Постанова

від 16.07.2019 по справі 560/508/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/508/19

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

16 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 22.04.2019 року, м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису, постанови,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "НВП "АртХім" звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці у Хмельницькій області про усунення виявлених порушень №ХМ212/329/АВ-П62 від 24.01.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №22/46 від 06.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що у період з 15.01.2019 по 16.01.2019 посадові особи Управлінням Держпраці у Хмельницькій області провели інспекційне відвідування ТОВ "НВП "АртХім", за результатами якого складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ХМ212/329/АВ від 16.01.2019, з якого вбачається, що посадові особами відповідача не взяли до уваги надані позивачем цивільно-правові договори, укладені із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.01.2019, відповідно до яких зазначеними особами надавалися позивачеві послуги по розливу готової продукції у тару різного розміру. Не погоджуючись із висновками Акту, ТОВ "НВП "АртХім" подало заперечення, однак за результатами інспекційного відвідування відповідач виніс Припис про усунення виявлених порушень №ХМ212/329/АВ-П62 від 24.01.2019, яким зобов`язано позивача до 24.02.2019 усунути порушення законодавства та повідомити про прийняття на роботу працівників до територіального органу ДФС за місцем обліку як платника єдиного податку у формі згідно з додатком. Незважаючи на подані позивачем, вказані вище заперечення на Акт та документи, 06.02.2019 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/46 у розмірі 250380,00 грн. на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за фактичний допуск двох працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Не погоджуючись із вказаними приписом та постановою, позивач оскаржив їх до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 суд відкрив провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні.

У свою чергу, позивач до суду першої інстанції надіслав клопотання про виклик у якості свідків директора ТОВ "НВП "АртХім" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , директора ТОВ "СТЕ.Т" ОСОБА_5 та представника ТОВ "СНЕ.Т" та ТОВ "НВП "АртХім" Драпчук І.В., які протокольними ухвалами суд задовольнив.

Відповідач проти позову заперечив, позицію відповідача щодо предмету спору викладено у відзиві на позовну заяву, зокрема, в обґрунтування правомірності прийнятих припису №ХМ212/329/АВ-П62 від 24.01.2019 та постанови №22/46 від 06.02.2019, відповідач зазначає, що при здійсненні інспекційного відвідування з`ясовано, що у своїй діяльності ТОВ "НВП "АртХім" використовує працю 14 найманих працівників, згідно укладених трудових договорів. Поряд з іншими працівниками дві особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з якими трудові договори не укладені. Позивач надав інспекторам праці на вказаних осіб дві ідентичні цивільно-правові угоди від 03.01.2019, згідно пункту 1.1 яких, предметом є надання послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по розливу готової продукції підприємства у тару різного розміру. Разом з тим, у штатному розписі позивача наявні 2 штатні одиниці "розливальник хімічної продукції". У той же час аналогічну роботу, яку передбачено виконувати працівникам на визначених штатним розписом посадах, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконують за цивільно-правовими договорами. Відповідач вважає, що цивільно-правові угоди, на які посилається позивач, не спростовує виявленого порушення та не може вважатися належним доказом у справі, оскільки укладені цивільно-правові договори укладено з метою приховання фактичних трудових відносин з працівниками.

Свідок ОСОБА_3 (директор ТОВ "НВП "АртХім") показаала, що у зв`язку із великою партією замовлення, 03.01.2019 між ТОВ "НВП "АртХім" та гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені цивільно-правові договори, відповідно до яких зазначені особи надавали позивачеві послуги по розливу готової продукції у тару різного розміру, дія якого закінчилася 31.01.2019. Відповідно до умов вказаних договорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язані була виконати конкретно визначені роботи та по Акту здавання-приймання виконаних робіт передати ТОВ "НВП "АртХім" конкретний кінцевий результат. За проведену роботу сказані особи отримали винагороду в розмірі 2415,00 грн. кожен. На відмінну від трудового договору, за умовами цивільно-правової угоди працівники не несли матеріальну відповідальність.

Письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які знаходяться в матеріалах справи аналогічні поясненням свідка ОСОБА_3 (директор ТОВ "НВП "АртХім").

Допитаний свідок, директор ТОВ "СНЕ.Т" ОСОБА_5 показав, що жодного інформування про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю посадовими особами управління Держпраці у Хмельницькій області не проводилися. Одразу здійснювалося інспекційне відвідування ТОВ "СНЕ.Т".

Аналогічні пояснення містяться і в письмових поясненнях ОСОБА_6 , яка є представником ПМП "АртХім" та ТОВ "СНЕ.Т."

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім"(вул. Тернопільська, 17/2-А, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29018 , код ЄДРПОУ - 37971534) до Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Камянецька, 74, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137) про визнання протиправним та скасування припису, постанови - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" подало апеляційну скаргу в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" зазначило, що взаємовідносини громадянина та роботодавця можуть виникати як на підставі трудового договору, так і на підставі цивільно-правового договору. Крім того, аналіз змісту цивільно-правових договорів, укладених позивачем та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчать про наявність спеціальних критеріїв цивільно-правового договору, які відрізняють їх від трудових та дозволяють позивачу стверджувати про безпідставність висновків суд першої інстанції щодо порушення позивачем трудового законодавства. Крім того, апелянт зауважив, що у відповідача відсутні підстави для здійснення щодо позивача такого заходу контролю, як інспекційне відвідування, яке здійснене всупереч приписам ст. 211 КАСУ, а тому на думку позивача, позбавило суд можливості надати належну оцінку обставинам у справі, що призвело до хибних висновків.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 03.07.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач - Управління Держпраці у Хмельницькій області надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що на момент здійснення інспекційного відвідування та винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26.04.2017 року №295, який був чинний. Крім того, звернув увагу на те, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору. Таким чином, посадові особи Управління при здійсненні інспекційного відвідування діяли виключно в межах та у спосіб визначений законом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Держпраці у Хмельницькій області від 15.01.2019 №12 начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Юнчик Л.С., заступнику начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 , начальнику відділу експертизи умов праці ОСОБА_8 , головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у ТОВ "НВП "АртХім", яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Тернопільська, 17/2а, м. Хмельницький.

На підставі зазначеного наказу Головного управління Держпраці у Хмельницькій області видано направлення на проведення перевірки №69/19 від 15.01.2019. За результатами проведення інспекційного відвідування Інспектором праці Головного управління Держпраці у Хмельницькій області складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХМ212/329/АВ від 16.01.2019.

Не погоджуючись із актом перевірки, ТОВ "НВП "АртХім" подало заперечення, за результатом розгляду якого управління Держпраці у Хмельницькій області надіслало позивачу лист, в якому зазначило, що висновки, зроблені в Акті перевірки дають підстави для винесення Припису інспектором праці на усунення порушення законодавства про працю у відповідності до вимог пунктів 23, 24, 27 Порядку №295. Також вказано, що наведені у запереченнях доводи, не спростовують обставини, виявлені під час інспекційного відвідування.

За результатами інспекційного відвідування відповідач виніс Припис про усунення виявлених порушень №ХМ212/329/АВ-П62 від 24.01.2019, яким зобов`язано позивача до 24.02.2019 усунути порушення законодавства та повідомити про прийняття на роботу працівників до територіального органу ДФС за місцем обліку як платника єдиного податку у формі згідно з додатком.

Перший заступник начальника управління Держпраці у Хмельницькій області 23.01.2019 прийняв рішення №14 про розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ "НВП "АтрХім" та призначив вказаний розгляд на 06.02.2019 на 10:20 год., про що повідомлено позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Для розгляду справи про накладення штрафу ТОВ "НВП "АртХім" подало до Управління Держпраці у Хмельницькій області:

1. Засвідчену печаткою підприємства копію цивільно-правового договору з ОСОБА_2 .

2. Засвідчену печаткою підприємства копію цивільно-правового договору з ОСОБА_1 .

3. Засвідчену печаткою підприємства копія Акту надання послуг з ОСОБА_2 від 25.01.19.

4. Засвідчену печаткою підприємства копію Акту надання послуг з ОСОБА_1 від 25.01.19.

5. Засвідчену печаткою підприємства копію видаткового касового ордеру від на ім`я ОСОБА_2 від 25.01.19.

6. Засвідчену печаткою підприємства копія видаткового касового ордеру від на ім`я ОСОБА_1 від 25.01.19.

7. Копію свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 .

8. Копію свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_9 .

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі Акту інспекційного відвідування №ХМ212/329/АВ від 06.02.2019, перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Хмельницькій області прийняв постанову №22/46, згідно з якою на ТОВ "НВП "АртХім" накладено штраф у розмірі 250 380,00 грн. за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Не погоджуючись з вказаними приписом та постановою відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач надав суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, тому, підсумовуючи викладене, суд доходить переконання, що постанова Головного управління Держпраці у Хмельницькій області відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права , з огляду на наступне .

Положеннями статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2017, № 295 (далі - Порядок №295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до п.33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Слід зазначити, що згідно з абз.3 ч.1 п.11 Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до п.20 Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно з пп. 6 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно пп.5 п.6 Положення №96 Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. При цьому, ч.1, 2 Закону №877-V вказує на те, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Суд зазначає, що згідно ч.7, 8 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Необхідно зауважити, що згідно ч.1 ст.12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який в свою чергу визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.8 Порядку №590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Згідно п.10 Порядку №590, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає доцільним зазначити наступне.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулює Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1,3 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, у будь-якому випадку заборонено допускати працівника до роботи до того, як будуть виконані вимоги ст.24 КЗпП України.

Слід зауважити, що порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413. Вказаним порядком встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів, як, зокрема: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі.

Таким чином, повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів. Аналогічне роз`яснення міститься в листі Держпраці України від 03.08.2015 за №1364/24/21/01/2298-15.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що уповноваженими посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що у своїй діяльності ТОВ "НВП "АртХім" використовує працю двох осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які виконують роботу щодо розливу готової продукції у тару різного розміру, без укладення з ними трудових договорів, а на підставі цивільно-правових угод від 03.01.2019.

В спростування виявленого порушення позивач вказує на те, що 03.01.2019 між ТОВ "НВП "АртХім" та гр. ОСОБА_2 укладений цивільно-правовий договір б/н та з гр. ОСОБА_10 було укладено цивільно-правовий договір б/н від 03.02.2019.

Зі змісту умови, наведеної у пункті 2.1 обох вказаних договорів, обсяг послуг із розливу готової продукції, які мали бути надані виконавцями, склав 6000 літрів. Згідно цього ж пункту договорів сума винагороди, що має бути сплачена ТОВ "НВП "АртХім" за виконання зазначеного обсягу послуг становить 3000,00 грн. Крім того, згідно пункту 2.2 договорів передача виконаних за договорами робіт здійснюється за актами виконаних робіт (надання послуг).

На виконання умови, що міститься у пунктах 2.2 договорів, їх сторонами було складено акти надання послуг №1/25 та №25/01 від 25.01.2019, в яких наведено інформацію про вид виконаних робіт (послуг), кількість таких робіт (послуг), їх ціну та загальну вартість. За видатковими касовими ордерами від 25.01.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було виплачено визначену договорами винагороду. При цьому, позивач, як податковий агент, у зв`язку із виплатою зазначеним особам грошових коштів, утримав з їх доходу відповідні суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також нарахував та сплатив суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з пунктом 6.1 договорів визначено термін їх дії: з 03.01.2019 до 31.01.2019.

Надаючи правову оцінку цивільно-правовим угодам від 03.01.2019, судова колегія дійшла наступних висновків.

Висновки інспекторів щодо порушення законодавства про працю зроблено виключно на підставі обставин встановлених, шляхом здійснення відвідування позивача з метою інформування останнього про дотримання законодавства про працю та моніторингу його дотримання. При цьому посадовими особами відповідача надано оцінку встановленим обставинам, як вчинення позивачем порушення, а не надано роз`яснення та методична допомога в у вирішенні питання прийняття працівників на роботу та оформлення трудових відносин.

Відповідно до службової записки начальника відділу з питань експертизи умов праці (а.с. 81) йдеться про інформування позивача та його працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю. При цьому було отримано інформацію, яка ніби свідчить про не належним чином оформлені трудові відносини з позивачем. Зазначене відображено у наказі на проведення перевірки як підстава для її проведення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачу як фізичній особі - підприємцю не надано методичну допомогу та інформування у вирішенні питань щодо укладення трудових договорів, про що йшлося у службовій записці, а здійснено каральний захід у виді накладення штрафних санкції при виконанні припису, який визнається судом апеляційної інстанції як безпідставний.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що при відвідуванні позивача посадовими особами відповідача, з метою інформування про дотримання законодавства про працю та моніторингу його дотримання, одночасно було отримано інформацію, яка ніби свідчить про не належним чином оформлені трудові відносини двох працівників з позивачем, одночасно було складено службову записку, надано наказ та направлення на проведення інспекційного відвідування. Зазначені обставини свідчать про зловживання особами, що здійснювали інспекційне відвідування своїми посадовими обов`язками і свідчать про не послідовність їх дій при здійсненні інспекційного відвідування, що є порушенням права позивача на захист своїх інтересів у спосіб визначений законом.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "НВП "АРТХІМ" зареєстроване як юридична особа, дата запису: 15.11.2011 номер запису: 16731020000 008173. Основний вид діяльності Код КВЕД 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; Код КВЕД 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; Код КВЕД 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н. в. і. у. (основний); Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Код КВЕД 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; Код КВЕД 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 72.11 Дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій; Код КВЕД 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

У своїй діяльності ТОВ "НВП "АртХім" використовує працю 14 найманих працівників, згідно укладених трудових договорів.

Згідно наданого адміністрацією підприємства діючого штатного розпису, затвердженого наказом від 17.12.2018 (копія додається) № 18-од, виявлено наявність таких виробничих професій (робіт): "розливальних хімічної продукції" - 2 штатних одиниці (посадовий оклад 3710,0 грн.), "апаратник змішування" - 1 штатна одиниця (посадовий оклад 3730,0 грн.) та інші виробничі професії.

Отже, враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що цивільно-правові договори від 03.01.2019, відповідно до яких громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язані були для Замовника виконати такі роботи, як: надати послуги по розливу готової продукції підприємства у тару різного розміру, передбачає виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно класифікатора професій, а саме "розливальник хімічної продукції", і спрямований не на досягнення кінцевого результату, а на процес виконання функцій. При цьому, як підтверджується матеріалами фото- та відео-фіксації, під час інспекційного відвідування у ТОВ "НВП АртХім" за фактичним місцем здійснення позивачем господарської діяльності, було виявлено, що гр. ОСОБА_11 виконував роботу на складі продукції, тобто поза межами цивільно-правової угоди. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане дає підстави для висновку, що правовідносини між ТОВ "НВП "АртХім" та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наведеному контексті носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений з наданням не правильної оцінки обставинам встановленим у справі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є, власне, праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таким чином, з урахуванням вище зазначених норм законодавства, цивільно-правовий договір може укладатись для задоволення потреб суб`єкта господарювання, не пов`язаних із діяльністю, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 зроблено правовий висновок про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Необхідно зазначити, що вищевказані договори позивачем укладались для виконання конкретної роботи і у зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини припинились. Відповідачем не встановлено, що відносини між позивачем та вказаними фізичними особами після підписання акту виконаних робіт продовжувалися.

Слід зауважити, що в даному випадку відповідач не враховує вимоги ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і ч.1 ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Доказів недійсності правочинів відповідач суду не надав, тому не має підстав вважати їх недійсними та погоджуватись з доводами відповідача про те, що ці правочини вказують на наявність трудових відносин товариства з фізичними особами по укладених цивільно-правових договорах.

Колегія суддів зазначає, що безпідставними є доводи відповідача, що отримані під час перевірки докази, свідчать про наявність саме трудових відносин двох працівників з позивачем, оскільки не встановлено судом та не надано відповідачем доказів того, що при виконанні робіт за договорами фізичні особи підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, самостійно організовували роботу і виконували її на власний ризик. Крім цього, за виконану роботу позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, ЄСВ та військовий збір, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідачем не доведено того, що спірні правовідносини мали ознаки трудових відносин. Тобто, відповідач не встановив та не довів, що:

1) особі виплачувалася винагорода більше одного разу за виконувану роботу (оплата носила систематичний характер);

2) робота виконувалась особою за дорученням та під контролем роботодавця;

3) на особу, яка виконує роботу, поширювалися правила трудового розпорядку роботодавця;

4) роботодавець має працівників, з якими укладено трудові договори на аналогічні роботи, які виконуються фізичними особами за цивільно-правовими угодами;

5) має місце недійсність правочинів, укладених з фізичними особами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

За такого правового врегулювання та обставин у справі, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем допущено порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Винесений працівниками відповідача припис та оскаржена постанова прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду №822/723/17 від 26 вересні 2018 року (провадження №К/9901/3264/17).

Щодо обставин небезпечності та шкідливості виконуваної роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зазначає у своєму рішенні суд першої інстанції , судова колегія звертає увагу на наступне.

Суд першої інстанції зазначає, що оскільки робота, які виконували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме розлив хімічної продукції, є небезпечною та шкідливою для здоров`я, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

В такому випадку судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що зазначені обставини є порушенням законодавства про працю щодо укладення трудових договорів, оскільки відносять до галузі охорони праці, що не було охоплено перевіркою відповідача в даному випадку.

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій при внесенні припису про усунення виявлених порушень та винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами на позивача.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат і стягує їх на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису, постанови скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Хмельницькій області про усунення виявлених порушень №ХМ212/329/АВ-П62 від 24.01.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/46 від 06.02.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АртХім" 14191, 12 грн (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто одну гривню) 12 копійок понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Моніч Б.С. Капустинський М.М.