Рішення

від 22.07.2019 по справі 922/1761/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа № 922/1761/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал", м. Вишневе, Київська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа, Харківська обл. про стягнення 168143,15 грн. за участю предствників сторін:

позивача - Ромашець Е.В. (довіреність б/н від 25.06.2019);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал", м. Вишневе (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа (далі за текстом - відповідач) заборгованість в сумі 168143,15 грн. та сплаченого судового збору в сумі 2522,15 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 35/16 від 25 квітня 2016 року, щодо своєчасної та повної сплати поставленого товару, а також не повернення нереалізованого товару позивачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал" прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 01.07.2019.

Протокольною ухвалою від 01.07.2019 задоволено клопотання представника відповідача (вх. № 15698 від 27.06.2019) про відкладення розгляду справи, та її розгляд відкладено на 22.07.2019.

В процесі розгляду справи відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 15578 від 26.06.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з посиланням на те, що вартість отриманого товару повністю оплачена відповідачем відповідними платіжними дорученнями, які додані до відзиву, на загальну суму 169621,48 грн.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 16160 від 04.07.2019), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оплата, про яку зазначає відповідач у відзиві, дійсно здійснювалась за договором поставки, проте не за товар отриманий у вказаних у позовній заяві видаткових накладних, а в рахунок поставок які мали місце раніше в рамках цього ж договору.

При цьому, позивач зокрема вказує, що станом на 31.03.2017 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 917659,17 грн., який визнано відповідачем зокрема при підписанні акту звіряння взаємних розрахунків. Після підписання зазначеного акту позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 248117,02 грн., у зв`язку з чим борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" склав 1165776,59 грн. В подальшому цей борг був частково погашений відповідачем на загальну суму 488157,40 грн. Крім того відповідач частково повернув нереалізований товар на загальну суму 5096476,04 грн. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що станом на момент його звернення до суду з позовною заявою несплаченою залишається заборгованість у розмірі 168143,15 грн.

На судове засідання 22.07.2019 прибув представник позивача, який підтримує вимоги викладені у позовній заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 22.07.2019 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення (а. с. 152).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 25.04.2016 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 35/16 (т. с. 1, а. с. 11-14; далі за текстом - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі заявки покупця. Заявка оформлюється в електронному вигляді за формою, розробленою покупцем. В заявці зазначаються: найменування, асортимент, кількість товару, адреса постачання товару, вартість товару, визначена на підставі специфікації. Заявка відправляється з наступної електронної адреси покупця: parafarm-13@mega-apteka.com на наступну електронну адресу постачальника: zakaz@wellnessmedical.com.ua.

Строк поставки товару 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання заявки покупця. Постачальник має право здійснити дострокову поставку товару, про що обов`язково сповіщає покупця.

Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов`язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності.

Згідно з п. п. 2.3 договору у видактово-прибуткових накладних, якими сторони оформлюють поставку товар, сторони вказують асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється. Видактово-прибуткові накладні є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.5-2.6 договору передбачено, що поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару. Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару правилам інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при раді міністрів СРСР від 15.06.1965 р., та Інструкції П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при раді міністрів СРСР від 25.04.66 р.

Згідно з п. 4.1. - 4.2. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються. Ціна на товар, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

За змістом п. п. 5.1-5.3 договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в міру реалізації, один раз в 14 (чотирнадцять) днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та відповідної видатково-прибуткової накладної, за якою передавався товар. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної.

При цьому, пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов`язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шліхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Відповідно до п. п. 10.1-10.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року.

Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії права сторін на автоматичну пролонгацію дії дійсного договору не обмежений.

Як свідчать матеріали справи, сторони в рамках зазначеного договору мали тривалі правовідносини в рамках яких позивач поставляв на користь відповідача товар за відповідними накладними, а відповідач або оплачував його, або здійснював його повернення в порядку, визначеному п. 6.1.-.6.2. договору.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2017 (т. 2 а.с. 70-77) заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 917659,17 грн.

Після складання зазначеного акту звірки позивач додатково здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 248117,02 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними (т. 1 а.с. 15-157, т. 2 а.с. 78-146)

Як зазначає позивач, відповідач частково повернув отриманий товар в порядку, визначеному п. 6.1.-.6.2. договору згідно з накладними на загальну суму 509476,04 грн., та частково оплатив отриманий товар на суму 488157,40 грн., в т.ч. платіжними дорученнями на загальну суму 169621,48 грн. доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Решту боргу в сумі 168143,15 грн. відповідач в передбачений договором строк не сплатив, а отриманий товар не повернув.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором у загальному розмірі 168143,15 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Суд констатує, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог видаткові накладні (т. 1 а.с. 15-157, т. 2 а.с. 78-146) містять підписи постачальника та отримувача товару та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. За таких обставин, суд визнає факт здійснення позивачем на користь відповідача поставок за цими накладними доведеним.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості визначено умовами договору та є таким, що настав.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати на користь позивача отриманого товару за вказаними накладними на загальну суму 168143,15 грн. Доказів повернення цього товару позивачу в порядку, визначеному п. 6.1.-6.2. договору матеріали справи також не містять.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що вказаний борг сплачено платіжними дорученнями № 2559 від 12.11.18 на суму 10 000 грн., № 2590 від 13.11.18 на суму 10 000 грн., № 2649 від 16.11.18 на суму 10 000 грн., № 2718 від 20.11.18 на суму 10 000 грн., № 2801 від 23.11.18 на суму 10 000 грн., № 2876 від 27.11.18 на суму 10000 грн., № 2926 від 28.11.18 на суму 10 000 грн., № 2947 від 30.11.18 на суму 10 000 грн., № 2999 від 04.12.18 на суму 10 000 грн., № 3058 від 10.12.18 на суму 10 000 грн., № 3247 від 13.12.18 на суму 10 000 грн., № 3314 від 17.12.18 на суму 10 000 грн., № 3344 від 20.12.18 на суму 5 000 грн., № 3469 від 27.12.18 на суму 5 000 грн., № 62 від 22.01.19 на суму 5 000 грн., № 602 від 05.02.19 на суму 5 000 грн., № 747 від 15.02.19 на суму 5 000 грн., № 913 від 28.02.19 на суму 5 000 грн., № 922 від 05.03.19 на суму 5 000 грн., № 1124 від 15.03.19 на суму 4 621,48 грн., № 1190 від 19.03.19 на суму 5 000 грн., № 1365 від 02.04.19 на суму 5 000 грн., а всього на загальну суму 169 621,48 грн.

Суд зазначає, що вказані платіжні доручення в якості підстав для оплати хоча і містять посилання виключно на договір № 35/16 від 25.04.16, проте в них, всупереч вимогам п. 5.3 цього ж договору не міститься посилань на конкретну видатково-прибуткову накладну, за якою передавався товар. За таких обставин, позивачем зараховано вказані платежі в рахунок поставок, які він раніше здійснював на користь відповідача в рамках цього ж договору, та докази чого позивачем надано суду разом з відповіддю на відзив.

До того ж, позивачем надано суду докази здійснення поставок за видатковими накладними на загальну суму яка сумарно перевищує суму заявленої до стягнення заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем оплат за вказаними вище платіжними дорученнями.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 168143,15 грн. заборгованості за отриманий товар.

Крім того, у урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2522,16 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (адреса: 62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-8; код ЄДРПОУ: 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велнес Медікал" (адреса: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 2-А; код ЄДРПОУ: 38134017):

168143,15 грн. заборгованості;

2522,15 грн. судового збору;

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "24" липня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак