Постанова

від 23.07.2019 по справі 826/16655/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16655/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гаріліт до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Гаріліт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №0007241401, №0007251401, №0046151409, №0046211401.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків Акта планової документальної перевірки №355/26-15-14-01-01/37641719 про заниження ТОВ Гаріліт сум податку на прибуток і податку на додану вартість за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ Наст Консалт , перевищення ліміту залишку готівки в касі 29.09.2015, та відсутністю підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №12 від 08.06.2016, що були покладені контролюючим органом в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.09.2017 №0007241401 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 235 002,44 грн. (в т.ч. в частині основного платежу - 188 001,95 грн. і штрафних санкцій - 47 009,49 грн.).

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.09.2017 №0007251401 і №0046151409.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що керівник ТОВ Наст Консалт жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, відповідно ТОВ Гаріліт у порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 342 074 грн.

Крім того, позивачем в порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 не підтверджено видачу готівки з каси підписами отримувача коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що наявними у матеріалах справи первинним та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Наст Консалт , що спричинили реальну зміну в його майновому стані.

Вказує на необґрунтованість посилань контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача реальної можливості надати спірні послуги, в тому числі із залученням третіх осіб, відповідної спецтехніки та машин.

Також зазначає про наявність у видаткових касових ордерах підписів отримувача Амбарцумян Г.Р., що відповідають вимогам п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637.

Згідно ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 27.07.2017 по 16.08.2017 працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Гаріліт з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства, а також з питань нарахування (сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатом якої складений акт від 22.08.2017 №355/26-15-14-01-01/37641719 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків вказаного Акта перевірки встановлено наступні порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО №11 Зобов'язання , п. 5 П(с)БО №15 Дохід , П(С)БО 16 Витрати , ст. 4, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого платником занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 169 201 грн.;

- пп. 198.1, 198.2 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 342 074 грн., в т.ч. за листопад 2015 року на 56 953 грн., за грудень 2015 року на 285 121 грн.;

- п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у порушенні ТОВ Гаріліт граничних термінів реєстрації податкових накладних із загальною сумою податку на додану вартість в розмірі 60 218 грн. на термін до 15 календарних днів;

- п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637.

У подальшому, 07.09.2017 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за №0007241401 (форми Р ), яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 427 593 грн., у тому числі за основним платежем - 342 074 грн. та за штрафними санкціями - 85 519 грн.;

- за №000725140 (форми Р ), яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 169 2011 грн. (а саме виключно за основним платежем);

- за №0046151409 (форми С ), яким за порушення п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637, та відповідно абз. 2 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1996 №436/95 застосувало до позивача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 514 554,66 грн. (що становить двократний розмір суми, що перевищує ліміт готівки в касі, - 257 277,33 грн.);

- за №0046211401 (форми Н ), яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на терміни 15 і менше календарних днів, всього у розмірі 6 021,80 грн. (що становить 10% від суми ПДВ 60 218 грн., зазначеної у несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних/розрахунках коригування).

За результатами адміністративного оскарження ТОВ Гаріліт цих податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 21.11.2017 №26933/6/99-99-11-01-01-25 були залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення у повномі обсязі, а податкове повідомлення-рішення №0046211401 - в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 5 476,80 грн.) протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №0007241401 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 235 002,44 грн. (в т.ч. в частині основного платежу - 188 001,95 грн. і штрафних санкцій - 47 009,49 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0007251401 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БУ 15) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 7 вказаного Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

За змістом наведених правових норм вбачається право платника податків на формування витрат наступає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведених норм та наявних матеріалів справи суд дійшов висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що контрагент позивача - ТОВ Наст Консалт не подало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2015 рік.

Водночас до відповідної податкової інспекції цим товариством був поданий фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, за даними якого основні засоби відсутні, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність у ТОВ Наст Консалт трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для виконання ним обсягів послуг, відображених в наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт (надання послуг);

Крім того, податковим органом за наслідками аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних за період з 01.01.2014 по 31.07.2015 встановлено, що ТОВ Наст Консалт по ланцюгу постачання здійснює пересортування товарів, робіт і послуг, а послуги машин і механізмів контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання не надавались.

Також контролючим органом звернено увагу на судове рішення у справі №367/6069/16-к, згідно якого вбачається, що у провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження №12015110040002656, відкрите за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України. Так, в ході здійсненого досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено, що протягом 2015 року невстановлені досудовим слідством особи зареєстрували ряд підприємств (в т.ч. ТОВ Наст Консалт ), що в подальшому використовувались для ведення незаконної фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з підробкою офіційних документів, шахрайським заволодінням грошовими коштами підприємств реального сектору економіки, а також привласненням грошових коштів з державного бюджету. Зокрема, в результаті проведених процесуальних дій встановлено, що керівник…ТОВ Наст Консалт жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не мають… .

З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження факту придбання ТОВ Гаріліт у ТОВ Наст Консалт послуг машин і механізмів.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2015 між ТОВ Гаріліт (як замовником), в особі генерального директора Амбарцумяна Г.Р., і ТОВ Наст Консалт (як виконавцем), в особі директора Васильєва С.Ю., укладено договір №19/11-01 на виконання робіт (надання послуг).

За умовами п. 1.1 ст. 1 цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання своїми механізмами і будівельною технікою згідно (додатку 1) разом з обслуговуючим персоналом будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на будівельному майданчику, що наданий замовником.

Відповідно до п. 2.1, 2.3 ст. 2 вказаного договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт за даним договором здійснюється згідно актів виконаних робіт. Фактичний обсяг і вартість робіт вказується в акті виконаних робіт і визначається після фактичного завершення робіт на підставі двостороннього узгодження робіт сторонами.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором щодо виконання робіт (надання послуг) позивачем надано суду копії наступних документів:

- актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000016 від 20.11.2015 на суму 41 842,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 973,76 грн.), №ОУ-0000037 від 30.11.2015 на суму 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.), №ОУ-0000040 від 03.12.2015 на суму 300 125,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 020,97 грн.), №ОУ-0000046 від 07.12.2015 на суму 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.), №ОУ-0000056 від 14.12.2015 на суму 50 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн.), №ОУ-0000080 від 24.12.2015 на суму 436 041,06 грн. (в т.ч. ПДВ - 72 673,50 грн.), всього на загальну суму 1 128 009,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 188 001,56 грн.)., з яких вбачається про надання ТОВ Наст Консалт послуг автокрана різної тоннажності, послуг екскаватора, послуг катка дорожнього різної тоннажності, послуг асфальтоукладчика, послуг з перевезення сміття, послуг машини для холодного фрезерування, послуг молотка відбійного, послуг трактора на пневмоколісному ходу та ін.;

- податкових накладних №30 від 19.11.2015, №54 від 30.11.2015, №60 від 03.12.2015, №66 від 07.12.2015, №81 від 14.12.2015, №111 від 24.12.2015 з роздруківками електронних квитанцій про реєстрацію таких податкових накладних в ЄРПН;

- платіжних доручень ТОВ Гаріліт з відомостями про перерахування на користь ТОВ Наст Консалт на підставі певних рахунків-фактур безготівкових коштів на загальну суму 2 052 035,67 грн. в якості оплати послуги спецтехніки та/або матеріали;

- роздруківок електронних банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ Гаріліт за періоди листопада-грудня 2015 року.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що у період з листопада по грудень 2015 року контрагентом позивача ТОВ Наст Консалт , виписало на адресу ТОВ Гаріліт (покупця) ряд податкових накладних з номенклатурою товарів - будівельні матеріали в асортиментів, а саме: №59 від 30.11.2015 на суму 199 874, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 312, 37 грн.), №76 від 14.12.2015 на суму 180 204, 34 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 034, 06 грн.), №93 від 15.12.2015 на суму 149 988, 77 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 998, 13 грн.), №101 від 15.12.2015 на суму 130 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 666, 67 грн.), №110 від 24.12.2015 на суму 264 364, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 060, 82 грн.), всього на загальну суму 924 432, 25 грн. (в т.ч. ПДВ - 154 072, 05 грн.), які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у грудні 2015 року, про що свідчать наявні матеріалах справи роздруківки відповідних квитанцій №1.

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, й вказаними документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеним контрагентом в частині надання послуг (виконання робіт), що спричинили реальну зміну в його майновому стані.

Натомість, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Посилання апелянта на відсутність у контрагента позивача реальної можливості здійснити господарські операції з надання послуг та виконання робіт на адресу ТОВ Гаріліт з огляду на не подання ТОВ Наст Консалт окремої податкової звітності у період вчинення спірних господарських операцій, колегія суддів як і суд першої інстанції відхиляє, так як податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Між тим, обставина неподання платником податкової звітності до контролюючого органу може бути обумовлена причиною неприйняття контролюючим органом такої податкової звітності з тих чи інших причин, що у свою чергу спростовує наявність у платника мотиву на недекларування показників господарської діяльності.

Разом з тим, твердження відповідача на відсутність, зокрема, у ТОВ Наст Консалт реальної можливості надати спірні послуги (виконати роботи), в тому числі із залученням третіх осіб (зокрема, власників відповідної спецтехніки і машин, операторів техніки) відсутності працюючих осіб, зроблені відповідачем на підставі даних про не подання контрагентом позивача податкової звітності до податкового органу та аналізу Єдиного реєстру податкових накладних в частині відомостей про зареєстровані податкові накладні у період до 01.08.2015. Однак, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не має жодного відношення до подачі його контрагентом податкової звітності та не повинен нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентом такої податкової звітності.

Також необхідно зазначити, що для здійснення підприємницької діяльності суб'єкту господарювання не обов'язково потрібно мати у своїй власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності.

При цьому, контролюючим органом під час перевірки позивача не досліджувалось, чи мали місце у розглядуваних правовідносинах оренда устаткування, найм працівників тощо. Крім того, податковий орган так і не зазначив, які саме та в якій кількості мали бути наявні виробничі потужності у контрагента позивача, а також не вказав, які ж для дійсного підтвердження реалізації перевіряємих господарських відносин мали бути надані первинні документи, однак відсутні у позивача та, відповідно, в матеріалах справи.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію та акти перевірок про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.

У той же час, оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки первинних документів, було встановлено відсутність видаткових накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів), перелік яких наведений у податкових накладних №59 від 30.11.2015, №76 від 14.12.2015, №93 від 15.12.2015, №101 від 15.12.2015, №110 від 24.12.2015, а також документальних доказів оприбуткування на ТОВ Гаріліт таких ТМЦ, вказане свідчить про правомірність висновків відповідача щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту за звітні періоди листопад і грудень 2015 року на загальну суму податку на додану вартість 154 072,05 грн.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає про наявність ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 05.08.2016 у справі №367/6069/16-к про надання дозволу на обшук житла, яка прийнята за результатами розгляду клопотання слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з питання обшуку в рамках кримінального провадження №12015110040002656, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у тексті поданого клопотання слідчого, без конкретизації конкретних проведених процесуальних дій, зазначалось, що досудовим розслідуванням було встановлено, що протягом 2015 року невстановлені досудовим слідством особи зареєстрували ряд підприємств, в т.ч. ТОВ Наст Консалт , що в подальшому використовувались для ведення незаконної фінансово-господарської діяльності. Також встановлено, що керівник ТОВ Наст Консалт жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має.

У той же час, згідно статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

При детальному аналізі зазначених матеріалів можна дійти висновку, що вказані кримінальне провадження не порушено проти ні позивача, ні ТОВ Наст Консалт .

Відповідно, в рамках вказаного кримінального провадження не досліджувалися та не давалася оцінка господарським операціям безпосередньо позивача та зазначеного вище контрагента, не встановлювалася недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи не були фігурантами вказаних кримінальних справ.

Слід також зазначити, що будь які матеріали кримінального провадження, наприклад, протокол обшуку або протокол допиту свідка, не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність належних доказів, як то вирок, вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Крім того, самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Жодного спростування даної інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0007241401 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 235 002,44 грн. (в т.ч. в частині основного платежу - 188 001,95 грн. і штрафних санкцій - 47 009,49 грн.) та від 07.09.2017 №0007251401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0046151409 в частині порушення позивачем п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 №637, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини справи.

Вимоги н. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 встановлюють обов'язок підприємства здавати до банків готівкову виручку, у межах, що перевищують установлений ліміт каси для її зарахування на банківські рахунки.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 3.3 Положення №637 передбачено, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

У той же час, згідно з пункту 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

У відповідності до п. 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Статтею 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Указу №436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах визначено штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відтак, суб'єкти господарювання, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас та не перевищувати лімітів залишку готівки в касах.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що 29.09.2015 згідно видаткових касових ордерів №61 та №54 з каси підприємства видано готівкові кошти в сумах 192 000 грн. і 65 277, 33 грн. Амбарцумяну Г.Ф. Ліміт залишку готівки в касі товариством не встановлювався, а тому дорівнює 0,00 грн.

Однак, на думку апелянта, видачу готівки з каси не підтверджено підписами отримувача, а саме - відсутні підписи Амбарцумяна Г.Ф.

За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку, що видача готівки з каси ТОВ Гаріліт у загальній сумі 257 277,33 грн. не може бути врахована для виведення залишку готівки з каси на кінець дня 29.09.2015.

Не зважаючи на те, що за даними аркуша касової книги залишок на кінець дня 29.09.2015 становить 0,00 грн., податковий орган вважає, що фактично такий залишок готівки в касі становить 257 277,33 грн.

У той же час, позивач факт вчинення даного правопорушення категорично заперечував, з огляду на те, що Амбарцумян Г.Ф. дійсно отримав 29.09.2015 з каси товариства готівкові кошти у зазначених сумах, що засвідчується виданими у зв'язку з цим видатковими касовими ордерами від 29.09.2015 за №61 і №54.

При цьому, такі видаткові ордери відповідно до вимог законодавства містять підписи отримувача (Амбарцумяна Г.Ф.), на підтвердження чого позивач подав до суду першої інстанції засвідчені їх копії, що містять підпис одержувача, відповідні аркуші касової книги.

Вказане спростовує доводи відповідача про відсутність підпису одержувача коштів, що, на його думку, є достатнім доказом перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

У свою чергу, відповідач не надав суду копій отриманих від ТОВ Гаріліт видаткових касових ордерів, де були б відсутні підписи одержувача.

Враховуючи, що відповідачем не було доведено у належний спосіб обставин, що свідчать про наявність у позивача перевищення ліміту залишку готівки, відтак податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 №0046151409 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за вказане правопорушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки суб'єкт владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, не навів підстав незаконності оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.