Рішення

від 23.07.2019 по справі 906/490/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/490/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Шулак В.В.- довіреність № 0807-19 від 08.07.2019 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопласт Плюс"

до Приватного підприємства "Особняк-К"

про стягнення 205842,85 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Термопласт Плюс" подано позов про стягнення Приватного підприємства "Особняк-К" заборгованості за договором купівлі - продажу №10-2017 від 10.05.2017 в розмірі 205842,85 грн., у тому числі: 162879,00 грн. - основна заборгованість, 9518,23 грн. - 3% річних, 33445,62 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 04.07.2019 .

Ухвалою господарського суду від 04.07.2019 відкладено розгляд справи на 23.07.2019.

В судовому засіданні від 23.07.2019 огошувалась перерва до 16:00 год. 23.07.2019 з метою отримання доказів, що підтверджують тривалість господарських правовідносин між сторонами, та відображається в проекті акта звірки розрахунків, який виготовлений позивачем станом на 16.05.2019 (а.с. 31).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 10-2017 від 10.05.2017 щодо оплати отриманого товар, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 162879,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення з відповідача 33445,62 грн. інфляційних та 9518,23 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання відповідач повноважного представника не направив.

19.07.2019 на адресу суду повернулась ухвала суду від 04.07.2019, яка направлялась на юридичну адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення" (а.с. 84-86).

Крім того, 22.07.2019 на адресу суду повернулась ухвала господарського суду Житомирської області від 04.07.2019, яка направлялась на адресу засновника та керівника ПП "Особняк К" за адресою: Житомирська область, Бердичівський АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .2 з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення через "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення" (а.с. 88-90).

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкладення розгляду справі від 04.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термопласт Плюс" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Особняк - К" ( покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 10-2017 ( а.с.20-21).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов`язується передати вікна металопластикові (далі-товар) у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

За умовами п. 2.1. договору загальна вартість товару, що передається покупцю, згідно умов цього договору, становить 383681,00 грн.

Згідно п. 5.1 договору, передача товару за цим договором здійснюється продавцем до 31 грудня 2017 року.

Пунктом 5.2. договору визначено, що датою передачі вважається момент отримання товару покупцем та підписання сторонами видаткової накладної, що є невід`ємною частиною цього договору.

За приписам п. 6.1. договору, взаємний розрахунок між сторонами здійснюється шляхом перерахування покупцем 100% вартості товару у безготівковій формі на рахунок покупця у строк, що не перевищує 21 календарний день з моменту отримання товару покупцем.

Нормами п. 9.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 383681,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №70901 від 07.09.2017 та товарно-транспортною накладною № ВН-0700901 від 07.09.2017 (а.с. 22-23).

З моменту укладання договору купівлі-продажу № 10-2017 від 10.05.2017 відповідачем перераховано на розрахунковий розрахунок позивача 300000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 106 від 06.10.2017 на суму 100000,00 грн. (а.с. 24) та платіжним дорученням № 152 від 128.12.2017 на суму 200000,00 грн. (а.с. 25). Згідно вищезазначених платіжних доручень відповідачем вказано призначення платежу "згідно договору про врегулювання заборгованості від 08.09.2017 за вікна".

За поясненнями позивача, у зв`язку з тим, що на момент оплати - 06.10.2017 у відповідача існував борг за поставку товару відповідно до договору купівлі - продажу № 27-04-2017 від 27.04.2017 року в розмірі 79198,00 грн. перерахована згідно платіжного доручення № 106 від 06.10.2017 оплата в сумі 79198,00 грн. була зараховано на погашення раніше виниклої заборгованості по договору № 27-04-2017 від 27.04.2017. Решта коштів зараховано в погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № 10-2017 від 10.05.2017.

Таким чином внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 162879,00 грн.

20.02.2019 позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав перерахувати до 22.03.2019 заборгованість в розмірі 162879,00 грн. за поставлений товар згідно договору №10-2017 від 10.05.2017.

Відповідач не надав відповідь на претензію та не погасив заборгованість в сумі 1622879 грн., таким чином станом на день звернення до суду відповідач не виконав обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивач в порядку ч. ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 9518,23 грн. 3% річних та 33445,62 грн. інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами виникли довготривалі правовідносини, щодо поставки металопластикових вікон на підставі окремих договорів купівлі-продажу.

Так, правовідносини щодо поставки відповідачу металопластикових вікон згідно видаткової накладної № 70901 від 07.09.2017 та товарно-транспортною накладною № ВН-070901 від 07.09.2017 на суму 383681,00 грн. виникли на підставі договору купівлі-продажу № 10-2017 від 10.05.2017

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що покупець повинен сплатити за поставлений товар у строк, що не перевищує 21 календарний день з моменту отримання товару покупцем.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок оплати отриманий від позивача товар за видатковою накладною № 70901 від 07.09.2017 у строк до 28.09.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач згідно платіжного дорученням № 106 від 06.10.2017 провів оплату в сумі 100000,00 грн. (а.с. 24), з яких 79198,00 грн. занесено на погашення раніше виниклої заборгованості за договором купівлі-продажу № 27-04-2017 від 27.04.2019 та видаткової накладної № 60901 від 06.09.2019, за якою відповідачу поставлявся товар на суму 239198,00 грн. (а.с. 95-97).

Платіжним дорученням № 152 від 28.12.2017 відповідачем було перераховано позивачу кошти в сумі 200000,00 грн. ( а.с. 25).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 162879,00 грн.(383681,00 грн. - 20802,00 грн. - 200000,00 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 162879,00 грн. Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 162879,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 33445,62 грн. інфляційних та 9518,23 грн. 3 % річних, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.13-14), 3% річних нараховано за період з 29.09.2017 по 06.10.2017 на суму простроченої заборгованості 383681,00 грн., з 06.10.2017 по 28.12.2017 на суму простроченої заборгованості 362879,00 грн. та з 28.12.2017 по 16.05.2019 на суму простроченої заборгованості 162879,00 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок 3 % річних, суд встановив, що позивачем при нарахуванні 3 % річних позивачем допущено помилку, а саме неправомірно в період нарахування включено дні , в які відповідачем здійснювалось оплати.

Таким чином, правомірним є нарахування 3 % річних за період з 29.09.2017 по 05.10.2017 на суму простроченої заборгованості 383681,00 грн., з 06.10.2017 по 27.12.2017 на суму простроченої заборгованості 362879,00 грн. та з 28.12.2017 по 16.05.2019 на суму простроченої заборгованості 162879,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, які становлять 9456,87 грн.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 3% річних є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 9456,87 грн.

В частині стягнення 61,36 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В частині вимог про стягнення з відповідача 33445,62 грн. грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені за період з жовтня 2017 поку по грудень 2017 року на суму простроченої заборгованості 362879,00 грн. та з січня 2018 року по квітень 2019 року на суму простроченої заборгованості 162879,00грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, суд встановив, що останнім при розрахунку допущено помилки, а саме позивачем неправомірно нараховано інфляційні за грудень 2017 року на прострочену суму заборгованості 362879,00 грн., в той час як на кінець грудня 2017 року у відповідача існувала прострочена заборгованість в розмірі 162879,00 грн.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Таким чином, правомірним є нарахування інфляційних за період з жовтня 2017 року по листопад 2017 року на суму простроченої заборгованості 362879,00 грн. та за період з грудня 2017 року по квітень 2019 року на суму простроченої заборгованості 162897,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд здійснив власний розрахунок інфляційних з урахуванням встановлених судом обставин та враховуючи вихідні дані позивача, за яким інфляційні складають 31589,83 грн.

З урахуванням викладеного позовна вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 31589,83 грн.

В частині стягнення 1855,79 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 203925,70 грн. грн., з яких: 162879,00 грн. основний борг, 9456,87 грн. 3% річних та 31589,83 грн. інфляційні нарахування

В частині стягнення 1855,79 грн. інфляційних та 61,36 грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Особняк-К" (13361, Житомирська область, Бердичівський район, с.Мирне, вул. Козацька, будинок 5, кв.2, код ЄДРПОУ 37159512)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопласт Плюс" (82160, Львівська область, Дрогобицький район, смт. Меденичі, вул. Дрогобицька,11, код ЄДОПОУ 35217535)

- 162879,00 грн. основного боргу;

- 9456,87 грн. - 3% річних;

- 31589,83 грн. - інфляційні нарахування;

- 3058,89 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.07.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)