Рішення

від 23.07.2019 по справі 914/819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2019 справа № 914/819/19

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали справи

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» , м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Компанія «Світанок» , с. Містки Львівська область

про: стягнення 264 659,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліковський Г.М. - представник

від відповідача: Мандюк О.О. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Приватного акціонерного товариства «Компанія «Світанок» про стягнення 264 659,78 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 28.05.2019 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду від 28.05.2019р., 18.06.2019р., 02.07.2019р.

В ході підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позов та докази в обгрунтування заперечення, а позивач відповідь на відзив.

Ухвалою від 09.07.2019р. підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2019р.

16.07.2019р. було оголошено перерву в судовому розгляді до 23.07.2019р.

В ході розгляду справи по суті представники сторін виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до дослідження доказів та обставин справи, внаслідок чого з`ясовано наступне:

26.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес Д.Ф. (позивачем) та Приватним акціонерним товариством компанією «Світанок» (відповідачем) було укладено договір оренди опалубки №1-26/12/7, за умовами якого, позивач зобов`язався передати відповідачу у користування (без права суборенди) за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно акту приймання-передачі №1 від 26.12.2017р, відповідачу було передано елементи опалубки на загальну вартість 240 599,80 грн. Зокрема:

1. Щит ЩКМ 900х1500 Ун - 24шт. - вартість 1 шт. 4 357,45 грн. - загальна вартість 104 578,80 грн.;

2. Кут зовнішній ЩКМ 1500 - 48 шт. - вартість 1 шт. 686,65 грн. - загальна вартість 32 959,20 грн.;

3. Щит ЩКМ 900х900 С - 4 шт. - вартість 1 шт. 2 528,35 грн. - загальна вартість 10 113,40 грн.;

4. Щит ЩКМ 600х900 С - 24 шт. - вартість 1 шт. 1 802,85 грн. - загальна вартість 43 268,40 грн.;

5. Гайка опорна - 100 шт. - вартість 1 шт. 150,00 грн. - загальна вартість 15 000,00 грн.

6. Анкерний стержень - 50 шт. - вартість 1 шт. 150,00 грн. - загальна вартість 7 500,00 грн.

7. Скоба зажимна - 200 шт. - вартість 1 шт. 45,10 грн.- загальна вартість 9 020,00 грн.

8. Шина 6х75х780 - 50 шт. - вартість 1 шт. 224,70 грн. - загальна вартість 11 235,00 грн.

9. Зажим штифований - 100 шт. - вартість 1 шт. 69,25 грн. - загальна вартість 6 925,00 грн.

Відповідно до підпукту е). п. 2.2. договору, наймач зобов`язаний повернути опалубку наймодавцеві до 26.12.2018р., за адресою: АДРЕСА_1 , в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт передачі (повернення).

Як стверджує позивач, відповідачем, у вказаний в договорі строк, елементів опалубки не було повернуто.

Згідно п. 4.1.2 договору, у випадку втрати опалубки, наймач зобов`язаний відшкодувати наймодавцеві повну вартість втраченої опалубки та неустойку у розмірі 10% такої вартості. Під втратою розуміється неповернення наймачем комплекту опалубки протягом 30 та більше календарних днів з моменту закінчення терміну передбаченого п.п. 2.2.е. договору, або пошкодження опалубки з вини наймача, яке призвело до унеможливлення користування опалубкою вподальшому.

З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що відповідачем, як наймачем було втрачено вказану опалубку, а тому він звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 240 599,80 грн. вартості втраченої опалубки та 24 059,98 грн. 10% неустойки - в судовому порядку.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що протягом дії договору оренди частково повертав деякі елементи опалубки позивачу, про що складалися документи. Так, відповідач стверджує, що 27.04.2018р. ним було повернуто частину орендованої опалубки, що підтверджується накладною на переміщення, яка підписана двома сторонами.

Зокрема, було повернуто:

1. Щит ЩКМ 900х1500 Ун - 20 шт. - вартість 1 шт. 4 357,45 грн.

2. Кут зовнішній ЩКМ 1500 - 28 шт. - вартість 1 шт. 686,65 грн.

3. Щит ЩКМ 600х900 С - 8 шт. - вартість 1 шт. 1 802,85 грн.

4. Гайка опорна - 97 шт. - вартість 1 шт. 150,00 грн.

5. Анкерний стержень - 30 шт. - вартість 1 шт. 150,00 грн.

6. Скоба зажимна - 50 шт. - вартість 1 шт. 45,10 грн.

7. Шина 6х75х780 - 40 шт. - вартість 1 шт. 224,70 грн.

8. Зажим штифований - 70 шт. - вартість 1 шт. 69,25 грн.

Як зазначав відповідач, у жовтні 2018 р. ним було ще повернуто частину опалубки та проведено звірку повернутого майна, після чого працівниками позивача було надіслано відповідачу електронною поштою зведений звіт по складах, в якому відображено кількість майна, яке не було повернуто наймодавцю. В підтвердження зазначеного, відповідач покликається на скрін-шот електронної пошти про відправлення листа зі звітом.

Крім того, в ході розгляду даної справи, відповідач представив суду платіжне доручення про сплату на користь позивача 13 242,99 грн. за елементи опалубки, які ним було втрачено та які пошкоджені, у зв`язку з їх експлуатацією. Таким чином, відповідач вважає, що з урахуванням повернутого майна, а також частково оплатою неповернутого, у відповідача існує лише заборгованість за неповернуту опалубку в розмірі 1 235,85 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив твердження відповідача та звертав увагу на те, що єдиним доказом, який може підтверджувати повернення орендованого майна позивачу є акт приймання-передачі (повернення), якого представлено не було, а тому останній вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення орендованого майна за договором оренди опалубки від 26.12.2017р.

Даний спір лежить в площині його регулювання нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, зокрема правовим інститутом договору найму (оренди).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем було передано відповідачу майно, в межах договору від 26.12.2017р. про що свідчить підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі від 26.12.2017р. майна загальною вартістю 240 599,80 грн.

Відповідно до умов договору оренди (п.2.2), наймач зобов`язаний повернути опалубку наймодавцеві до 26.12.2018р., за адресою: АДРЕСА_1 , в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт передачі (повернення).

Так, судом встановлено, що 27.04.2018р. відповідачем було відвантажено, а позивачем отримано частину орендованої опалубки згідно накладної на переміщення, якою було засвідчено повернення.

Зокрема, із згаданої накладної вбачається, що відповідач повернув позивачу частину елементів опалубки на загальну суму 151 091,00 грн. Відтак, після цього у відповідача неповернутою залишилася частина опалубки загальною вартістю 89 508,80 грн.

Твердження позивача про те, що згаданою накладною на переміщення не підтверджується факт повернення опалубки не відповідає дійсності та спростовується наявними матеріалами справи. Зокрема, з огляду та дослідження даної накладної вбачається, що позивач своїм підписом та печаткою підприємства засвідчив тримання ним частини опалубки на своєму складі по АДРЕСА_1 , 317 АДРЕСА_2 . Львові.

Суд погоджується з тим, що згідно договору оренди в п. 2.2. сторони визначили форму документу, який засвічує повернення опалубки, а саме акт приймання-передачі. В той же час, та обставина, що сторони при оформленні повернення частини опалубки не склали акту приймання-передачі не спростовує факту отримання майна позивачем, оскільки це підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи. В даному випадку має місце взаємне відступлення сторонами від умов п.2.2 договору оренди в частині складення акту приймання-передачі, оскільки позивач і відповідач спільно підписали накладну на переміщення №527 від 27.04.2018р. засвідчивши повернення частини опалубки.

Більше того, вподальшому сторонами було підписано акт надання послуг від 30.09.2018р. в якому перелічена саме та частина опалубки, яка складає залишок за мінусом раніше повернутого відповідачем майна у квітні на підставі накладної на переміщення.

В той же час, твердження відповідача. що ним у жовтні 2018р. було повернуто відповідачу ще частину опалубки не знайшло свого підтвердження на підставі наявних матеріалів справи. Зокрема, оцінюючи аргументи відповідача, суд зазначає, що наданий зведений звіт по складах, який, як наголошує останній, було отримано ним від позивача, не може вважатися беззаперечним доказом того, що відповідач повернув якусь решту частину орендованої опалубки.

В даному контексті, суд звертає увагу сторін на норми статей 76, 77 ГПК України, які розкривають зміст таких властивостей доказів як належність та допустимість. Відтак, представлений відповідачем, як доказ зведений звіт по складах є недопустимим доказом, оскільки по-перше він не є документом погодженим сторонами, а по-друге обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що підтверджено матеріалами справи, що відповідач повернув позивачу частину орендованої опалубки на загальну вартість 151 091,00 грн. Натомість. неповернутою залишилась опалубка вартістю всіх елементів - 89 508,80 грн.

Водночас, в ході розгляду справи, а саме 20.06.2019р., відповідачем було частково оплачено вартість неповернутої опалубки на суму 13 242,99 грн., що включає в себе компенсацію за наступний товар:

1. Щит ЩКМ 900х1500 Ун - 1 шт.

2. Кут зовнішній ЩКМ 1500 - 6 шт.

3. Анкерний стержень - 1 шт.

4. Скоба зажимна - 84 шт.

5. Зажим штифований - 7 шт.

Отже, враховуючи часткову оплату вартості неповернутої опалубки, сума, яка підлягає до стягнення з відповідача за неповернуту опалубку складає 76 265,81 грн.

Разом з позовною вимогою про стягнення вартості неповернутого майна, позивач також ставив вимогу про стягнення з відповідача 10% неустойки відповідно до п. 4.1.2 договору.

Так, підставною є сума неустойки, яка повинна бути розрахована виходячи з вартості неповернутого майна. Оскільки судом встановлено, що відповідачем не було повернуто майна, станом на момент звернення до суду позивача вартістю 89 508,80 грн., а тому 10 % від цієї суми складає - 8 950,80 грн., яка підлягає до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Компанія «Світанок» (81119, Львівська область, Пустомитівський район, с. Містки, код ЄДРПОУ 19327755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (79034, м. Львів, вул. Навроцького, 33, код ЄДРПОУ 39006413) 76 265,81 грн. вартості неповернутої опалубки грн., 8 950,88 грн. 10% неустойки та 1 278,25 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 151 091,70 грн. вартості неповернутої опалубки - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 23.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.07.2019р.

Суддя Юркевич М. В.