Постанова

від 14.11.2019 по справі 826/26952/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/26952/15 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Слобожанська торгова компанія (надалі за текстом - ТОВ Слобожанська торгова компанія ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 29426552207 від 23.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 1 293 643 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ПП Малахіт-2004 суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що ПП Малахіт-2004 не є портовим оператором та не отримувало ліцензії на здійснення перевезень залізничним транспортом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обгрунтованості судового рішення посилаючись на те, що згідно договору № 030512 від 03.05.2012 р. між ПП Малахіт-2004 та ТОВ Сателлит перевалку вантажів здійснювало останнє.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.06.2015 р. по 06.07.2015 р. посадовцями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Слобожанська торгова компанія з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р., у тому числі по взаємовідносинах з ПП Малахіт-2004 .

Результати перевірки оформлено актом № 180/26-55-22-07/36424822 від 23.11.2018 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 1 034 913 грн. 95 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору про надання послуг № 2704/1 від 27.04.2012 р. ПП Малахіт-2004 зобов`язалось здійснювати за винагороду по заявці ТОВ Слобожанська торгова компанія :

- перевалку вантажів наданих позивачем залізничним транспортом з метою подальшого транспортування вантажу морським транспортом із портів України;

- виконувати інші роботи та надавати інші послуги по окремим заявкам позивача, в тому числі не виключено: надавати чи забезпечити надання навантажувально-розвантажувальних робіт, пошук та надання залізничних вагонів;

- надавати послуги по зберіганню вантажів (чи організовувати надання таких послуг) в портах на території України;

- організувати отримання всіх необхідних дозвільних документів для транспортування, погрузки, розгрузки, зберігання вантажу;

- надавати послуги по транспортуванню, перевалці вантажів відповідно до правил CPT, FAS, FOB Інкотермс 2010;

- надавати інші послуги по експортно-імпортному і транзитному обслуговуванню вантажів.

На підставі цього договору були складені заявки на перевалку призначеного для експорту товару, акти надання послуг та податкові накладні на загальну суму 6 209 483 грн. 70 коп., у тому числі 1 034 913 грн. 95 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості послуг ПДВ включив до податкового кредиту.

Разом з тим, за даними акту ДПІ у м. Херсоні № 169/21-03-22-06/32821602 від 23.06.2014 р. у діяльності ПП Малахіт-2004 вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, згідно пояснень директора ПП Малахіт-2004 ОСОБА_1 він був запрошений на посаду директора за грошову винагороду у сумі 2 000 грн. До його службових обов`язків входило підписання за вказівкою засновника та його довірених осіб документів, що доставлялись кур`єром.

Із наведеного Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві дійшла висновку про те, що позивачем не підтверджено фактчине здійснення господарських операцій з ПП Малахіт-2004 , а виписані останнім податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги, як первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 29426552207 від 23.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 1 293 643 грн., у тому числі 1 034 914 грн. за основним платежем та 258 729 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання послуг № 2704/1 від 27.04.2012 р., заяв та додатків до нього; актів надання послуг; податкових накладних; рахунків на оплату; платіжних доручень.

На переконання судової колегії названі документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Так, згідно додатків до договору про надання послуг та заяв ТОВ Слобожанська торгова компанія просило ПП Малахіт-2004 здійснити перевалку соняшникової олії: пункт навантаження - м. Маріуполь, склад ТОВ Сателлит ; пункт вивантаження - Маріупольський морський порт з подальшим вантаженням на морське судно.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про морські порти України від 17 травня 2012 р. № 4709-VI господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов`язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.

За змістом статті 19 Закону України Про морські порти України у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджуються, зокрема, правила надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт у морському порту в частині, що стосується зобов`язань за міжнародними договорами України.

Правила надання послуг у морських портах України затверджено наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2013 р. за № 1401/23933.

Пунктом 3.1 Розділу ІІІ цих Правил установлено, що вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів. Перелік портових операторів, операторів терміналів у кожному морському порту, а також перелік послуг, які вони надають, визначено в Реєстрі морських портів України, ведення якого здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.3 Розділу III Правил надання послуг у морських портах України до послуг, пов`язаних з вантажними операціями, що можуть надаватися портовим оператором, оператором термінала, належать: навантаження вантажів; вивантаження вантажів; зачистка трюмів суден, вагонів після вивантаження вантажів; переміщення вантажу; технологічне накопичення вантажу, складські операції з вантажем; кріплення, спецкріплення вантажів; штивка; зважування; маркування (перемаркування); сортування (розсортовування); розтарювання, затарювання, перетарювання; переважування; пакування, перепакування; приведення вантажу до транспортабельного стану; ув`язування; підгрупування для формування суднової партії завезених у різний час вантажів за країнами та портами призначення, а також за окремими коносаментними партіями; комплектація вантажів; розкриття вантажних місць для визначення якості, сорту, перевірки вмісту і подальше приведення розкритих місць у транспортабельний стан; збирання (розбирання) спеціальних пристосувань при завантаженні (розвантаженні) із залізничних платформ устаткування і засобів транспортування; обмір вантажів; укрупнення вантажних місць шляхом пакетування; оформлення транспортних (перевізних) документів за заявкою замовника; інші роботи та послуги.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що ПП Малахіт-2004 не є портовим оператором.

Таким чином, враховуючи особливий режим перебування в морському порту, контрагент позивача не міг надавати послуги з вивантаження товарів ТОВ Слобожанська торгова компанія у Маріупольському морському порту та подальшого його вантаження на морське судно.

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції помилково послався на те, що лист державного підприємства Маріупольський морський порт від 13.06.2019 р., за змістом якого останнє не мало договірних відносин з ПП Малахіт-2004 , не є належним доказом.

Дійсно, в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Разом з тим, у даній правовій ситуації названий лист не має вирішального значення для правильного вирішення справи.

Особливості надання послуг у морських портах України визначено на законодавчому рівні. При цьому самим позивачем не заперечується, що його контрагент не здійснював перевалку товарів.

Колегія суддів не приймає в якості доказу посилання позивача на договір № 030512 від 03.05.2012 р. за умовами якого ПП Малахіт-2004 , діючи від імені та за рахунок позивача, уповноважив ТОВ Сателлит надавати послуги по контрактах ТОВ Слобожанська торгова компанія .

Перш за все, цей договір надано лише у суді апеляційної інстанції. Позивач не посилався на нього під час проведення перевірки і його походження суду не відоме.

Крім того, матеріали справи не містять угоди, яка б надавала право ПП Малахіт-2004 укладати договори від імені ТОВ Слобожанська торгова компанія .

Той факт, що відповідно до пункту 6 договору про надання послуг № 2704/1 від 27.04.2012 р. сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань, несе перед іншою стороною відповідальність за їх невиконання не означає, що ПП Малахіт-2004 надано право укладати договори від імені позивача.

Насамкінець, колегія суддів зазначає, що оскільки згідно наданих документів навантаження товару здійснювалось на складі ТОВ Сателлит цим же підприємством, а вивантаження - у порту ним же, то залучення до цього ланцюга руху товарів ПП Малахіт суперечить як економічній доцільності, так і здоровому розсуду.

Враховуючи наведене, подані позивачем документи не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19 листопада 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя М.І.Кобаль

суддя В.П.Мельничук