Ухвала

від 25.07.2019 по справі 916/956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви та

повернення заяви про визнання грошових вимог

"25" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/956/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

дослідивши матеріали заяви Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору

та матеріали справи

за заявою боржника : Товариства з обмеженою відповідальністю „СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (65111, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, буд. 38, кв. 72; код ЄДРПОУ 40576844) за скороченою процедурою, передбаченою ч.5 ст. 11, ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

про визнання банкрутом

Встановив:

Ухвалою підготовчого засідання суду від 10.04.2019р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» за положеннями ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 22.04.2019р. визнано банкрутом ТОВ „СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» ; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Степаненко І.Є.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, 23.04.2019р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ „СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в мережі Інтернет за №59011.

17.05.2019р. Головне управління ДФС в Одеській області звернулося із заявою про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника ТОВ „СІ КОУСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на суму 190 465, 55 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2019р. встановлено Головному управлінню ДФС в Одеській області строк для усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог до 30.05.2019р. включно; зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області надати докази сплати судового збору в установленому Законом України „Про судовий збір» розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2019р. відмовлено Головному управлінню ДФС в Одеській області у задоволенні заяви в частині відстрочення сплати судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог; задоволено заяву Головного управління ДФС в Одеській області в частині продовження строку для усунення недоліків та продовжено Головному управлінню ДФС в Одеській області встановлений строк для усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог до 08.07.2019р. включно; зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області надати докази сплати судового збору в установленому Законом України „Про судовий збір» розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2019р. відмовлено Головному управлінню ДФС в Одеській області у задоволенні заяви в частині відстрочення сплати судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог; задоволено заяву Головного управління ДФС в Одеській області в частині продовження строку для усунення недоліків та продовжено Головному управлінню ДФС в Одеській області встановлений строк для усунення недоліків заяви про визнання кредиторських до 30.07.2019р. включно; зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області надати: докази сплати судового збору в установленому Законом України „Про судовий збір» розмірі.

Вказана ухвала суду була отримана Головним управлінням ДФС в Одеській області, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з метою розгляду заяви Головного управління ДФС в Одеській області про визнання кредиторських вимог, ухвалами суду від 22.05.2019р., від 05.06.2019р. та від 09.07.2019р. заявнику були створені належні умови для усунення недоліків такої заяви шляхом продовження строку для їх усунення.

19.07.2019р. Головне управління ДФС в Одеській області звернулося із заявою про постановлення ухвали про відстрочення сплати судового збору за подання заяви; продовження строку для усунення недоліків строком на один місяць у разі відмови у відстроченні сплати судового збору. В обґрунтування викладеного зазначено, що операції на рахунках заявника тимчасово зупинено Державною казначейською службою України у відповідності до п. 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, що підтверджується листом Головного управління ДКСУ в Одеській області від 15.07.2019р. №10-08/3218. Державною фіскальною службою України з метою відновлення руху коштів на рахунках, терміново вживаються відповідні заходи та дії, спрямовані на виконання вимог вищевказаного Порядку. Заявник у заяві посилається на правову позицію Верховного Суду від 27.03.2018р. по справі №804/243/16, відповідно до якої повернення апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, що захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, та на положення ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ч. 3 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір» із внесеними змінами та доповненнями відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019р. - 1921 грн.

Таким чином, заявник зобов`язаний до заяви про визнання кредиторських вимог надати докази сплати судового збору за її подання у сумі 3842 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір» відсутні підстави відстрочення сплати судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог Головним управлінням ДФС в Одеській області, оскільки не має умов передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір» , наявність яких є обов`язковою для такого відстрочення, господарський суд відмовляє у задоволені заяви в частині постановлення ухвали про відстрочення сплати судового збору за подання заяви.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. 9 Закону України „Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Згідно ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини зі справи „Шульга проти України» , (заява N 16652/04) від 02.12.2010р. зазначено, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Судом встановлено, що на протязі майже двох місяців заявнику були створені належні умови для усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог шляхом продовження строку для їх усунення трьома ухвалами суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє Головному управлінню ДФС в Одеській області у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків строком на один місяць.

Щодо посилання заявника на правову позицію Верховного Суду від 27.03.2018р. про те, що повернення апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, суд зазначає, що заявник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог, а не з апеляційною скаргою, та передбачений Законом України „Про судовий збір» обов`язок сплати судового збору за подання заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника, не є перешкодою доступу до правосуддя, а може бути розцінено як безпідставне надання пільг з реалізації даного обов`язку одному з учасників судового процесу та мати наслідком порушення прав інших учасників та суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

Суд також звертає уваги на те, що судочинство в господарських судах, в тому числі і розгляд справ про банкрутство здійснюється за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, тоді як заявник посилається на положення ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ч. 1 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статті 23 цього Закону.

Враховуючи те, що Головним управлінням ДФС в Одеській області до заяви про визнання кредиторських вимог не додано доказів сплати судового збору та вказані недоліки, строк усунення яких неодноразово продовжувався ухвалами суду, не усунені, суд повертає заяву Головного управління ДФС в Одеській області про визнання кредиторських вимог на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Керуючись ст.ст. 23, 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , ст. 8 Закону України „Про судовий збір» , ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Головному управлінню ДФС в Одеській області у задоволенні заяви про постановлення ухвали про відстрочення сплати судового збору за подання заяви; продовження строку для усунення недоліків строком на один місяць у разі відмови у відстроченні сплати судового збору.

2.Заяву Головного управління ДФС в Одеській області про визнання кредиторських вимог повернути заявнику без розгляду.

3.Матеріали заяви з додатком надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили 25.07.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Додаток: заяви про визнання кредиторських вимог з додатками.

Копію ухвали з додатком надіслати: Головному управлінню ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 4).

Суддя Л.І. Грабован