Постанова

від 16.07.2019 по справі 925/1344/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р. Справа№ 925/1344/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 16.07.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Легалплейс

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019 (повний текст складено 05.04.2019)

у справі №925/1344/18 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Легалплейс

до Виконавчого комітету Черкаської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Корпорація Співдружність КОМП ;

2) Черкаська міська рада;

3) Департамент фінансової політики Черкаської міської ради

про скасування рішення від 22.09.2017 №1009

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Легалплейс (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі, відповідач) про скасування рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 22.09.2017 №1009, яким затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 02.08.2017 №26-2017.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Корпорацію Співдружність КОМП (далі, третя особа-1), Черкаську міську раду (далі, третя особа-2), Департамент фінансової політики Черкаської міської ради (далі, третя особа-3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий комітет Черкаської міської ради дійшов помилкового висновку, що збитки за неотриману орендну плату має сплачувати ТОВ Легалплейс , оскільки орендарем земельної ділянки є інша юридична особа, тобто Корпорація Співдружність КОМП .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019 у справі №925/1344/18 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а, зазначив, що вимоги про скасування рішення, яким затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, не підлягають розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні взагалі судовому розгляду, а обраний позивачем спосіб захисту права шляхом подання позову про скасування рішення виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Враховуючи викладену позицію Верховного Суду господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачу в позові через обрання ним неналежного способу захисту права і недоведеність існування порушеного права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 24.04.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес) Товариство з обмеженою відповідальністю Легалплейс звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019 у справі №925/1344/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. З даної правової норми вбачається, що захисту підлягають не тільки порушені, невизнані або оспорювані права, а і законні інтереси юридичних осіб.

Захист законних інтересів ТОВ Легалплейс полягає у тому, що у разі скасування рішення від 22.09.2017 №1009, на підставі якого Черкаська міська рада звернулась до суду із позовом про стягнення з ТОВ Легалплейс збитків у вигляді неодержаного доходу у формі орендної плати в розмірі 138 974 грн. 96 коп., Черкаська міська рада буде позбавлена можливості у судовому порядку стягувати вказані кошти з ТОВ Легалплейс , оскільки існує діючий договір оренди, укладений між Черкаською міською радою та Корпорацією Співдружність КОМП .

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, на думку скаржника, наступного:

- ТОВ Легалплейс не являється орендарем земельної ділянки, в той час коли орендарем є юридична особа із ідентифікаційним кодом: 30712903 (тобто КОРПОРАЦІЯ СПІВДРУЖНІСТЬ КОМП );

- ТОВ Легалплейс сплачувало земельний податок і ні виконавчий комітет Черкаської міської ради, ні Черкаська міська рада не заперечують проти цього;

- ТОВ Легалплейс не повинно сплачувати орендну плату, оскільки сплачувало земельний податок (відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, статті 14.1.147 Податкового кодексу України сплачується виключно або земельний податок або орендна плата);

- у ТОВ Легалплейс відсутні договірні відносини із Черкаською міською радою щодо оренди земельної ділянки.

З квітня 2015 року по 12.04.2017 Черкаська міська рада не вчиняла жодних дій, направлених на укладання із ТОВ Легалплейс договору оренди, а також не повідомляло ТОВ Легалплейс про розірвання договору оренди від 31.08.2004, зареєстрованого за №841 від 02.09.2004, укладеного із Корпорацією АИС .

Отже, оскільки станом на сьогоднішній день договір оренди земельної ділянки, укладений між Черкаською міською радою та Корпорацією Співдружність Комп є дійсним та чинним, Виконавчий комітет Черкаської міської ради з незрозумілих підстав та причин оскаржуваним рішенням затвердив акт визначення збитків, які нібито завдав позивач у зв'язку із несплатою орендних платежів.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 05.06.2019, наголосив на наступному: 19.11.2012 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності за ТОВ Легалплейс на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 60/7 (кадастровий номер 7110136400:03:008:0013). Однак, договір оренди землі під будівлею позивач із відповідачем не уклав; позивач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата; виконавчий комітет Черкаської міської ради, приймаючи 22.09.2017 рішення №1009, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; враховуючи викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а правову позицію, позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту права.

Представники третіх осіб відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Легалплейс у справі №925/1344/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Легалплейс на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019 у справі №925/1344/18, призначено справу до розгляду на 18.06.2019.

У судове засідання 18.06.2019 з'явився представник відповідача та третьої особи-2.

Представники позивача та третіх осіб -1, -3 у судове засідання, призначене на 18.06.2019, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019, враховуючи неявку в судове засідання представників позивача та третіх осіб -1, -3, розгляд справи відкладено на 16.07.2019.

У судовому засіданні 16.07.2019 оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 16.07.2019 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 16.07.2019 не з'явився, 05.07.2019 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутності представника позивача.

Представники третіх осіб у судове засідання 16.07.2019 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень із ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначене, неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні, призначеному на 16.07.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

31.08.2004 між Черкаською міською радою та корпорацією Автоінвестстрой було укладено Договір оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 43-47), у відповідності до якого було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 7203,56 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66.

16.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Тех-Комплект (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Легалплейс (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (том 1, а.с. 67-70), у відповідності до якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець купив і прийняв у власність від Продавця нерухоме майно - нежитлову будівлю, яка складається з: літера О-І - пункт перепродажного сервісного обслуговування автомобілів, матеріали стін будівель та споруд; металевий каркас, загальною площею - 1301,1 (одна тисяча триста одна ціла одна десята) квадратних метрів; №1-4-11 - огорожа; ІV - замощення (в подальшому нерухоме майно), що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Чигиринська (вулиця 60-річчя СРСР), будинок 60/7, на земельній ділянці 7203,56 кв.м., кадастровий номер 7110136400:03:008:0013, за ціну та на умовах, визначених цим договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі відсутній спір з приводу того, що мова у позові йде про одну і ту саму земельну ділянку, яка орендується по договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 між Черкаською міською радою та Корпорацією Співдружність КОМП (попередні назви Корпорація Автоінвестстрой та Корпорація АИС ) та на якій розташовані придбані позивачем об'єкти нерухомості згідно договору купівлі-продажу від 16.11.2012 із ТОВ Авто-Тех-Комплект .

19.11.2012 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за ТОВ Легалплейс на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 60/7 (кадастровий номер 7110136400:03:008:0013) на підставі договору купівлі-продажу. Однак, договір оренди землі під будівлею позивач із відповідачем не уклав.

Рішенням Черкаської міської ради №2-894 від 10.02.2015 (том 1, а.с. 164) надано Товариству з обмеженою відповідальністю Легплейс дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6269 га в оренду по вул. Чигиринський, 60/7 під нежитлову будівлю - пункт передпродажного сервісного обслуговування автомобілів та зобов'язано укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правоустановчих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) у встановленому порядку.

12.04.2017 Департаментом архітектури та містобудування направлено позивачу листа №1409-01-25 (том 1, а.с. 74-75) з пропозицією укласти з Черкаською міською радою договір оренди землі, а також вирішити питання про укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) по вул. Чигиринська, 60/7. Договір не укладено і доказів про протилежне у справу не подано.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують розроблення для позивача проекту землеустрою на земельну ділянку по вул. Чигиринський, 60/7 у м. Черкаси. У матеріалах справи також відсутні докази укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Чигиринський, 60/7 у м. Черкаси між позивачем та міською радою.

Комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено Акт про визначення збитків власнику землі від 02.08.2017 № 26-2017 (том 1, а.с. 19-24).

Згідно з Розрахунком збитків, заподіяних використанням земельної ділянки, розташованої у м. Черкаси по вул. Чигиринський, 60/7, площею 0,6269 га, сума заподіяних відповідачем збитків за період з 22.09.2014 по 30.04.2017 становить 138 974,96 грн.

Вказаний акт затверджено рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 22.09.2017 №1009.

Звертаючись до суду із позовом та апеляційною скаргою у даній справі, позивач доводить, що він ніколи не був орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:008:0013. Орендарем цієї ділянки є Корпорація АИС за нині чинним договором оренди земельної ділянки від 31.08.2004, який зареєстровано за №841 від 02.09.2004. Позивач вказує, що цей договір за отриманою інформацією з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради укладено до 2053 року з Корпорацією Співдружність КОМП (попередні назви Корпорація Автоінвесттрой та Корпорація АИС ).

Також позивач вказує, що за даними вказаного Департаменту Корпорація Співдружність КОМП має заборгованість за договором оренди землі станом на 01.04.2018 в розмірі 877 670,51 грн. Тому, при наявності у земельної ділянки іншого орендаря за чинним договором оренди землі позивач заперечує свої обов'язки по сплаті будь-яких платежів за земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:03:008:0013 по вул. Чигиринській, 60/7 площею 0,6269 га і не вважає себе зобов'язаним відшкодовувати збитки, оскільки відповідач вже отримує орендну плату з іншого орендаря земельної ділянки або має право на примусове стягнення заборгованості по ній. Позивач вказує, що він сплачує податок на землю і заборгованості по ньому не має.

Спираючись на викладені доводи, позивач вважає свої права порушеними прийняттям відповідачем рішення від 22.09.2017 №1009 про затвердження акту про визначення збитків власнику землі від 02.08.2017 №26-2017.

Розглянувши спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виходячи з фактичних обставин справи, наданих доказів та заперечень, недоведеність заявлених вимог позивачем доказами, відсутність підстав для захисту прав та інтересів позивача судом, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У відповідності до статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру вказаних збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі, Порядок).

Пунктами 2, 3 цього Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

На вказаний Порядок міститься посилання у спірному рішенні виконкому Черкаської міської ради від 22.09.2017 №1009 Про затвердження акту про визначення збитків власнику землі від 02.08.2017 №26-2017.

Вказаним актом із визначеним розміром збитків оформлено рішення комісії виконкому Черкаської міської ради, створеної саме для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, яка утворюється у відповідності до пункту 2 Порядку.

Даним пунктом визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, прийняття рішень про затвердження актів про визначення збитків власнику землі є прямим обов'язком виконавчого комітету Черкаської міської ради згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 і тому таке рішення ніяким чином не може порушувати права позивача.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Верховним Судом розглядався ряд спорів щодо скасування рішень про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам.

Так, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а викладено правовий висновок про те, що незважаючи на те, що рішеннями місцевих органів влади затверджуються акти про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, повноваження цих органів обмежуються лише обчисленням розміру збитків в установленому порядку.

На підставі рішення про затвердження акту як такого, ці збитки примусово відшкодовані бути не можуть. Вони відшкодовуються або у добровільному порядку, або шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Верховний Суд прийшов до висновку, що рішення місцевого органу влади про затвердження акту не створює жодних правових наслідків для особи, щодо якої визначено збитки, а тому не може порушувати права та інтереси такої особи, бо таке рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України і не може бути предметом спору.

Верховний Суд вказує, що вимоги про скасування рішення, яким затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, не підлягають розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні взагалі судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту права шляхом подання позову про скасування рішення виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Брумареску проти Румунії дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Враховуючи викладені позиції Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачу в позові через обрання ним неналежного способу захисту права і недоведеність існування порушеного права.

Водночас, немає підстав для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору, оскільки спірне рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1009 від 22.09.2017 існує як окремий документ, він прийнятий в межах повноважень відповідача, однак з нього не виникають для позивача ніякі обов'язки. Цим рішенням не порушуються права позивача, що є підставою саме для відмови в позові.

Спірне рішення є лише управлінським документом, прийнятим в межах здійснення повноважень місцевого органу влади, які передбачені чинним законодавством.

Суд вважає, що за своїм правовим змістом рішення місцевих органів влади про затвердження актів, висновків, інших результатів діяльності комісій, відділів, департаментів та інших структур цих органів є лише внутрішніми (процедурними) документами, якими оформляються етапи (проміжні результати) діяльності органів влади та їх структурних підрозділів. Такі рішення не мають регулюючого нормативного чи ненормативного характеру, бо не мають прямих наслідків для фізичних чи юридичних осіб.

Пункт 2 спірного рішення з вказівкою про відшкодування боржником визначених збитків у повному розмірі не пізніше місяця після прийняття рішення є лише наведенням змісту положень п. 5 затвердженого постановою КМУ від 19 квітня 1993 №284 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Отже позивач обрав неналежний спосіб захисту права, не довів наявність порушеного права спірним рішенням, а тому підстав для задоволення позову колегія суддів не вбачає, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За встановлених судом обставин аргументи позивача (скаржника) суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, які зроблені із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Легалплейс є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Легалплейс на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019 у справі №925/1344/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019 у справі №925/1344/18 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1344/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.07.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко