Рішення

від 25.07.2019 по справі 826/26952/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 826/26952/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська торгова компанія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія (далі - ТОВ Слобожанська торгова компанія ) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1 та/або контролюючий орган), Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач - 2) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року №29426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23 липня 2015 року №29426552207.

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року прийнято справу до розгляду та запропоновано сторонам надати належні докази на підтвердження своєї правової позиції з урахуванням висновків Верховного Суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року залучено до участі у справі до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС у м. Києві.

Як слідує з матеріалів справи мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року №29426552207 підлягає скасуванню як протиправне, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія , які суперечать нормам чинного податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач-1 проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

13 травня 2019 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

27 червня 2019 року представником відповідача-2 подано додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 30 червня по 06 липня 2015 року відповідачем-1 проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 липня 2015 року складено акт №180/26-55-22-07/36424822 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Слобожанська торгова компанія" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2014 року, в тому числі по взаємовідносинах з ПП "Малахіт-2004" (код ЄДРПОУ 32821602) (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем в порушення норм ст. 185, п.п. 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за звітні періоди квітень, серпень, жовтень і грудень 2013 року, січень, березень-травень 2014 року на загальну суму 1034913,95 грн., - у зв`язку з формуванням показників податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ПП "Малахіт-2004" згідно договору про надання послуг №2704/1 від 27 квітня 2012 року.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 23 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №29426552207, яким позивачу визначено до сплати суду грошового зобов`язання по ПДВ у розмірі 1293643,00 грн. (в тому числі 1034914,00 грн. - за основним платежем, 258729,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, вказане податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 30 вересня 2015 року №14889/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 27 листопада 2015 року №25324/6/99-99-10-01-01-25.

Товариство з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія вважає спірне рішення протиправним, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вже було зазначено судом вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23 липня 2015 року №29426552207.

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 29 січня 2019 року, що підставою для скерування адміністративної справи на новий розгляд стало наступне: …судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, не можуть самі по собі, підтверджувати реальність виконання господарської угоди укладеної з ПП "Малахіт-2004", оскільки з наданих контролюючим органом доказів вбачається, що останнє через відсутність належної кадрової та матеріально-технічної бази об`єктивно не мало можливості та фактично не виконувало роботи, перелік, обсяг та вартість яких відображено у наданих Товариством документах.

Крім того, ДПІ як в акті перевірки, так і під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій посилалась на те, що з матеріалів кримінальної справ, яка знаходяться в провадженні органів досудового слідства, вбачається, що ПП "Малахіт-2004" є фіктивним підприємством, яке здійснює протиправну діяльність з метою формування штучного податкового кредиту.

Незважаючи на це судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи містять матеріали кримінальної справи докази, які можуть вплинути на оцінку доводів позивача щодо безпідставності та протиправності висновків контролюючого органу про заниження Товариством податку на додану вартість.

За таких обставин судами зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки ДФС якими обґрунтовано прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не забезпечено повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. .

Вирішуючи спір по суті, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року, суд керується чинним законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

З тексту акта перевірки позивача вбачається, що висновки відповідача про завищення ТОВ "Слобожанська торгова компанія" задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ (1034913,95 грн.) за перевіряємі звітні періоди обумовлені наступним. До ДПІ у Печорському районі від СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві надійшла постанова від 24 жовтня 2014 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Слобожанська торгова компанія" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, в тому числі по взаємовідносинах з ПП "Малахіт-2004", винесена у рамках кримінального провадження за №32014230000000001, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 357, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Також, разом з листом СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 23 жовтня 2014 року №24/7/26-54-09-02 надані письмові пояснення громадянина ОСОБА_1 (останній значиться директором ПП "Малахіт-2004" за період з 1 жовтня 2013 року по 31 травня 2014 року), в якому він пояснив, що був запрошеним на роботу директором ПП "Малахіт-2004" ОСОБА_2 за грошову винагороду у сумі 2000,00 гривень. В службові обов`язки ОСОБА_1 входило виконувати вказівки власника ПП "Малахіт-2004" та його довірених осіб, а саме: підписувати банківські платіжні документи, які йому передавав кур`єр з підписанням їх біля його автомобіля. Офісу підприємство не мало, вказівки для виконання давались по мобільному телефону від представників. Інших, обов`язків у нього не було. Громадянина ОСОБА_5 (тобто, колишнього директора підприємства) він жодного разу не бачив і не знав, отримував заробітну плату від ОСОБА_3 . Операцій з готівкою жодного разу не проводив. На сьогоднішній день він не має жодного відношення до роботи ПП "Малахіт-2004".

Крім того, у відповідача наявний акт ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області складений від 23 червня 2014 року №169/21-03-22-06/32821602 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Малахіт-2004" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями за березень-травень 2014 року, згідно якого в ході проведеної звірки не встановлено факту взаємовідносин (передачі товарів робіт/послуг) між ПП "Малахіт-2004" та контрагентами-постачальниками та/або контрагентами-покупцями, у зв`язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням, відсутністю первинної документації та відомостей про наявність у названого підприємства складських приміщень та устаткування, транспортних засобів.

За даними автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" ПП "Малахіт-2004" має стан платника податків 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Свідоцтво платника ПДВ ПП "Малахіт-2004" анульовано 08 серпня 2014 року. Відповідно до поданого до контролюючого органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІ-й квартал 2014 року на підприємстві працювало лише 2 особи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 та діяв до 01.03.2014, а після вказаної дати - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, визначення та загальний порядок складання яких наведено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А під "господарською операцією" розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З контексту наведених норм матеріального права вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У випадку якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України порекомендував з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість з`ясовувати судам, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, аналізуючи наведені норми Кодексу та Закону, Верховний Суд України у тексті своєї постанови від 27 грудня 2015 року у справі №21-1539а15 зазначив, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі №810/5633/14 Верховний Суд вказав, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Зі змісту акту перевірки слідує, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Слобожанська торгова компанія" за перевіряємий період була діяльність з вирощування інших багаторічних культур. Крім того, згідно довідки з органу статистики та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дати формування 28 травня 2012 року та 19 лютого 2016 року), позивач здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД як оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що між ТОВ "Слобожанська торгова компанія" (в особі директора ОСОБА_4 ), як замовником, та ПП "Малахіт-2004" (в особі директора ОСОБА_5 ), як виконавцем, укладено договір про надання послуг №2704/1 від 27 квітня 2012 року (далі - спірний договір). За умовами п.п. 1, 5 цього договору виконавець бере на себе зобов`язання здійснювати за винагороду за заявкою замовника наступні послуги: перевалку вантажів наданих замовником залізничним транспортом з метою подальшого транспортування вантажу морським транспортом із портів України; виконувати інші роботи та надавати інші послуги за окремими заявками замовника, в тому числі, але не виключно: надавати чи забезпечувати надання навантажувально-розвантажувальних робіт, пошук та подачу залізничних вагонів, придбання супутніх товарів, необхідних для транспортування вантажів, пошук техніки необхідної для надання послуг з навантаження-розвантаження вантажу; надавати послуги зі зберігання вантажів (чи організувати надання таких послуг) у портах та території України; організувати отримання всіх необхідних дозвільних документів для транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання вантажів; надавати необхідні послуги з координації руху вантажу з місця відвантаження до отримувача вантажу; забезпечувати схоронність вантажу під час навантаження, розвантаження, зберігання, транспортування вантажу; надавати послуги з транспортування, перевалці вантажів відповідно до правил СРТ, FAS. FOB Інкотермс 2010; надавати інші послуги по експортно-імпортному і транзитному обслуговуванню вантажів.

Асортимент, кількість/об`єм вантажу, перелік послуг визначається за домовленістю сторін на підставі заявки замовника.

За результатами наданих послуг виконавець складає акт виконаних робіт (послуг), що засвідчує факт виконання робіт і послуг, їх кількість та вартість.

Розцінки на виконувані виконавцем роботи та послуги узгоджуються сторонами в додатках до даного договору. Вартість додаткових послуг, наданих замовнику, сплачується останнім на підставі окремої калькуляції виконавця. Оплата за фактично виконані роботи/надані послуги здійснюється протягом 7-ми банківських днів з дати підписання сторонами акта виконаних робіт/наданих послуг.

Відповідно до додаткової угоди від 31 грудня 2013 року до договору №2704/1 від 27 квітня 2012 року, строк дії договору був продовжений до 31 грудня 2014 року.

На підтвердження виконання умов вище вказаного договору з ПП "Малахіт-2004" позивачем надано суду копії наступних документів: додатків до договору №2704/1 від 27 квітня 2012 року, в яких сторонами узгоджено вартість послуг в залежності від кількості вантажу; заявок на здійснення перевалки товару, призначеного на експорт, - де зазначені відомості про найменування товару (українська олія соняшникова нерафінована, виробництва 2013 і 2014 років), його кількість (вага у тонах), пункт навантаження (м. Маріуполь, склад ТОВ "Сателлит", вул. Таганрозька, 6), пункт вивантаження (Маріупольський морський торгівельний порт, з подальшим вивантаженням на морське судно), термін надання послуги; рахунків на оплату; актів наданих послуг, складених та підписаних представниками сторін (керівниками підприємств, в тому числі директорами ПП "Малахіт-2004" ОСОБА_5 у період з квітня по серпень 2013 року, та ОСОБА_1 - за період жовтень 2013 року - травень 2014 року) за результатами надання послуг з організації транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, сертифікації експортного вантажу; податкових накладних; платіжних доручень.

Згідно тексту акта перевірки, спірні господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку наступним чином: за дебетом рах. 6441 (6442) - кредитом рах. 6851 - відображений податковий кредит з ПДВ у сумі 1034913,95 грн.; за дебетом рах. 3771 - кредитом рах. 6851 - відображені витрати понесені по виконанню договорів комісії з комітентами та по контрагенту ПП "Малахіт-2004" за договором №2704/1 від 27 квітня 20012 року, всього у сумі 5174569,75 грн.; за дебетом рах. 6851 - кредитом рах. 311 - відображено оплату на адресу ПП "Малахіт-2004" за договором №2704/1 від 27 квітня 20012 року. Згідно оборотно-сальдових відомостей по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дебіторська або кредиторська заборгованість сторін за вказаним договором відсутня.

При цьому, витрати на придбання описаних вище послуг у ПП "Малахіт-2004" позивачем до складу витрат за 2013 і 2014 роки не включалися відповідно до вимог пп. 9.1 п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яким передбачено, що не визначаються витратами та не включаються до звіту про фінансовий результат платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами.

Як пояснив представник позивача в тексті своїх письмових пояснень від 19 лютого 2016 року №19/2, ТОВ "Слобожанська торгова компанія" займається організацією експорту сільськогосподарської продукції українського виробництва (зерна, олія, шроту та ін.). Діючи на підставі відповідних договорів комісії, укладених з власниками сільськогосподарської продукції, позивач від свого імені, але за рахунок комітентів укладав угоди (контракти) з продажу продукції за межі митної території України. Зокрема, за умовами договорів комісії ТОВ "Слобожанська торгова компанія" приймає від комітентів продукцію для її подальшого продажу, та серед іншого, приймає на себе обов`язки самостійно: здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу (як то знайти покупця (нерезидента), провести переддоговірну роботу, зробити висновок і виконати з таким покупцем договір (контракт) на умовах, визначених сторонами в договорі комісії); укласти угоди для митного і вантажного оформлення товару і здійснити всі необхідні для відправки вантажу платежі; здійснювати вантаження товару на відповідні транспортні засоби і його транспортування в заздалегідь обумовлене місце постачання. При цьому, для повного виконання цих обов`язків ТОВ "Слобожанська торгова компанія" має право залучати третіх осіб на підставі укладених цивільно-правових договорів.

Так, з метою забезпечення належного виконання своїх обов`язків перед комісіонерами за договорами комісії, та у зв`язку з відсутністю власного транспорту і можливості самостійно організувати транспортування, перевалку та інспекцію навантаження сільськогосподарської продукції ТОВ "Слобожанська торгова компанія" уклало з ПП "Малахіт-2004" описаний вище договір про надання послуг №2704/1 від 27 квітня 2012 року.

В якості документального підтвердження використання спірних послуг у своїй господарській діяльності позивач надав суду копії таких документів: договорів комісії, укладені між позивачем, як комісіонером, та третіми особами-комітентами (ТОВ "Автоцентр Київ", ТОВ "Рентал Груп", ТОВ "Автотрейдінг-Харків", ТОВ "Автотрейдінг-Одеса", ТОВ "Єврокар Сервіс") у 2013 - 2014 роках, з доданими до них специфікаціями та актами приймання-передачі товару на комісію, актами виконаних робіт; експортних контрактів з компанією "Нобл Ресорсиз С.А." (Швейцарія) на поставку у відповідності до цих контрактів та відповідних договорів комісії товару (української олії соняшником нерафінованої наливом, виробництва 2013 і 2014 років) на умовах поставки FOB порт Маріуполь наливом на морське судно; вантажних митних декларацій.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи надані позивачем суд встановив, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПП "Малахіт-2004" оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Згідно даних акта перевірки та Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладення спірного договору про надання послуг та виписки податкових накладних на підставі такого договору, контрагент позивача був зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ "Слобожанська торгова компанія" на придбання послуг з транспортування, перевалки та навантаження на морські судна вантажів зі здійсненням ним господарської діяльності у сфері посередництва в торгівлі сільськогосподарською продукцією.

При цьому, суд вважає, що посилання відповідача на обставини, зафіксовані в отриманій податковій інформації по ПП "Малахіт-2004" (акт від 23 червня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки, лист Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області №373/7/21-03/5-03-09 від 18 лютого 2016 року), не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки контролюючим органом в даному випадку не доведено жодними іншими доказами відсутність у названих контрагентів позивача достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів та відповідного складу і обсягу майна, засобів на момент укладення та вчинення спірних правочинів та/або неможливість цим підприємством залучити на договірних засадах до процесу виконання певних робіт (надання послуг) інших юридичних/фізичних осіб та використання орендованого майна та/або найманих працівників.

Крім цього, суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки така податкова інформація, у тому числі акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №808/3412/18.

Натомість, суд звертає увагу на те, що представником позивача до матеріалів справи була надана копія листа ТОВ "Сателлит" №190216.1/007 від 19 лютого 2016 року, надана у відповідь на адвокатський запит №15-01 від 15 лютого 2016 року, де ТОВ "Сателлит" підтвердило факт фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Малахіт-2004" на підставі договору №030512 від 03 травня 2012 року, укладеного між вказаними сторонами з метою виконання зобов`язань ПП "Малахіт-2004" перед позивачем згідно договору №2704/1 від 27 квітня 2012 року.

Оцінюючи надану відповідачем копію письмових пояснень ОСОБА_1 без дати та посилань на реквізити кримінального провадження, адресованих начальнику СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, суд врахував наступне.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 КК України.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині 1 ст. 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, від 24 січня 2019 року у справі №804/15563/15.

З огляду на вищевикладене суд не буре до уваги наявну у справі копію пояснень фізичної особи як таку, що не відповідає висунутим процесуальним законом критеріям належності та допустимості доказів, оскільки за обставин, які склалися у даній справі, наслідками неправомірних дій чи бездіяльності особи є вирок суду про притягнення учасника (учасників) спірних правочинів до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або показання свідка, попередженого про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.

Також суд наголошує, що під час нового розгляду відповідачами не надано до суду вироку в кримінальному провадженні, як і не зазначено номеру безпосередньо кримінального провадження.

Що ж стосується поданих відповідачем-2 додаткових пояснень суд зверне увагу на таке.

Так, ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підтвердження правомірності спірного рішення ГУ ДФС у м. Києві надано до суду лист Державного підприємства Маріупольський морський торгівельний порт від 16.06.2019 року №04-20/150 на запит відповідача-2 від 05.06.2019 року №105036/10/26-15-10-02-16 у якому повідомляється, що ДП Маріупольський морський торгівельний порт в період з 28 лютого 2013 року по 25.04.2014 року не мав договірних відносин з ПП Малахіт-2004 .

Суд наголошує, що вказаний доказ отримано ГУ ДФС у м. Києві після прийняття оскаржуваного рішення та не покладено в основу його прийняття.

Разом з цим, відповідачами не наведено жодних доводів із наданням відповідних доказів щодо вжиття ним всіх можливих заходів для його отримання до прийняття спірного рішення та не отримання доказу з незалежних від нього причин.

Більше того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія листа ТОВ "Сателлит" №190216.1/007 від 19 лютого 2016 року, надана у відповідь на адвокатський запит №15-01 від 15 лютого 2016 року, де ТОВ "Сателлит" підтвердило факт фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Малахіт-2004" на підставі договору №030512 від 03 травня 2012 року, укладеного між вказаними сторонами з метою виконання зобов`язань ПП "Малахіт-2004" перед позивачем згідно договору №2704/1 від 27 квітня 2012 року.

Таким чином, суд відхиляє доводи викладені відповідачем-2, що викладені в додаткових поясненнях від 27 червня 2019 року.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія документи повністю підтверджують факти надання послуг, їх повну оплату, та використання результатів таких послуг у господарській діяльності ТОВ "Слобожанська торгова компанія".

Під час розгляду справи відповідач не навів суду будь-яких доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або свідчили б про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків і виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем факту дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум ПДВ в ціні послуг, придбаних у ПП "Малахіт-2004", що були віднесені до складу податкового кредиту позивача за перевіряємі звітні періоди, та як наслідок про протиправність здійсненого відповідачем нарахування суми грошового зобов`язань по податку згідно податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року №29426552207.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є нормативно та документально необґрунтованими, а оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 72, 74, 77-78, 245, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія (01011, м. Київ, вул. Рибальська, б. 13, код ЄДРПОУ 36424822) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, б. 4, код ЄДРПОУ 39669867), Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року №29426552207.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія (01011, м. Київ, вул. Рибальська, б. 13, код ЄДРПОУ 36424822) судовий збір у розмірі 19404 (дев"ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева