Рішення

від 16.07.2019 по справі 219/12680/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/12680/18

Провадження № 2/219/548/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом та в подальшому уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача 72 000 грн. як аванс за попереднім договором № 0172 купівлі-продажу транспортного засобу від 24.09.2018 року, а також три відсотки річних в сумі 254,47 грн., інфляційні витрати за вересень 2018 року в розмірі 1,9%, що складає 136,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 вересня 2018 року між ним та ТОВ АВТО ИНВЕСТ укладено попередній договір № 0172 купівлі-продажу транспортного засобу (далі за текстом - попередній договір), згідно якого продавець (відповідач) зобов`язався придбати у третіх осіб транспортний засіб відповідно до завдання покупця (позивача): марка автомобіля KIA , модель SPORTAGE , рік випуску 2015, інші характеристики 2,0 АТ Mid чорного кольору, а на покупця покладено обов`язок прийняти та оплатити кошти за замовлений автомобіль, про що буде складений основний договір. Термін виконання умов договору - 24 вересня 2018 року, вартість автомобіля - 143 910,00 грн. На виконання умов п. 2.1 попереднього договору в день укладення договору ОСОБА_1 перерахував відповідачу 72 000,00 грн., які були зараховані на рахунок № НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк згідно рахунку відповідача, про що свідчить квитанція № 17748499 від 24.09.2018 року, чим повністю виконав умови попереднього договору. В порушення досягнутої домовленості, відповідач, отримавши передоплату за договором в сумі 72 000 грн., так і не приступив до виконання взятих на себе зобов`язань, на телефонні дзвінки не відповідає, уникає спілкування з ОСОБА_1 та на лист позивача щодо розірвання договору в позасудовому порядку не відреагував, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , які про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились, представником подано заяву про розгляд справи без його та позивача участі. Заперечень щодо заочного розгляду справи від позивача не надійшло.

Відповідач ТОВ АВТО ИНВЕСТ , який про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання участь представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзив па позовну заяву не надав, тому суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ АВТО ИНВЕСТ укладено попередній договір № 0172 купівлі-продажу транспортного засобу. Предметом даного договору згідно пунктів 1.1, 1.2 є зобов`язання у встановлений строк укласти Договір купівлі продажу транспортного засобу, який має наступні ідентифікаційні ознаки: марка KIA , модель SPORTAGE , рік випуску 2015, інші характеристики 2,0D АТ Mid, чорний. В силу п. 1.5. попереднього договору сторони зобов`язалися укласти основний договір 24 вересня 2018 року за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбане продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року (а.с. 8-11).

Позивач свої зобов`язання в силу п. 2.1. попереднього договору виконав та перерахував на поточний рахунок продавця ТОВ АВТО ИНВЕСТ 72 000,00 грн., що вбачається з копії квитанції № 17748499 від 24.09.2018 року (а.с. 7).

Проте, продавець свої зобов`язання вказані у п. 1.5 попереднього договору не виконав у встановлений строк.

Пунктом 1.8 попереднього договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладення основного договору. Якщо укладення основного договору у визначений термін не відбулося, то попередній договір та передбачені ним зобов`язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений основний договір, якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Встановленим фактам відповідають цивільно-правові відносини, що виникають із захисту прав споживачів при укладенні, розірванні договору, зокрема, попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, та виконання зобов`язань за договором, які регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України та Законом України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про відшкодування збитків, моральної шкоди, а також суд може захистити цивільне право іншим способом, встановленим договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статі 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положення ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Таким чином, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ АВТО ИНВЕСТ укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався сплатити 72 000,00 грн. як аванс за основним договором, а ТОВ АВТО ИНВЕСТ зобов`язалося укласти основний договір на п`ятий день після придбання автомобіля. Кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом, тобто підлягає поверненню особам, які їх сплатили.

ОСОБА_1 виконав п. 2.1 попереднього договору про необхідність перерахування грошових коштів у сумі 72 000,00 грн.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною 1 статті 5 вищезазначеного закону встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно з вимогами ст. 21 цього закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з приписами ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність визнання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між позивачем та ТОВ АВТО ИНВЕСТ 24 вересня 2018 року недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на недійсність оспорюваного правочину, з ТОВ АВТО ИНВЕСТ на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачені ним на виконання договору грошові кошти в сумі 72 000 грн.

Крім того, в силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3 % річних з 24.09.2018 року по 05.11.2018 року (день звернення з позовом до суду) та інфляційні витрати за вересень 2018 року, які відповідно до розрахунку позивача становлять 254,47 грн. та 136,80 грн., з яким погоджується суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з положеннями ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів позивач звільнений від сплати судового збору за цим позовом.

Частиною ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір станом на день звернення з позовом до суду, тобто на 05 листопада 2018 року, в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. 203, 625, 901, 903 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 280-281 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ , код ЄДРПОУ 42470360, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 107а, офіс 407, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти - аванс за попереднім договором № 0172 купівлі-продажу транспортного засобу від 24 вересня 2018 року в розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп., три проценти річних за період з 24.09.2018 року по 05.11.2018 року в розмірі 254 (двісті п`ятдесят чотири) грн. 47 коп., інфляційні витрати за вересень 2018 року в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ИНВЕСТ , код ЄДРПОУ 42470360, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 107а, офіс 407, на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення суду.

Суддя Р.Є.Дубовик