Постанова

від 23.07.2019 по справі 489/3141/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.07.19

22-ц/812/1315/19

Справа № 489/3141/19 Суддя суду першої інстанції Коваленко І.В.

Провадження № 22-ц/812/1315/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Матвєєва Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2019 року, постановлену суддею Коваленком І.В., в приміщені цього суду, про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Путієць (далі - СТ Путієць ) про відновлення електропостачання,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТ Путієць , в якому просив зобов`язати відповідача відновити електропостачання до садового будинку № АДРЕСА_1 та повідомити йому новий рахунок електропостачальної компанії, за яким він має сплачувати самостійно послуги з електропостачання, посилаючись на те, що 15 липня 2016 року вказаний будинок було відключено від електропостачання відповідачем з тих підстав, що він самостійно розраховувався за споживання з ПАТ Миколаївобленерго .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2019 року у відкриті провадження у справі за цим позовом відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, у зв`язку з тим, що є судове рішення, яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що 13 жовтня 2016 року Ленінським районним суду м. Миколаєва вже була розглянута цивільна справа № 489/4192/16-ц між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, по якій судове рішення набрало законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати, відкрити провадження у справі та розглянути його позовну заяву по суті.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що при вирішенні питання про відкриття провадження за матеріалами позову, судом не було враховано , що у цивільній справі, на яку посилається районний суд СТ Путієць не було відповідачем, саме ці обставини стали підставою для скасування цього рішення при перегляді його Апеляційним судом Миколаївської області 08 грудня 2016 року. Отже тепер в його позовній заяві, поданій до суду 10 червня 2019 року, відповідачем у справі зазначено СТ Путієць .

Правом надати відзив на апеляційну скаргу у порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України СТ Путієць не скористалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної частини статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом п. 2 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Відмова у відкритті провадження, серед іншого, можлива за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається. Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, необхідність застосування п. 2 ч. 1ст. 186 ЦПК України обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз.

Зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили. У цих випадках спір остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що у цивільній справі № 489/4192/16-ц (провадження № 2/489/2350/16) за позовом ОСОБА_1 до СТ Путієць про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення майнової та моральної шкоди було прийнято рішення 13 жовтня 2016 року, згідно якого зобов`язано СТ Путієць відновити електропостачання до земельної ділянки АДРЕСА_1 , у складі СТ Путієць , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Між тим, 08 грудня 2016 року зазначене рішення було переглянуто судом апеляційної інстанції та за результатами розгляду справи зазначене рішення суду першої інстанції від 13 жовтня 2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позов було пред`явлено до відповідача ОСОБА_2 - голови правління товариства, а СТ Путієць було притягнуто судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, тобто СТ Путієць не було стороною у справі. З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку, що в порушення вимог ч. 1 ст. 11, ст. 214 ЦПК України суд першої інстанції зазначених обставин не встановив і вийшов за межі заявлених позивачем вимог.

Таким чином, у цивільній справі, на яку посилається районний суд, відмовляючи у відкритті провадження за повозом ОСОБА_1 , процесуальне становище СТ Путієць було визначено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а відповідачем у цій справі була інша особа. Отже, СТ Путієць не було стороною у цивільній справі № 489/4192/16-ц (провадження № 2/489/2350/16).

Суд першої інстанції цих обставин не врахував та зробив помилковий висновок про тотожних сторін спору, тобто про те, що позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу.

Отже, вчиняючи оскаржувану процесуальну дію, суд не звернув належної уваги на викладене, а тому дійшов передчасного висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до СТ Путієць про відновлення електропостачання до садового будинку № АДРЕСА_1 та повідомлення нового рахунку електропостачальної компанії, за яким мають сплачуватися послуги з електропостачання.

Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відкриття провадження у справі та її розгляд судом апеляційної інстанції не можуть бути задоволені, оскільки суд апеляційної інстанції з огляду на приписи ст. 379 ЦПК України у даному випадку не наділений процесуальними правами на такі процесуальні дії.

Керуючись ст.ст. 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2019 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Путієць про відновлення електропостачання до садового будинку № АДРЕСА_1 та повідомлення нового рахунку електропостачальної компанії, за яким мають сплачуватися послуги з електропостачання, для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.