Постанова

від 24.07.2019 по справі 922/3509/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. Справа№ 922/3509/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №922/3509/18 (суддя Удалова О.Г., повний текст складено - 08.04.2019) за позовом державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" про стягнення 30 462,81 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" пені в сумі 21 503,16 грн. та 8 959,65 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної поставки позивачу товару належної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №922/3509/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач вчинив дії, спрямовані на постачання товару, проте товар не був прийнятий позивачем, оскільки не відповідав умовам договору за якісними характеристиками. Проте, за висновком місцевого господарського суду, така обставина не може бути оцінена та прирівняна до невиконання обов`язку поставити товар в цілому, адже за своєю суттю є порушенням договірного зобов`язання іншого роду, яке полягає у порушенні обов`язку поставити товар належної якості, а не в порушенні обов`язку поставити товар в цілому, як стверджує позивач.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених п. 5.2 договору поставки № 27-7/18/180 від 31.05.2018, за порушення зобов`язання поставити товар в цілому.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №922/3509/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що поставка товару неналежної якості та подальше повернення такого товару постачальнику не спростовують факту нездійснення поставки товару в кількості та у строки, визначені умовами укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі №922/3509/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №922/3509/18; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Вказана ухвала була отримана позивачем - 04.06.2019, відповідачем - 03.06.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

В свою чергу, від відповідача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" (постачальник) 31.05.2018 був укладений договір поставки № 27-7/18/180 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію, далі іменовану - товар, вугілля, в кількості та за цінами, які вказані в додатках № 1 та № 2 до даного договору, що є невід`ємними частинами даного договору.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що сума договору становить 127 995,00 грн. без урахування ПДВ, згідно з п. 45 підрозділу 2 розділу X Податкового кодексу України.

Згідно зі специфікацією від 31.05.2018, яка є додатком № 1 до договору, відповідач зобов`язувався поставити позивачу вугілля кам`яне ДГ 13-100 у кількості 35 тонн загальною вартістю 127 995,00 грн. (з ПДВ).

В свою чергу, у п. 2 приміток технічної специфікації від 31.05.2018, яка є додатком № 2 до договору, визначено, що виробником вищевказаного товару повинно бути ПАТ "ЦЗФ "Комсомольська" (з листопада 2017 року ПАТ "ЦЗФ "Мирноградська"), Україна.

Між сторонами 24.10.2018 була укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно з умовами якої сторони домовились викласти п. 2 приміток технічної специфікації додатку № 2 до договору в наступній редакції: "Виробник: ТОВ "Збагачувальна фабрика "Богучарская".

Положеннями п. 2.1 договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється в залежності від потреби покупця, згідно з письмовими заявками покупця, протягом 14 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником, якщо інше не обговорено в додатку окремо. Заявка може надаватися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим надісланням оригіналу заявки поштовим відправленням. Заявки, відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. Належним підтвердженням направлення заявки та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що датою поставки вугілля вважається дата передачі вугілля на склад покупця, яка зазначається у товарно-транспортній накладній.

Факт поставленого покупцю зі сторони постачальника товару підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (п. 2.3 договору).

Позивач звернувся до відповідача з листом № 20/9-1242 від 04.06.2018, в якому просив здійснити поставку товару у повному обсязі, а саме в обсязі 35 тонн загальною вартістю 127 995,00 грн. (з ПДВ).

Вказаний лист був направлений позивачем 04.06.2018 та отриманий відповідачем 06.06.2018, що підтверджується експрес накладною № 77112230 (а.с.59).

Відповідачем у строк встановлений договором, а саме 20.06.2018, було здійснено поставку товару позивачу.

На підтвердження наведених обставин відповідачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 69 від 20.06.2018, якою було оформлено господарську операцію з поставки відповідачем позивачу вугілля кам`яного ДГ 13-100 у кількості 34,54 тонни загальною вартістю 126 312,78 грн., а також товарно-транспортну накладну № 69 від 20.06.2018 до неї, на підтвердження здійснення перевезення товару до місця розташування позивача (Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, буд. 99).

Проте, з вищевказаної видаткової накладної № 69 від 20.06.2018 вбачається, що вона не була засвідчена підписом представника позивача та його печаткою. Вказане свідчить про те, що приймання товару позивачем не відбулось.

Наведені обставини також визнаються позивачем.

Так, між сторонами було складено акт приймання продукції (товарів) за якістю від 27.06.2018, згідно з яким комісією було прийнято рішення вугілля марки ДГ 13-100 у кількості 34,54 т, поставлене відповідачем на виконання умов договору № 27-7/18/180 від 31.05.2018 за видатковою накладною № 69 від 20.06.2018, що не відповідає вимогам ДСТУ 7146, повернути постачальнику - ТОВ "ВКФ "Теплоенергосервіс" (відповідачу), до моменту повернення - взяти на відповідальне зберігання.

Згідно акту приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання від 20.06.2018 вищевказаний товар, поставлений відповідачем, був прийнятий позивачем на відповідальне зберігання.

За актом видачі ТМЦ з відповідального зберігання від 10.07.2018 позивачем передано відповідачу зазначений товар зі зберігання.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 20/9-1444 від 27.06.2018, в якому просив замінити поставлене вугілля неналежної якості протягом 14-ти днів з дати складення акту приймання по якості (вказаний лист долучений до матеріалів справи відповідачем, що свідчить про його направлення позивачем та, відповідно, отримання відповідачем).

Відповідач поставку товару належної якості не здійснив та доказів протилежного суду не надав.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 503,16 грн. та штрафу у розмірі 8 959,65 грн. за невиконання останнім зобов`язання з поставки товару на підставі п. 5.2 договору.

Як вже було вказано місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вказаних вимог, оскільки поставка відповідачем, невідповідного за якістю, товару є порушенням договірного зобов`язання іншого роду, яке полягає у порушенні обов`язку поставити товар належної якості, а не в порушенні обов`язку поставити товар в цілому, як стверджує позивач.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями п. 2.1 договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється згідно з письмовими заявками покупця, протягом 14 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 20/9-1242 від 04.06.2018, в якому просив здійснити поставку товару у повному обсязі, а саме в обсязі 35 тонн загальною вартістю 127 995,00 грн. (з ПДВ).

Вказаний лист був направлений позивачем 04.06.2018 та отриманий відповідачем 06.06.2018, що підтверджується експрес накладною № 77112230 (а.с.59).

Отже, відповідач був зобов`язаний поставити позивачу товар протягом 14 календарних днів з дати отримання ним письмової заявки, тобто до 20.06.2018.

Відповідачем у вказаний строк, а саме 20.06.2018, було здійснено поставку товару позивачу.

Разом з тим, зазначений товар не був прийнятий позивачем у зв`язку з його неналежною якістю, про що вже вказувалося вище.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не було виконано належним чином зобов`язання зі своєчасної поставки якісного товару, нарахував на підставі п. 5.2 договору штраф та пеню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 546 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, зазначені види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, ще й повинні мати компенсаційний характер за порушення господарсько-правових зобов`язань.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами абз.3. ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Так, згідно вказаного п. 5.2 договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення більш 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Отже, вказаним пунктом договору передбачена відповідальність постачальника за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару.

В свою чергу, умови укладеного між сторонами договору містять також відповідальність постачальника за порушення зобов`язання щодо поставки товару належної якості.

Так, згідно п. 3.5 договору у випадку поставки товару неналежної якості постачальник зобов`язаний замінити його протягом 14-ти днів з дати складання акта приймання по якості.

За поставку товару неналежної якості постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від вартості товару неналежної якості (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення термінів, передбачених п. 3.5 даного договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, що підлягає заміні за кожний день прострочення.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору передбачена різна відповідальність за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару та за поставку товару неналежної якості.

Як вже було вказано, відповідачем у строк, встановлений договором, було здійснено поставку товару позивачу. Проте, враховуючи його неналежну якість, зазначений товар позивачем не прийнято.

Враховуючи те, що договором передбачена різна відповідальність за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару та за поставку товару неналежної якості, а відповідачем у строк, встановлений договором, вчинено дії щодо поставки товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару.

При цьому, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вчинення відповідачем дій щодо поставки товару, проте неприйняття його позивачем через невідповідність умовам договору за якісними характеристиками не може бути прирівняне до невиконання обов`язку поставити товар в цілому, адже за своєю суттю є порушенням договірного зобов`язання іншого роду, яке полягає у порушенні вимог до якості товару, а не в порушенні обов`язку поставити товар в цілому, як стверджує позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що поставка товару неналежної якості та подальше повернення такого товару постачальнику не спростовують факту нездійснення поставки товару в кількості та у строки, визначені умовами укладеного між сторонами договору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених п. 5.2 договору поставки № 27-7/18/180 від 31.05.2018.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №922/3509/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 24.07.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко