Рішення

від 22.07.2019 по справі 400/2184/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 р. № 400/2184/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мафнік - Плюс", пр. Центральний, 75/а, м. Миколаїв, 54003 про:підтвердження обгрунтованості арешту майна, ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 року Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із заявою про підтвердження обгрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "МАФНІК-ПЛЮС" (далі - відповідач), що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр-т Центральний, буд.75/А.

Звернення органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень з заявою щодо підтвердження обгрунтованості арешту майна платника податку пердбачено ст. 283 КАС України.

Ухвалою суду від 18.07.2019р. заяву призначено до розгляду в порядку ст.283 КАС України.

Позивач та відповідач у судовому засіданні 18.07.2019р. надали пояснення по справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи, зобов`язав відповідача надати в строк до 19.07.2019р. відзив на позовну заяву та інші докази (документи) в підтвердження заперечень проти позову.

18.07.2019р. відповідач надав до матеріалів справи додаткові докази.

19.07.2019р. до канцелярії суду відповідач надав відзив на позовну заяву та письмові пояснення директора ТОВ МАФНІК-ПЛЮС .

Позивач в обгунтування позовних вимог зазначив, що з метою здійснення фактичної перевірки ТОВ МАФНІК-ПЛЮС з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів та інше, на підставі направлень виданих Головним управлінням ДФС у Миколаївській області від 02.07.2019 №2000/14-29-01-04-36. від 02.07.2019 №2001/14-29-01-04-36 від 02.07.2019 №2002 14- 29-01-04-36. від 02.07.2019 №2003/14-29-01-04-36 та від 02.07.2019 №2004/14-29-01-04-36 згідно п.п.80.2.4 п.80.2 ст.80 та п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Кодексу та відповідно до наказу ГУ ДФС у Миколаївській області від 02.07.2019 №1447 Про проведення фактичної перевірки ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» 04.07.2019 перевіряючими здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 (фактичне місце здійснення діяльності).

Копію наказу на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки було пред`явлено офіціанту та бармену ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно. Як стверджує позивач, копію наказу на проведення перевірки офіціант та бармен підприємства відмовилися отримати та зробити відповідний запис в направленнях на перевірку (про отримання копії наказу та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки).

Крім того, на вимогу співробітників контролюючого органу ОСОБА_3 відмовився від зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, про що складено відповідний акт №821/14-29-14-06/42003407 від 04.07.2019р. Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок передбачено ст. 81 Податкового кодексу України.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від виконання законних вимог співробітників контролюючого органу, не дозволяється.

В порушення вимог законодавства, як вказує позивач, представником ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» безпідставно не виконано законну вимогу перевіряючих щодо зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей. Рішенням Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.07.2019 застосовано повний адміністративний арешт майна ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна. Враховуючи той факт, що директор ТОВ ,,МАФНІК-ПЛЮС» відмовився допустити перевіряючих для проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та керуючись п. 94.10., ст. 94 Податкового кодексу України, ст. 283 КАС України, позивач просить суд підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» .

Відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» зазначає, що службові особи позивача грубо порушили вимоги п.81.1 ст.81 ПКУ, не повідомивши належним чином відповідача про призначення фактичної перевірки, та її початок. Також, згідно ч.2 п.81.1 ст.81 ПК України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Громадянка ОСОБА_1 , якій було вручено копію наказу на перевірку та направлення на проведення перевірки, не є працівником відповідача, не знаходиться з відповідачем в цивільно-правових відносинах, про що повідомила посадових осіб позивача.

Згідно п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідач вважає, що посадові особи позивача проігнорували вимоги п.80.7 ст.80 ПКУ, та залучили до проведення фактичної перевірки громадянку ОСОБА_1 , яка не має жодного відношення до відповідача, про що їм повідомила та відмовилась здійснювати незаконні дії (ст.356, ст.364 КК) за їх вимогою - отримувати документи від імені відповідача, не маючи на це законних повноважень. Громадянин ОСОБА_3 дійсно є барменом відповідача. Відповідно до посадових обов`язків бармен не є керівником або посадовою особою відповідача, та не є особою відповідальною за проведення розрахункових операцій, що підтверджується посадовою інструкциєю бармена, наданою до справи відповідчаем. Також, Громадянин ОСОБА_3 (бармен) не має довіреності на право представництва інтересів відповідача. Крім того, співробітники позивача не звертались до власника відповідача або уповноважених посадових осіб, які мають достатні повноваження для призначення складу інвентаризаційної комісії, для її створення. Таким чином, бармен ОСОБА_3 цілком правомірно відмовив співробітникам позивача приймати участь в їх незаконних діях, спрямованих на перешкоджання законній господарській діяльності відповідача (ст.206 КК), шляхом адміністративного арешту майна на підставі офіційних документів до яких внесені завідомо неправдиві відомості (ст.366 КК).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю МАФНІК-ПЛЮС зареєстроване в якості юридичної особи Миколаївською міською радою 16.03.2018 року (код ЄДРПОУ 42003407), основним видом економічної діяльності зякого згідно КВЕД-5610 є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

ТОВ „МАФНІК-ПЛЮС» здійснює свою господарську діяльність з реалізації алкогольної продукції на території нежитлової будівлі розташованої за адресою АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 , пр. АДРЕСА_1 , 75/А, в якій розташований ресторан МАФІЯ .

Відповідач не є власником нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 , та орендує частину приміщення відповідно до Договору оренди №18/1 від 19.03.2018 р.

Судом встановлено, що в вищезазначеному нежитловому приміщенні здійснюють свою господарську діяльність ще декілька суб`єктів господарської діяльності, діяльність яких відповідач не контролює, та за діяльність яких відповідач не несе відповідальності.

Як пояснила директор ТОВ "МАФНІК-ПЛЮС" ОСОБА_4 у судовому засіданні, 04.07.2019р. в 17-41 після того як вона покинула нежитлове приміщення - АДРЕСА_1 , співробітники позивача звернулись до громадянки ОСОБА_1 , яка не є працівником відповідача, та не знаходиться з відповідачем в господарсько-правових стосунках, з вимогою прийняти від них направлення на перевірку відповідача від 02.07.2019р. №2000/14-29-01-04-36, від 02.07.2019р. №2001/14-29-01-04-36. від 02.07.2019р., №2002/14-29-01-04-36, від 02.07.2019р. №2003/14-29-01-04-36, від 02.07.2019р. №2004/14-29-01-04-36, та наказ позивача №1447 від 02.07.2019р. про проведення фактичної перевірки відповідача.

Згідно вимог п.81.1 ст.81 ПКУ Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виходячи з наданих пояснень відповідача у судовому засіданні та з матеріалів справи, суд вважає, що фактично, службові особи позивача грубо порушили вимоги п.81.1 ст.81 ПКУ, не повідомивши належним чином відповідача про призначення фактичної перевірки, та її початок, а саме:

не вручили керівнику відповідача направлення на перевірку, наказ на призначення перевірки, службові посвідчення;

не вручили представнику за довіреністю відповідача направлення на перевірку, наказ на призначення перевірки, службові посвідчення;

не вручили особам відповідача, які фактично проводять розрахункові операції, направлення на перевірку, наказ на призначення перевірки, службові посвідчення.

Представники позивача вручили направлення на перевірку особі - ОСОБА_1 , яка не має жодних відносин з відповідачем, а тим більш трудових відносин.

Суд зазначає, що згідно ч.2 п.81.1 ст.81 ПКУ непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки відповідно, відповідачу не було відомо про призначення та проведення фактичної перевірки об`єкту який використовується відповідачем в своїй законній господарській діяльності, та розташований за адресою АДРЕСА_1 А.

В адміністративному позові позивач стверджує, що громадянка ОСОБА_1 є офіціантом відповідача, однак не доводить належними та допустимими доказами цей факт (наказ про прийняття на роботу, посвідчення, протокол допиту свідка, тощо).

Виходячи з наданих у судовому засіданні пояснень відповідача, громадянка ОСОБА_1 жодного відношення до господарської діяльності відповідача не має, жодних трудових відносин між ОСОБА_1 та відповідачем не існує.

Крім того, ОСОБА_1 особисто повідомила посадових осіб позивача, що вона не є працівником відповідача, не знаходиться зним в цивільно-правових відносинах, та відмовилась приймати участь у подальших незаконних діях посадових осіб позивача.

Проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки (Постанова ВС від 19.06.2018 р у справі № 820/17270/14).

Обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 820/5076/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки (Постанова ВС від 10.05.2018р. у справі № 806/2127/16).

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. За загальним змістом термін повідомлення включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей (Постанова ВС від 05.05.2018 р. у справі № 810/3188/17).

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Тобто, право призначення інвентаризації належить виключно власнику відповідача, або відповідним посадовим особам відповідача, а ні співробітникам позивача, які мають право вимагати проведення інвентаризації та приймати в ній участь, а ні безпосередньо проводити інвентаризацію.

Позивачем не було надано суду та відповідачу належні та допустимі докази наявності у співробітників позивача відповідного фаху з товарознавства, опиту, кваліфікації, та досвіду, без яких власник відповідача не має право їх допускати до безпосередньої участі у інвентаризації.

При цьому, співробітники позивача не звертались до власника відповідача або уповноважених посадових осіб, які мають достатні повноваження для призначення складу інвентаризаційної комісії, для її створення. Належні та допустимі докази іншого, позивачем до адміністративного позову не долучені.

Як стверджує позивач, На законну вимогу співробітників контролюючого органу ОСОБА_3 відмовився від зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, про що складено відповідний акт №821/14-29-14-06/42003407 від 04.07.2019р. .

Бармен відповідача ОСОБА_3 не є власником відповідача, не є керівником відповідача, та не відповідає необхідним обсягом повноважень, для прийняття рішення про призначення інвентаризаційної комісії.

Відповідно, бармен ОСОБА_2 цілком правомірно відмовив співробітникам позивача приймати участь в їх незаконних діях, спрямованих на перешкоджання законній господарській діяльності відповідача, шляхом адміністративного арешту майна, на підставі офіційних документів до яких внесені завідомо неправдиві відомості (ст.366 КК).

Тобто, ссуд вважає, що півробітники позивача які підписали Акт відмови від зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей від 04.07.2019р. №821/14-29-14-06/42003407 фактично внесли до офіційного документу завідомо неправдиві відомості, зазначивши про відмову не уповноваженої особи відповідача зняти фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей, з метою замаху на вчиненні іншого злочину: перешкоджання законній господарській діяльності, шляхом накладання адміністративного арешту майна відповідача, з метою вимагання неправомірної вигоди.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає заяву Головного управління ДФС у Миколаївській області про підтвердження обгрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "МАФНІК-ПЛЮС" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мафнік - Плюс" (пр. Центральний, 75/а,Миколаїв,54003 42003407) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов