Рішення

від 16.07.2019 по справі 320/1679/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року № 320/1679/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання Шашко А.С.,

представника позивача - Лисенко Ю.М.,

представника відповідача - Куліда А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий край" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий край" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0030671402, яким до позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 180 600,00 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017891305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2531,41 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017881305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 157,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, сформовані за результатами проведення перевірки? є безпідставними, необґрунтованими та не базуються на дійсних обставинах. Зокрема пояснив, що відповідач помилково стверджує про не включення ТОВ "Зерновий край" до складу інших доходів суму грошових коштів у розмірі 13 860 443,00 грн, вважаючи її безнадійною кредиторською заборгованістю, у той час, як вказана сума сплачена контрагенту, та відповідно є витратами позивача. При цьому наголосив, що строком виконання зобов`язання з оплати товару на суму 13 860 443,00 грн, є наступний день після закінчення 30 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, а не з дати останньої поставки, як хибно вважають перевіряючі.

Також вказав, що відповідачем протиправно нараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з посиланням на неутримання та неперерахування податку з доходу, отриманого як додаткове благо, оскільки в акті перевірки не відображено коли, кому та в якій кількості та сумі надано додаткове благо, і якою податковою інформацією це підтверджується.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що за результатами здійснення перевірки суб`єкта господарювання "Зерновий край", встановлено заниження останнім податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, а тому податкові повідомлення-рішення є такими, що базуються на нормах чинного законодавства.

Ухвалою суду від 09.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

26 червня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 16.07.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини? на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий Край" є юридичною особою, зареєстрованою 13.03.2013, місцезнаходженням якої є: Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, Вулиця Пирятинська, 27, та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Київській області ДФС України як платник податків, що підтверджується відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 30.08.2018 по 19.09.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕРНОВИЙ КРАЙ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складений акт від 26.09.2018 №829/10-36-14-02-13/38073468, яким встановлено порушення позивачем (т. 1 а.с. 17-40):

- пп.14.1.54, п. 14.1 ст. 14, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, Податкового кодексу України від №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 494 880 грн;

- пп. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки в розмірі 20 926,19 грн;

- п.п. 1.4. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу X, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2015-2016 роки в розмірі 2025,13 грн.

Така правова позиція податкового органу ґрунтується на тому, що на підставі п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ, останній вважає виявлену станом на 30.04.2017 кредиторську заборгованість у розмірі 13 860 443, 00 грн. безнадійною, та відносить її до результату зобов`язань, щодо яких минув строк позовної давності, посилаючись на статтю 257 ЦК України, яка визначає строк позовної давності у три роки. Базуючись на зазначеному, перевіряючі вважають, що у такий спосіб ТОВ "Зерновий край" занизило дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за півріччя 2017 року на загальну суму 13 860 443, 00 грн, оскільки мало обов`язок віднести таку суму до інших доходів.

В основу тверджень відповідача про неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки, покладено висновок перевіряючих про те, що сума грошових коштів у розмірі 20926,19 грн, які були виділені на бензин, є додатковим благом, адже подальше його використання не має документального підтвердження, у тому числі, відсутні щоденні подорожні листи.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки від 26.09.2018 №829/10-36-14-02-13/38073468, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0030671402, яким до позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 180 600,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017891305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2531,41 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017881305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 157,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу та вважаючи їх незаконними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Щодо прийняття Головним управлінням ДФС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0030671402, яким до позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 180 600,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, відповідно до якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає зокрема одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Отже, у розумінні ПК України, безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, поміж іншого, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (підпункт а ст.14 ПКУ).

У ході розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ Зерновий край (Покупець) та ПАТ Миронівський хлібопродукт (Продавець) укладено договір купівлі - продажу від 26.10.2013 № 1609-Г (т.1 а.с. 76-78).

Пунктом 2.1 Розділу 2 "Ціна та умови плати" вказаного договору визначено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату всієї вартості Товарів за цінами в гривнях, які і будуть зазначені в рахунку - фактурі і які повинні відповідати цінам в гривнях, що були погоджені Сторонами в Додатках протягом 30 банківських днів з дати отримання Покупцем рахунку - фактури від Продавця.

Відповідно до рахунку на оплату від 22.10.2014 №МЦ10002210, ціною договору від 26.10.2013 № 1609-Г є 13 860 442,58 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що датою виникнення кредиторської заборгованості є дата 30.04.2014 (дата останньої поставки товару), у зв`язку із чим, на переконання перевіряючих, відповідно до п.п.14.1.11 п. 14.1. ст.14 ПКУ, вищевказана кредиторська заборгованість станом на 30.04.2017 є безнадійною заборгованістю.

Тобто, для надання правової оцінки висновку податкового органу щодо заниження позивачем показника податку на прибуток, необхідно з`ясувати, чи набула кредиторська заборгованість ТОВ Зерновий край у розмірі 13 860 442,58 грн статусу безнадійної.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України і (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз наведених норм права у поєднанні із дослідженням договору 26.10.2013 № 1609-Г, укладеного між ТОВ Зерновий край (Покупець) та ПАТ Миронівський хлібопродукт , свідчить, що строк виконання зобов`язань з оплати поставленого товару у даному випадку, є наступний день по закінченню 30 банківських днів з дати, отримання відповідного рахунку - фактури, а не з дати останньої поставки, як це помилково визначено перевіряючими.

У цьому контексті, суд звертає увагу, що позивач отримав рахунок, передбачений істотними умовами договору 22.10.2014. Як наслідок, саме з цієї дати, у відповідності до статей 253 та 530 Цивільного кодексу України розпочато перебіг строку позовної давності.

Це означає, що строк позовної давності за договором закінчується 03.12.2017, у той час, як оплату за отриманий товар ТОВ Зерновий край здійснило 17.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 17.07.2017 № 3810002483, тобто в межах трирічного строку (т. 1 а.с. 82).

За таких обставин, кредиторська заборгованість позивача у розмірі 13 860 442,58 грн не набувала статусу безнадійної, що вказує на безпідставність та необґрунтованість правової позиції позивача щодо віднесення зазначеної суми до доходів ТОВ Зерновий край . До того ж, суд звертає увагу на факт оплати отриманого товару позивачем, який підтверджується платіжним дорученням від 17.07.2017 № 3810002483, що відносить грошові кошти у розмірі 13 860 442,58 грн до витрат позивача.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0030671402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 180 600,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо прийняття Головним управлінням ДФС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017881305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 157,00 грн, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Абзацом є підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом а цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

З аналізу вказаних правових норм убачається, що додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язано із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах чи інших видах доходу.

Відповідач під час визначення додаткового блага повинен обов`язково вказувати фізичну особу - платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який це додаткове благо виникло.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2019 року у справі №808/3611/16.

Як встановлено матеріалами справи, в акті перевірки відповідачем взагалі не визначено конкретних фізичних осіб, у яких виникло додаткове благо та податковий період, у який це додаткове благо виникло.

Донарахування податку на доходи фізичних осіб здійснено не шляхом визначення податку з доходу, отриманого конкретною фізичною особою, а з суми, на яку надано відповідачем ПММ, сплаченої підприємством.

Такий підхід до визначення податкового зобов`язання податковим органом не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Між тим, посилання перевіряючих на некоректне заповнення позивачем подорожніх листів, як типових форм первинного обліку ПММ, не обґрунтовується правовим чином, з огляду на наступне.

Наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 1998 р. за № 149/2589, було затверджено типову форму №3 "Подорожній лист службового легкового автомобіля" та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи.

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції визначено, що перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов`язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що 16.04.2013 наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74 втратив чинність.

При цьому, станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів, та не встановлено вимог щодо форми подорожнього листа.

У зв`язку з цим, суд наголошує, що чинне законодавство не закріплює вимоги щодо порядку заповнення подорожніх листів, а їх заповнення, взагалі є правом особи, а не обов`язком, тому у відповідача відсутні підстави для висновків про безпідставність списання паливно-мастильних матеріалів.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017881305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 157,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо прийняття Головним управлінням ДФС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017891305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2531,41 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу щодо заниження суми податку на доходи фізичних осіб, суд вважає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження ТОВ "Зерновий край" суми військового збору на суму 2531,41 грн.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017891305.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 19210,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 02.04.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0030671402.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017891305.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0017881305.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий край" (код ЄДРПОУ 38073468) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 25 липня 2019 р.