Рішення

від 22.07.2019 по справі 908/1203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/72/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019 Справа № 908/1203/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Турецьке підприємство КОТТОН УКРАЇНА", (61053, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 347-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207)

про стягнення 175 526,00 грн. за Договором поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016

20.05.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №б/н від 17.05.2019 (вх. №1303/08-07/19 від 20.05.2019) ТОВ "Спільне Українсько - Турецьке підприємство КОТТОН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення 175526,00 грн. за Договором поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016.

20.05.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1203/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1203/19, присвоєно справі номер провадження 4/72/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 15, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України та договорі поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016 , на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" 175 526,00 грн. основного боргу, у зв`язку з несплатою за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме не надано специфікацію до договору, не надано товарно-транспортних накладних, та не надано належно оформлених видаткових накладних. Так, позивачем не надано доказів того, що особа, яка підписувала видаткову накладну від відповідача мала відповідні повноваження на її підписання та не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила відповідний підпис. З приводу витрат на правничу допомогу зазначив, що в п.2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №16/05/19 від 16.05.2019, згідно якого позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу, зазначено детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару по справі (опис судових витрат сторони на професійну правничу допомогу). В даному розрахунку зазначено вид правничої допомоги як участь адвоката/партнера у судових засіданнях, фактичний час перебування у приміщенні суду. Завдану послугу зазначена вартість 1800 грн. Однак, господарським судом Запорізької області вирішено розглядати справу в спрощеному проваджені без повідомлення (виклику) учасників справи. Таким чином, вважає, стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованим та безпідставним. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 24.06.2019 сплив тридцяти денний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.07.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

03.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Турецьке підприємство КОТТОН УКРАЇНА" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №СТМ 29/1016 (далі - договір).

Відповідно до Договору, Постачальник (позивач) зобов`язується в порядку та строки, визначені даним Договором, виготовити та передати товар у власність Покупця (відповідач), у визначеній кількості, відповідної якості та за визначеною ціною, а останній прийняти товар та оплатити його, на умовах визначених даним Договором (п.1.1. Договору).

Згідно п.1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару наведені у додатку №2 до договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.5. Договору поставки, якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, Покупець має право відстрочити дату розрахунків з Постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Відповідно до п. 3.7. Договору разом з товаром Постачальник зобов`язаний надати наступні супровідні документи: - товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 56 (п`ятдесяти шести) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 279502, 08 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними за період з 11.01.2018 по 19.03.2019, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: №14 від 11.01.2018, №333 від 30.03.2018, №889 від 11.09.2018, №930 від 25.09.2018, № 942 від 02.10.2018, №962 від 09.10.2018, №1003 від 23.10.2018, №1057 від 13.11.2018, №1071 від 20.11.2018, №20 від 14.01.2019, №66 від 29.01.2019, №187 від 19.03.2019.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток підприємств.

Товар доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 175 526,00 грн. основного боргу за Договором поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016, відповідач здійснив частково, у зв`язку з чим станом на час розгляду справи у нього виникла заборгованість в розмірі 175 526,00 грн.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються наступним.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, мають найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах "Від постачальника" та "Отримав", засвідчені відтиском печатки товариств, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.

Посилання відповідача на не зазначення при оформленні видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які їх підписали, то такі доводи не в повній мірі відповідають дійсності, адже у графі накладних " Від постачальника " вказано: /Комірник Надеїн Віталій Михайлович /, в графі "Отримав" вказані прізвища та підписи відповідальних осіб. Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи та довіреності на здійснення приймання товару не створюють негативних наслідків для позивача з огляду на те, що усі підписи у накладних скріплені печаткою ТОВ "Український Рітейл", що підтверджує участь зазначеної юридичної особи у здійсненні господарської операції. Крім того всі накладні мають посилання на Договір №СТМ 29/1016 від 03.10.2016, факт укладення якого відповідач у поданому відзиві не заперечував. Як не заперечував і проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Отже, вказані видаткові накладні відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції та є належними та допустимими доказами поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Згідно з п.п. 3.4, 3.5 договору поставки визначено, що якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору чи вимогам законодавства (кількість ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитись від отримання товару. У випадку надання супровідних документів на партію товару, що не відповідають вимогам законодавства, що ставляться до первинних документів, Покупець вправі не приймати товар, поставлений з такими порушеннями. Факт невідповідності супровідних документів підтверджується Актом розбіжностей за участі представника Покупця та особи, що безпосередньо здійснювала доставку (передачу) товару, в якому зазначається виявлені при прийманні невідповідності. На видатковій накладній ставиться відмітка при складання акта розбіжностей.

Крім того, із змісту п.п. 3.9, 3.10 договору поставки слідує, що Покупець вправі відмовитися від приймання товару, зокрема, якщо він поставлений без відповідного замовлення Покупця та/або з порушенням умов цього договору. У випадку відмови від приймання товару складається акт розбіжностей в порядку, передбаченому п. 3.5 цього договору, із зазначенням причини відмови від приймання.

Відповідачем доказів оформлення відповідних актів розбіжностей щодо відсутності або невідповідності супровідних документів будь-яким вимогам не надано. Видаткові накладні не містять відміток про складання таких актів.

Посилання відповідача на відсутність товаро- транспортних накладних за спірним Договором, судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявні відповідні товаро-транспортні накладня, за якими здійснювалась поставка товару.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов`язань.

Крім того, суд зазначає наступне. Відповідно змісту приписів частини другої статті 530 ЦК України передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві .

Відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Також, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 квартал 2019 за договором №СТМ 29/1016 від 03.10.2016, підписанням та скріпленням печатки якого відповідач підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем саме за спірним Договором.

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у по справі №910/1389/18 від 05.03.2019.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 175 526,00 грн. основного боргу за Договором поставки №СТМ 29/1016 від 03.10.2016 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5500,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання професійної правничої допомоги №16/05/19-1 від 16.05.2019, рахунок №29/19 від 16.05.2019, Ордер Серія ДП №1996/045 від 17.05.2019.

Також, подано платіжне доручення №292 від 17.07.2019 на суму 5500, 00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги сумі 5500, 00 грн.

Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Додатку №1 до Договору №16/05/19-1 від 16.05.2019.

Так, в зазначеному Додатку №1 визначено вид правничої допомоги, витрачений час, вартість години роботи, сума гонорару. Сума гонорару встановлена наступна:

- ознайомлення із суттю правових питань Клієнта, які потребують ирішення, у т.ч. - надання Клієнту розгорнутої консультації з приводу можливих судових перспектив виконання предмету Договору - 700 грн.;

- підготовка та подача до відповідного суду, позовної заяви та комплекту документів - 3000 грн.;

- участь адвоката/партнера у судових засіданнях, фактичний час перебування у приміщені суду - 1800 грн.

Суд приймає доводи відповідача у справі щодо безпідставності нарахування адвокатських витрат у розмірі 1800 грн., оскільки дана справа є малозначною справою та розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 5500,00 грн. є не співрозмірним категорії спору, наданому об`єму адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3700, 00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на послуги адвоката в розмірі 3700, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Турецьке підприємство КОТТОН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Турецьке підприємство КОТТОН УКРАЇНА", (61053, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 347-Б, код ЄДРПОУ 40240828) 175 526 (сто сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 3700 (три тисячі сімсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 89 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено "22" липня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.