №50 від 15.12.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення комісії Державної фіскальної служби України №537800/39445088 від 04.01.2018 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №20 від 06.12.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні №26 від 08.12.2017 р., №47 від 15.12.2017 р., №49 від 15.12.2017 р., №50 від 15.12.2017 р. та №20 від 06.12.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник позивача до судового засіданні не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином..

Представник відповідачів підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2017 р. ТОВ "Кельма", згідно вимог податкового кодексу, за наслідками здійсненої господарської операції направив на реєстрацію у єдиний реєстр податкових накладних (далі ЄРПН) податкову накладну № 26 від 28.12.2017 р.

Позивач отримав від Державної фіскальної служби України квитанцію про те, що документ прийнято, реєстрація зупинена по причині невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 3214.

На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України (ПКУ) ТОВ "Кельма" було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору.

Державна фіскальна служба України 04.01.2018 р. надіслала ТОВ "Кельма" рішення комісії №537805/39445088 про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 26. Підставою рішення зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було складено податкову накладну № 47 від 15.12.2017 р. на направлено 28.12.2017 р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач отримав від Державної фіскальної служби України квитанцію про те, що документ прийнято, реєстрація зупинена по причині невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 6116, 9603.

На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору.

Державна фіскальна служба України 05.01.2018р. надіслала ТОВ "Кельма" рішення комісії №541059/39445088 про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 47. Підставою рішення зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було складено податкову накладну № 49 від 15.12.2017р. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач отримав від Державної фіскальної служби України квитанцію про те, що документ прийнято, реєстрація зупинена по причині невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 3214.

На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору.

Державна фіскальна служба України 05.01.2018р. надіслала ТОВ "Кельма" рішення комісії №541058/39445088 про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 49. Підставою рішення зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було складено податкову накладну № 50 від 15.12.2017р. на направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач отримав від Державної фіскальної служби України квитанцію про те, що документ прийнято, реєстрація зупинена по причині невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 3214.

На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору.

Державна фіскальна служба України 05.01.2018р. надіслала ТОВ "Кельма" рішення комісії №541056/39445088 про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 50. Підставою рішення зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було складено податкову накладну № 50 від 06.12.2017р. на направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач отримав від Державної фіскальної служби України квитанцію про те, що документ прийнято, реєстрація зупинена по причині невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 3214.

На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ ТОВ "Кельма" було направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору.

Державна фіскальна служба України 05.01.2018р. надіслала ТОВ "Кельма" рішення комісії №541056/39445088 про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 50. Підставою рішення зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Позивач вважає, що надані відповідачу документи є належним доказом реального характеру господарської операції, відповідності обсягів придбання обсягам постачання по конкретному товару із кодом УКТ ЗЕД та належним доказом відсутності правових підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до суду.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, є Державна фіскальна служба України.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається зі змісту квитанцій до відповідних податкових накладних, контролюючим органом було сформовано висновки, що ПН/РК відповідають вимогам п. 6 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків у редакції на час виникнення спірних правовідносин містить у собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Проте, фіскальним органом у квитанціях зазначено лише про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД, що не відповідає жодному критерію, визначеному п.6 Критерії оцінки ступеня ризиків.

Фактично, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано у зазначених квитанціях конкретного переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати.

Водночас, відповідно до підпункту 201.16.2. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту (підпункт 201.16.3 пункт 201.16. статті 201 Податкового кодексу України).

Позивачем в порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, до якого на підтвердження реальності здійснення операцій було додано необхідні документи.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом 2 Постанови №190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Обґрунтовуючи доводи про реальність операції, по якій виписана податкова накладна №26 від 08.12.2017 року, позивач надав наступні документи: Рахунок-фактура №СХ-00013160 від 07.12.2017р., видаткова накладна №СХ-0812.11 від 08.12.2017 р., податкова накладна №426 від 08.12.2017 р.

Щодо реальності операції, по якій виписана податкова накладна №47 від 15.12.2017 року, позивач надав: копію Договору поставки №111/16 від 28.03.2016р., рахунок-фактура №СФ-0035920 від 14.12.2017, видаткову накладну №РН-0038024 від 15.12.2017, податкова накладна №1196 від 15.12.2017 р.

Щодо реальності операції, по якій виписана податкова накладна №49 від 15.12.2017 року, позивач надав: копію Договору поставки №37 від 01.07.2016р., рахунок на оплату №2347 від 27.10.2017, видаткову накладну №2804 від 30.10.2017, податкову накладну №201 від 27.10.2017 р.

Щодо реальності операції, по якій виписана податкову накладну №50 від 15.12.2017 року, позивач надав: копію Договору поставки №37 від 01.07.2016р., рахунок на оплату №2347 від 27.10.2017, видаткову накладну №2804 від 30.10.2017, податкову накладну №201 від 27.10.2017 р.

Обґрунтовуючи доводи про реальність операції, по якій виписана податкова накладна №20 від 06.12.2017 року, позивач надав: копію Договору поставки №111/16 від 01.07.2016р., рахунок-фактуру №СФ-0034332 від 29.11.2017, видаткову накладну №РН-0036651 від 05.12.2017 р., податкову накладну №268 від 05.12.2017 р.

Втім, не зважаючи на наявність документів, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, комісією ДФС було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, відповідач обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірних рішеннях, і в чому ці порушення полягають, а також яких саме первинних та платіжних документів не вистачає, наявність яких була обов`язковою з огляду на специфіку тих господарських операцій, які відображались у податкових накладних.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Кельма" №537805/39445088 від 04.01.2018р.,№541059/39445088 від 05.01.2018 р., №541058/39445088 від 05.01.2018 р., №541056/39445088 від 05.01.2018 р. та №537800/39445088 від 04.01.2018 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних від №26 від 08.12.2017 р., №47 від 15.12.2017 р.,№49 від 15.12.2017 р., №50 від 15.12.2017 р. та №20 від 06.12.2017 р. колегія суддів зазначає.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: за) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні №26 від 08.12.2017 р., №47 від 15.12.2017 р., №49 від 15.12.2017 р., №50 від 15.12.2017 р. та №20 від 06.12.2017 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку