Постанова

від 18.07.2019 по справі 234/17353/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 234/17353/16-ц

провадження № 61-30614св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство Артемсіль ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року у складі головуючого-судді Літовки В.В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року у складі суддів: Жданової В.С., Будулуци М.С., Санікової О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Артемсіль (далі - ДП Артемсіль ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він працював у ДП Артемсіль з 03 березня 2014 року, наказом № 282-к від 18 серпня 2014 року був звільнений з посади фінансового директора з 02 червня 2014 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Рішенням Краматорського районного суду Донецької області від 15 вересня 2015 року його поновлено на роботі, зобов`язано відповідача видати йому трудову книжку та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2014 року до 15 вересня 2015 року в сумі 177 495,34 грн. На виконання вказаного рішення його поновлено на посаді фінансового директора ДП Артемсіль , а 02 листопада 2015 року звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за згодою сторін, проте не здійснено виплату стягнутої заробітної плати в повному обсязі, а саме в розмірі 56 751,56 грн та не видано трудову книжку.

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати та невидачу трудової книжки, починаючи з 03 листопада 2015 року по день ухвалення рішення у справі, виходячи з його середньодобового заробітку в розмірі 841,37 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем в повному обсязі виконано рішення суду про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/234/2430/15 від 28 вересня 2015 року про стягнення з ДП Артемсіль на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02 червня 2014 року до 15 вересня 2015 року, у зв`язку з його виконанням. Оригінал трудової книжки позивача був втрачений, а від отримання дублікату він відмовився, тому вина ДП Артемсіль у затримці видачі трудової книжки, яку пропонувалося отримати позивачу протягом всього часу розгляду справи, відсутня.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Краматорського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вина відповідача у затримці видачі трудової книжки відсутня.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачу до теперішнього часу не видано трудову книжку чи її дублікат, який відповідач не оформлює відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що є грубим порушенням трудового законодавства і трудових прав позивача. Суди фактично визнали правомірною протиправну дію відповідача, та прийняли до уваги надані ним документи, які містять помилкові відомості та порушують права працівника.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У поданих 20 вересня 2017 року запереченнях, ДП Артемсіль просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилили, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що вина підприємства у затримці видачі трудової книжки позивачу відсутня, більш того, під час судових засідань позивачу неодноразово пропонувалося отримати трудову книжку за місцем її знаходження, а саме у відділі кадрів ДП Артемсіль , що проігноровано останнім.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 травня 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_1 працював у ДП Артемсіль на посаді фінансового директора.

Наказом № 282-к від 18 серпня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового директора з 02 червня 2014 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Краматорського районного суду Донецької області від 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 поновлено на роботі, зобов`язано видати йому трудову книжку та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2014 року до 15 вересня 2015 року в сумі 177 495,34 грн. Додатковим рішенням цього ж суду від 11 грудня 2015 року стягнуто на користь позивача недораховану заробітну плату за період з 02 червня 2014 року до 15 вересня 2015 року в сумі 93 738,09 грн.

На виконання вказаного рішення суду, ОСОБА_1 поновлено на посаді фінансового директора ДП Артемсіль .

Постановою державного виконавця від 30 грудня 2016 року виконавче провадження № 4888756 з примусового виконання виконавчого листа № 2/234/2430/15 від 28 вересня 2015 року про стягнення з ДП Артемсіль на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02 червня 2014 року до 15 вересня 2015 року закінчено у зв`язку з виконанням боржником рішення суду в повному обсязі.

Згідно з довідкою заступника начальника Бахмутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби № 31340 від 30 грудня 2016 року виконавчий лист № 2-др/234/19/15 виданий 22 грудня 205 року на виконання додаткового рішення про стягнення недорахованої заробітної плати в розмірі 93 738,09 грн виконано боржником в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Наказом від 02 листопада 2015 року № 413 ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за згодою сторін.

У день звільнення позивач був відсутній на роботі, про що складено відповідний акт за № 1 від 02 листопада 2015 року.

Трудова книжка ОСОБА_1 була втрачена у квітні 2014 року.

Від отримання дублікату трудової книжки при звільненні ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано відповідним актом № 2 від 03 листопада 2015 року, пославшись на відсутність в ній записів про його попередню роботу.

ДП Артемсіль проводило заходи щодо відновлення записів у трудовій книжці шляхом направлення відповідних запитів за попередніми місцями роботи позивача, за результатами відповідей на які було заповнено дублікат трудової книжки ОСОБА_1 , за отриманням якого позивач за пропозиціями відповідача на підприємство не з`являється, згоди на відправлення дублікату трудової книжки поштою не надає.

Крім того, пропозиції отримати дублікат трудової книжки надходили позивачу протягом всього часу розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, проте ОСОБА_1 за отриманням дублікату трудової книжки до відповідача не з`явився.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29 липня 1993 року визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вимоги працівника про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню у тому разі і за той період вимушеного прогулу, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача працівнику трудової книжки.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містить стаття 81 чинного ЦПК України .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що затримка видачі трудової книжки позивачу відбулася не з вини роботодавця, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з затримкою видачі йому трудової книжки, відсутні.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки як судом першої так і апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аргументів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні касаційна скарга не містить.

Отже, рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського районного суду Донецької області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В.М. Ігнатенко М. Ю. Тітов