Постанова

від 23.07.2019 по справі 467/1092/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.07.19

22-ц/812/1295/19

Справа № 467/1092/18 Суддя першої інстанції Кологрива Т.М.

Провадження № 22-ц/812/1295/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 30

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем - Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_7,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Кологривої Т.М., в залі судового засідання в смт. Арбузинка, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на поховання,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь половину вартості витрат на поховання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний брат її чоловіка ОСОБА_4 , поховання якого здійснила вона за свій рахунок. Під час організації та проведення поховання вона понесла витрати на загальну суму 10 750 грн.

Посилаючись на те, що відповідач, яка є спадкоємцем померлого та прийняла спадщину разом з матір`ю померлого ОСОБА_5 , матеріальної участі у похованні не приймала, витрати на поховання відшкодувати у добровільному порядку відмовилася, позивач просила стягнути з відповідача половину вартості вказаних витрат на поховання у сумі 5 375 грн. та судові витрати.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на поховання у розмірі 4 267,55 грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 559, 61 грн. та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 3 679,70 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як спадкоємець першої черги майна померлого ОСОБА_4 зобов`язана відшкодувати розумні витрати, які були зроблені позивачем на його поховання, загальна сума яких склала 10 750 грн. Відповідачем належних доказів на їх спростування не надано, а також не доведено те, що позивач здійснила поховання померлого не за рахунок своїх особистих витрат.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та її бабуся ОСОБА_5 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 , районний суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає половина понесених позивачем витрат на поховання померлого за вирахуванням половини отриманої позивачем компенсації витрат на поховання згідно ст. 13 Закону України Про поховання та похоронну справу .

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , яка діє через представника ОСОБА_2 , оскаржила його в апеляційному порядку, де посилаючись на його необґрунтованість, недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами викладених в ньому обставин, порушення норм матеріального права, просила його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що наказом Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року законодавством України передбачений необхідний перелік окремих видів ритуальних послуг і в силу ч. 1 ст. 1232 ЦК України саме він підлягає відшкодуванню.

Отже, в даному випадку саме договір замовлення № 56 від 08 квітня 2017 року може бути предметом спору і зазначені в ньому послуги узгоджуються з вказаним наказом.

Зазначений договір був укладений між ПП БАКАРАА та позивачем і на виконання вказаного договору ПП БАКАРАА видало рахунок № 482 від 08 квітня 2017 року на суму 3 150 грн.

Між тим, вказане підприємство неспроможне надати вказані послуги, оскільки не має для цього матеріально-технічних можливостей. Зазначені твердження узгоджуються і з довідкою Южноукраїнської ДПІ, в якій зазначений 1 штатний працівник - жінка, та показами свідків, які назвали людей, які надавали вказані в рахунку послуги. Натомість суд першої інстанції відхилив вказані доводи, пославшись на припущення щодо того, що ПП БАКАРАА могло залучати осіб за цивільно-правовими договорами. Проте, у цьому разі сторона позивача мала довести, що ПП БАКАРАА уклало з кимось договори і якісь особи надали послуги, зазначені в рахунку № 482 від 08 квітня 2017 року.

Також скаржник вказував, що за його думкою, суд безпідставно не врахував в якості доказів рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, посилаючись на те, що вказане рішення не розповсюджується на територію смт. Арбузинка.

Окрім того, скаржник зазначала, що не погоджується з покладенням на неї обов`язку відшкодувати витрати на купівлю речей у фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 відповідно до чеку № 184 від 06 квітня 2017 року, оскільки законодавством України такого обов`язку не передбачено і суд не навів жодної норми матеріального права на підтвердження такого обов`язку. Відповідна норма цивільного кодексу передбачає обов`язок відшкодувати витрати на поховання спадкодавця. Відповідні положення Закону України Про поховання та похоронну справу та піднормативні акти встановлюють необхідний мінімальний перелік ритуальних послуг, порядок їх надання, ціноутворення та оплати. При цьому жодний акт законодавства не містить вимог щодо рушників, носових платків, тюлі, ікон та іншого, отже це є виключним бажанням особи, яка здійснює поховання. Саме з такою метою законодавець і зазначив в ст. 1232 ЦК України, що мають бути відшкодовані розумні витрати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводів скарги не визнала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначала, що посилання відповідача на неспроможність ПП БАКАРАА надавати послуги, зазначені у наданому рахунку від 08 квітня 2017 року, не доведено належними доказами з огляду на презумпцію правочину.

Придбані на поховання ритуальні речі у ОСОБА_6 обумовлені християнськими традиціями, у зв`язку з чим вказані витрати є розумними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого свідоцтво про право на спадщину за законом отримали його мати ОСОБА_5 - на Ѕ частку та його дочка - відповідач у справі ОСОБА_1 - на Ѕ частку.

Організація проведення поховання померлого ОСОБА_4 була проведена ОСОБА_3 , що відповідачем не оспорюється.

Згідно договору замовлення № 56 на організацію та проведення поховання від 8 квітня 2017 року сторонами цього договору є ОСОБА_3 , як замовник, та приватне підприємство БАКАРАА , як виконавець, до видів діяльності якого організування поховань та надання суміжних послуг.

Вказаний договір укладений на загальну суму 3 150 грн., в т.ч. на надання наступних послуг: оформлення договору - замовлення на організацію та проведення поховання - 50 грн., копання могили ручним способом при довжині могили 2,4 м та захоронення померлого - 1 600 грн., закопування могили ручним способом при довжині могили 2,4 м - 900 грн., монтаж надмогильної тимчасової споруди - 350 грн., встановлення намогильних пам`ятних знаків та обрамлення намогильної споруди - 250 грн.

Факт оплати позивачем вказаних витрат підтверджується рахунком № 482 від 08 квітня 2017 року.

Згідно до товарного чеку № 184 від 06 квітня 2017 року, виданого ОСОБА_6 , позивачем для організації похорон придбано: труна - 3 500 грн., хрест - 350 грн., тюль - 320 грн., вінок із стрічкою - 620 грн., вінок із стрічкою - 510 грн., рушники в кількості 6 шт. вартістю 50 грн./од. - 300 грн., рушники в кількості 5 шт. вартістю 40 грн./од. - 200 грн., ікона - 180 грн., транспорт - 300 грн., покривало тюль - 180 грн., покривало (дорога) - 180 грн., рушник на хрест -130 грн., рушники в кількості 10 шт. вартістю 15 грн./од. - 150 грн., простирадло - 80 грн., платки в кількості 50 шт. вартістю 4 грн./од. - 200 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дата 6 квітня 2017 року замість 08 квітня 2017 року, зазначена помилково, оскільки відповідачем не заперечувались об`єм та найменування вищезазначених послуг та предметів.

Позивачем ОСОБА_3 була отримана передбачена ст.13 Закону України Про поховання та похоронну справу допомога на поховання у розмірі 2 214 грн. 90 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1232 ЦК України спадкоємці повинні відшкодовувати розумні витрати, які зазнав один з них, або інша особа на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов`язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.

У відповідності до ст. 2 Закону України Про поховання та похоронну справу від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Тобто, виходячи із визначення понять поховання та предметів ритуальної належності, відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що районний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки зазначені витрати підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Таким чином встановлено, що загальна сума понесених позивачем витрат на поховання покійного склала 10 750 грн.

При цьому суд дійшов правильного висновку про те, що розмір компенсації витрат на поховання має бути зменшеним на вказану суму, оскільки частина цих витрат компенсована державою.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що витрати понесені на поховання не є особистими коштами позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що відшкодуванню підлягає тільки вартість видів ритуальних послуг, що міститься у наказу Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року на може бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року N 193 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за N 1110/9709 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та

житлово-комунального господарства України від 3 липня 2012 року N 328) затверджено: 1.1. Типове положення про ритуальну службу в Україні.

1.2. Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг.

1.3. Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення.

1.4. Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань.

Зазначений наказ визначає необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання померлих та ритуального обслуговування населення в населених пунктах України.

Поховання тіла померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого (далі - Замовник). Зазначені особи можуть доручити здійснення поховання у відповідності до чинного законодавства іншій фізичній чи юридичній особі на підставі письмового договору, істотними умовами якого є: найменування сторін; предмет договору; перелік послуг, їх вартість, особливості та терміни виконання; порядок розрахунків; права, обов`язки та відповідальність сторін; умови зміни або припинення дії договору; порядок вирішення спорів; дата і місце укладання договору.

Як встановлено у справі організацією поховання ОСОБА_4 займалася позивач, яка уклала договір - замовлення на організацію та проведення поховання із суб`єктом господарювання - ПП БАКАРАА , передбачивши у цьому договорі усі істотні умови. Послуги за договором були виконані та оплачені відповідно до домовленості сторін.

Посилання скаржника на неможливість технічно і технологічно виконати умови цього договору ПП БАКАРАА є безпідставними, оскільки послуги за договором виконані, оплачені, сторони це не оспорюють, а тому правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо не врахування рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради про встановлення тарифів на ритуальні послуги, оскільки вказане рішення стосується Бюро ритуальних послуг комунального підприємства Служба комунального господарства , та не є обов`язковим для інших суб`єктів господарювання, які надають ритуальні послуги, а крім того рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, як нормативно-правовий акт має межі своєї дії, тобто його дія поширюється на певну територію, а саме територію м. Южноукраїнська.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами скарги про відсутність обов`язку відповідача відшкодувати витрати на купівлю предметів та речей у ПП ОСОБА_6 відповідно до наданого чеку, оскільки зазначені у чеку предмети ритуальної належності є виробами, що за своїм призначенням відносяться до атрибутів поховання відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення понять поховання та предметів ритуальної належності придбані вироби були використані з моменту смерті ОСОБА_4 до поміщення труни з його тілом у могилу, відтак відповідно до наведених норм права витрати, пов`язані з придбанням та використовуванням цих виробів є розумними щодо їх кількості та призначення, а відтак підлягають відшкодуванню особі, яка понесла такі витрати, тобто позивачу.

Отже, суд першої інстанції правильно визначивши характер спору, суб`єктивний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, оцінивши надані сторонами докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, згідно із приписами ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.