Постанова

від 24.07.2019 по справі 911/134/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. Справа№ 911/134/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

без повідомлення учасників справи,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест

на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2019

у справі №911/134/19 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест

про стягнення 119 735,00 грн,

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 30.12.2018 Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест (далі - відповідач, ТОВ Укр-Транс-Інвест ) про стягнення 119 735,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вантажовідправником, ТОВ Укр-Транс-Інвест , під час заповнення залізничної накладної було зазначено невірну масу вантажу. Залізницею було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що фактична маса вантажу у вагоні не відповідає масі вантажу, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт. Враховуючи наведене, позивачем відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у розмірі 119 735,00 грн, передбаченому ст. 118 Статуту.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на свою користь 119 735,00 грн, а також понесені ним по справі судові витрати.

1.3. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність в законах України норми, яка передбачає накладення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу при оформленні перевізних документів під час здійснення залізничних перевезень, та вказав, що Господарський кодекс України не містить норм, які передбачають таке правопорушення.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. 22.06.2018 зі станції Сихів Львівської залізниці вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест , за накладною №38624581 був відправлений вагон №67706010 з вантажем Брухт чорних металів, не поіменований в алфавіті, вид №3 , навалом, укриття листами, помаркований вапном, на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПАТ Дніпровський металургійний комбінат .

2.2. Згідно з накладною №38624581 вантаж був завантажений у вагон вантажовідправником; маса вантажу визначена відправником - 59 800 кг; спосіб визначення маси - автомобільні ваги; перевізна плата складає 23 947,00 грн.

2.3. 01.07.2018 на проміжній станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці позивачем було проведено перевірку маси вантажу у вагоні та складено акт загальної форми №938 ф. ГУ-23 (зваж по ГУ-78), в якому зазначено, що фактична маса брутто вагона склала 74 750 кг, тара вагона з ПД 24 900 кг. Маса вантажу нетто за ПД 59 800 кг. Фактична маса вантажу нетто 49 850 кг, що менше документу на 9 950 кг. Навантаження вантажу рівномірне, на рівні бортів, вкрите листами заліза, без поглиблень, марковано вапном. Маркування та листове вкриття не порушене. Складено актовий матеріал.

2.4. За результатами перевірки було складено комерційний акт №450003/146/33 від 01.07.2018, підписаний заступником начальника станції ОСОБА_1 , агентом з розшуку вантажу ОСОБА_2 та приймоздавальником ОСОБА_3 , згідно з яким вага вантажу у вагоні №67706010: брутто - 74 750 кг, тара за документом - 24 900 кг, вага нетто - 49 850 кг, що менше ваги вказаної в перевізному документі на 9 950 кг. Навантаження вантажу рівномірне на рівні бортів, без поглиблень, вкрите листами заліза. Згідно документа та фактично вантаж маркований вапном. Маркування та листове вкриття не порушене. Торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті, люки вкручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

2.5. Позивачем за вказане порушення на підставі ст. 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачу штраф в розмірі, передбаченому ст. 118 Статуту залізниць України, а саме - п`ятикратної провізної плати за вагон від станції Сихів Львівської залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці, який складає 119 735,00 грн (провізна плата 23 947,00 грн х 5 = 119 735,00 грн).

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2019 у справі №911/134/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця 119 735,00 грн штрафу та 1 796,02 грн судового збору.

3.2. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що комерційним актом №450003/146/33 від 01.07.2018 встановлено факт невідповідності фактичної маси вантажу, що є меншою від маси, зазначеної відповідачем у накладній №38624581; вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, та оскільки відповідачем не надані жодні докази оскарження відомостей, викладених у комерційному акті, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

3.3. На виконання вказаного рішення 03.05.2019 Господарським судом Київської області видано наказ.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом неправомірно було застосовано положення ст. 118 Статуту залізниць України, оскільки, на думку відповідача, вказане положення суперечить ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Так, апелянт вказує на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається виключно у законі або договорі, та не може бути визначений постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджено Статут залізниць України. Апелянт зазначає, що жодним законом України не передбачений штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а отже, на переконання відповідача, штраф у розмірі 119 735,00 грн, нарахований позивачем відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, є неправомірним.

4.3. Скаржник стверджує, що позовна заява підписана від імені позивача неуповноваженими особами, оскільки вона містить підпис представників ПАТ Українська залізниця , в той час як позивачем є АТ Українська залізниця . Апелянт вважає, що визначити обсяг повноважень вищезазначених представників неможливо, оскільки у довіреностях, доданих до позовної заяви, зазначено, що чинність документів, що підписуються представниками ПАТ Українська залізниця , залежить від виконання п. 5.6. та п. 5.7. Положення про філію, яке позивачем до позовної заяви не було додано.

4.4. Відповідач звертає також увагу на те, що позивачем є АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця , в той час як оскаржуване рішення винесено на користь АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця що, на думку скаржника, свідчить про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив назву сторони спору. При цьому скаржник зазначає, що Регіональна філія Придніпровська залізниця є представником АТ Українська залізниця що, на його думку, є порушенням ст.ст. 4, 45 ГПК України.

4.5. На переконання відповідача, оскільки позовна заява зареєстрована за вих. №НЮС-01/326 від 05.12.2018, то всі документи, додані до неї, повинні бути датовані не пізніше ніж 05.12.2018. Натомість у додатках до позовної заяви міститься платіжне доручення про сплату судового збору від 10.12.2018, відтак, за твердженнями апелянта, вказане платіжне доручення не може бути підтвердженням сплати судового збору. До того ж, як зазначає апелянт, розмір судового збору мав становити 1 853 грн, натомість до позовної заяви додано платіжне доручення про сплату 1 796,02 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Крім того, скаржник стверджує, що платником судового збору має бути позивач - АТ Українська залізниця . Водночас, у платіжному дорученні платником вказано виробничий підрозділ Дніпровська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Придніпровська залізниця . З цих підстав скаржником зроблено висновок про те, що до позовної заяви не додано належних доказів про сплату судового збору.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та зазначив, що права і обов`язки сторін виникають також на підставі норм, встановлених актами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках. Позивач посилається на ст. 24 Статуту залізниць України та вказує на те, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Також, позивач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства Українська залізниця з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Українська залізниця . Позивач стверджує, що всі довіреності, які містяться у додатках до позовної заяви, були видані раніше, ніж змінено назву (тип) позивача; зміна назви товариства та його типу не його перетворенням, а тому довіреності, видані від імені Публічного акціонерного товариства Українська залізниця є чинними, оскільки зміна найменування та типу позивача не впливає на обсяг його прав та обов`язків за довіреностями, виданими Публічним акціонерним товариством Українська залізниця .

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 06.05.2019 відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 21.03.2019 у справі №911/134/19.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ Укр-Транс-Інвест на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2019 у справі №911/134/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Цивільний кодекс України

У відповідності до ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

7.2. Господарський кодекс України

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

7.3. Господарський процесуальний кодекс України

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

7.4. Закон України Про залізничний транспорт

Відповідно до ст. 3 Закону законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України Про транспорт , Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 9 статті 10 Закону передбачено, що розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

7.5. Статут залізниць України

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., Статут визначає права, обов`язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту Міністерством транспорту України затверджені Правила перевезення вантажів, обов`язкові для всіх юридичних осіб і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

7.6. Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644

Згідно з пунктом 1.1 Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

У відповідності до положень п. 1.2. Правил накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з пунктом 2.1 Правил вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що саме на відправника (відповідача) покладено обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, також йому надається можливість перевірити внесені до перевізних документів відомості та за необхідності скласти нові перевізні документи, а тому в разі порушення цього обов`язку правомірним є застосування до відповідача штрафних санкцій в розмірі, передбаченому Статутом залізниць України.

Доводи скаржника про суперечність застосованого судом Статуту залізниць України Господарському кодексу судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки такі доводи наведено без врахування ним ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, за якою умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; а також без врахування положень ч. 9 ст. 10 Закону України Про залізничний транспорт , відповідно до якого розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Тобто, дані норми мають відсилочний характер та прямо вказують на нормативний акт, що підлягає застосуванню на їх підставі.

Таким чином, колегія суддів ставиться критично до доводів скаржника про те, що жодною нормою закону України не передбачено накладення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу при оформленні перевізних документів під час здійснення залізничних перевезень.

8.3. Колегією суддів не приймаються доводи скаржника про те, що позовна заява підписана від імені позивача неуповноваженими особами, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які уповноважені директором Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_6 та першим заступником директора Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_7 представляти інтереси Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ Українська залізниця в судах всіх інстанцій, в тому числі підписувати позовні заяви.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства Українська залізниця з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Українська залізниця .

Враховуючи те, що ПАТ Українська залізниця не було припинено, а перейменування та/або зміна типу акціонерного товариства відповідно до ст. 248 ЦК України не є підставою для припинення представництва за довіреністю, а також матеріали справи не містять доказів скасування вказаної довіреності, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо підписання позовної заяви неуповноваженими особами.

8.4. Щодо тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив назву сторони спору, судом апеляційної інстанції вказані твердження відхиляються як безпідставні.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 162, 164 ГПК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю найменування позивача з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 14.01.2019 позивач надав до суду пояснення до позовної заяви із зазначенням, зокрема, повного найменування філії позивача, а саме - Регіональна філія Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, у вказаній ухвалі, та в подальшому у процесуальних документах позивач зазначений як Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

Відповідач помилково вважає, що АТ Українська залізниця звертається до суду через свого представника - Регіональну філію Придніпровська залізниця , оскільки Регіональна філія не є представником АТ Українська залізниця в розумінні ст.ст. 4, 45 ГПК України, а є його структурним підрозділом, який наділений правом виступати від його імені та в його інтересах.

8.5. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що платіжне доручення, датоване пізніше ніж сама позовна заява, не може бути належним підтвердженням сплати судового збору, оскільки Господарський процесуальний кодекс не містить такої вимоги. З цих же підстав відхиляються доводи апелянта стосовно того, що у платіжному дорученні платником вказано виробничий підрозділ Дніпровська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Придніпровська залізниця , а не позивача.

8.6. За твердженням апелянта, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції сплачено не в повному обсязі. На думку відповідача, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 853,00 грн. Натомість, в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 796,02 грн. Здійснивши перерахунок судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів визнала суму судового збору в розмірі 1 796,02 грн такою, яка відповідає вимогам Закону України Про судовий збір та становить 1,5% від суми позову і не є меншою одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Відтак, доводи скаржника про те, що позивачем не було надано належних доказів сплати судового збору, апеляційним господарським судом відхиляються.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. За вказаних обставин, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України в частині неправильно зазначеної у накладній маси вантажу, а відповідачем не спростовано вказане порушення, позивачем правомірно застосовано штрафні санкції на підставі ст. 118 Статуту залізниць України, а отже місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову в повному обсязі.

9.2. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2019 у справі №911/134/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2019 у справі №911/134/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Транс-Інвест .

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2019 у справі №911/134/19.

5. Матеріали справи №911/134/19 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко