Рішення

від 25.07.2019 по справі 640/20589/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/71

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 640/20589/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Об`єднання Фабрика

Спецодягу

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче Об`єднання Фабрика Спецодягу (надалі - позивач, ТОВ ВО Фабрика Спецодягу ), адреса: 03148, м. Київ, вул. Строкача, 6 із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач-1, ГУ ДФС у м. Києві), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 за № 0047151404, № 0047161404.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві при прийнятті рішення щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 114 200 грн. (податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 р. за № 0047151404) та рішення щодо (зменшення розміру від`ємного значення суми податку на вартість за січень 2017 року у сумі 6 323 грн. податкове повідомлення-рішення від 12.09.2018 р. за №0047161404) - вийшло за межі повноважень контролюючого органу встановлених Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та іншими законами України та прийняло рішення, яке суперечить законодавству з огляду на наступне.

Так, висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що на думку податкового органу, в період що, перевірявся ТОВ ВО Фабрика Спецодягу порушені п.44.1 ст.44, ст.185.1 ст.185, п.198.1, ст.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п. 201 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 360 грн., у тому числі за березень 2016 року у сумі 36 400 грн., за травень 2016 року у сумі 18 320 грн., за червень 2016 року у сумі 36 640 грн. Та завищено від`ємне значення, що зараховується до (податкового) періоду на загальну суму 6 323 грн., в тому числі за січень 2017 року у сумі 6 323 грн.

29.08.2018 року позивачем було направлено поштою заперечення на акт перевірки (вих. № 0828-01 від 28.08.2018 р.) та 14.09.2018 р. отримано лист ГУ ДФС у м. Києві від 11.09.2018 р. за № 61618/10/26-15-14-04-05-12 Про розгляд заперечення , згідно якого висновки Акту перевірки залишено без змін.

17.09.2018 року Позивач отримав податкові повідомлення рішення від 12.09.2018 р.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 23.08.2018 №835/26-15-14-04-05/35755847 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 12.09.2018 №0047151404, №0047161404. Так, відповідач зазначив про наявність судового вироку щодо одного з контрагентів позивача, а також наголосив на відсутності реального здійснення господарських операцій та наявність картки суб`єкта фіктивного підприємництва в одного з контрагентів позивача.

Позивач надав суду також відповідь на відзив, в якому зазначив, що позиція контролюючого органу ґрунтується на непідтвердженій інформації щодо фактичного стану контрагентів позивача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення ТОВ "НВО "Спутнік-Крим" приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, між ТОВ АСТІКС (постачальник) та ТОВ ВО Фабрика Спецодягу (Покупець) укладено договір поставки № 01/03 від 03.03.2016 р., предметом якого є постачання тканини, текстильних виробів, фурнітури (надалі - товар).

При цьому, TOB АСТІКС , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів йіого діяльності є: Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, код КВЕД 46.11

Відповідно до п.3.3. Договору, поставка товару здійснювалась на умовах DDP (м.Київ, вул.Миру, 19) в редакції офіційних правил тлумачень торговельних термінів Інкотермс - 2010.

На виконання умов Договору, здійснено поставку товару (тасьма еластична), про що сторонами складено та підписано видаткову накладну за № РН-003903 від 09.03.2016.

Також товар супроводжувався висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.07.2013 р. за № 05.03.02-03/66189, який дійсний до 22.07.2016 р. та довіреністю на отримання товару.

Враховуючи настання першої події, дата отримання товару (ст.198 ПК України, чинної на момент взаємовідносин), TOB ВО Фабрика Спецодягу сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформленої (складеної) податкової накладної за № 39 від 09.03.2016 р., видана йому постачальником - TOB АСТІКС .

Переміщення товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, здійснювалося TOB АСТІКС та підтверджується товарно-транспортною накладною №0339 від 09.03.2016 р.

Усі розрахунки відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Факт оплати за придбаний товар підтверджується договором № 01/04 про відступлення права вимоги від 15.04.2016 р. на користь нового кредитора TOB АГРОМАТ-ІНВЕСТ , платіжними дорученнями про здійснення оплати за означеним договором (№ 819 від 15.04.2016 р. на суму 93 025 грн.; № 850 від 27.04.2016 р. на суму 60 000 грн. № 864 від 04.05.2016 р. на суму 22 822 грн.) та договором № 21/04 про відступлення права вимоги від 21.04.2016 р. на користь нового кредитора TOB КРОНВЕСТ , платіжним дорученнями (№ 825 від 21.04.2016 р. па суму 42 553 грн.) про здійснення оплати за означеним договором та банківськими виписками про списання коштів з рахунку Позивача на користь нових кредиторів.

Товар, придбаний ТОВ ВО Фабрика Спецодягу у TOB АСТІКС в березні 2016 року, використаний Позивачем у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях, а саме - використаний в якості сировини для виробництва з подальшою реалізацією готової продукції.

Використання вказаного товару у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях підтверджується договором № 18/02-2016-2 від 18.02.2016 р. з ПрАТ Миронівська птахофабрика , попередніми калькуляціями вартості продукції, специфікаціями, видатковими накладними та банківськими виписками, що свідчать про оплату готової продукції Позивачу тощо.

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТOB ТК КОМФОРТ (Постачальник) та TOB ВО Фабрика Спецодягу (Покупець) укладено договір поставки № 5 від 18.05.2016 р., предметом якого є постачання тканини, текстильних виробів (надалі - товар).

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності TOB ТК КОМФОРТ є неспеціалізована оптова торгівля (основний), код КВЕД 46.90 та одним із допоміжних видів діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, код КВЕД 46.19.

Відповідно до н.3.3. Договору, передача товару здійснювалась на умовах само вивозу, пункт отримання товару: м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 32-А.

На виконання умов Договору, здійснено поставку товару (тасьма еластична), про що сторонами складені та підписані видаткові накладні від 23.05.2016 р. за № РН-00002311, від 08.06.2016 р. за № РН-00000810, від 15.06.2016 р. за № PH-00001311.

Також товар супроводжувався висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.07.2013 р. за № 05.03.02-03/66189, який дійсний до 22.07.2016 р. та довіреностями на отримання товару.

Враховуючи настання першої події, дата отримання товару (ст.198 ПК України, чинної на момент взаємовідносин), TOB ВО Фабрика Спецодягу сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених (складених) податкових накладних за № 2311 від 23.05.2016 p., № 81 від 08.06.2016 p., № 1311 від 15.06.2016 р. видані Позивачу постачальником - TOB ТК КОМФОРТ .

Переміщення товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, здійснювалося самостійно Позивачем підтверджується товарно-транспортними накладними за № 2311 від 23.05.2016 p., №810 від 08.06.2016 p., № 1311 від 15.06.2016 р.

Усі розрахунки відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Факт оплати за придбаний товар підтверджується платіжним дорученнями (№ 961 від 13.06.2016 p., № 974 від 16.06.2016 p., № 1008 від 04.07.2016 р. № 1009 від 04.07.2016 p., № 1027 від 11.07.2016 р., № 1028 від 11.07.2016 р.) та банківськими виписками про списання коштів з рахунку Позивача на користь нових TOB ТК КОМФОРТ .

Товар, придбаний TOB ВО Фабрика Спецодягу у TOB ТК КОМФОРТ в травні та червні 2016 року, використаний Позивачем у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях, а саме - використаний в якості сировини для виробництва з подальшою реалізацією готової продукції.

Використання вказаного товару у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях підтверджується договорами № 18/02-2016-2 від 18.02.2016 р. з ПрАТ Миронівська птахофабрика , № 96/01-2016 від 04.01.2016 р. з МПЗ Легко ВП ПАТ МЗВКК , попередніми калькуляціями вартості продукції, специфікаціями, видатковими накладними та банківськими виписками що свідчать про оплату готової продукції Позивачу тощо.

Фінансово-господарські взаємовідносини між TOB KAJIICTO IHTEJI (Постачальник) тa TOB ВО Фабрика Спецодягу (Покупець) укладено договір поставки № 100117 від 10.01.2017 р., предметом якого є товар, асортимент, кількість та ціна якого у кожній партії визначається в рахунках-фактурах та накладних.

При цьому, ТОВ КАЛІСТО IHTEJI , згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів ного діяльності є: Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, код КВЕД 46.19; оптова торгівля текстильними товарами, код КВЕД 46.41.

Відповідно до п.3.3. Договору, поставка товару здійснювалась на умовах EXW (EX WORKS) в редакції 2010. Місце поставки склад постачальника (п.3.4. Договору).

На виконання умов Договору, TOB КАЛІСТО ІНТЕЛ виписані рахунки-фактури від 10.01.2017 р. за № К1 -0136, від 13.01.2017 р. за № К1 -0137 та здійснено поставку товару, про що сторонами складено та підписано видаткові накладні за від 10.01.2016 р. за № КІ-0136, від 13.01.2016 р. за № КІ-0137,

Також товар супроводжувався висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.02.2015 р. за № 05.03.02-04/4693, який дійсний до 28.02.2018 p.; від 19.05.2016 р. №05.03.02-03/17109, який дійсним до 18.05.2019 р.; від 19.05.2016 р. №05.03.02-03/17071, який дійсний до 18.05.2019 р. та довіреностями на отримання товару.

Враховуючи настання першої події, дата оплати за товар (ст.198 ПК України, чинної на момент взаємовідносин), TOB ВО Фабрика Спецодягу сформовано податковій кредит на підставі належним чином оформленої (складено) податкові накладні за № 36 від 10.01.2017 р., № 37 від 10.01.2017 р., зареєстровані TOB КАЛІСТО ІНТЕЛ .

Переміщення товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, здійснювалося самостійно Позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 0136 від 10.01.2017 р., №0137 від 13.01.2017 р.

Усі розрахунки відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631.

Факт оплати за придбаний товар підтверджується платіжним дорученням № 1515 від 10.01.2017 р. на суму 37 939, 56 грн.) та банківськими виписками про списання коштів з рахунку Позивача на користь нових TOB KAЛICTO ІНТЕЛ .

Товар, придбаний TOB ВО Фабрика Спецодягу у TOB KAJIICTO ІНТЕЛ в січні 2017 року, використаний Позивачем у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях, а саме - використаний в якості сировини для виробництва з подальшою реалізацією готової продукції.

Використання вказаного товару у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях підтверджується договорами № 24/01-001 від 24.01.2017 р., № 01/02-002 від 01.02.2017 р. з ПрАТ Миронівська птахофабрика , № К-7865 від 22.06.2017 р. з Національним Банком України, № 26/04-01 від 26.04.2017 р. з TOB ФПК Вінницька птахофабрика , рахунками-фактурами, попередніми калькуляціями вартості продукції, специфікаціями, видатковими накладними та банківськими виписками, що свідчать про оплату готової продукції Позивачу тощо.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, вказані висновки Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві обґрунтовує інформацією з баз даних ДФС України, відсутністю трудових ресурсів у контрагентів позивача для виконання вказаних підрядних робіт, не встановлення придбання будівельних робіт у інших суб`єктів господарювання та аналізом Єдиного реєстру судових рішень.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Водночас, суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у справі №757/33900/17-к визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України засновника товариства з обмеженою відповідальністю Калісто Інтел ОСОБА_1 та призначити їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

Відповідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у справі №757/33900/17-к визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення засновника товариства з обмеженою відповідальністю Калісто Інтел ОСОБА_1 , а особою, яка підписувала документи від контрагента суб`єкта господарювання є ОСОБА_2 - директор ТОВ Калісто Інтел .

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 р. у справі №813/1766/17 приймаючи кардинальне рішення на користь суб`єкта господарювання дійшов висновку, що у вироках, на які посилався контролюючий орган, не зафіксовано обставин, що підтверджують неможливість здійснення господарських операцій саме з суб`єктом господарювання - платником податків. Також, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що сам факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та комплексно досліджувати всі складові господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набули законної сили.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд вже висловив у наступних постановах від 20.11.2018 р. у справі № 808/2858/16; від 19.09.2018 р. у справі № 809/2438/15; від 31.07.2018 р. у справі № 808/1507/16; від 05.06.2018 р. у справі № 2а-1570/6063/12; від 17.04.2018 р. у справі № 808/2459/17; від 27.03.2018 р. у справі №815/6470/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 р. у справі №826/14465/13-а звернув увагу на те, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від контрагента суб`єкта господарювання, на підставі яких останній сформував витрати, податковий кредит, а також чи збігається період вчинення злочину з періодом, у який було підписано відповідні документи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Об`єднання Фабрика Спецодягу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1808,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1808,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Об`єднання Фабрика Спецодягу задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.09.2018 за № 0047151404, № 0047161404

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Об`єднання Фабрика Спецодягу (03148, м. Київ, вул. Строкача, 6, код ЄДРПОУ 35755847) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1808,00 грн (одна тисяча вісімсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова