Рішення

від 17.07.2019 по справі 540/874/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/874/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю представників

позивача - Крупи Ю.Я.

відповідача - Гордієнко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

24 квітня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2018 р. № 404015-1302-2103 (форма "Ф"), видане ГУ ДФС у Херсонській області про сплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 34 440,47 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.08.2018 р. № 372273-1302-2103 (форма "Ф"), видане ГУ ДФС у Херсонській області про сплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік у сумі 25830,35 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду на 19.06.2019 р.

Судове засідання 19.06.2019 року не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Дубровної В.А. на лікарняному, призначено судове засідання на 12.07.2019 р.

Протокольною ухвалою суду від 12.07.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 18.06.2019 р. в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 28.04.2018 р. № 372273-1302-2103 (форма "Ф") про сплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік у сумі 25 830,35 грн., призначено судове засідання на 17.07.2019 р.

Ухвалою суду від 17.07.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.08.2018 р. № 372273-1302-2103 (форма "Ф"), виданого ГУ ДФС у Херсонській області про сплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік у сумі 25830,35 грн. - залишено без розгляду.

Відповідно до змісту позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог від 18.06.2019 р. вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2017 та 2018 роки є протиправними, оскільки суперечать нормам законів та підзаконних актів, що регламентують порядок визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності. Так, позивач вважає, що податковим органом неправомірно здійснено нарахування орендної плати в іншому розмірі, ніж передбачений умовами договору, оскільки суперечить приписам ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, за якими зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказане твердження узгоджується й з положеннями ч. 2 ст. 21 та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі", згідно яких орендна плата встановлюється за згодою сторін у договорі та переглядається (змінюється) на таких саме засадах. Отже, нарахування та стягнення орендної плати в іншому розмірі, ніж передбачений умовами договору, може бути зумовлено наявністю прямої вказівки на те у тексті договору. Додатково позивач зазначає, що жодна норма права не наділяє податкові органи повноваженнями втручатися у відносини сторін договору та нараховувати суми зобов`язань за ними на підставі ППР. Крім того, позивач вказує на те, що в оскаржуваних ППР суми платежів з оренди землі визначені без урахування вже сплачених ним коштів, що є неприпустимим, адже за таких обставин позивач повинен здійснити повторну сплату у частині вже внесених ним грошових коштів. Таким чином, позивач вважає, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання за вказаним платежем.

06.06.2019 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи про таке. Позивач є орендарем земельної ділянки площею 9,01 га з запасу Томинобалківської сільської ради Білозерського р-ну Херсонської області згідно договору оренди від 07.06.2006 р. № 040671400003 та угоди про внесення змін до цього договору, згідно яким розмір орендної плати складає суму трьох земельних податків. При цьому, відповідач вказує, що відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288, п .289.1 ст. 289 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, а для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, з метою визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідачем використано лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.03.2018 № 28-21-0.20-98/104-18, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2009 рік складала 142 849,05 грн., а з урахуванням коефіцієнту індексації за 2018 рік у розмірі 1,0, нормативна грошова оцінка складає 287 003,91 грн. Крім того, відповідач вказує, що ставка земельного податку розмірі 5% від нормативної грошової оцінки на 2017 рік та ставка земельного податку розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки на 2018 рік була встановлена рішенням Томинобалківської сільської ради від 27.01.2017 № 250, а також рішенням Томинобалківської сільської ради від 12.07.2017 № 306 відповідно. З огляду на вказані обставини, відповідач вважає податкові повідомлення - рішення від 09.08.2018 №404013-1302-2103 та від 28.04.2018 №372273-1302-2103, якими визначено позивачу податкове зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 34440,47 грн. та податкове зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 25830,35 грн. такими, що відповідають нормам ПК України, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2019 року позивач отримав від ГУ ДФС у Херсонській області лист від 21.01.2019 р. № 197/900П/21-22-13- 01 про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.01.2019 р. щодо правомірності нарахування орендної плати за землю з доданими до нього копіями податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Херсонській області від 09.08.2018 р. за № 404015-1302-2103 (форма "Ф") та 11.08.2018р. за № 372273-1302-2103 (форма "Ф") про нарахування платежів з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 34 440,47 грн. та за 2018рік у сумі 25830,35 грн.

Зі змісту відзиву на позов та додаткових пояснень представника від 15.07.2019 р. судом встановлено, що правильною датою прийняття податкового повідомлення - рішення за № 372273-1302-2103 є 28.04.2018, а зазначена у листі ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 21.01.2019 №197/ФОП/21-22-13-01 дата прийняття податкового повідомлення - рішення за № 372273-1302-2103 - 11 серпня 2018 є помилковою.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, а учасниками справи не заперечувалось, що предметом оскарження у даній справі є податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі форми "Ф"

від 28.04.2018 року № 372273-1302-2103 р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2018 рік в сумі 25 830,35 грн.

від 09.08.2018 року № 404015-1302-2103 р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за 2017 рік в сумі 34440,47 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд вказує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 р. (надалі - ПК України).

Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу (п.2.1 ст.2 ПК України).

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до місцевих податків, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;… до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пп.пп. 12.4.1, 12.4.3 п.12.4 ст.12 ПКУ).

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (п.12.5 ст.12 ПКУ).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ).

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Пк України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

При цьому, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 №1791-VIII встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-УІІІ встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 року № 2245-VIII, який набрав чинності з 01.01.2018 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше одного розміру земельного податку.

Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу, яка не є безпосередньо прив`язаним до змісту договору і не є тотожним поняттю "орендна плата". Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. Пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу (з урахуванням внесених до нього змін Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII та Законом України від 07.12.2017 року № 2245-VIII) та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 02.12.2014 (справа №21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа №21-165а15), 24.04.2015 (справа №131а15), 14.03.2017 (справа №21-2246а16).

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини (постанова від 21.08.2018, справа №814/1622/16, провадження №К/9901/36012/18).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03 травня 2006 року між орендодавцем, в особі Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, та орендарем, в особі ОСОБА_1 , підписано договір оренди землі, умовами якого визначено наступне

- орендодавець надає згідно розпорядження голови Білозерської райдержадміністрації від 27.02.2006 р. № 209, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Томинобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області. ( пункт 1 цього договору).

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,01 га, в тому числі ставок - 9,01 га. ( пункт 2 цього договору).

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 175 149,00 грн. ( пункт 5 цього договору).

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 100 грн. за 1 га на рік, що складає 907 грн. в рік. (пункт 9 цього договору)

- обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів індексації.

Даний договір зареєстровано у Білозерському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис в Книзі 4АА00200 від 07 червня 2006 року за № 040671400003).

В подальшому, згідно розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації від 27.09.2012 р. № 698 між орендодавцем в особі Білозерської районної державної адміністрації та орендарем в особі ОСОБА_1 укладено угоду від 12.12.2013 р. про внесення змін до договору оренди землі від 04.06.2006 року № 040671400003 на території Томинобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Відповідно до умов вказаної угоди орендодавець та орендар дійшли згоди внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 07 червня 2006 року № 040671400003, збільшивши розмір орендної плати до трьох земельних податків. Орендна плата становить 6589,77 грн. на рік. (пункт 1 цієї угоди).

Дана угода зареєстрована 23.12.2013 р. реєстраційною службою Білозерського районного управління юстиції Херсонської області за № 3998457.

Отже, за умовами договору оренди землі від 03 травня 2006 р., з урахуванням угоди від 12.12.2013 про внесення змін до цього договору, орендна плата на рік складає розмір трьох земельних податків, що у грошовому еквіваленті складає 6589,77 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2017 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок Управління Державної казначейської служби у Білозерському районі орендну плату з фізичних осіб (код 18010900) в сумі 8 649,15 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 2376783 від 23.08.2017 р.

Крім того, 22.10.2018 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок Управління Державної казначейської служби у Білозерському районі орендну плату з фізичних осіб (код 18010900) в сумі 8 650,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН625976 від 22.10.2018 р.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, 28.04.2018 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 372273-1302-2103 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік сумі 25 830,35 грн.., а також 09.08.2018 р. податкове повідомлення - рішення № 404015-1302-2103 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік в сумі 34 440,47 грн.

Зі змісту позову та додаткових пояснень представника відповідача, судом встановлено, що підставою для визначення позивачу спірних сум орендної плати за землю за 2017 -2018 р. є умови договору оренди землі від 03.05.2006 р., з урахуванням угоди від 12.12.2013 р. про внесення змін до цього договору, а також приписи п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288, п. 289.1. ст. 289 ПК України, якими, за позицією відповідача, визначено нижню та верхню граничну межу річної суми орендної плати, що зобов`язує платника сплачувати податки у розміру, встановленому ПК України, не зважаючи на визначення умовами договору значного меншого розміру орендної плати.

При цьому, з пояснень представника відповідача судом встановлено, що при визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки податковий орган використав лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.03.2018 № 28-21-0.20-98/104-18, згідно якому нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2009 рік складала 142 849,05 грн., та враховуючи коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель ( 2009 рік-1,059, 2010 рік-1,0, 2011 рік-1,0, 2012 рік-1,0, 2013 рік-1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік-1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0), нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2017 - 2018 роки склала 287 003,91 грн.

Крім того, за поясненнями представника відповідача при розрахунку спірної суми податкових зобов`язань з орендної плати на земельну ділянку за 2017-2018 роки податковий орган керувався рішенням Томинобалківської сільської ради від 27.01.2017 № 250, яким встановлено ставку земельного податку розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки на 2017 рік та рішенням Томинобалківської сільської ради від 12.07.2017 № 306, яким встановлено встановлено ставку земельного податку розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на 2018 рік.

Отже, при обчислені спірних сум податкових зобов`язань ОСОБА_1 з орендної плати на земельну ділянку за 2017 -2018 роки за оскаржуваними рішеннями податковий орган керувався даними листа ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 02.03.2018 № 28-21-0.20-98/104-18 щодо нормативної грошової оцінки земель ( 287 003,91 грн.), рішеннями Томинобалківської сільської ради від 27.01.2017 № 250, від 12.07.2017 № 306 щодо ставки земельного податку 2017 р. ( 5%), 2018 р. ( 3%), а також умовами договору оренди щодо розміру орендної плати - три земельних податки.

З наданого відповідачем розрахунку спірної суми податкового зобов`язання з орендної плати на земельну ділянку за 2017 рік, судом встановлено, що річний розмір орендної плати за землю за 2017 рік у розмірі 34 440,47 грн. визначено відповідачем у межах максимального розміру орендної плати відповідно до пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України ( 287 003,91 * 12 % нормативно грошової оцінки), оскільки в результаті перемноження нормативної грошової оцінки земель, 5 % нормативно грошової оцінки, три розміру земельного податку річна сума орендної плати складає 43 050,59 грн. ( 287 003,91 * 5% * 3). А річний розмір орендної плати за землю за 2018 рік у сумі 25 830,35 грн., розраховано відповідачем шляхом перемноження нормативно грошової оцінки землі, 3 % нормативно грошової оцінки землі, три розміру земельного податку ( 287 003,91 * 3 % * 3).

Перевіряючи правомірність дій податкового органу при визначені спірних сум податкових зобов`язань з орендної плати на земельну ділянку за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, суд вказує наступне.

Як зазначалось вище, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Цією ж нормою, проте в редакції Закону України від 07.12.2017 року № 2245-VIII, який набрав чинності з 01.01.2018 року, визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

З огляду на вказані приписи ПК України річна сума орендної плати на 2017 - 2018 роки не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Отже, суд погоджується з позицією відповідача, що визначений за умовами договору оренди розмір орендної плати підлягає перегляду у разі його невідповідності положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме, не менше розміру земельного податку.

Разом з тим, статтею 271 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відтак, у разі проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді. В іншому випадку розмір орендної плати обчислюється виходячи із площі земельних ділянок.

Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, при визначені ОСОБА_1 спірних сум податкового зобов`язання по орендній платі за 2017 та 2018 роки податковим органом в якості об`єкта оподаткування використана нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 2009 рік у розмірі 142 849,05 грн., яка зазначена у листі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.03.2018 року № 28-21-0.20-98/104-18.

При цьому, суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України "Про оцінку земель", якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статей 18 та 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, належними та допустимими доказами, які підтверджують правильність визначення/зміни контролюючим органом розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок є витяг з технічної документації, зроблений уповноваженим органом, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Вказаний висновок суду підтверджується позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка висловлена у постанові від 31 січня 2019 року, справа № 821/54/18, адміністративне провадження № К/9901/58979/18

Відповідно до ч. 5. ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, судом встановлено, що об`єктом оподаткування у даних спірних правовідносинах є нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2017 та 2018 роки, підтверджена листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 02.03.2018 р. № 28-21-0.20-98/104-18. При цьому, зі змісту вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Херсонській області вбачається, що " згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 9,01 га ОСОБА_1 для розміщення ставку для риборозведення, розробленої ПП "Профіт-Херсон" у 2006 році, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 9,01 га на момент укладання договору оренди землі складала 175 149,0 грн. Враховуючи лист ПП "Профіт-Херсон" від 06.04.2009 року № 72 про виправлення помилки у розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 9,01 га, проведеної у вищезгаданій технічній документації з нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка складала 142 849,05 грн. У зв`язку із закінченням у 2016 році терміну дії вищезазначеної технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 9,01 га, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повідомив ГУ ДФУ у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про відсутність можливості надати інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 9,01 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для риборозведення, що розташована на території Томинобалківської сільської ради станом на 2017 та на 2018 рік".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідачем було покладено лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.03.2018 р. № 28-21-0.20-98/104-18, який у розумінні вищевказаних норм права та правової позиції Верховного Суду не є належним та допустимий доказ при перегляді контролюючим органом встановленого умовами договору розміру орендної плати.

При цьому, суд вказує, що відповідачем не надано доказів того, що розмір нормативної грошової оцінки землі у сумі 142 849,05 грн., яку ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі використало при визначенні податкового зобов`язання позивача, визначено у технічній документації, затвердженої відповідним органом місцевого самоврядування, та підтверджується належним чином оформленим витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2017 та 2018 роки.

Крім того, відповідачем не надано пояснення щодо підстав обчислення спірних сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю з урахуванням трьох розмірів земельного податку, якщо підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено річну суму орендної плати у розмірі не менше розміру земельного податку.

Також суд зауважує, що відповідачем при визначені податкових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями не враховано сплачені позивачем суми з орендної плати за землю згідно квитанцій № ПН 2376783 від 23.08.2017 р., № ПН625976 від 22.10.2018 р.

Отже, аналізуючи оскаржувані рішення відповідача, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, порушив принцип "належного урядування", а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судового збору, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним документом № ПН1814 від 23.04.2019 року.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що 1 % ціни позову становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 % від 60 270,82 грн. становить 602,71 грн.), тому позивач під час звернення до суду з даним позовом повинен був сплатити судовий збір в сумі 768,40 грн. (0,4 від 1921,00 грн.)

Таким чином, розподілу між сторонами підлягає судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного документа № ПН1814 від 23.04.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо надміру сплачених позивачем 1 152,60 грн., то вказана сума відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" буде повернута позивачу після його звернення з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73026 м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 09.08.2018 р. № 404015-1302-2103 (форма "Ф") про сплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 34 440,47 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 28.04.2018 р. № 372273-1302-2103 (форма "Ф") про сплату ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік у сумі 25 830,35 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73026 м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 липня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 111031200