Постанова

від 16.07.2019 по справі 804/658/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2019 року

Київ

справа №804/658/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 (суддя Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 (головуючий суддя О.М. Панченко О.М., судді: Чередниченко В.Є., Коршун А.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЕСТА" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛАНЕСТА" до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2012 №0001462301, №0001452301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на обставини, встановлені у акті перевірки. Податковий орган вказує, що судами попередніх інстанцій невірно надано правову оцінку обставинам справи та нормам, які регулюють спірні правовідносини, що спричинило прийняття хибних висновків у справі.

У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де позивач наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки, документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої вони прийняті, проведена з порушенням положень статті 79 Податкового кодексу України. Як вказує позивач, ТОВ "ЛАНЕСТА" вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а твердження податкового органу про відсутність підстав для коригування позивачем податкового кредиту - протиправним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №804/658/13-а.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 16.07.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. У період з 07.11.2012 по 13.11.2012 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЛАНЕСТА" з питань правильності нарахування залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ТОВ "Ланеста" по декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, липень 2011 року та жовтень 2011 року, наданих ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

За результатами перевірки складено акт від 20.11.2012 №4332/226, яким встановлено, що в порушення:

підпунктів 14.1.36., 14.1.138 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.3., статті 198 Податкового кодексу України; пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - ТОВ "Ланеста" занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет складає - 241 853 грн. по деклараціям за грудень 2010р. - жовтень 2012 р.;

підпунктів 14.1.36., 14.1.138 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.3., 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - ТОВ "ЛАНЕСТА" завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2012 року від 12.11.2012 №9070839369 на суму - 169 846грн.

Податковий орган мотивував свої висновки тим, що:

позивачем неправомірно відкориговано у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року податковий кредит на суму 28695,42грн., що помилково не врахований у вересні 2009 року, оскільки позивачем не була виконана жодна з умов, передбачених пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість";

податкова накладна від ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" виписана понад 365 днів, передбачених абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, тому позивач безпідставно збільшив суму податкового кредиту у січні 2010 року на 74619,55грн., помилково не включену у жовтні 2009 року;

позивачем придбані у ТОВ "Спектр" та ТОВ "Ельсар" приміщення з метою зменшення бази оподаткування та не використовуються у господарській діяльності, тому у позивача не виникло права на податковий кредит за податковими накладними ТОВ "Спектр" та ТОВ "Ельсар".

Позивач, не погодившись висновками, викладеними в акті, подав заперечення, які відповідачем були відхилені.

На підставі акту перевірки від 20.11.2012 №4332/226 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012:

№0001452301, яким ТОВ "ЛАНЕСТА" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 287839,25грн., з яких: 241853,00грн. - за основним платежем та 45986,25грн. - штрафні санкції;

№0001462301, яким ТОВ "ЛАНЕСТА" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 169846грн.

Позивач, вважаючи рішення контролюючого органу протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, мотивував рішення тим, що перевірку позивача проведено з порушенням встановленого Податковим кодексом України порядку, висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що наказом ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 19.10.2012 №1172 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАНЕСТА" з питання правильності нарахування залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по серпень 2012 року, тривалістю 5 робочих днів, розпочавши перевірку з 07.11.2012.

Згідно розписки уповноваженої особи ТОВ "ЛАНЕСТА" - ОСОБА_1 на наказі від 19.10.2012, остання отримала його копію 08.11.2012.

02.11.2012 відповідачем було видано наказ №1303 про внесення змін до наказу від 19.10.2012 №1172 про організацію проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача у зв`язку із наданням ТОВ "ЛАНЕСТА" всіх необхідних для проведення перевірки документів. Відповідно до статті 79 ПК України та обставин, зазначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Згідно наказу від 02.11.2012 №1303 наказ від 19.10.2012 №1172 було викладено у наступній редакції: "розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЛАНЕСТА" з питання правильності нарахування залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по деклараціям з податку на додану вартість, наданим за період з вересня 2010 року по жовтень 2012 року, розпочавши перевірку з 08.11.2012".

Копія наказу від 02.11.2012 №1303 про внесення змін до наказу від 19.10.2012 №1172 про організацію проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАНЕСТА", а також повідомлення про проведення цієї перевірки були надіслані на адресу позивача кур`єрською доставкою "SKYNET", про що свідчить кур`єрське повідомлення від 02.11.2012, відповідно до якого вони були повернуті до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС у зв`язку із відсутністю отримувача за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 цього Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у акті від 20.11.2012 №4332/226, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛАНЕСТА", проведеної на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 19.10.2012 №1172 відсутні посилання на наказ відповідача від 02.11.2012 №1303. При цьому, копію наказу від 19.10.2012 №1172 вручено уповноваженій особі позивача ОСОБА_1 08.11.2012, в той час як перевірку розпочато 07.11.2012, так як це було визначено у наказі від 19.10.2012, а не в наказі від 02.11.2012, на підставі якого було проведено дану перевірку.

Зважаючи на викладене, враховуючи вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України, якими чітко встановлено, що копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки повинні бути надіслані саме рекомендованим листом із повідомленням про вручення, судами вказано, що надіслання їх кур`єрською доставкою не може слугувати належним доказом на підтвердження дотримання податковим органом у даному випадку вищезгаданих положень закону. Недотримання вимог цієї статті зумовило відсутність у податкового органу права розпочинати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЛАНЕСТА".

З матеріалів справи вбачається, що роблячи висновок про безпідставність коригування позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року, відповідач посилався на те, що таке коригування здійснено останнім в порушення приписів пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами встановлено, що 10.01.2011 ТОВ "ЛАНЕСТА" було направлено до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року з додатками до неї, яка була отримана відповідачем згідно розписки уповноваженої особи органу державної податкової служби у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення - 17.01.2011.

При цьому, у Додатку 1 до вказаної декларації "Розрахунок коригування сум до податкової декларації з податку на додану вартість" позивачем було відображено податкову накладну від 30.09.2009 №1221, виписану ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" згідно договору від 05.08.2009 №05/08-1/АС-54 про розповсюдження реклами, на суму податку на додану вартість 28695,42грн.

У якості підстави для коригування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем було зазначено "помилково ненараховано податковий кредит". Сума коригування податкового кредиту у розмірі 28695грн. також відображена позивачем в рядку 16 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та у рядку 16.1 цієї декларації "самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації". Крім того, у самій податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року зазначено, що звітним періодом, за який виправляються помилки, є вересень 2009 року.

Судом також встановлено, що позивачем 12.10.2009 було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, а також додатки до неї. При цьому з Додатку 5 до цієї декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" вбачається, що у Розділі II "Податковий кредит" Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту, позивачем задекларовано суму ПДВ у розмірі 924670,08грн. згідно операцій з контрагентом (постачальником), який має індивідуальний податковий номер 237298026657 (ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1").

Разом з тим, згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "ЛАНЕСТА", останнім було сплачено загальну суму ПДВ за операціями з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у розмірі 953365,50грн., на яку і виписані податкові накладні цим контрагентом, в тому числі і податкова накладна №1221 від 30.09.2009 на загальну суму 75806,19грн., яка також зареєстрована у вказаному вище реєстрі та входить до загальної суми ПДВ 953365,50грн. за цими операціями Отже, незадекларована сума ПДВ за цими операціями становить 28695,42грн. Саме ця сума і була зазначена позивачем у Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість", як помилково не врахована у вересні 2009 року частина суми ПДВ за податковою накладною від 30.09.2009 №1221, виписаною ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1 + 1".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-III (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону - 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку про правомірність коригування позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року. Судами вказано, що позивачем було скориговано податковий кредит за вересень 2009 року протягом строків давності, встановлених статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та в порядку, передбаченому приписами пункту 5.1 статті 5 цього Закону та пункту 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166. Порядком №166 чітко розмежовується підстави для коригування податкового кредиту, які наведені у пункті 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", та така підстава для його коригування як в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. При цьому, позивачем додано до справи копії первинних документів по операціям з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", правомірність наведених первинних документів податковим органом не оспорюється.

Суди констатували, що посилання відповідача на те, що позивачем не вірно зазначено підставу для його коригування помилково ненараховано податковий кредит у Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, яке надано йому приписами статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, зважаючи на вірне відображення позивачем причин коригування податкового кредиту у самій декларації з ПДВ за грудень 2010 року, а саме у рядках 16 та 16.1 цієї декларації ( самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації ), податковий орган міг чітко встановити з яких саме підстав це було зроблено.

Відповідач вказував на неправомірність коригування позивачем податкового кредиту у січні 2011 року.

Також, у даній справі судом попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2011 ТОВ "ЛАНЕСТА" було направлено до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року з додатками до неї, яка була отримана відповідачем згідно розписки уповноваженої особи органу державної податкової служби у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення - 22.02.2011.

У Додатку 1 до вказаної декларації "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість" позивачем було відображено податкову накладну від 31.10.2009 №1311, виписану ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" згідно договору від 05.08.2009р. №05/08-1/АС-54 про розповсюдження реклами, на суму ПДВ 74619,55грн. Підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ позивачем зазначено не було. При цьому, сума коригування податкового кредиту у розмірі 74620грн. була відображена позивачем в рядку 16 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та у рядку 16.1 цієї декларації "самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації".

У самій податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року зазначено, що звітним періодом, за який виправляються помилки, є жовтень 2009 року.

Як вбачається з акту перевірки від 20.11.2012 №4332/226, частина суми ПДВ за вищевказаною податковою накладною №1311 від 31.10.2009, виписаною на загальну суму ПДВ 235643,57грн., була задекларована позивачем у складі податкового кредиту за жовтень 2009 року, а саме: у податковій декларації з ПДВ за цей звітний період у сумі 161024,02грн.

У зв`язку із самостійним виявленням помилок, що містяться у поданій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, позивачем було здійснено коригування податкового кредиту у декларації з ПДВ за січень 2011 року на суму раніше неврахованого податку на додану вартість за податковою накладною від 31.10.2009 №1311 у розмірі 74620грн.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Аналогічні положення були закріплені у пункті 5.1 статті 5, статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час первинного декларування позивачем податкових зобов`язань за податковою накладною від 31.10.2009 №1311.

Як вказано судами попередніх інстанцій, діючим законодавством, чинним як на дату звітного періоду жовтень 2009 року, так і на дату подання позивачем податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року з коригуючим розрахунком податкового кредиту, чітко визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що міститься у раніше поданих ними податкових деклараціях, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації протягом 1095 днів або зазначенням відповідних уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Суди дійшли висновку про правомірність коригування позивачем податкового кредиту у січні 2011 року, зважаючи на те, що ТОВ "ЛАНЕСТА" було скориговано податковий кредит за жовтень 2009 року протягом строків давності, встановлених статтею 15 Закону "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статтею 102 ПК України та в порядку, передбаченому приписами пункту 5.1 статті 5 Закону "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та статті 50 ПК України,

Судами правомірно відхилено посилання відповідача на те, що з огляду на абзац 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, позивач не мав права на використання податкової накладної від 31.10.2009 №1311 на формування податкового кредиту у січні 2011 року, оскільки минуло понад 365 календарних днів з дати її виписки до часу використання її ТОВ "ЛАНЕСТА" для формування цього податкового кредиту, оскільки порядок формування податкового кредиту за жовтень 2009 року визначено чинною на той час статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач вважав неправомірним формування позивачем податкового кредиту у липні 2011 року за податковою накладною від 08.09.2010 №2, виписаною ТОВ "Спектр" за договором купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень) від 27.08.2010, укладеного позивачем з цим контрагентом.

Також, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 27.08.2010 ТОВ "ЛАНЕСТА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ "Спектр" (продавець), згідно якого продавець передав у власність покупцеві, а покупець прийняв у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатив обговорену грошову суму на умовах цього договору за означене нерухоме майно.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 08.11.2010 №27924797 за ТОВ "ЛАНЕСТА" було зареєстровано право приватної власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі продажу.

15.09.2010 ТОВ "ЛАНЕСТА" та ТОВ Спектр було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна.

Розрахунки за договором купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "ЛАНЕСТА" та ТОВ "Спектр" були здійснені у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 08.09.2010 №175 на суму 1455000,00грн.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.08.2010 ТОВ Спектр було виписано податкову накладну від 08.09.2010 №2 на загальну суму цього договору з ПДВ у розмірі 1455000,00грн., в тому числі ПДВ - 242500,00грн.

Частина нежитлового приміщення, придбаного позивачем у ТОВ Спектр , а саме нежитлове приміщення загальною площею 313 кв.м. (36,12% від загальної площі придбаного приміщення), згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.04.2011 здавалося позивачем в оренду ПАТ "Дніпроспецбуд". Строк дії цього договору до 31.12.2011, щомісячний розмір орендної плати - 4695грн., в тому числі ПДВ - 782,50грн. Означені обставини зафіксовані в акті перевірки позивача та визнаються сторонами.

У період з 01.09.2010 по 31.03.2011 дане приміщення було надано ТОВ "ЛАНЕСТА" в оренду ФОП ОСОБА_2 за договором оренди нежитлових приміщень від 25.09.2010 №10/02-А-1, строк дії якого було встановлено до 31.12.2011, проте змінено до 31.03.2011 у відповідності до додаткової угоди від 31.03.2011. Наведене також зафіксовано в акті перевірки та визнається сторонами у справі.

На підставі податкової накладної від 08.09.2010 №2, виписаної ТОВ Спектр , позивач первинно включив суму податку на додану вартість у розмірі 242500,00грн. до складу податкового кредиту у декларації від 20.10.2010 №10156230, однак через те, що ТОВ Спектр не було одразу надано ТОВ "ЛАНЕСТА" оригіналу вказаної податкової накладної, позивач 10.08.2011 подав до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС уточнюючий розрахунок, яким відкоригував показники податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року, зменшивши суму податкового кредиту по цій декларації на 242500,00грн., при цьому податковий кредит, відображений у декларації з ПДВ за вересень 2010 року, ТОВ "ЛАНЕСТА" для бюджетного відшкодування або для зменшення податкових зобов`язань не використовувало. Означене відповідачем не заперечується.

Після отримання від ТОВ "Спектр" оригіналу податкової накладної від 08.09.2010 №2, ТОВ "ЛАНЕСТА" відобразило суму ПДВ за цією накладною у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Стверджуючи про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі вказаної податкової накладної, відповідач посилається на те, що нежитлове приміщення, придбане ТОВ "ЛАНЕСТА" за договором купівлі-продажу у ТОВ Спектр , було придбане без мети подальшого використання у господарській діяльності позивача, виходячи з того, що переважна частина цього приміщення позивачем в оренду не здавалася, передано в оренду було лише 36,12% від його загальної площі.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналогічні норми було закріплено і приписами пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , чинного до 01.01.2011. При цьому, Законом та Податковим кодексом України визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Таким чином, право позивача на нарахування податкового кредиту за податковою накладною від 08.09.2010 №2, яка містить всі необхідні реквізити первинних документів, передбачені вимогами статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та складена за встановленою законом формою, виписаною ТОВ Спектр на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, виникає незалежно від того, чи почали ці нежитлові приміщення використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював позивач оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, як встановлено судами та визнається сторонами у справі, частина згаданих нежитлових приміщень (36,12% від загальної площі) була використана ТОВ "ЛАНЕСТА" у його господарській діяльності шляхом здавання їх в оренду та отримання від цього відповідного доходу. При цьому, з Статуту ТОВ "ЛАНЕСТА" вбачається, що предметом діяльності товариства, зокрема, є здавання в найм (оренду) нерухомого майна як невиробничого, так і виробничого призначення

У зв`язку із вищенаведеним, суди попередніх інстанцій з вказаних підстав також не вбачали обґрунтованих доводів для визнання неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року сум податку на додану вартість у розмірі 66667грн. згідно податкової накладної від 28.10.2011 №2, виписаної ТОВ "Ельсар"на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.10.2011, укладеного цим товариством з ТОВ "ЛАНЕСТА".

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що мають місце правові підстави для задоволення позовних вимог. З огляду на означене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість підлягають скасуванню.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У межах вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду