Ухвала

від 24.07.2019 по справі 160/6911/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

24 липня 2019 р.Справа №160/6911/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко до Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59537957 від 12.07.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 59537957 від 12.07.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП №59537957 від 12.07.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №59537957 від 16.07.2019.

Одночасно з поданням позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 виданої 07.05.2015 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, яка знаходиться на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (виконавче провадження ВП №59537957).

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що станом на дату подання до суду позову і цієї заяви про забезпечення позову, відповідачем проводяться безпосередні дії (накладено арешт на майно та кошти) щодо примусового стягнення штрафу. Окрім того, позивачем також оскаржується Постанова Держпраці в Дніпропетровському окружному адміністративному суді (справа №160/4784/19). Позивач вважає, що ознаки протиправності рішень (постанов) відповідача, наведені у позовній заяві, є очевидними, оскільки відповідач відкрив виконавче провадження на підставі заяви особи, яка не є стягувачем; не об`єднав виконавче провадження з іншим виконавчим провадженням у зведене і продовжив вчинення виконавчих дій за різними виконавчими провадженнями; порушивши послідовність (порядок) проведення виконавчих дій спочатку арештував все майно (а не в частині стягнення), і лише потім арештував кошти на рахунках, хоча повинен був це зробити навпаки. Цей перелік не є вичерпним. Позивач вважає, що відсутність забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення, призведе до суттєвого ускладнення виконання рішення суду, а також унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, оскільки на момент набрання чинності.

Згідно з ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на таке.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Згідно із частиною четвертою ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У відповідності до пункту першого частини першої ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

При цьому частиною п`ятою ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

З вищенаведеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 виданої 07.05.2015 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, яка знаходиться на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (виконавче провадження ВП №59537957).

Суд звертає увагу позивача, що ухвалою суду від 18.07.2019 у справі №160/4784/19, в якій позивач оскаржує протиправність винесення Постанови №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 на загальну суму 2382783, 00 (два мільйона триста вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят три грн. 00 коп.) Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами, було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко про забезпечення позову та зупинено стягнення за виконавчими провадженнями № 59537957 та № 59538064 на підставі постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430, виданих 07.05.2019 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, які знаходяться на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

З огляду на вищезазначене, та на те, що судом вже було вирішено вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову від 22.07.2019, суд не знаходить обгрунтованих підстав та її задоволення.

Отже, заявником не доведено підстав для забезпечення позову, прямо передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що ухвалою суду від 18.07.2019 по справі №160/4784/19 вже було вирішено вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову від 22.07.2019, суд дійшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко про забезпечення позову є необґрунтованою у зв`язку з чим, не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства Руслан і Ко до Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко